Ufdjrw

Дніпро
Герб Дніпра Прапор Дніпра
Діловий центр міста
Основні дані
Інша назва	Космічна столиця України[1][2]
Країна	Україна
Регіон	Дніпропетровська область
Район	Дніпровська міська рада
Код КОАТУУ	1210100000
Засноване	1776
Статус міста	з 1778 року
Поділ міста	8 районів
Населення	▲ 1 017 000 (01.12.2018)[3]
Агломерація	Дніпровська агломерація
Площа	415 (5-е) км²
Густота населення	2411 осіб/км²
Поштові індекси	49000—49489
Телефонний код	+380-56 — для 7-значних, 562 — для 6-значних номерів
Координати	48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528Координати: 48°27′58″ пн. ш. 35°01′31″ сх. д. / 48.46611° пн. ш. 35.02528° сх. д. / 48.46611; 35.02528
Водойма	р. Дніпро, Самара, р.Жабокряч , р. Гнилокіш, р. Шпакова, р. Війтиха, Обухівські озера
День міста	друга (іноді третя) субота вересня
Відстань
Найближча залізнична станція	Дніпро-Головний, Дніпро-Лоцманська
До Києва
- фізична	390 км
- залізницею	532 км
- автошляхами	447 км
Міська влада
Адреса	49070, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, тел. +380(56) 745-54-66
Веб-сторінка	Міська рада Дніпра
Міський голова	Філатов Борис Альбертович
Дніпро у Вікісховищі Карта Дніпро Дніпро

Дніпро́ (МФА: [d̪ɲiˈprɔ] ( прослухати); у 1784—1796 і 1802—1926 роках — Катеринослав, у 1796—1802 роках — Новоросійськ, у 1918—1919 роках — Січеслав (неофіційно)^[4], у 1926—2016 роках — Дніпропетровськ) — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Дніпропетровської області та Дніпровського району. Є третім містом за чисельністю населення в Україні після Києва та Харкова. Дніпро — космічна та ділова столиця України.

Як адміністративний центр приєднаних до Російської імперії земель запорозьких козаків місто було засновано у 1776 році у пониззі річки Самари і названо Катеринославом, у 1787 році перенесено на теперішнє місце на Дніпрі, поряд з козацькою слободою Половицею (тепер — центр сучасного Дніпра). Також на території сучасного міста на той час вже існувала низка козацьких поселень, зокрема містечко Нові Кодаки.

Катеринослав став адміністративним центром захоплених Російською імперією при Катерині II великих територій Українського степу, зокрема після знищення Запорозької Січі, Кючук-Кайнаджійського і Ясського договорів. Його було початково задумано як третю столицю колишньої Російської імперії^[5], після Москви і Санкт-Петербурга. Один з найбільших промислових центрів Радянської України, Дніпропетровськ у XX ст. був одним із ключових центрів металургійної, ядерної, оборонної та космічної^[6] промисловості СРСР. Через свою військову промисловість місто перебувало у статусі закритого до 1990-х років^[7].

У сучасній Україні, так само як і впродовж своєї попередньої історії, Дніпро лишається одним із її найвизначніших політичних, промислових, фінансових, наукових та культурних центрів. Дніпро є центром Дніпровської агломерації з населенням майже 1,5 млн осіб.

Назва |

Колишні назви (у хронологічному порядку): у 1645—1784 — Новий Кодак, 1784—1796 — Катеринослав, у 1796—1802 — Новоросійськ, у 1802—1926 — Катеринослав, у 1918—1919 — неофіційно Січеслав (Січослав^[8]), у 1926—2016 — Дніпропетровськ, від 19 травня 2016 року — Дніпро.

19 травня 2016 року Верховна Рада України, відповідно до вимог закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»^[9], перейменувала Дніпропетровськ на Дніпро, викресливши з назви міста ім'я «всеукраїнського старости» й одного з організаторів Голодомору Григорія Петровського. За відповідне рішення на засіданні Ради проголосувало 247 депутатів^[10]. Постанова набрала чинності з дати її прийняття^[11]. 1 червня 2016 року Голова Верховної Ради Андрій Парубій підписав постанову про остаточне перейменування Дніпропетровська на Дніпро^[12]. 2 червня 2016 року постанову було опубліковано в газеті «Голос України»^[13].

У зв'язку із перейменуванням міста з'явилась невизначеність щодо передачі нової назви іншими мовами. Так, науковці з Українського інституту національної пам'яті вважають, що ця назва має однаково вимовлятись українською, російською та англійською: «Дніпро», «Днипро», «Dnipro».^[14] Між тим, деякі мовознавці з таким підходом не згодні, тому транслітерація «Днипро», так само, як і інших українських топонімів, російською мовою неприпустима, адже для близьких, слов'янських мов застосовується переклад, натомість для англійської транслітерація — «Dnipro» — цілком обґрунтована^[15]. Невизначеність призвела до того, що деякі ЗМІ використовують одну передачу назви, а деякі іншу^[16][17]. У вересні 2018-го ЗМI оприлюднили відповідь інститута Укранської мови за підписом Павла Гриценка, де на запит посадовців міської ради Дніпра була дана відповідь, що російською буде вірно саме «Днепр». Також у листі зазначено, що питання передавання власних назв російською належить до компетенції мовознавців Російської Федерації^[18].

Перейменування Дніпропетровської області при цьому тимчасово відкладене у зв'язку із тим, що її назву закріплено у статті 133 Конституції України.

Географія |

Дніпро розташований у південно-схiднiй Україні. Особливість Дніпра — небезпечні геологічні процеси, пов'язані з наявністю лесових товщ та розвитком техногенного підтоплення. Особливо ці процеси проявляються на правобережжі. Підтоплення створює передумови розвитку просадок у лесових породах та зсувів, призводить до деформації та руйнування будівель.

	Київ ~ 503 км Мінськ ~ 973 км	Полтава ~ 212 км Харків ~ 234 км	Воронеж ~ 583 км
	Кропивницький ~ 244 км Львів ~ 962 км	N	Донецьк ~ 258 км Луганськ ~ 417 км
		W    Дніпро    E
		S
	Кривий Ріг ~ 148 км Нікополь ~ 110 км Одеса ~ 470 км Кишинів ~ 593 км	Запоріжжя ~ 104 км Севастополь ~ 541 км	Маріуполь ~ 369 км

Правобережжя |

вид на «Нагірну» частину міста з лівого берегу

Центр міста знаходиться на правому високому березі Дніпра, на Придніпровській височині. Поетично місто називається «містом на трьох пагорбах», що є частиною Придніпровської височини.

• 
  
  
  

  
  

  сучасна забудова на правому березі

  
  
  
  
  
  

  
  

  Вид на лівобережжя Дніпра із Січеславської Набережної міста

  
  
  1-й пагорб є місцем закладення Катеринослава 1787 за генеральним планом 1786 Клода Геруа та пізнішим генеральним планом 1792 р. Івана Старова. Сьогодні він містить Нагірний («на горі») й «Лаґерний» (Табірний) (сучасна північна частина проспекту Гагаріна) райони міста.


• 2-й пагорб відділений від першого Довгою (Червоноповстанською) балкою, й розташований на захід від нього, й на південь від центру міста; на ньому розміщені колишній катеринославський район Нові плани й Старий Шлях;


• 3-й пагорб відділений від 2-го Рибальською балкою; на ньому розташований район вулиці Робочої (нижня частина — катеринославські робочі слобідки — Шляхівка, Солдатська тощо;


• 4-й пагорб, забудований уже на рубежі XIX—XX ст., відділений від 3-го Аптекарською балкою; на ньому розміщувався західний район Катеринослава — Чечелівка, зараз — район проспекту Сергія Нігояна та проспекту Івана Мазепи
  

Балки (яри) правобережжя: Довга, Рибальська, Аптекарська, Тунельна, Біла, Кринична.

Малі річки правобережжя — Аптекарський потік, Війтиха (Сухачівка; витік річки), Войцеховський потік (притока Мокрої Сури), Жабокряч, Половиця (річка; нині не існує), Кленовий потік (нині не існує).

На заході, північніше Діївки — плавні, з головною протокою Річиця (Старий Дніпро).

Лівобережжя |

Лівобережжя міста знаходиться на Придніпровській низовині. В Індустріальному районі й понад Дніпром — піщані дюни. У межах міста в Дніпро впливає річка Самара. На заході лівобережжя в Амур-Нижньодніпровському районі багато озер — залишків давньої гідросистеми Протовчі, руслом якої прорите нове русло Орелі.

Інші річки лівобережжя: Гнилокиш, Кримка, Маячка, Шпакова, Шиянка. Шиянка визначає Ігренський острів.

На Дніпрі у межах міста розташовано чимало островів, давній Монастирський, Шевський, Свинячий, Пороховий, Кодачек.

Клімат |

Для міста характерний степовий тип клімату (за класифікацією кліматів Кеппена BSk). Однак спостерігаються типові для Середземноморського клімату ознаки (Csa): сухе літо і більш вологий клімат навесні, взимку і восени. У той час як літо зазвичай посушливо при температурах до 40 °C, більшість опадів випадає навесні. Максимальна кількість опадів припадає на період з середини жовтня до середини квітня. Влітку будь-які опади в Дніпрі трапляються рідше, проте найчастіше набувають форми сильної зливи із грозою. В ході глобальної зміни клімату клімат міста поступово набуває характеристик середземноморського (Csa) з м'якою, досить вологою зимою і теплим, навіть спекотним, найчастіше посушливим літом.^[19] В той же час зими супроводжуються сильними снігопадами. Так наприклад сніговий покрив досяг 33 см в січні 2015.^[20] У мiстi в середньому 260 сонячних днiв. Географічний район в околицях Дніпра має клімат, який можна порівняти з континентальними районами на північному заході Іспанії, таких як Авіла або Сорія, а також з північною частиною штату США Каліфорнії містом Єрекою, в діапазоні температур і зміни, в сонячних годин, а також щорічних рівнів опадів.^[21]

У зв'язку з географічним положенням міста, що робить його територію місцем для виникнення температурних інверсій, а також значною автомобілізацією населення, Дніпро страждає від атмосферного забруднення, який проявляється у формі смогу.
Сезон зі смогом триває приблизно з травня по жовтень. Долина, в якій розміщується місто, утримує значну частину забруднення, що виділяються двигунами транспортних засобів та промисловими підприємствами, також на додачу негативним чинником є низька кількість опадів і затяжні літні посухи.

Історія |

Докладніше: Заснування Катеринослава

Докладніше: Історія назв міста Дніпра

Доісторичні часи |

Кам'яні баби у історичному музеї

Історія міста Дніпра пов'язана з історією краю, яка сягає далекої давнини. Ще з часів палеоліту місцевості біля Дніпровських порогів були щільно заселені. Близько 100 тис.р. до н. е. до сучасного Дніпра з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Протягом неоліту-бронзової доби землі над порогами населяли племена сурської, середньостогівської, ямної, катакомбної культур. Існує думка, що саме в цих краях вперше було використано коней для їзди верхи, а також було винайдене колесо. Завдяки цьому скотарський спосіб ведення скотарства поширився саме з Придніпровських степів. У 2-й половині ІІ тис. до н. е. у Причорноморських степах закріпилися племена зрубної культури (кіммерійці). У I тис. до н. е. на дніпровських землях існувала Скіфська держава (скіфи). Скіфів витіснили до Криму сармати у ІІІ ст. до н. е., а сарматів згодом — германські племена готів (прийшли з Польщі у ІІІ ст. н. е.): пам'ятки черняхівської культури знайдені на території козацького міста Самар. В подальшому (IV — ІХ ст.) через край пройшли орди гунів, авар, угрів.

Середньовіччя |

За часів Київської Русі вже у ІХ ст. н. е. на Монастирський острів завертали княжі дружини для відпочинку. Існує легенда, що візантійські монахи ще близько 870 року(?)  збудували тут монастир — можливо, на честь того, що він був, за деякими даними (Житіє Св. Амвросія) найпівнічнішим пунктом у подорожі Св. Андрія Первозваного. Навколишні землі були під владою кочовиків — хозарів, печенігів, а потім — половців. Академік Б. О. Рибаков вважав, що головне улицьке місто Пересічень, яке згадується в літописах, мало знаходитися на Дніпрі, південніше Києва. Через це увагу дослідників привертають рештки великого слов'янського поселення, яке існувало в 800—1300 рр. на піщаних пагорбах Ігренського півострова, де Самара впадає у Дніпро. Знахідки свідчать про інтенсивні торговельні відносини як із Київською землею, так і з кочівниками — печенігами, вежі яких стояли поруч з улицькими житлами. Місто на Ігренському півострові було зруйноване татарами у 1240 р., та його мешканці відійшли вище за течією Самари, де відновили перевіз (відомий з 16 століття як містечко Самар). Того ж року було зруйновано монастир на острові і поселення на дніпровому острівці навпроти теперішнього Старого Кодаку.

У XVI—ХVIII століттях територія майбутнього міста належала Запорозькій Січі. У 1635 році південніше, біля першого дніпрового порогу польською владою побудована фортеця Кодак, на відкритті якої був присутній і майбутній Гетьман Богдан Хмельницький. Того ж року фортецю захопив козацький загін на чолі з Іваном Сулимою, але урядові війська з реєстровцями відбили її. 1648 року на початку Визвольної війни Кодаком знов заволоділи козаки.

У 1660 році у запорізьких архівах з'являються документи, які свідчать, що біля сучасного міста Дніпра існує селище Нові Кайдаки, яке у 1750 році вже називається містом.

Загалом, на території сучасного міста і околиць відомо декілька поселень і міст, які виникли ще у козацьку добу:

Поселення на території сучасного Дніпра до заснування Катеринослава

План фортеці Кодак (1635)

• 1500 (або 1550) — торговельне козацьке місто Самар (Самарь, Самара) — у пониззі р. Самари. Занепало у 1688 р. після заснування тут московської колонії та Богородицької фортеці
  


• 1564 — відомі козацькі курені у Таромському, з 1704 — слобода;


• 1596 — відомий перевіз Кам'янка через Дніпро;


• 1600 — відомі Богородицькі хутори (тепер — м. Підгороднє)


• 1635 — за ініціативи гетьмана великого коронного Станіслава Конецпольського та відповідної ухвали сейму Речі Посполитої було засновано фортецю Кодак, поряд виникло містечко — пізніше центр Кодацької паланки Запорожжя. Фортецю було зруйновано за умовами Прутського трактату (1711). Слобода відновилася близько 1734-35 рр. (Старий Кодак).


• 1648 — відомий хутір Обуха (теперішня Обухівка);


• 1650 (або 1660) — відомий Новий Кодак (центр паланки, а в 1784 — 1797 рр. частково виконував функції губернського міста під назвою Катеринослав ІІ);


• 1688 — поряд з козацьким містом Самар (центр запорізької паланки) московським урядом засновано Богородицьку фортецю і посад — Новобогородицьк — першу російську колонію на запорізьких землях. Козацьке населення м. Самар розійшлося сусідніми селами. Проіснувало до 1793 р., коли його залишки були переведені до сучасного Новомосковська (Новоселиці)


• 1740-ві (або 1770-ті) — біля першого порогу засновано поселення лоцманів — Лоцманська Кам'янка;


• 1743 — 1795 — існувала слобода Половиця. Зникла внаслідок розширення Катеринослава (була поглинута останнім), який було вдруге засновано 1787 р. на пагорбі поруч. Тепер — центр міста Дніпра.


• 1744 — засновано Мануйлівку (в подальшому — також Попівка);


• 1760-ті — відомий хутір Чаплі;


• 1770 — засновано Сухачівку;


• 1775 — засновано Діївку;


• 1776 — засновано Одинківку;


• 1776 — прийнято рішення про будівництво у пониззі Самари (на Кільчені) губернського міста Катеринослав
  


• 1784 — відома Мандриківка;

У 1711 році за умовами Прутського трактату землі Запорожжя опинились під протекторатом Османської імперії, але вже 1734 року козаки повернулись на Запорожжя і було укладено Лубенський договір про визнання запорожцями московського протекторату

У 1775 році, після чергової переможної війни з Османською імперією, запорізьке козацтво було ліквідовано, а землі Запорожжя увійшли до складу Новоросійської і Азовської губерній. Щоб керувати цими землями, потрібен був адміністративний центр. Таким центром повинен був стати Катеринослав.

Новий Кодак |

За свідченнями історика XIX століття Ф. Макаревського, у 1645 році в містечку Новий Кодак стараннями місцевих мешканців було побудовано дерев'яну церкву св. Миколи. Цю дату можна вважати початком міста Дніпра.

Наприкінці XVII ст. — початку XVIII століття Новий Кодак почали заселяти сімейні козаки. Ще з 1564 року біля Нового Кодаку відомі козацькі курені у Таромському, які 1704 отримали статус слободи, а пізніше з'явилися козацькі поселення Половиця (1743), Сухачівка (1770), Діївка (1775).

У середині XVIII ст. Новий Кодак був велелюдним містом, центром Кодацької паланки Підпільненської Січі. За переписом 1754 р. в ньому проживало близько 4000 мешканців. В Новому Кодаку тричі на рік відбувалися ярмарки, діяло десятки ремісничих майстерень. У 1760-х роках в містечку з'явився стаціонарний ринок.

Усталений уклад запорозького міста Новий Кодак міняється після ліквідації Підпільницької Січі. Паланкова старшина ліквідується, замість неї в Новому Кодаку з'являється воєвода та городничий. У 1776 році Новий Кодак перетворюється на місце перебування адміністрації Саксаганського повіту Новоросійської губернії Російської імперії. Понад 10 років (1776—1789) Новий Кодак виконував функції повітового центру Саксаганського (з 1783 — Новокодацького) повіту. Тут також була резиденція Слов'янського і Херсонського духовного правління.

В останньому десятиріччі XVIII століття органічний розвиток міста Новий Кодак був штучно перерваний діями російської влади.

В середині 1780-х років російська імператриця Катерина II звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. В описі Катеринославського намісництва за 1784 р. вказувалося, що Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. З появою Катеринослава починається імперський етап розвитку міста Дніпра.

За інерцією впродовж 1785—1791 років в Новому Кодаку розміщувалася адміністрація міста Катеринослава і повіту, а сам Новий Кодак в церковних і світських документах називався Катеринославом.

Протягом першої половини 1790-х років адміністрація Катеринослава поступово виїхала з Нового Кодаку на нове місце (в район Половиці). У липні 1795 р. «сєлєніє» Новий Кодак (у 1793 р. мав близько 2000 мешканців) було приєднано до «міста» Катеринослава (у 1793 р. мав близько 800 душ населення). Подібне було зроблено і з новокодацькими ярмарками. У серпні того ж року кодацьку поліцію було підпорядковано катеринославській, а казенним селянам запропоновано записатись в купці чи міщани. З 355 дворів Новий Кодак залишила 121 родина. У 1796 році був відкритий наплавний міст біля Катеринослава, який звів нанівець значення Новокодацького перевозу.

Катеринослав |

Монумент Катерині II (1840—1920)

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було затверджено план будівництва міста на річці Кільчень при її впадінні у річку Самара. Цей Катеринослав опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським. Але незабаром з'ясувалося, що місце для губернського центру було обрано досить невдало: під час весняних і осінніх повеней все заливалося водою, що призводило до спалахів епідемій, а найголовніше — місто було далеко від судноплавного до початку порогів Дніпра. Це призвело до того, що наказом Катерини II від 22 січня 1784 р. Катеринослав перенесли на правий берег Дніпра на підвищену місцевість. Катеринослав I в свою чергу було перейменовано на Новомосковськ.

Російська імператриця Катерина II мріяла на новоздобутих землях збудувати «Південну пальміру» — столицю Російської імперії, порівнюючи Санкт-Петербург — «Північна Пальміра». Планувалось побудувати вищий (132 м) за папський собор в Римі (Ватикан). (Але величезним планам не було дано збутися; вони були забуті коли Катерина ІІ померла). Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 р. Будівельники встигли лише закласти величезний фундамент (нині— Соборна площа Дніпра). Це ще одна дата заснування міста: 1887 р. містяни святкували 100-річчя міста.

Деякий час між двома Катеринославами частина губернських установ була розташована у старовинному Новому Кодаку.
1789 року було засновано німецькі колонії по Самарі — Кронгартен (нині — східна частина м. Підгородне), Йозефсталь (нині — Самарівка), Фішерсдорф (нині — Рибальське). У гирлі Мокрої Сури було заснованое колонію Ямбург. 1794 р. було засновано перше промислове підприємство — суконну фабрику (біля теперішнього вокзалу). 1796 року засновано село Краснопілля.

У 1798–1802 роках за наказом імператора Павла І місто носило назву Новоросійськ і було центром величезної так званої Новоросійської губернії від Дністра до Дону і Криму.

Все XIX ст. Катеринослав розвивався дуже повільно. Так, якщо 1804 р. населення міста становило 6,4 т. осіб, то 1850 — лише 13 тисяч. У середині сторіччя у місті знаходилось декілька салотопних, миловарних заводиків, суконна мануфактура. Справжній розвиток міста розпочався після організації промислового видобування донецького вугілля та криворізької залізної руди, а також відкриття залізниці (1884) між цими промисловими районами.

Дніпро (Катеринослав) на мапі Шуберта, приблизно 1888 рік

Катеринославський проспект на початку XX століття

На лівому березі станція Катеринослав з'явилась ще у 1873 році (гілка з Синельникова). А відкриття вокзалу відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро у 1884 році.

Почалось будівництво металургійних підприємств на заході міста та на лівому березі:

• 1887 — металургійний Олександрівський Південно-Російський завод («Петрівка»);


• 1889 — трубний завод «Шодуар-А»
  


• 1891 — металургійний завод Гантке (Нижньодніпровський трубопрокатний);


• 1898 — вагоноремонтні майстерні (зараз завод);


• 1899 — завод «Шодуар-В» (теперішній «Комінмет»)


• 1914 — завод «Шодуар-С» (металургійного обладнання, «Дніпроважмаш»);


• 1916 — теперішній Дніпровський стрілочний завод.

Біля заводів стрімко зростали робітничі поселення — Солдатська (Чечелівка), Фабрічна, Брянська, Амур, Бараф, Сахалін, Султанівка і ін. Якщо у 1865 році населення міста становило 23 тис.осіб, в 1887 — 48 тис. осіб, то в 1910 — вже 232 тис.осіб (без Лівого берега, який увійшов до складу міста тільки у 1925). Основну етнічну групу становилили українці, крім них у Дніпрі проживали росіяни та євреї та інші.^{[джерело?]}

Катеринослав швидко перетворився на один з найбільших промислових центрів здобутих Російською імперією південних та східних українських земель. Місцевий пролетаріат відігравав значну роль у революційному русі на початку ХХ ст.

Однією з яскравих сторінок в історії міста було життя й діяльність у ньому видатного українського історика Дмитра Івановича Яворницького. Вчений надрукував понад 210 праць з історії України, Середньої Азії, Росії. Найголовніші з них: «Історія запорозьких козаків» у трьох томах, «Джерела для історії запорозьких козаків», «Слідами запорожців», «До історії степової України». Яворницький був також відомим археологом, керував розкопками сотень курганів ямної культури, доби заліза та запорозьких часів. Крім наукових історичних праць, Яворницький написав ще й ґрунтовну історію міста, в якому пройшли найплідніші роки його життя. Багато сил і енергії віддавав учений місцевому історичному музею, яким він керував у 1902-1933 роках. Засновано його було 1849 року як Музей старожитностей Катеринославської губернії. 1912 року музею була передана колекція Олександра Поля, катеринославського колекціонера і краєзнавця, мати якого була онукою наказного гетьмана Павла Полуботка. Проводячи археологічні розкопки та експедиції на території Катеринославщини, О. Поль зібрав понад 5 тисяч предметів старовини, що стали основою музею його імені а пізніше увійшли до історичного музею імені Д. Явор¬ницького. Великою заслугою Яворницького було те, що він зібрав і ввів у науковий обіг величезну кількість історичних джерел, котрі доти лежали в архівах. Чимало з них він експонував у своєму музеї. Яворницькому доводилося витрачати на експедиції власні кошти, якщо не вдавалося зібрати їх у приватних осіб. Йому також належить заслуга того, що він домігся від радянського уряду проведення великих розкопок на території майбутнього Дніпрогесу, врятувавши таким чином сотні безцінних пам'яток історії.

Січеслав |

Докладніше: Бої за Катеринослав (1918)

Після здобуття Україною незалежності на початку 1918 року і проголошення Української Народної Республіки була запропонована назва Січеслав, що нагадувало про козацький характер цього краю, але повністю офіційно місто не встигло затвердити нову назву і фактично залишалося з попередньою назвою — Катеринослав.

Хоча в деяких документах 1918-1919 і навіть не послідовно до 1926 року місто згадується саме як Січеслав. Це підтверджував український письменник Василь Сокіл, який писав^[24]:

Влада УНР у місті протрималась до 11 січня 1918 року, коли після запеклих боїв Січеслав був захоплений переважаючими силами російсько-більшовицьких військ.^[25]

У кінці березня 1918 року Катеринославський кіш Вільного козацтва розпочав операцію по звільненню Січеслава. Загоном керував Гаврило Горобець — син залізничника з Катеринослава. Загін звільнивши Жовті Води та П'ятихатки, 4 квітня увірвався на станцію Горяїново (нині ця станція знаходиться у межах міста) та за допомогою німецьких та австро-угорських військ оволоділи містом.^[26]

Цього разу влада УНР та Української Держави протрималась до 30 грудня 1918 року, місто вперше зайняли війська Нестора Махна.

2 січня 1919 року в результаті запеклих боїв з російськими більшовиками, в яких брали участь українські повстанські загони отамана Малашко та Божка, Січові Стрільці під командуванням отамана Самокиша, до яких приєднався повстанський загін отамана Сакви з Верхньодніпровського повіту звільнили Січеслав та вибили російських більшовиків та махновців на лівий берег Дніпра. При цьому махновці зазнали значних втрат. Востаннє влада УНР протрималась у місті до 26 січня 1919 року, коли російсько-радянські війська під командуванням Павла Дибенка захопили місто й встановили тут радянську владу.^[27]

З 1919 по 1921 роки Січеслав декілька раз був столицею Української Вільної Анархічної Республіки Нестора Махна, коли його війська займали місто.

Дніпропетровськ |

Під час українсько-більшовицької війни місто неодноразово переходило з рук в руки і прийшло у занепад. Але протягом перших п'ятирічок було, в основному, відновлено, а в подальшому стало одним з центрів сталінської індустріалізації.

19 липня 1926^[28] р. Катеринослав було перейменовано на Дніпропетровськ (на честь діяча комуністичної партії місцевого походження Г. І. Петровського, одного з організаторів Голодомору 1932—1933 років).

У 1950-х місто будувалося у соцреалізмі. Пам'ятник Леніну на центральній площі демонтовано під час Революції Гідності 21.02.2014

1 вересня 1939 почалася Друга світова війна, а 22 червня 1941 р. — Німецько-радянська. 25 серпня 1941 року Дніпропетровськ було окуповано німецькими військами. Тут розташувалась нацистська окупаційна адміністрація однойменної генеральної округи Райхскомісаріату Україна, а також Дніпропетровських міської (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Stadt) та земельної (нім. Kreisgebiet Dnjepropetrowsk-Land) округ. Окупаційна влада намагалася відновити життя міста, комунікації і промисловість^{[джерело?]}, зруйновані радянськими та німецькими військами, що вдалося їй лише частково.

25 жовтня 1943 року місто Дніпропетровськ було зайняте радянськими військами, після чого почалась відбудова промисловості і міста загалом.

Зокрема, у 1950-ті роки було споруджено флагман ракетобудування «Південний машинобудівний завод» (ПМЗ), Придніпровську ГРЕС разом з селищем (пізніше містом) Придніпровськ; згодом — Завод важких пресів, Шинний завод. У місті з 1946 року проведено лінію міського тролейбуса, відновлено і розширено мережу електричного трамваю. У центральній частині міста 1966 р. було споруджено автомобільний міст через річку Дніпро.

У 1960-ті роки розпочалося масове житлове будівництво, 5-поверхова «хрущовська» забудова з'явилась вздовж проспектів Старий Шлях, Гагаріна, Слобожанського (ім. Газети Правда), вулиць Тітова, Дніпропетровської тощо. У 1970-ті у Дніпрі вперше з'явилися багатоповерхові «спальні» райони «Тополя», «Перемога», «Сокіл», «Сонячний», «Червоний Камінь», «Парус», «Комунар» (зараз — «Покровський»), а на початку 1980-х — «Фрунзівський» (зараз — «Ломівський» та «Кам'янський»), «Лівобережний», «Кротова» за рахунок чого можливість покращити свої житлові умови отримали сотні тисяч дніпропетровців^{[джерело?]}.

Розвиток міста продовжувався до середини 1980-х, коли настала «перебудова».

Після падіння радянської імперії промисловість занепала, масове житлове будівництво припинилось, у плачевному стані опинились міський комунальний транспорт, житлово-комунальна сфера, більшість доріг. З початку нового тисячоліття з'явились деякі ознаки поліпшення становища міста, що знайшло відображення у будівництві нових багатоквартирних житлових будинків, торгово-розважальних центрів, капітальному ремонті окремих вулиць.

У 2011—2013 роках капітально відремонтовано основні магістралі міста — зокрема, Запорізьке шосе, проспект Слобожанський, розпочалося будівництво об'їзної дороги, навіть завершено її першу чергу — ділянку між Запорізьким і Криворізьким шосе. Проте криза, яка розпочалася в Україні у 2014, посилена наслідками тимчасової російської окупації частин Донецької та Луганської областей та анексії Криму, зашкодила подальшому розвитку країни і зокрема міста.

4 жовтня 2012 р. відбулося урочисте відкриття нового заводу «Інтерпайп Сталь» (до 2012 року — «Дніпросталь») корпорації «Інтерпайп» В. Пінчука. За даними керівників корпорації, «Інтерпайп Сталь» має стати найбільшим по потужності (1,32 млн тон на рік колесних і трубних заготовок) електросталеплавильним комплексом в Європі. «Інтерпайп Сталь» — найбільший інвестиційний проект (700 млн. USD) за роки незалежності України і перший металургійний завод, побудований в Україні з нуля за останні 40 років.^[29]

З кінця листопада 2013 по кінець лютого 2014 року в центрі міста відбувалися мітинги на підтримку «Євромайдану» у Києві, а також заворушення біля будівлі обладміністрації.
21 лютого 2014 на центральній площі Дніпра на хвилі Революції Гідності, під час акції «ленінопаду» було повалено пам'ятник Леніну.^[30]

У 2015 році було капітально відремонтовано вулицю Робочу і проспект Миру. Наприкінці листопада з'явилося рішення міської влади про перейменування низки вулиць Дніпропетровська (згідно вимог законодавства України про декомунізацію)^{[джерело?]}.

29 січня 2016 року активістами було демонтовано пам'ятник радянському функціонеру Григорію Петровському на Вокзальній площі.

Протягом 2016 року було продовжено ремонт основних магістралей міста — зокрема, було відремонтовано вулицю Калинову, маршала Малиновського, проспект Богдана Хмельницького.

19 травня 2016 р. Верховна Рада України на виконання Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» прийняла рішення про перейменування міста Дніпропетровськ на Дніпро.

Дніпро |

18 грудня 2016 року було повідомлено рішення Уряду України про націоналізацію найбільшого дніпровського і українського банку — «Приватбанку».

Логотип міста^[31]

9 серпня 2017 року в медіа-центрі «Інформатор» оголосили переможця конкурсу на найкращу концептуальну ідею бренду міста Дніпро та його логотипу.

Адміністрація |

Дніпровська міська рада

Устрій |

Докладніше: Дніпровська міська рада та Керівники Дніпра

Органом місцевого самоврядування є Дніпровська міська рада, яка обирається раз на 5 років в кількості 64 депутатів.

Наразі вони представлені п'ятьма партіями: «Опозиційний блок» (25 депутатів), «УКРОП» (21 депутат), «Громадська сила» (7 депутатів), «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» (6 депутатів), «Об'єднання „Самопоміч“» (5 депутатів).

Виконавчу владу очолює міський голова та Виконавчий комітет, який складається з 14 членів. Міським головою Дніпра за результатами 2-го туру місцевих виборів 2015 є Борис Філатов від партії «УКРОП».

Адміністративний поділ |

Адміністративний поділ Дніпра, (2011)

Наразі існує поділ міста Дніпра на 8 адміністративних районів. 5 — на правому березі річки Дніпро: Новокодацький, Центральний, Чечелівський, Соборний та Шевченківський. 3 — на лівому: Амур-Нижньодніпровський, Індустріальний та Самарський.

У підпорядкуванні міської ради також перебуває селище міського типу Авіаторське.

У XIX столітті Катеринослав був розділений на 3 адміністративні частини, що визначалися дією трьох поліційних частин. Спочатку вони мали номери: Перша, Друга (зараз Центральний район) і Третя частина. Згодом до них додалося означення «поліційна». Потім числові назви зникли, змінившись на Соборна, Дніпровська. 1897 року було вирішено збільшити число частин міста до 7: Соборна, Дніпровська, Троїцька, Воскресенська, Олександрівська, Брянська Кодацька і Фабрична. На початку 1920 року місто було розділено на 5 районів включно із Задніпров'ям: Амур-Нижньодніпровський, Міський (у майбутньому Кіровський і згодом Жовтневий), Залізничний, Кодацький (у майбутньому Новокодацький) та Фабрично-Чечелівський (у майбутньому Чечелівський).

Місцевості |

Складові частини м. Дніпра

• Старі козацькі:
  
  • правого берега: Таромське, Сухачівка, Діївка, Нові Кайдаки, Половиця, Мандриківка, Лоцманська Кам'янка
    
  
  
  • лівого берега: кол. Самарь (с. Шевченко), Березанівка, Кам'янка, Обухівка, Ігрень (Огрень, Усть-Самарь), Мануйлівка, Чаплі;
  
  


• Катеринославські: Нагірний, Центр, Лагерний (Дачі), Млини, Шляхівка, Чечелівка, Краснопілля, Рибальське (Фішерсдорф), Йозефсталь (Самарівка), Амур, Бараф (Воронцовка), Сахалін, Султанівка (Старе Клочко), Ломівка, Нижньодніпровськ;


• Дніпровська забудова: Західний, Червоний Камінь (захід Нового Кодаку), Покровський (сел. Діївка), Парус (частина сел. Діївки), Старий Шлях, проспект Івана Мазепи (Чечелівка), вулиця Робітнича, 12 квартал, Корея (ж/м Будівельник), сел. Мирне, проспект Гагаріна (давнє — Дачі, радянське — Вузівський), Підстанція (Дачі, 1 Травня), Тополя, Сокіл, Перемога, Мандриківка, Ломівка, Лівобережний, Кротова, Боржом, вулиця Калинова (Султанівка), Калинівський, Слобожанський проспект, вул. Петра Калнишевського, Сонячний, Вузол (Північний і Південний), Придніпровськ.

Населення |

Докладніше: Населення Дніпра

Станом на 1 грудня 2017 року населення налічувало 1 002 тис. осіб. Серед міст України Дніпро посідає 4 місце за чисельністю населення.^[36], але станом на 1 серпня 2018 року чисельність скоротилася на 3 тисячі 719 осіб, що становить 0,37 % від загальної кількості населення і становить 999 257 осіб. Раніше Дніпро вже втрачав статус міста-мільйонника, але у 2017 році його собі повертав^[37].

Національний склад населення Дніпра за даними переписів, %:

Економіка |

Перебуваючи столицею величезної південної губернії, Катеринослав розвивався як звичайний провінційний сільськогосподарський центр. Тільки з відкриттям наприкінці 19 століття Криворізького залізорудного родовища почався інтенсивний розвиток міста. В цей період діяло близько 170 великих та малих заводів і фабрик. Величезні прибутки промисловців зумовили швидкий розвиток міської інфраструктури та благоустрій території міста.

На початку ХХ століття промисловість продовжувала розвиватись і в 30-ті роки місто перетворилось на потужний індустріальний центр.

Відділення НБУ у Дніпрі

Дніпро є одним з провідних фінансових центрів України. Місто займає одне з провідних місць на фондовому ринку країни — працюють 2 фондові біржі. Активно розвивається ринок страхових послуг.

Будівельний комплекс за своїми виробничими потужностями, величині основних фондів, кількості робітників перебуває на другому місці в Україні. На території міста працює більше 150 підрядно-монтажних будівельних організацій різних форм власності, 56 проектних і пошукових організацій, 540 малих будівельних підприємств, які виконують роботи з проектування, будівництва та ремонту. Широке використання сучасних будівельних технологій та матеріалів дає можливість надати місту з 233-літньою історією сучасний вигляд. Господарчий комплекс міста складають більше 20 тисяч підприємств. У 1993 році була заснована мережа АТБ-Маркет, нині одна з найбільших у країні.

Місто має потужний промисловий потенціал, який характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. На більш ніж 200 промислових підприємствах 13 галузей виробляється 4,5 % всієї промислової продукції України.

Зеніт-3SLБ на стартовому майданчику

2009 року промислові підприємства міста реалізували продукції більш ніж на 30 мільярдів гривень (30,0 % загального обсягу продукції, реалізованої в області).

Основа промисловості міста — металургійний комплекс. Продукція галузі становить 6,9 % від загального обсягу виробництва чорної металургії України, зокрема: труб — 51,4 %, сталі — 5,3 %, чавуну — 5,0 %, прокату — 4,4 %, коксу — 4,0 %. Основні підприємства галузі — відкриті акціонерні товариства: «Дніпровський металургійний завод», «Дніпрококс», «Комінмет», «Дніпровський трубний завод», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

Машинобудівна та металообробна галузь промисловості міста у загальнодержавному виробництві машинобудівного комплексу становлять 10,5 %. Найбільш розвинутими є металургійне, транспортне, електротехнічне, гірничо-шахтне і гірничорудне, будівельно-шляхове й комунальне, хімічне і полімерне машинобудування, верстатобудування. Лідерами
галузі є: відкриті акціонерні товариства «Дніпропетровський машинобудівний завод», «Дніпроважмаш», «Дніпропрес», «Дніпровагонрембуд», науково-виробниче об'єднання «Дніпровський електровозобудівний завод». Продукція галузі — трактори, преси, вагоноопрокидувачі, шлаковозні чаші, трамваї, тролейбуси, магістральні електровози.

Дніпро— один з світових центрів ракетно-космічного будування. Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод» та Конструкторського бюро «Південне» розробили і виготовляють екологічно чисті ракетоносії «Зеніт», космічні апарати з унікальними можливостями та беруть участь в реалізації проекту «Морський старт» у складі міжнародного консорціуму чотирьох країн (США, Росії, України, Норвегії). Хімічна галузь — це 7 підприємств; продукція: лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, гумотехнічні вироби для багатьох галузей — космосу, повітряного транспорту, понад 80 типорозмірів шин, зокрема великогабаритних та низького тиску для сучасної сільськогосподарської техніки, які експортуються у 30 країн світу. Продукція галузі становить 7,5 % обсягів виробництва хімічної та нафтохімічної промисловості України. Розвинути легка промисловість, харчова промисловість та переробна промисловості. В місті виробляється 5,6 % обсягу виробництва продуктів харчування в Україні.

У Дніпрі знаходиться головний офіс найбільшого в Україні банку — ПриватБанку, який входить у приналежну Ігорю Коломойському і Геннадію Боголюбову групу Приват. До групи безпосередньо або опосередковано входить більше 100 підприємств в Україні та світі. Її головний конкурент — Інтерпайп, металургійна компанія, що спеціалізується на виробництві труб і коліс для залізничного транспорту. Її засновником є Віктор Пінчук. Дніпро неофіційно є бізнес-столицею України. Більшість українських мільйонерів і мільярдерів живуть тут або мають дніпровське коріння. За даними статистики за 2011 рік, кожен 1200-й дніпропетровець був мільйонером. Для порівняння: у Донецьку кожен 1700-й, а в Києві 3200-й.

Зовнішньоекономічна діяльність, яка здійснюється майже з 130 країнами світу. Обсяг експортно-імпортних операцій становить понад 7 % загального зовнішньоторговельного обігу України. Експортний потенціал міста складається з продукції підприємств чорної металургії, машинобудування, хімічної, харчової та легкої промисловості, а імпортуються в місто, головним чином, природний газ, нафтопродукти, продукція машинобудування.

Інфраструктура |

Транспорт |

Докладніше: Транспорт Дніпра та Перелік мостів Дніпра

Потяг метро на станції «Металургів»

Містом проходить низка важливих транспортних коридорів, серед них М04E50, Н08, Н11, Н31. У Дніпрі працює п'ять мостів через річку Дніпро. Сучасний Дніпро є важливим залізничним вузлом та центром Придніпровської залізниці. Також у місті працює Дніпровська дитяча залізниця. Основними транспортними потоками, що проходять через Дніпро, є напрямки Донбас — Західна Україна, Київ — Крим та Одеса — Миколаїв — Херсон — Москва. З Дніпра курсували «Столичний експрес»^[42] та «Південний експрес» (останній — до 2014 року). З 2012 року курсують швидкісні електропотяги «Інтерсіті+» сполученням «Дніпро — Київ», а також транзитні — «Запоріжжя — Дніпро — Київ» та «Покровськ — Дніпро — Київ».

Центральний міст

Дніпро-Головний — головна пасажирська залізнична станція.

Міжнародний аеропорт «Дніпропетровськ», розташований всього за 15 км від центру міста, сполучає Дніпро (станом на 2016 р.) з такими аеропортами, як Київ, Львів, Відень, Стамбул, Тель-Авів, Тбілісі; також здійснюються чартерні рейси до відомих курортів Туреччини (Анталья), Греції, Кіпру, Болгарії (Бургас), Грузії (Батумі). 2516 пасажирів можуть щоденно вилітати з аеропорту. У ньому базується компанія «Дніпроавіа», що є головним перевізником регіону.

Дніпровський річковий порт забезпечує суднам типу «річка — море» прямі міжнародні перевезення вантажів з виходом у Чорне море.

Дніпровський метрополітен, який став до ладу у 1995 році — найкоротший у Європі^{[джерело?]}. Має усього 6 станцій. Він сполучає центральний залізничний вокзал Дніпра із західною промисловою зоною та житловими масивами Червоний Камінь і Покровський (колишній — «Комунар»). Керівники цього виду транспорту у Дніпрі нарікають на неспроможність витримувати конкуренцію з маршрутками і трамваями. Оператор — Управління Дніпровського метрополітену. Наразі ведуться роботи з будівництва ділянки завдовжки 2,4 км від станції «Вокзальна», заплановано відкриття трьох станцій: «Театральна», «Центральна» та «Історичний музей». Відкриття ділянки заплановано до 2021 року. У Державному бюджеті України на 2019 рік заплановано виділення 1 млрд 392 млн гривень на продовження будівництва метрополітену. У перспективі також планується будівництво другої лінії.

Dniproavia Embraer ERJ 145

Основним видом громадського транспорту з кінця 1990-х у місті є маршрутне таксі. У майбутньому можливе відродження парку автобусів великої місткості, рух яких на деяких маршрутах вже частково запроваджено.

У 1897 році Катеринослав став третім містом Російської імперії з електричним трамваєм. Золоті роки існування дніпровського трамваю припадають на 1970—1980-ті роки. Нині в місті працює 12 маршрутів трамваю. За останні роки закриті 6 маршрутів.

7 листопада 1948 року у Дніпрі відкрито тролейбусний рух. У подальші роки тролейбусна система сильно розширилася, але у 2000-ні роки дещо скоротилася — зокрема, було закрито маршрути № 13 (Центр — ж/м «Комунар»), № 6 (ДНУЗТ — Шинний завод), контактну мережу на них демонтовано. Тепер у місті працює 20 маршрутів. Наприкінці 2017 року відкрито тролейбусний маршрут № 2 (вул. Глінки — ж/м «Парус-2») та № 14 (вул. Глінки — ж/м «Сонячний»), який став першим маршрутом у місті та в Україні, де курсують акумуляторні тролейбуси.^[43]. 8 вересня 2018 року відкрито тролейбусний маршрут № 21 «Площа Соборна — ж/м Сокіл-2».^[44]

У 2019 році заплановано відкрити нову тролейбусну лінію на ж/м «Сонячний», а крім цього, до житлового масиву Придніпровськ^[45].

Сфера послуг |

У місті зареєстровано 13 677 об'єктів торгівлі, зокрема 4 210 магазинів і 1322 підприємства громадського харчування. У Дніпрі працюють 100 супермаркетів, зокрема 4 гіпермаркети, 68 торгових центрів і 50 великих спеціалізованих магазинів. Крім того, на території міста функціонують 70 ринків, на яких щомісяця реалізується більше 2 тис. тонн сільгосппродукції. За перше півріччя 2013 року товарообіг склав 244 мільйони гривень, що перевищує аналогічний показник 2012 року на 31,8 мільйона гривень (15,0 %). Щодня ринки міста відвідують близько 100 000 покупців.

Фактичний обсяг роздрібного товарообігу підприємств торгівлі та ресторанного господарства міста в 1 кварталі 2013 року склав майже 4,5 мільярда гривень. Дніпро займає перше місце серед обласних центрів країни по забезпеченості населення торговими площами магазинів. На одну тисячу жителів припадає 834 м² торгової площі.
^[46]

У місті акредитовані або мають філії близько 50 державних та приватних банків^[47].

Діє 26 лікарень на 6 520 місць, п'ять — дитячих. Мережа амбулаторно-поліклінічних закладів включає 25 самостійних амбулаторно-поліклінічних закладів та 119 амбулаторно-поліклінічних підрозділів, 12 центрів первинної медичної допомоги, 5 поліклінік та 7 стоматологій. Це місце роботи 4,5 тис. лікарів та більше 7 тис. молодших спеціалістів. Дніпропетровська область — один з регіонів медичної реформи.

Освіта і наука |

Див. також: Заклади вищої освіти Дніпра

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара (Бібліотека)

Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»

У місті Дніпро функціонують 163 закладів освіти, до числа яких крім загальноосвітніх шкіл входять гімназії, ліцеї, школи-інтернати та спеціалізовані заклади для хворих дітей. У місті функціонують 17 спеціалізованих шкіл. Динамічний розвиток міста та освітнього процесу спонукає до виникнення мережі спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій. У місті, наприклад, є юридичний ліцей та міжнародні школи — Британська міжнародна школа та Українсько-американський ліцей. Крім того, у Дніпрі 174 дитячі садки та 34 позашкільних закладів освіти, зокрема 21 центр позашкільної роботи, Будинки творчості, Центр допризовної підготовки молоді, 13 спортивних шкіл. 87 міських закладів освіти стали експериментальними закладами Всеукраїнського та регіонального рівнів.

Дніпровський вишівський регіон поєднує 38 закладів вищої освіти. За рейтингом ЗВО «Топ-200 Україна» Національний гірничий університет зайняв 6 місце, а Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара — 14 місце.^[48] Гірничий університет створений у 1899 році як Катеринославське вище гірниче училище, став першим вишем міста. Інші відомі заклади:

Дніпро — один із найбільших наукових центрів України. У ньому зосереджено багато науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій і перед усім: Придніпровський науковий центр Національної академії наук України та її інститути геотехнічної і технічної механіки; чорної металургії; транспортних систем і технологій, проблем природокористування і екології. Науковці вирішують багатопланові завдання від формування і реалізації космічної програми України до створення енергозберігаючих екологічно чистих технологій у гірничій справі, металургійній, хімічній промисловості, будівництві, сільському господарстві. Багато проектів, які розроблені та впроваджені дістали світове визнання і швидко знайшли практичне застосування. За досягнення на рівні світової науки вченим міста неодноразово присуджувались як міжнародні так і Державні премії України в галузі науки і техніки.

Медіа |

У Дніпрі друкується більше 45 різних газет і журналів.^[49] Серед суспільно-політичних видань відомі «Наше місто», «Вісті Придніпров'я», «Дніпровська правда», «Днепр Вечерний», «Горожанин», «Лица», «Зоря»; Щомісячна газета для сімейного читання «Золотий фонд України», інформаційно-розважальне видання — тижневик «Теленеделя». 11 телеканал вперше вийшов в ефір 6 липня 1994 року. Також працюють такі компанії як 23 канал — СТБ Дніпро, 34 телеканал, 51 телеканал (Дніпровський державний телеканал), 27 канал, ІРТ, 9 канал, Домашній очаг, тощо. На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 23 всеукраїнські та регіональні радіостанції:

Культура |

Музика, театр і кіно |

Академічний театр Шевченка

Дніпро є одним з 6 міст України, де працює оперний театр та заклад вищої освіти музичного профілю — консерваторія, структурним підрозділом якої є музичне училище, що діяло в місті з початку ХХ століття. В місті також діє обласна філармонія, регіональне відділення Спілки композиторів.

Кінотеатр «Салют»

Тут проводились фестивалі джазової музики «Джаз на Дніпрі» (у 1987—1990 та 1999—2006 роках), проводяться юнацький фестиваль «Дніпровські зорі», фестиваль музичного мистецтва «Музика без меж».

Діють два драматичні театри — Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка (з 1918 року) та Дніпровський академічний театр драми і комедії (з 1927 року). Також працює 5 палаців культури. У будинку органної і камерної музики проводяться міжнародні органні фестивалі, проводяться концерти органної і камерної музики, кількість відвідувачів сягає 30 тисяч слухачів у місяць. Це культурний осередок Дніпра.

Дніпровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького

Сучасна музика також активно розвивається, складено топ гуртів Дніпра^[50], до якого потрапили Brunettes Shoot Blondes, Гражданин Топинамбур, И Друг Мой Грузовик, Кімната Гретхен, Plus Band, Gamardah Fungus, Tape Holder, Jungleman, MEOW та Forgotten Lizzard. Також є відомими колективи Натоліч, Масса причин.

Музеї |

Докладніше: Музеї Дніпра

У місті розташовані чотири музеї. Історичний оперує будинком свого найвідомішого науковця — Дмитра Яворницького. Унікальними експонатами є половецькі «баби», Керносівський ідол та колекція козацьких старожитностей. Іншими підрозділами є музей місцевого самоврядування та діорама «Битва за Дніпро», найбільша діорама в Україні, друга за площею в Європі. Наразі Діорама працює також як виставковий центр. На площі перед діорамою розміщена колекція радянської військової техніки 1940-х років.

Відомий художній музей береже колекцію російського, українського й західноєвропейського мистецтва XVII — початку XX ст. (ікони, парсуни, народні картини, портрети, краєвиди, жанрові картини), радянського й сучасного українського мистецтва.

Література та книжкова культура |

Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Кирила і Мефодія — найбільша наукова бібліотека Дніпра. Також діє Центральна державна науково-технічна бібліотека гірничо-металургійного комплексу України. Місто є головним літературним осередком регіону. Із ним пов'язані Олесь Гончар, Леонід Бачинський, Єжи Єнджеєвич, Павло Загребельний, Адріан Феофанович Кащенко, Валер'ян Підмогильний, Віктор Петров.

У місті Дніпро відбуваються дії повісті Валер'яна Підмогильного «Третя революція» та роману В. Домонтовича «Без ґрунту»^[51].

Релігія |

Спасо-Преображенський собор

Дніпро є центром єпархій ПЦУ й РПЦ в Україні. У місті збудовано великий єпархіальний центр. З 1998 року відновлене видання «Дніпропетровські єпархіальні відомості», що видавалися з 1872 року під назвою «Катеринославські єпархіальні відомості». Також у місті є храм УГКЦ — церква Покрови Пресвятої Богородиці, яка розташована на вул. Сташкова; 16 грудня 2016 року Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав освятив новозбудований храм УГКЦ Святого Миколая Чудотворця^[52]

На розі вулиці Леваневського та проспекту Сергія Нігояна завершується будівництво вірменського храму. Лютеранська кірха святої Катерини була побудована після організації 1852 року німецької лютеранської громади у губернському місті Катеринославі.

Ще з царських часів видатну роль у житті міста відігравала юдейська громада — за переписом 1897 р. частка євреїв в населенні Катеринослава становила 35 %, або 40 000 осіб. Незважаючи на те, що 2001 р. частка євреїв у населенні міста становила лише 0,4 % (13,7 тис.осіб, за даними «Хабаду» — 50 тис.осіб), їх вплив на життя міста важко переоцінити: серед членів єврейської громади найбагатші особи Дніпра і України, найвпливовіші бізнесмени, зокрема, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Віктор Пінчук.
2012 р. у центрі міста відкрито найбільший у світі єврейський центр «Менора» площею 122 тис. кв. м., що знаходиться біля синагоги «Золота Роза».

Серед найвідоміших культових споруд міста Спасо-Преображенський кафедральний собор, Хрестовоздвиженський храм, Миколаївська церква в Кодаках та Костел святого Йосипа.

Архітектура |

Дніпро. Характеристика забудови

Палац праці — шедевр радянського конструктивізму. Нині — «Український дім»; перебуває у запустінні

Центральна частина міста

Дніпро-Арена

Докладніше: Архітектура Дніпра та Пам'ятники Дніпра

Місто проектували видатні архітектори — Клод Геруа, Іван Старов. Будинки зводили за проектами В. Гесте і М. Козакова, Дмитра Скоробогатова, Олександра Красносельського, В. Самодриги.

З розрахунку на одного мешканця міста площа зелених масивів і насаджень становить 134 м² — один із найвищих показників в Україні. В межах міста знаходяться ботанічний сад, природні та штучні лісопарки, з яких 2 парки — пам'ятники садово-паркового мистецтва 18 століття.

У місті два 29-поверхових будинки і два 25-поверхових. У центрі Дніпра ще збереглися окремі споруди дореволюційного періоду, втім їх нещадно зносять кожного року. Наразі вже не лишилося жодної вулиці в місті, яка б зберегла своє історичне обличчя.

Спорт |

Докладніше: Спорт Дніпра

Місто славиться футбольною командою «Дніпро», що була заснована у 1918 році і за свою історію встигла двічі виграти Чемпіонат СРСР 1983, 1988 рр., здобути Кубок СРСР 1989 р. Фіналіст Ліги Європи 2014/2015 рр. Чвертьфіналіст Ліги Чемпіонів (Кубка Європейських Чемпіонів) 1985, 1990 рр. «Дніпро-2» — фарм-клуб команди. За підсумками сезону 2016/2017 рр. ФК «Дніпро» припинив виступати у Прем'єр-лізі.

Футбольний клуб «Дніпро» був срібним призером Чемпіонату України — 1993, 2014 рр., бронзовим призером — 1992, 1995, 1996, 2001, 2004, 2015, 2016 рр. Фіналіст Кубку України — 1995, 1997, 2004 рр.

Першим стадіоном «Дніпра» був стадіон «Сталь», побудований 1939 року. У 1966 році був відкритий стадіон «Метеор». Новий стадіон, «Дніпро-Арена» був збудований на місці колишнього стадіону «Металург» у 2008 році. Крім того в місті працюють стадіони «Дніпропрес», «Локомотив», «Монтажник», «Славутич», «Трудові резерви» та інші. Відомий також спортивний комплекс Метеор.

Баскетбольний клуб «Дніпро» — володар Кубка «Суперліги» 2011, 2015 рр. Ватерпо́льний клуб «ДНУ-Дніпро» виступає у Чемпіонаті України серед чоловіків. Назву клубу дав Університет імені Олеся Гончара, басейн якого є спортивною базою для клубу. 2012 року клуб отримав статус професійного.

Регбійний клуб «Дніпро» виступає у Вищій лізі, також відомий СК «Дніпропетровські Ракети».

Дніпропетровський авіаційний спортивний клуб базується на аеродромі Кам'янка. Клуб здійснює підготовку льотчиків, планеристів та парашутистів. На базі клубу неодноразово проводилися збори збірних команд з планерного спорту СРСР та України, змагання з авіаційних видів спорту, випробовувалася нова планерна техніка. Серед найвідоміших пілотів міста Марія Доліна, Анатолій Брандис, Георгій Паршин.

Міжнародна співпраця |

У Дніпра є такі міста-побратими^{[джерело?]}:

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 7 вересня 2016 року рішенням міської ради Дніпра були розірвані партнерські відносини з російськими містами Самара та Красноярськ. Своїм же рішенням, на підставі постанови Верховної ради України № 1375-VIII від 19.05.2016 року і на виконання законів про декомунізацію, міська рада змінила свою назву на Дніпровська міська рада^[55].

У Дніпрі працюють консульства і представництва таких країн: Угорщини, Італії, Болгарії, Греції, Польщі, Вірменії, Туреччини, Німеччини, Литви, Кот-д'Івуару і Чехії.

Також присутні такі структури як Бюро делегата Німецької Економіки в Україні, Українсько-Арабський центр, Українсько-Бразильський центр та Українсько-Польський центр.

Панорами міста |

• 
  

  

  
  

  
  

  Вид на місто з боку Південного мосту
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Вид на ділову частину міста
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Панорама міста з Кайдацького мосту
  

  
  

  
  

Див. також |

Дніпро у сестринських Вікіпроектах
	Означення у Вікісловнику?
	Цитати у Вікіцитатах?
	Новини у Вікіновинах?
	Дніпро у Вікімандрах?
	Файли у Вікісховищі?

• 
  Катеринославка — населені пункти, названі на честь Катеринославщини


• Люди, пов'язані з Дніпром


• Список вулиць Дніпра

Примітки |

Джерела та література |

• 
  Бажан О. Г. Дніпро // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 413. — ISBN 966-00-0405-2.
  


• 
  Пільонов О. О. Дніпро // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  пошук онлайн
  
  


• 
  Репан О. А., Старостін В. С., Харлан О. В. Палімпсест. Коріння міста: поселення XVI—XVIII століть в історії Дніпропетровська. — К.: Українські пропілеї, 2008. — 266 с.


• Історія міста Дніпропетровська. — Д.: Грані, 2006. — 596 с.


• 
  Дніпропетровськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР, том «Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область.» — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с. — (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України).

Посилання |

• Офіційний веб-портал Дніпровської міської ради


• Мапа Дніпра. Міський портал


• Дніпро: міський сайт


• Персональний сайт Максима Кавуна — Історія Дніпра та Придніпров'я


• Стаття з історії Дніпра

Статті та теми, пов'язані з Дніпром п о р Дніпро Райони: Амур-Нижньодніпровський · Індустріальний · Новокодацький · Самарський · Соборний · Центральний · Чечелівський · Шевченківський Смт: Авіаторське п о р Міста Європи з населенням понад 500 тисяч осіб Понад 10 000 000 Стамбул (14 377 018) · Москва (12 179 144) Понад 5 000 000 Лондон (8 787 892) · Санкт-Петербург (5 225 690) Понад 3 000 000 Берлін (3 520 031) · Мадрид (3 165 541) Понад 2 000 000 Київ (2 934 401) · Рим (2 864 731) · Париж (2 273 305) · Бухарест (2 158 758) Понад 1 000 000 Мінськ (1 982 475) · Відень (1 797 337) · Гамбург (1 787 408) · Будапешт (1 759 407) · Варшава (1 744 351) · Барселона (1 608 746) · Мюнхен (1 450 381) · Харків (1 439 036) · Мілан (1 324 110) · Прага (1 280 508) · Софія (1 270 284) · Нижній Новгород (1 266 871) · Белград (1 224 645) · Казань (1 216 965) · Самара (1 170 910) · Бірмінгем (1 124 569) · Ростов-на-Дону (1 119 875) · Уфа (1 110 976) · Кельн (1 060 582) · Перм (1 041 876) · Воронеж (1 032 382) · Волгоград (1 016 137) · Одеса (1 010 912) · Дніпро (1 004 105) Понад 500 000 Неаполь (974 074) · Стокгольм (935 619) · Донецьк (927 201) · Турин (890 529) · Краснодар (881 476) · Марсель (855 393) · Саратов (843 460) · Амстердам (834 119) · Валенсія (790 201) · Лідс (781 743) · Краків (765 320) · Запоріжжя (745 432) · Франкфурт-на-Майні (732 688) · Львів (727 968) · Тольятті (712 619) · Лодзь (696 503) · Севілья (690 566) · Загреб (686 568) · Палермо (674 435) · Кишинів (664 700) · Сарагоса (661 108) · Афіни (655 780) · Іжевськ (643 496) · Рига (641 423) · Вроцлав (637 683) · Кривий Ріг (636 294) · Гельсінкі (635 181) · Роттердам (629 078) · Штутгарт (623 738) · Ульяновськ (621 514) · Глазго (615 070) · Дюссельдорф (612 178) · Ярославль (606 703) · Копенгаген (602 481) · Осло (599 230) · Дортмунд (586 181) · Ессен (582 624) · Генуя (586 655) · Шеффілд (575 424) · Малага (569 009) · Оренбург (562 569) · Лейпциг (560 472) · Бремен (557 464) · Гетеборг (556 640) · Дублін (553 165) · Лісабон (552 700) · Манчестер (541 263) · Познань (540 372) · Дрезден (543 825) · Тирана (540 000) · Гомель (535 229) · Вільнюс (534 453) · Рязань (534 762) · Ганновер (532 163) · Астрахань (531 719) · Пенза (524 632) · Набережні Човни (526 750) · Липецьк (510 020) · Нюрнберг (509 975) · Единбург (507 170) · Ліон (506 615) п о р Міста і смт Дніпропетровської області Міста: Апостолове · Верхівцеве · Верхньодніпровськ · Вільногірськ · Дніпро · Жовті Води · Зеленодольськ · Кам'янське · Кривий Ріг · Марганець · Нікополь · Новомосковськ · Павлоград · Перещепине · Першотравенськ · Підгородне · Покров · П'ятихатки · Синельникове · Тернівка Смт: Авіаторське · Аули · Божедарівка · Васильківка · Вишневе · Гвардійське · Гірницьке · Губиниха · Демурине · Дніпровське · Залізничне · Іларіонове · Карнаухівка · Кринички · Курилівка · Лихівка · Магдалинівка · Мар'ївка · Межова · Меліоративне · Миколаївка (Петриківський район) · Миколаївка (Широківський район) · Новомиколаївка · Новопокровка · Обухівка · Петриківка · Петропавлівка · Письменне · Покровське · Просяна · Радушне · Роздори · Сад · Славгород · Слобожанське · Солоне · Софіївка · Томаківка · Христофорівка · Царичанка · Чаплине · Червоногригорівка · Черкаське · Чортомлик · Широке · Юр'ївка п о р Дніпропетровська область Райони Апостолівський • Васильківський • Верхньодніпровський • Дніпровський • Криворізький • Криничанський • Магдалинівський • Межівський • Нікопольський • Новомосковський • Павлоградський • Петриківський • Петропавлівський • Покровський • П'ятихатський • Синельниківський • Солонянський • Софіївський • Томаківський • Царичанський • Широківський • Юр'ївський Міста обласного значення Вільногірськ • Дніпро • Жовті Води • Кам'янське • Кривий Ріг • Марганець • Нікополь • Новомосковськ • Павлоград • Першотравенськ • Покров • Синельникове • Тернівка п о р Центри адміністративно-територіальних одиниць України першого рівня Вінниця · Дніпро · Донецьк · Житомир · Запоріжжя · Івано-Франківськ · Київ¹ · Кропивницький · Луганськ · Луцьк · Львів · Миколаїв · Одеса · Полтава · Рівне · Севастополь² · Сімферополь³ · Суми · Тернопіль · Ужгород · Харків · Херсон · Хмельницький · Черкаси · Чернівці · Чернігів ¹ столиця України, центр Київської області та місто з особливим статусом, ² місто з особливим статусом, ³ столиця АР Крим п о р 50 найбільших міст України за населенням Київ Харків Одеса Дніпро Донецьк¹ Запоріжжя Львів Кривий Ріг Миколаїв Маріуполь Луганськ¹ Вінниця Севастополь¹ Макіївка¹ Сімферополь¹ Херсон Полтава Чернігів Черкаси Хмельницький Житомир Чернівці Суми Рівне Горлівка¹ Івано-Франківськ Кам'янське Кропивницький Кременчук Тернопіль Луцьк Біла Церква Краматорськ Мелітополь Керч¹ Ужгород Нікополь Бердянськ Слов'янськ Алчевськ¹ Євпаторія¹ Павлоград Сєвєродонецьк Бровари Кам'янець-Подільський Лисичанськ Конотоп Мукачево Умань Хрустальний¹ ¹ — міста розташовані на тимчасово окупованій території Примітка: дані наведено за Статистичним збірником «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2018 року» п о р Міста і селища над Дніпром (від джерела до гирла)  Росія Бочарово¹ • Верхньодніпровський • Дорогобуж • Смоленськ  Білорусь Дубровно • Орша • Копись • Шклов • Могильов • Бихов • Рогачов • Жлобин • Стрешин • Речиця • Лоєв • Комарин²  Україна Радуль • Любеч • Вишгород • Київ • Козин • Українка • Ржищів • Канів • Черкаси • Градизьк • Світловодськ • Кременчук • Горішні Плавні • Верхньодніпровськ • Кам'янське • Дніпро • Запоріжжя • Василівка • Дніпрорудне • Енергодар • Нікополь • Кам'янка-Дніпровська • Нововоронцовка • Велика Лепетиха • Горностаївка • Берислав • Каховка • Таврійськ • Нова Каховка • Козацьке • Дніпряни • Олешки • Антонівка • Херсон • Гола Пристань • Очаків³ 1. Бочарово — село біля витоку ріки. 2. Комарин розташований нижче Любеча: від Лоєва до гирла р.Прип'ять Дніпро тече по кордону. 3. Очаків — порт на Дніпровському лимані. п о р Місцевості Дніпра Правий берег Соборний район Гора (Нагірний) · Табірний · Каміння · Мандриківка · Лоцманська Кам'янка · Перемога · Сокіл Шевченківський район Половиця (Центр Дніпра) · Млини (Тихий центр) · Мирне · Царське село · Кротова · 12 квартал · Корея · Тополя Центральний район Фабрика · Озерка Чечелівський район Фабрика · Шляхівка · Чечелівка · Краснопілля Новокодацький район Нові Кодаки · Брянська колонія · Кубучі · Західний · Червоний Камінь · Покровський · Парус · Діївка · Сухачівка · Таромське · Ясне Дніпровський район Старі Кодаки · Ямбург (Дніпрове) · Сурсько-Литовське · Селецьке · Дороге · Новоолесандрівка Річки Дніпро · Половиця · Жабокряч · Самара · Оріль · Протовча · Кільчень · Мокра Сура · Гнилокіш · Кримка · Татарка (притока Самари) · Маячка · Шиянка · Татарка (притока Дніпра) Острови Гринів · Монастирський · Становий · Шевський · Зелений Лівий берег Амур- Нижньодніпровський район Кам'янка · Березанівка · Ломівка · Березинка · Боржом · Амур · Кирилівка · Бараф · Мануйлівка · Нижньодніпровськ · Султанівка · Калиновський · Сахалин · Сонячний Індустріальний район Калиновський · Кучугури · Лівобережний · Самарівка Самарський район Самар · Вузол · Шевченко · Ігрень · Стара Ігрень · Одинківка · Рибальське · Чаплі · Придніпровськ Дніпровський район Самарівка · Підгородне · Кронсгартен · Сугаківка · Обухівка Категорія п о р Історичні населені місця Дніпропетровської області Дніпро • Кам'янське • Кривий Ріг • Нікополь • Новомосковськ • Павлоград п о р Місця народження Президентів України Кравчук • Кучма • Ющенко • Янукович • Турчинов (в.о.) • Порошенко

Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Encyclopædia Universalis Нормативний контроль GND: 4271216-6 · VIAF: 241559498