Мостиський повіт
| Мостиський повіт | |
|---|---|
| Основні дані | |
Країна: | Польська республіка (1918—1939) |
Воєводство: | Львівське |
Утворений: | 1867 |
Населення: | 89 500 |
Площа: | 755 км² |
Густота: | 118 осіб/км² |
| Населені пункти та ґміни | |
Повітовий центр: | м. Мостиська |
 | |
| Мапа повіту | |
| Повітова влада | |
Мостиський повіт (пол. Powiat mościski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Центром повіту було м. Мостиська. Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
Зміст
1 У складі ЗУНР
2 У складі Львівського воєводства
2.1 Адміністративний поділ
2.1.1 Міста (Міські ґміни)
2.1.2 Сільські ґміни
2.2 Населення
3 У складі СРСР
4 Україна
5 Примітки
У складі ЗУНР |
Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Комісаром Мостиського повіту був Степан Байдала (з 6 листопада 1918 до 14 лютого 1919). З 14 лютого до 16 травня 1919 року повітовим комісаром ЗУНР був адвокат Любомир Данилович.
У складі Львівського воєводства |
Адміністративний поділ |
Мостиський повіт
15 червня 1934 р. територія міста Судова Вишня розширена шляхом приєднання частини території села Бортятин[1].
1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[2] внаслідок об’єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об’єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни) |
- м. Мостиська
- м. Судова Вишня
Сільські ґміни |
Кількість:
1920-1934 рр. - 75
1934-1939 рр. - 7
Об'єднані сільські ґміни 1934 року | Старі сільські ґміни | Кількість | |
|---|---|---|---|
| 1 | Ґміна Гуссакув | Баліце (Баличі), Боляновіце (Боляновичі), Бойовіце (Боєвичі), Гориславіце (Гориславичі), Гуссакув (Гусаків), Злотковіце (Золотковичі), Йорданувка (Йорданівка), Люткув (Лютків), Мочеради, Мислятиче (Мишлятичі), Радохоньце (Радохинці), Тамановіце (Тамановичі) | 12 |
| 2 | Ґміна Дідятиче | Волчищовіце (Вовчищовичі), Голодувка (Голодівка), Дідятиче (Дидятичі), Макунюв (Макунів), Містице (Мистичі), Мокжани Мале (Малі Мокряни), Мокжани Вєлькє (Великі Мокряни), Орховіце (Оріховичі), Саннікі (Санники), Шешеровіце (Шишоровичі) | 10 |
| 3 | Ґміна Мальнув | Кальнікув (Кальників), Мальновска Воля (Малнівська Воля), Мальнув (Малнів), Соколя, Стажава (Старява), Чернява (Черневе) | 6 |
| 4 | Ґміна Мосьціска | Годинє (Годині), Жадковіце (Жадковичі), Закосьцєлє (Закостілля), Завада, Конюшкі Нановскє, Крисовіце (Крисовичі), Ляцка Воля, Ляшкі Ґосьцінцове (Гостинцеве), Пакосць, Подґаць (Підгать), Руднікі (Рудники), Руствечко, Стшельчиска (Стрілецьке), Сулковщизна, Тщенєц (Тщенець), Чишкі | 16 |
| 5 | Ґміна Пнікут | Буховіце (Буховичі), Вішенка, Ганьковіце (Ганьковичі), Крукєніце (Крукеничі), Острожец, Пнікут, Подліскі, Раденіце (Раденичі), Судковіце (Судковичі), Хліплє (Хлиплі), Чижовіце (Чижевичі), Ятвєнґі (Ятвяги) | 11 |
| 6 | Ґміна Сондова Вішня | Бортятин, Волосткув (Волостків), Дмитровіце (Дмитровичі), Долгомосціска (Довгомостиська), Заґроди (Загороди), Зажече (Заріччя), Ксєнжи Мост (Княжий Міст), Кульматиче (Кульматичі), Нікловіце (Нікловичі) | 9 |
| 7 | Ґміна Твєрдза | Арламовска Воля, Войковіце (Вуйковичі), Завадув (Завадів), Крулін (Королин), Ліпнікі, Слабаш, Сломянка, Стояньце (Стоянці), Туліґлови, Твєрдза (Твіржа), Хоросніца | 11 |
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Населення |
У 1907 році українці-грекокатолики становили 61% населення повіту[3].
У 1939 році в повіті проживало 97 045 мешканців (59 925 українців-грекокатоликів — 61,75%, 6 385 українців-латинників — 6,58%, 24 470 поляків — 25,21%, 810 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,83%, 5 440 євреїв — 5,6% і 15 німців та інших національностей)[4].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 89 460 населення ніби-то було аж 49 989 (55,88%) поляків при 37 196 (41,57%) українців, 2 164 (2,42%) євреїв і 19 (0,0%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.
У складі СРСР |
У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Мостиський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області[5]. 17 січня 1940 року територія Мостиського повіту поділена на Мостиський, Крукеницький і Судово-Вишнянський райони.
Україна |
Зараз майже уся територія повіту входить до складу України, окрім західної частини ґміни Мальнув з селом Калнікув та західною частиною села Старява (східна частина села залишилася в Україні).
Примітки |
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 24 maja 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Sądowej Wiszni w powiecie mościskim, województwie lwowskiem. (пол.)
↑ Dz.U. z 1934 r. Nr 64, poz. 547 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ Мостиського повіту в Львівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети).
↑ Українці. Частка у населенні повітів
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 52
↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
 | Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
