Ufdjrw

Координати: 48°30′ пн. ш. 34°54′ сх. д. / 48.5° пн. ш. 34.9° сх. д. / 48.5; 34.9

Дніпропетровська область
Герб Дніпропетровської області	Прапор Дніпропетровської області
Основні дані
Прізвисько:	Дніпропетровщина, Січеславщина[1][2], Дніпровщина[3]
Країна:	Україна
Утворена:	27 лютого 1932 року
Код КОАТУУ:	1200000000
Населення:	3 230 400
Площа:	31914 км²
Густота населення:	100,47 осіб/км²
Телефонні коди:	+380-56
Обласний центр:	Дніпро
Райони:	22
Міста: обласного значення районного значення	13 7
Райони в містах:	18
Смт:	46
Села:	1372
Селища:	63
Селищні ради:	40
Сільські ради:	288
Номери автомобілів:	AE, KE
Інтернет-домени:	dnepropetrovsk.ua; dp.ua
Обласна влада
49004, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, 2
Веб-сторінка:	http://adm.dp.gov.ua/
Голова ОДА:	Резніченко Валентин Михайлович
Рада:	Дніпропетровська обласна рада
Голова ради:	Пригунов Гліб Олександрович
Мапа
Дніпропетровська область на Вікісховищі

Дніпропетровська о́бласть — область в Україні. Розташована у центральній частині країни.

7 лютого 2019 року Верховна Рада України почала розгляд змін до Конституції щодо назви області. Більшістю у 240 голосів рекомендовано нову назву Січеславська область.^[2] Щоб внести зміни до Конституції, необхідно рішення двох сесій Верховної Ради.

Дніпропетровську область було утворено 27 лютого 1932 року, коли ЦВК СРСР затвердив постанову ІV позачергової сесії ВУЦВК від 9 лютого 1932 року про створення на території України п'яти областей.

Площа області становить 31,9 тис. км² (5,3 % площі території України, друга за територією в Україні після Одеської). Населення — 3 300 309 осіб (на 01.06.2013 року — 7,3 % населення держави — друга за населенням в Україні після Донецької). Центр області і найбільше місто — Дніпро. Інші великі міста: Кривий Ріг, Кам'янське, Нікополь, Павлоград.

Історія |

Докладніше: Історія Дніпропетровської області та Хронологія історії Дніпропетровської області

Заселення краю, як свідчать результати археологічних досліджень, розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту.

Територія області густо заселяється в епоху бронзи (ІІІ — початок І тисячоліття до н. е.). У VIII столітті до н. е. у степові райони Дніпропетровщини зі сходу прийшли скіфські племена. В цей час виникають перші залізодобувні рудні Криворіжжя.

У подальшому придніпровські степи бачили багато войовничих народів, серед яких:

• сармати


• готи


• гуни


• авари


• булгари


• 
  угорці (які переселялися до Паннонії)


• хозари


• печеніги


• половці

У VI—VIII століттях на берегах Дніпра в межах області виникають перші оселі літописних слов'ян. У період Київської Русі (ІХ-ХІІ століття н. е.) річкою Дніпро проходив один з головних торговельних маршрутів середньовічної Східної Європи «З варяг у греки», який поєднував Балтійські країни з Кримом та столицею Візантії — Константинополем. Також Дніпром йшли на візантійські прибережні міста і варязькі дружини з київськими князями на чолі. На теперішньому Монастирському острові у межах сучасного міста Дніпра згідно легенди з 880-х років існував візантійський монастир, де зупинялись правителі Русі Ольга та Володимир. Біля Дніпровських порогів печеніги вбили князя Святослава, який повертався з походу на Балкани. Також тут було місце збору загонів руських князів перед походом на схід, де згодом відбулася битва на річці Калка з полководцями Чингізхана у 1223 році.

Монголо-татарська навала 1239–1242 років спустошила і Придніпров'я. Ця територія стала місцем кочовищ азійських орд і надовго дістала назву «Дикого поля».

Запорозька Січ

Нове заселення краю пов'язане з виникненням та розвитком козацтва, що сформувалося в XV–XVI століттях на цих землях, які стали кордоном між посталими Великим князівством Литовським та Кримським ханством. Територія Дніпропетровщини стала ядром земель Війська Запорозького. З восьми Запорозьких Січей п'ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорозька Січ.

У 1775 році згідно з указом Катерини ІІ про ліквідацію Січі землі запорізьких козаків були примусово передані до складу Новоросійської та Азовської губерній Російської імперії, а самі козаки з 1792 року (після чергової російсько-турецької війни) переселені на Кубань, де повинні були знов виконувати роль буфера між внутрішніми областями імперії та войовничими кавказцями.

Карта Катеринославського намісництва

Картка Катеринославської губернії

Завдяки політиці різноманітних пільг населення краю почало швидко зростати і в 1793 році вже налічувало 819 тис. осіб. У жовтні 1802 року була створена Катеринославська губернія, до складу якої увійшла і територія сучасної Дніпропетровської області. У другій половині XVIII і XIX столітті поступово зростає промисловість і торгівля. У 1825 році на Катеринославщині було 38 підприємств, у 1832 році — 54, в 1854 році — 120 і в 1860 — 288. Після реформи 1861 року губернія швидко перетворилася на центр промисловості Півдня країни. Кількість населення різко зросла. Якщо в 1884 році в губернії мешкало 1400 тис. осіб, то в 1901 році — 2800 тис. осіб.

Після відкриття Олександром Полем та початком промислового видобутку залізної руди біля Кривого Рогу прискорилось будівництво залізниць, нових підприємств добувної, обробної та металургійної галузей промисловості. На початку XX століття Катеринославська губернія займала перше місце в Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів, збудованих переважно іноземними інвесторами.

У роки громадянської війни територія губернії неодноразово переходила з одних рук до інших, тут діяли

• більшовицькі загони (промисловий Катеринослав був одним із центрів комуністичного руху на півдні Російської імперії)


• загони УНР
  


• війська гетьмана Павла Скоропадського (1918)


• німецькі та австрійські окупаційні війська (1918)


• загони Нестора Махно
  


• загони армії Денікіна (1919)

Після Громадянської війни почалося відновлення краю. При цьому раніше пропонувалося перейменувати місто Дніпропетровськ у Січеслав на честь Запорозької Січі, у 1918 році цю назву пропонувала Центральна Рада.

У 1923–1925 роках у зв'язку з адміністративною реформою Катеринославська губернія була поділена на 7 округів, у тому числі Катеринославський, Павлоградський, Криворізький. У 1926 році Катеринославський округ об'єднано з Павлоградським у Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область. Пізніше, в 1938 та 1939 роках, частина її території увійшла до складу новостворених Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, і Дніпропетровська область набула сучасних кордонів.

Хронологія історичних подій |

• 300 000 — 10 000 р. до н. е. — датування стоянок первісних мисливців на території Дніпропетровської області (переважно на берегах Дніпра)


• Х — ІХ тис. до н. е. — Осокорівська палеолітична культура в Придніпров'ї.


• ІХ тис. до н. е. — Зимовниківська і Цариксько-Рогалицька мезолітичні культури в Придніпров'ї.


• VIII—VII тис. до н. е. — Курецька, Гребениківська і Донецька мезолітичні культури на території майбутньої Дніпропетровської області.


• VI—IV тис. до н. е. — Сурська протонеолітична культура на території Придніпров'я.


• V тис. до н. е. — на території області співіснують Сурська, Верьовкінська, Азово-Дніпровська і Києво-черкаська неолітичні культури.


• IV — ІІІ тис. до н. е. — на території області виявлені пам'ятки Нижньоданилівського типу, ямково-гребінцевої кераміки і Середньостогівської культури (ймовірно, пов'язаної з пра-індоєропейцями), а також наступних за ними Деріївської, Квітянської, Нижньомихайлівської, Репінської, Животилівсько-Волчанської енеолітичних культур.


• ІІІ тис. до н. е. — на території області поширюються племена бронзової доби ямної і кемі-обінської культур.


• ХХ — ХVІ/ХІІІ ст. до н. е. — на території області розповсюджуються племена катакомбної культурної спільноти, у тому числі Інгульської культури.


• ХVІІ — ХV ст. до н. е. — на території області мешкають племена культури багатовалікової (багатопружкової) кераміки.


• ХVІ — ХІІ ст. до н. е. — на території області поширені представники племін зрубної культури.


• ХІV — ХІІ ст. до н. е. — на території області мешкають представники племін сабатинівської культури.


• ХІІІ — Х ст. до н. е. — на території Північного Причорномор'я панують представники білозерської і бондарихінської культур.


• ІХ — VІІ ст. — датування пам'яток кіммерійської і чорноліської (північ області) культур.


• VІІ — ІІІ ст. до н. е. — після вигнання кіммерійців Придніпров'я — один з основних центрів скіфської культури.


• ІІІ ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е. — територія області — ареал розселення різноманітних сарматських племен; на крайньому півдні — пізньоскіфські поселення.


• ІІІ — ІV ст. — правобережжя Дніпра під владою готів (черняхівська культура), на Лівобережжі — сарматські племена аланів.


• ІV — V ст. — після розгрому готів у степах панують гуни, їх вторгнення і вигнання готів викликало Велике переселення народів
  


• V ст. — на териорії сучасної Полтащини і прилеглих землях формується і розповсюджується навколо пеньківська культура(V—VІІ ст.), яку пов'язують з антами.


• VІ ст. — вторгнення у Причорноморські степи зі сходу аварів, яких тіснили тюркські загони.


• VІІ ст. — степове Лівобережжя Дніпра під владою булгар (Велика Булгарія хана Кубрата 632—655 рр.)


• VІІІ — Х ст. — землі Придніпров'я під владою Хозарського каганату.


• Х — ХІ ст. — землі Придніпров'я під владою печенігів.


• ХІ — ХІІІ ст. — у степах Придніпров'я панують половці.


• 1242 — після походу татаро-монголів на чолі з Бату-ханом через південну Русь у Східну Європу у степах утворено монгольську державу Золота Орда, поділену на улуси. Межиріччя Дніпра і Дністра потрапило до улуса Куремси (1242—1258 рр.), а лівобережжя Дніпра — до улуса Мауці; територія області отримує назву «Дике Поле».


• ХІV ст. — під тиском Великого князівства Литовського кордон з кочовиками відсунувся на південний схід за Дніпро і Самар, але степові південні землі Князівства залишались майже незаселеною окраїної.


• ХV ст. — перші татарські набіги на руські землі ВКЛ і Московії; перша згадка про козаків (бій на Поділлі у 1489 р.); перший відомий похід козаків проти татар у 1492 р. з Києва вздовж Дніпра до Газикермена.


• ХVІ ст. — перші відомості про утворення козацької фортеці — Запорозької Січі нижче порогів Дніпра, початок заселення території області козаками. 1500 (або 1550) — перші відомості про козацьке містечко Самар у гирлі Самари. 1564 — відомі козацькі курені у Таромському. Томаківська Січ (1564—1593). Люблінська унія 1569 р., за умовами якої українські землі Великого князівства Литовського, у тому числі Запорожжя, після об'єднання з Польщею переходили до польської частини новоствореної Речі Посполитої.


• ХVІІ ст. — Базавлуцька Січ (1593—1638), Микитинська Січ (1639—1652), Чортомлицька Січ (1652—1709) на території майбутньої Дніпропетровщини, яка стає ядром запорозьких земель.


• 
  1600 — відомі Богородицькі хутори (тепер м. Підгороднє).


• 
  1604 — перша згадка про Царичанку.


• 
  1635 — будівництво польською владою фортеці Кодак над порогами.


• 
  1648 — Початок з Микитинської Січі антипольського повстання Богдана Хмельницького 1648—1657 рр. Захоплення козаками Кодака. 6 травня 1648 — битва при Жовтих Водах — перша перемога повсталих козацьких загонів.


• 
  1650 (або 1660) — відомий Нові Кодаки.


• 
  1667 — Після закінчення повстання і московсько-польської віїни 1564—1667 за умовами Андрусівського перемир'я Запорожжя залишалось під спільним управлінням Речі Посполитої і Московії.


• 
  1672 — в Орловському Куті відомий Самарський Пустинно-Миколаївський монастир.


• 
  1686 — за умовами Вічного миру землі запорожців переходили під владу Московії.


• 
  1687, 1689 — невдалі 1-й і 2-й Кримські походи московсько-козацьких військ — пролягали у тому числі вздовж Дніпра через територію Запорожжя.


• 
  1688 — будівництво першої на запорозьких землях московської колонії — Богородицької фортеці з посадом на місці старовинного козацького містечка Самар.


• 
  1709 — після поразки в ході Північної війни 1700—1721 рр. шведських військ Карла ХІІ і козацьких загонів Гетьмана Івана Мазепи від московських військ під Полтавою останні знищили запорозьку Чортомлицьку Січ. Козаки, яким пощастило врятуватися, спорудили нову Січ у турецьких володіннях у пониззі Дніпра.


• 
  1711 — Поразка російських військ на чолі з Петром І під час Прутського походу, внаслідок чого землі запорожців опинилися під турецьким протекторатом, а Московія знищила тут свої фортеці — зокрема Богородицьку і Кодацьку.


• 
  1731-1735 — спорудження вздовж Орілі Української укріпленої лінії, під час будівництва якої загинули тисячі місцевих селян.


• 
  1734 — Лубенський договір про визнання запорожцями московського протекторату. Заснування Нової (Підпільнянської) Січі (1734—1775) поблизу сучасного с. Покровське. На місці Кривого Рогу відомий козацький зимівник.


• 
  1743 — утворення козацької слободи Половиця на місці центру сучасного Дніпра (існувала до 1795 р.)


• 
  1738 — виникнення запорозької слободи Карнаухівка (тепер у складі сучасного міста Кам'янське).


• 
  1750 — виникнення села Кам'янського (тепер — місто)


• 
  1764 — на північних кордонах земель Запорозького війська Низового утворено Новоросійську губернію (складалась з військових поселень і полків московської армії, а також ліквідованих Нової Сербії і Слов'яносербії).


• 
  1770 — відставний запорожець, військовий старшина Матвій Хижняк збудував зимівник, який з 1784 отримав статус повітового міста Павлоград.


• 
  1775 — після російсько-турецької війни 1768—1774 рр. московські війська захопили і знищили Запорозьку Січ, частина козаків врятувалася у турецьких володіннях у дельті Дунаю; землі запорожців були включені до складу Новоросійської (на Правобережжі) і Азовської (на Лівобережжі) губерній. Відкрито новий поштовий тракт Кременчук — Очаків, а на ньому, зокрема, поштову станцію Кривий Ріг.


• 
  1776 — засноване губернське місто Катеринослав (у гирлі Кільчені, на Самарі).


• 
  1776–1783 — Катеринославщина у складі Новоросійської губернії Російської імперії.


• 
  30 березня 1783 — із Азовської та Новоросійської губерній утворене Катеринославське намісництво у складі (з 1784) 15-ти повітів.


• 
  1779 — початок будівництва фортеці і міста Слов'янськ (з 1782 — казенне містечко Нікополь).


• 
  1783 — губернське місто Катеринослав перенесено з Кільчені на пагорб на правому березі Дніпра біля козацької слободи Половиця; пізніше центр нового міста перемістився на місце цієї слободи.


• 
  12 грудня 1796 — на основі Катеринославського намісництва утворено Новоросійську губернію.


• 
  8 жовтня 1802 — Новоросійська губернія розділена на Катеринославську, Миколаївську (пізніше — Херсонську) і Таврійську.


• 
  1866 — Олександр Поль, проводячи археологічні дослідження балки Дубова, виявив виходи покладів багатої залізної руди.


• 
  1873 — побудовано залізничну гілку від Лозової до Олександрівська з відгалуженням від Синельникова до Катеринослава (Нижньодніпровська).


• 
  1881 — заснований перший на Криворіжжі Саксаганський рудник.


• 
  1884 — відкриття у Катеринославі мосту через Дніпро, залізничного вокзалу, пуск залізниці від Катеринослава до Долинської через Верхівцеве і Кривий Ріг.


• 
  1887 — став до ладу перший великий завод Катеринославщини — Олександрівський Південно-Російський металургійний завод («Петрівка»).


• 
  1897 — у Катеринославі відбувся пуск третього в імперії електричного трамваю.


• 
  7 листопада—28 грудня 1917 — губернія в складі УНР
  


• 
  28 грудня 1917—30 січня 1918 — у складі Української Радянської Народної Республіки.


• 
  30 січня—2 квітня 1918 — губернія у складі Донецько-Криворізької Радянської Республіки РРФСР.


• 
  2 квітня 1918 — окупація німецькими військами.

Григорій Іванович Петровський, радянський діяч, на честь якого було названо обласний центр

• 
  2—29 квітня 1918 — губернія в складі УНР
  


• 
  29 квітня—14 грудня 1918 — губернія в складі Української Держави гетьмана Павла Скоропадського
  


• 
  30 грудня 1918 — захоплення Катеринослава військами Махна
  


• 
  2—26 січня 1919 — Катеринослав під владою Директорії УНР.


• 
  26 січня 1919 — захоплення Катеринослава радянськими військами під командуванням Павла Дибенка спільно з загонами Махна.


• 
  10 березня—29 червня 1919 — Катеринославська губернія в складі УРСР.

• 
  12 травня 1919 — захоплення Катеринослава військами отамана Григор'єва.


• 
  15 травня 1919 — захоплення Катеринослава військами Червоної армії.


• 
  29 червня 1919 — захоплення Катеринослава військами генерала Май-Маєвського.


• 
  16 липня—27 жовтня 1919 — губернія в складі УРСР.


• 
  27 жовтня 1919 — захоплення Катеринослава військами Махна.


• 
  30 грудня 1919 — захоплення Катеринослава військами Червоної армії, губернія входить до УРСР.


• 
  30 грудня 1922 — УСРР входить до СРСР.


• 
  7 березня 1923 — губернія поділена на 6 округів: Бердянський, Запорізький, Катеринославський, Криворізький, Мелітопольський, Павлоградський.


• 
  1 серпня 1925 — ліквідовано Катеринославську губернію.


• 
  20 липня 1926 — Катеринославський і Павлоградський округи об'єднані в Дніпропетровський.


• 
  2 вересня 1930 — ліквідовано Дніпропетровський округ, утворені райони.

• 
  27 лютого 1932 — утворено Дніпропетровську область.


• 
  1941–1944 — німецька окупація (область входила до складу Райхскомісаріату Україна — Генеральна округа Дніпропетровськ).


• 
  2016 — обласний центр перейменовано на Дніпро.


• У лютому 2018 року відбулися громадські слухання щодо перейменування Дніпропетровської області на Січеславську^[4].


• 
  27 квітня 2018 року група народних депутатів Верховної Ради України подала законопроект № 8329 про внесення змін до статті 133 Конституції України щодо перейменування Дніпропетровської області^[5][6].

Перейменування області |

З 1991 року українська інтелігенція наголошувала, що територія нинішньої Дніпропетровської області нерозривно пов'язана з історією українського козацтва та його адміністративно-військових центрів — Січей. Зокрема, на землях Дніпропетровщини упродовж XVI-XVIII століть існувало 5 із 8 Запорозьких січей — Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька та Покровська, з якими тісно пов'язані процеси заселення степових теренів, формування українського етнічного простору та національно-визвольні змагання українського народу.

Зокрема, у Микитинській Січі в січні 1648 року Богдана Хмельницького було обрано гетьманом Війська Запорозького. Впродовж 1918-1921 років нинішнє місто Дніпро мало неофіційну назву Січеслав. 6 березня 1918-го році УНР провела адміністративно-територіальну реформу, за якою Катеринослав, Катеринославський повіт, частини Верхньодніпровського, Херсонського, Новомосковського та Олександрійського повітів увійшли до землі «Січ». Сама область давно в різних творчих і наукових середовищах зажила назви Січеславщина.

Вже у січні 2018 році задля сприяння виконання Закону про декомунізацію рух прибічників ініціативи зорганізувався в коаліцію громадських організацій «СічеславськаТАК», що об'єднала більше 50 громадських організацій з усієї області.

Громадськість влаштувала низку наукових круглих столів, дискусій та публічних заходів по містах та селищах краю. Активісти звертались до народних депутатів та керівників області з проханням всебічно підтримати ідею перейменування. Були проведені громадські обговорення по всій області, організовані історичні лекції та створено документальну кінострічку «Мандрівка у край затоплених Січей».

Під час публічних обговореннях ініціативу перейменування підтримали майже у всіх населених пунктах області: у Дніпрі, Кривому Розі, Новомосковську, Верхньодніпровську, Верхівцеве, Павлограді, Підгородному, Марганці, Покрові, Нікополі, Кам'янському, Жовтих Водах, Синельниково, Криничанській ОТГ, Солонянській ОТГ, Петриківській ОТГ, Межівській ОТГ, Широківській ОТГ, Томаківській ОТГ, Покровській ОТГ, Царичанській ОТГ, Магдалинівській ОТГ та інші.

Також ідею перейменування краю саме на Січеславську підтримали громадські ради при міській раді Дніпра та обласній державній адміністрації. Ініціатива з перейменування області знайшла підтримку в місцевих і загальнонаціональних наукових та академічних колах, зокрема її підтримав історик Українського інституту національної пам'яті Богдан Короленко, доктор історичних наук Павло Гай-Нижник, директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. Грушевського Віктор Брехуненко, Директор Науково-дослідного інституту українознавства Богдан Галайко, історик Андрій Гречило та місцеві історики. Окрім того, громадську ініціативу підтримали чимала кількість лідерів суспільної думки: співаки, музиканти, письменники, актори. Зокрема, письменники Сашко Лірник, Василь Шкляр, Юрій Гудименко, брати Капранови, Антін Мухарський, митець Дмитро Корчинський, гурти Фіолет, ДахаБраха, Воплі Відоплясова, КозакСістем, ТНМК, Мандри, співак і бандурист Тарас Компаніченко, волонтерка Яна Зінкевич та інші.

У квітні 2018 року на законодавчому рівні підтримав ініціативу нардеп Андрій Денисенко. За його ініціативи був зареєстрований проект Закону про внесення змін до статті 133 Конституції України (щодо перейменування Дніпропетровської області на Січеславську), який успішно пройшов усі профільні комітети при Верховній раді.

Процес перейменування області на Січеславську добігає кінця та чекає на свій результат. Адже проект закону (№ 8329), який підтримали своїми підписами 156 народних депутатів різних фракцій та груп, внесений до порядку денного 20 вересня на голосування.

Адміністративно-територіальний устрій |

Докладніше: Адміністративний устрій Дніпропетровської області

Загальна інформація |

Адміністративний центр області — місто Дніпро.

Карта області

У складі області:

• районів — 22;


• районів у містах — 18;


• населених пунктів — 1501, в тому числі:
  
  • міського типу — 66, в тому числі:
    
    • міст — 20, в тому числі:
      
      • міст обласного значення — 13;
      
      
      • міст районного значення — 7;
      
      
    
    
    • селищ міського типу — 46;
    
    
  
  
  • сільського типу — 1435, в тому числі:
    
    • сіл — 1372;
    
    
    • селищ — 63.
    
    
  
  

У системі місцевого самоврядування:

• районних рад — 22;


• районних рад у містах — 18;


• міських рад — 20;


• селищних рад — 40;


• сільських рад — 288.

Райони |

Дніпро

Кривий Ріг

Міста обласного значення |

Міста районного значення |

Райони у містах |

Географія |

Фізична карта України

Протяжність області з півночі на південь — 130 км, із заходу на схід — 300 км. Межує на півночі з Полтавською і Харківською, на сході з Донецькою, на півдні із Запорізькою і Херсонською, на заході з Миколаївською і Кіровоградською областями. Приблизно навпіл область поділяється на північно-східну і південно-західну частини річкою Дніпро.

Історичні області |

Дніпропетровську область часто називають Надпоріжжям, або Придніпров'ям. Область входить до загальноукраїнського краю Наддніпрянщина. Географічно південна частина області відноситься до Запорожжя, на відміну від Надпоріжжя. До Надпоріжжя часто відносять лівобережні Присамар'я (Посамар'я) й Приорілля (Поорілля).

Захід області називають Криворіжжям, або Кривбасом, що відноситься до Інгулеччини.

Рельєф |

Отченашкові наділи

Рельєф області хвилясто-рівнинний (висоти 100—200 м). На північному заході знаходиться Придніпровська височина (висота до 192 м), яка поступово знижується в південно-східному напрямку і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На крайньому півдні височина поступово переходить у Причорноморську низовину. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною, на крайньому південному сході області простягається Приазовська височина. Територія області розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами.

Клімат |

У цілому клімат є помірним, на півдні області переважає степовий клімат (аридний клімат). Пересічна температура січня від −2 до −5 °C, липня від +20 до +24 °C. Опадів 450—550 мм на рік.
Термін вегетаційного періоду — 210 днів.

Гідрографія |

Річка Дніпро

В області протікають 217 річок, з них 55 довжиною понад 25 км. Головна водна артерія — річка Дніпро — перетинає область з північного заходу на південний схід. Його притоки — річки Оріль, Самара з Вовчою (ліві), Базавлук, Мокра Сура, Інгулець із Саксаганню. У межах області знаходяться частини Кам'янського, Дніпровського і Каховського водосховищ. Побудовано близько 100 невеликих водосховищ і 3292 ставки. На території області споруджено канал Дніпро — Кривий Ріг.

Докладніше: Річки Дніпропетровської області, Водосховища Дніпропетровської області, Стави Дніпропетровської області

Природно-рекреаційний потенціал |

Дніпропетровська область розташована у степовій зоні України; вздовж річок, по балкам зустрічаються ділянки лісів (близько 4 % території області), значна частина яких штучного походження. На території області зустрічається 144 види тварин, занесених до Червоної книги України. До Європейського Червоного списку відносяться 38 регіональних видів. Сучасна мережа природно-заповідного фонду області становить 116 об'єктів загальною площею 26167 га, що становить 0,8 % від її площі.

Геологія |

Докладніше: Геологія Дніпропетровської області

Значна частина території Дніпропетровської області розташована в межах Українського щита і лише північні райони і крайня східна частина території приурочена до південно-східного борту Дніпровсько-Донецької западини.

В геологічній будові області принімають участь породи архею, протерозою, палеозою, мезозою і кайнозою.

Корисні копалини |

Див. також Корисні копалини Дніпропетровської області

Шахта «Зоря» в місті Кривий Ріг

Мінерально-сировинна база характеризується широкою різноманітністю видів і значними запасами деяких корисних копалин. В області виявлено близько 300 родовищ та значні запаси паливно-енергетичної сировини — вугілля, нафти, газу і газоконденсату, а також талько-магнезитової, каолінової, уранової, будівельної та ін.
Родовища залізної (Кривий Ріг) та марганцевої руди (м. Марганець та м. Покров) — світового значення.

У результаті геологорозвідувальних робіт виявлено золоторудні родовища в Солонянському та Нікопольському районах.

Родовища корисних копалин |

• Кривбас


• Західний Донбас


• П'ятихатське родовище вогнетривких глин

Демографія |

Докладніше: Населення Дніпропетровської області

Загальна кількість наявного населення Дніпропетровської області на 1 січня 2008 року становить 3398,4 тис.осіб, у тому числі міське населення — 2836,2 тис.осіб, сільське населення — 562,2 тис. осіб. Загальна кількість постійного населення становить 3395,1 тис. осіб.

За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р., кількість чоловіків становить 1643,3 тис. осіб, або 46 %, жінок — 1924,3 тис.осіб, або 54 %. На території області проживають представники понад 130 національностей і народностей.

Національний склад області^[7]

Національність	Кількість (тис. осіб)	%	Національність	Кількість (тис. осіб)	%
Українці	2825,8	79,3 %	Татари	3,8	0,11 %
Росіяни	627,5	17,6 %	Німці	3,8	0,11 %
Білоруси	29,5	0,8 %	Грузини	2,8	0,08 %
Євреї	13,7	0,4 %	Болгари	2,3	0,06 %
Вірмени	10,6	0,3 %	Корейці	1,4	0,04 %
Азербайджанці	5,6	0,2 %	Узбеки	1,4	0,04 %
Молдовани	4,4	0,12 %	Греки	1,1	0,03 %
Цигани	4,1	0,11 %	Інші національності	15,6	0,4 %

Мовний склад населення

Українську мову вважають рідною 67 % населення області, російську мову визначили як рідну 32 % населення. [1]

Найбільші населені пункти |

(Курсивом позначені селища міського типу)

Економіка |

Докладніше: Економіка Дніпропетровської області

Завдяки значним покладам корисних копалин, потужній промисловій базі, розвинутому агропромисловому комплексу Дніпропетровська область займає одне з перших місць в Україні по рівню економічного розвитку, особливо у таких галузях, як гірничо-вудобувна і харчова промисловість, металургія, енергетика, рослинництво.

На Дніпропетровщині виробляється 100 % марганцевої та майже 80 % залізної руди, 64,1 % труб, 27,1 % металопрокату, 33,3 % чавуну, 42,6 % сталі, 20,1 % коксу, 17,3 % цементу, 20,0 % вугілля, 11,2 % азотних, мінеральних чи хімічних добрив, 13,7 % кислоти сірчаної, 7,3 % електродвигунів, 7,5 % свинини, 16,1 % ковбасних виробів, 7,6 %електроенергії.

Питома вага господарського комплексу області в загальнодержавних показниках за роки незалежності України відчутно зросла. Питома вага промислового виробництва збільшилась — з 14,5 до 18,4 відсотків, сільськогосподарського — з 5,4 до 5,8, іноземних інвестицій — з 5,4 до 15,3, експорту — з 14,1 до 14,7. Роздрібного товарообігу — з 7 до 7,9. Частка області в загальному обсязі інвестицій, фонду оплати праці стабільно знаходиться на рівні 8-10 відсотків.

Область має потужний промисловий потенціал. Він характеризується високим рівнем розвитку важкої індустрії. У регіоні діють понад 700 основних промислових підприємств двадцяти основних видів економічної діяльності, на яких працюють 354,3 тис. осіб. На Дніпропетровщині виробляється 18,4 % (майже 205 млрд грн) усієї реалізованої промислової продукції України. За цим показником область посідає друге місце по Україні.
Основа промисловості області — металургія. На підприємствах цього виду діяльності зайнято 94,2 тис. осіб. Обсяги реалізованої продукції складають 33,7 % від загального обсягу по області. В області виробляється 64,1 % труб, 27,1 % прокату, 33,3 % чавуну, 42,6 % сталі, 20,1 % коксу від загального обсягу по Україні. Більша частина продукції сертифікована і відповідає світовому рівню якості. Продукція трубопрокатних підприємств області експортується у 70 країн світу.

Область входить до числа провідних експортерів та займає друге місце за обсягами експорту серед областей України. На область припадало 14,7 % експортних товарних операцій України.
Товарна структура експорту обумовлена промисловим потенціалом області. Основу товарної структури складали чорні метали (37,5 % загального обсягу експорту товарів), мінеральні продукти (22,6 %), вироби з чорних металів (14,3 %), транспортні засоби (10,1 %), продукція хімічної промисловості (2,4 %).^[10]

Злочинність |

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 123,7 злочинів, з них 45,0 тяжких та особливо тяжких.^[11]

Обласна влада |

Докладніше: Дніпропетровська обласна державна адміністрація

Докладніше: Дніпропетровська обласна рада

Дніпропетровська обласна державна адміністрація

Фракції Дніпропетровської обласної ради |

Докладніше: Вибори до Дніпропетровської обласної ради 2010

Освіта і наука |

Детальніше Вищі навчальні заклади Дніпропетровської області

Криворізький національний університет

• Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ


• Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара


• Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет


• Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту


• Дніпровський університет імені Альфреда Нобеля


• Національна металургійна академія України


• Дніпровська політехніка (Національний гірничий університет)


• Придніпровська державна академія будівництва та архітектури


• Український державний хіміко-технологічний університет


• Криворізький державний педагогічний університет


• Криворізький національний університет


• Дніпровський державний технічний університет

Охорона здоров'я |

Культура |

Петриківський розпис |

Петриківський розпис. Скринька. 1980-ті роки

Петрикі́вський ро́зпис, або «петрикі́вка» — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке сформувалося на Дніпропетровщині в селищі Петриківка, звідки й походить назва цього виду мистецтва. Побутові речі із візерунками в стилі петриківського розпису збереглися з XVII століття.

У 2012 році Міністерство культури України визначило петриківський розпис об'єктом (елементом) нематеріальної культурної спадщини України. 5 грудня 2013 року Петриківський розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО^[12][13][14].

Відома техніка малювання перетворилася на бренд. Наприкінці січня 2013 року створили логотип «Петриківка». Його безкоштовно передали майстрам селища, аби вони могли доводити покупцям автентичність своєї продукції.^[15]

Засоби масової інформації |

Станом на 2013 рік на Дніпропетровщині зареєстроване 1241 періодичне видання (у 2008 р. — близько 900), з яких більше 1 000 — газети. Підписатися можна на 92 суспільно-політичних видання. Серед 45 газет комунальної форми власності 9 мають своє веб-представництво.

Точок реалізації преси налічується 596 (у 2008 році — близько 1200). 35 інтернет-видань й інформагентств представлені в обласному центрі та великих містах.

Інтернетом жителі області користуються передусім для спілкування в соцмережах. Друге місце займає використання електронної пошти. Відвідування інформаційних сайтів знаходиться на 5 місці — Інтернет не став головним джерелом інформації для дніпропетровців. За охопленням аудиторії як і раніше лідирує телебачення. Преса та інтернет-видання мають приблизно однакову кількість читачів.^[16]

В обласному центрі та Кривому Розі діють місцеві телеканали — 34-й, 11-й і «Рудана» відповідно. Також на території області здійснює мовлення Дніпропетровська обласна державна телерадіокомпанія (ДОДТРК) — 51-й канал.

Див. також |

• Дніпропетровська обласна рада


• Дніпропетровська обласна державна адміністрація

Примітки |

Джерела та література |

• 
  Я. В. Верменич. Дніпропетровська область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 414. — ISBN 966-00-0405-2.
  


• 
  Н. І. Капустіна, О. О. Пільонов. Дніпропетровська область // [2] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  

Посилання |

Дніпропетровська область у сестринських Вікіпроектах
	Дніпропетровська область у Вікімандрах?
	Дніпропетровська область у Вікісховищі?

• Офіційний сайт Дніпропетровської обласної адмінстрації


• Офіційний сайт Дніпропетровської обласної ради


• Головне управління статистики у Дніпропетровській області


• 
  «Дніпропетровщина» — Історичний та сучасний огляд Дніпропетровської області


• Регіональний інформаційний портал Дніпропетровщини


• «Таймер Придніпров'я»


• Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека


• Довідник поштових індексів Дніпропетровської області


• http://www.bizslovo.org/content/index.php/ua/do-80-richya-dn-oblasti/238-dnipropetrovskiy-obl-80/937-dnipropetrovskiy-oblasti-80.html


• 
  Дніпропетровська область — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)

Полтавська область		Харківська область
Кіровоградська область		Донецька область
Миколаївська область  Херсонська область	Запорізька область

п о р Міста і смт Дніпропетровської області Міста: Апостолове · Верхівцеве · Верхньодніпровськ · Вільногірськ · Дніпро · Жовті Води · Зеленодольськ · Кам'янське · Кривий Ріг · Марганець · Нікополь · Новомосковськ · Павлоград · Перещепине · Першотравенськ · Підгородне · Покров · П'ятихатки · Синельникове · Тернівка Смт: Авіаторське · Аули · Божедарівка · Васильківка · Вишневе · Гвардійське · Гірницьке · Губиниха · Демурине · Дніпровське · Залізничне · Іларіонове · Карнаухівка · Кринички · Курилівка · Лихівка · Магдалинівка · Мар'ївка · Межова · Меліоративне · Миколаївка (Петриківський район) · Миколаївка (Широківський район) · Новомиколаївка · Новопокровка · Обухівка · Петриківка · Петропавлівка · Письменне · Покровське · Просяна · Радушне · Роздори · Сад · Славгород · Слобожанське · Солоне · Софіївка · Томаківка · Христофорівка · Царичанка · Чаплине · Червоногригорівка · Черкаське · Чортомлик · Широке · Юр'ївка

п о р Дніпропетровська область Райони Апостолівський • Васильківський • Верхньодніпровський • Дніпровський • Криворізький • Криничанський • Магдалинівський • Межівський • Нікопольський • Новомосковський • Павлоградський • Петриківський • Петропавлівський • Покровський • П'ятихатський • Синельниківський • Солонянський • Софіївський • Томаківський • Царичанський • Широківський • Юр'ївський Міста обласного значення Вільногірськ • Дніпро • Жовті Води • Кам'янське • Кривий Ріг • Марганець • Нікополь • Новомосковськ • Павлоград • Першотравенськ • Покров • Синельникове • Тернівка

п о р Дніпропетровська область у темах Географія Рельєф • Геологія • Корисні копалини • Клімат • Водні ресурси • Ґрунти • Рослинний світ • Тваринний світ • Ландшафти • Природно-заповідний фонд Історія Археологія • Дике Поле • Базавлуцька Січ • Микитинська Січ • Томаківська Січ • Чортомлицька Січ • Кодацька фортеця • Катеринославська губернія Символіка Прапор • Герб Адміністрація Обласна рада • Адміністративний устрій Господарство Економіка • Промисловість • Сільське господарство • Транспорт Соціальна сфера Населення • Медицина • Освіта • Спорт • Культура • Релігія • ЗМІ

п о р Адміністративний поділ України Автономна республіка Крим Області Вінницька · Волинська · Дніпропетровська · Донецька · Житомирська · Закарпатська · Запорізька · Івано-Франківська · Київська · Кіровоградська · Луганська · Львівська · Миколаївська · Одеська · Полтавська · Рівненська · Сумська · Тернопільська · Харківська · Херсонська · Хмельницька · Черкаська · Чернівецька · Чернігівська Міста державного значення Київ · Севастополь

Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Енциклопедія сучасної України Нормативний контроль GND: 10022836-7