Ufdjrw

Перемишльська єпархія (унійна)
Палац греко-католицьких єпископів у Перемишлі.
Основні дані
Церква	Руська Унійна Церква (З 1774 — ГКЦ)
Заснована	1691
Юрисдикція	Західна Галичина
Єпархіальний центр	Перемишль Самбір Сянік
Титул правлячого архієрея	єпископ Перемишльський, Самбірський і Сяніцький

Перемишльська єпархія — колишня греко-католицька церковно-адміністративна одиниця, фактично утворена в 1610 з призначенням єпископом Атанасія Крупецького, а сформована у 1691 з включенням православної Перемишльської єпархії році внаслідок входження кліру з перепідпорядкуванням православного єпископа Перемишля Інокентія Винницького. Після реорганізації Греко-католицької церкви в Польщі 31 травня 1996 року була реорганізована у архієпархію Перемишля та Варшави.

Історія |

Фактично утворена в 1610 з призначенням єпископом Атанасія Крупецького.

23 червня 1691 року єпископ Перемишльський Інокентій Винницький, який був прихильником Унійної Церкви, публічно оголосив у Варшаві себе і всю свою паству приналежними до унії. Фактично унію по всій єпархії введено 28 квітня 1693 року.

Згодом у 2-й половині вісімнадцятого століття Перемишль-Самбірськa греко-католицька єпархія розділена на 3 офіціліати: генеральний Перемишльський і кафедральні  Сяніцький і Самбірський. Кожен офіціліат ділився на деканати (protopopie), яких наприкінці вісімнадцятого століття було 31.

У 1772 році при переході під австрійське панування єпархія складалася з 1253 парафій, тоді налічувала 24 900 км² і близько 300 000 вірних.

До 1772 року в єпархії було 9 чоловічих монастирів (василіанських) і 3 жіночі. В результаті йосифинських реформ наприкінці вісімнадцятого століття скоротилось число греко-католицьких парафій. В кінці дев'ятнадцятого століття греко-католицька єпархія в Перемишлі мала 685 парафій, 23 самоуправні вікаріати, більш 800 священиків займались пастирською роботою серед 997 600 вірних, 6 чоловічих монастирів (Добромиль, Дрогобич, Крехів, Кристинопіль, Лаврів, Жовква) і 1 жіночий у Яворові.

Священиків єпархії Перемишля під час австрійського періоду готували спочатку в Барбареумі та генеральній греко-католицькій семінарії. У 1845 році єпископ Іван Снігурський заснував греко-католицьку духовну семінарію в Перемишлі.

У 1934 р. папою вилучено 9 деканатів (загалом  54 парафії) від Перемиської єпархії і створено окрему Апостольську Адміністрацію Лемківщини з русофільською ієрархією.

Перша радянська окупація забрала жертвами 22 парохів. Єпархія була у складі греко-католицької церкви до її ліквідації комуністичною владою в СРСР («Львівський собор») та на Закерзонні (арешт духовенства і ув'язнення в концтаборі Явожно або передача НКВС, вивезення українців у СРСР або депортація у ході операції «Вісла» на німецькі землі).

Греко-католицькі Єпископи Перемишльські, Самбірські та Сяніцькі

• 
  Атанасій Крупецький (1610—1652)


• 
  Прокіп Хмельовський (1652—1664)


• 
  Антоній Терлецький (1664—1667)


• 
  Яків Суша (1667—1669) — тимчасовий адміністратор єпархії, єпископ Холмський


• 
  Іван Малаховський (1669—1691)


• 
  Інокентій Винницький (1691—1700)


• 
  Юрій Винницький (1700—1713)


• 
  Лев Кишка (1713—1715) — тимчасовий адміністратор єпархії, єпископ Володимирський


• 
  Єронім Устрицький (1715—1746)


• 
  Онуфрій Шумлянський (1746—1762)


• 
  Атанасій Шептицький (1762—1779)


• 
  Максиміліян Рило (1779—1793) — до 1785 — тимчасовий адміністратор єпархії, далі — єпископ Перемишльський, Самбірський і Сяніцький


• 
  Петро Білянський (1794—1796) — тимчасовий адміністратор єпархії, єпископ Львівський, Галицький і Кам'янецький


• 
  Антін Ангелович (1796—1813)


• 
  Михайло Левицький (1813—1818)


• 
  Іван Снігурський (1818—1847)


• 
  Григорій Яхимович (1848—1860)


• 
  Тома Полянський (1860—1869)


• 
  Йосиф Сембратович (1869—1872)


• 
  Іван Ступницький (1872—1890)


• 
  Юліан Куїловський (1890—1891) — тимчасовий адміністратор єпархії


• 
  Юліан Пелеш (1891—1896)


• 
  Костянтин Чехович (1897—1915)


• 
  Йосафат Коциловський (1916—1947).

Деканати |

У 1772 році до єпархії належали деканати: балигородський, бецький, бірчанський, добромильський, дрогобицький, дуклянський, городоцький, ярославський, яслівський, яворівський, комарнянський, кросненський, ліський, любачівський, мокрянський, мостиський, мушинський, нижанківський, олеський, порохницький, перемиський, самбірський, сяніцький, судововишенський, сколівський, старосільський, старосамбірський, стрийський, тарногрудський, височанський, затварницький і жукотинський.

У тому ж році додано деканати із зайнятих Австрією в момент розділу Польщі греко-католицьких єпархій: холмської — грабовецький, городельський, грубешівський, тишівський, щебрешинський і замостянський та белзької — белзький, буський, потилицький, сокальський, стоянівський, стремілецький, скуровицький, тартаківський, томашівський, улянівський і варяжський.

20 серпня 1787 року 7 деканатів прикріплені до львівської єпархії — буський, городоцький, rрадехівський, сколівський, стрийський, стремільський і скуровицький.

До 1920 року єпархія у Перемишлі налічувала 40 деканатів, з них надалі збережено 29: балигородський, белзький, бірчанський, варяжський, височанський, добромильський, дрогобицький, дуклянський, жовківський, жукотинський, комарнянський, короснянський, куликівський, ліський, любачівський, мостиський, мушинський, нижанківський, порохницький, самбірський, сокальський, старосамбірський, старосільський, судововишенський, сяніцький, угнівський, устрицький, яворівський, ярославський.

У 1920 році прилучено до них нові: бориславський, буківский, чесанівський, тіснянський, динівський, горлицький, грибівський, краковецький, лежайський, лютовиський, лучанський, лупківський, мединицький, медицький, немирівський, перемиський, підбузький, радимнянський, равський, рудецький, риманівський, сінявський, турчанський, великомостенський.

Ліквідовані в той час деканати: біцький, горожанський, затварницький, каньчуцький, мокрянський, ольховецький, олешицький, перемиський міський, перемиський приміський, потелицький, яслиський.

З 1930 року утворено додатково розлуцький деканат.

У 1934 році 9 деканатів виділено у вигляді Апостольської адміністрації Лемківщини: буківский, дуклянський, динівський, горлицький, грибівський, кросненський, мушинський, сяніцький і риманівський.

Деканати Перемиської єпархії в 1936 році

Після 1945 |

Після укладання 16 серпня 1945 р. договору між СРСР і Польською Народною Республікою про радянсько-польський державний кордон колишня Перемишльська єпархія була поділена на дві частини: у складі УРСР опинилося 30 деканатів, тоді як у межах новоствореної польської держави - 15 деканатів.

Виходячи з сьогоднішнього стану дослідження, можна стверджувати, що в 1939-1947 рр. у різних обставинах померли передчасною смертю 115 священників Перемишльської єпархії та Апостольської Адміністрації Лемківщини (75 були вбиті чи померли від побоїв та ран, 40 померли під слідством, в таборах, колоніях, на засланні або в дорозі туди) і двоє перемишльських владик. Репресивними органами гітлерівської Німеччини, Радянського Союзку, комуністичної Польщі та Чехословаччини в різний час було ув'язнено або інтерновано 220 священиків. ^[1]

З-поміж духовенства Перемишльської єпархії і Апостольської Адміністрації Лемківщини у 1944-1946 рр. переселено до УРСР щонайменше 176 священиків (не враховуючи біженців з різних єпархій, що тимчасово працювали на парафіях Закерзоння). На Заході опинилося щонайменше 97 священиків, з яких четверо залишились там після звільнення з гітлерівських концтаборів; шестеро душпастирів оселилися в Чехословаччині. На території Польщі залишилося 87 священиків (не враховуючи монахів та священиків-біженців з інших єпархій)^[2].

На початку 1990-х років у Польщі відродилася Перемишльська єпархія, а згодом - Перемишльсько-Варшавська митрополія. Тим часом в Україні на теренах, що раніше належали до Перемишльської єпархії створено Дрогобицько-Самбірську і Сокальсько-Жовківську єпархії УГКЦ^[3].

Література |

• Дністрянський М. Адміністративно-територіальна організація греко-католицької церкви: історична ретроспектива і сучасні проблеми. Історія релігій в Україні: тези повідомлень VI Міжнар. круглого столу (Львів, 3–8 трав. 1995 р.). – Л., 1996. – С. 80–82.


• Степанюк Г. Організаційна будова Галицько-Львівської митрополії УГКЦ у міжвоєнний період. Історія релігій в Україні: матеріали X Міжнар. конф. (Львів, 16–19 трав. 2000 р.). – Л., 2000. – Кн. 1. – С. 352.


• Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах. - Львів: Видавництво УКУ, 2015

Посилання |

• Перемисько-Варшавська Архиєпархія УГКЦ. Історія
  


• Ігор Пилипів. Розвиток адміністративно-територіальної структури Галицької греко-католицької митрополії (1918–1939 рр.)

Примітки |

Див. також |

• Шематизм Королівства Галичини та Володимирії з Великим князівством Краківським


• Шематизм Перемишльської греко-католицької єпархії


• Перемишльська єпархія (православна)

п о р Деканати Перемишльської єпархії Деканати Балигородський • Белзький • Бірчанський • Бориславський • Буківський • Варяжський • Вільховецький • Великомостенський • Височанський • Горлицький • Грибівський • Динівський • Добромильський • Дрогобицький • Дуклянський • Жовківський • Жукотинський • Комарнянський • Кросненський • Краковецький • Куликівський • Лежайський • Ліський • Лупківський • Лучанський • Любачівський • Лютовиський • Мединицький • Медицький • Мостиський • Мушинський • Немирівський • Нижанківський • Перемиський • Підбузький • Порохницький • Равський • Радимнянський • Риманівський • Розлуцький • Рудецький • Самбірський • Сінявський • Сокальський • Старосамбірський • Старосільський • Судововишенський • Сяніцький • Тіснянський • Турчанський • Угнівський • Устрицький • Чесанівський • Яворівський • Ярославський