Волинка
Воли́нка — старовинний народний музичний інструмент, відомий в Україні, Білорусі, Польщі, Болгарії, Шотландії, Удмуртії та в інших країнах. Волинка складається з декількох трубок, що кріпляться до торби або міхура з повітрям. Одна (рідше дві) трубка має ігрові отвори і на ній можна виконувати нескладні мелодії — інші трубки під час гри видають безперервний монотонний низький звук (органний пункт, бурдон) на тоніці або домінанті, звідки і пішов вираз — тягнути волинку. Під час гри виконавець тримає волинку під пахвою або перед собою, натискаючи на торбу.
Вівчарські волинки в Україні називали ґа́йдами (дудами)[1].
Волинкою також називають невелику п'єсу танцювального характеру з елементами наслідування звучання волинки.
Див. також |
- Коза
- Дуда
- Биз
- Шотландська волинка
- Шювир
Література |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Волинка |
Юцевич Ю. Є. Музика : словник-довідник. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2003. — ISBN 966-7924-10-6.
Посилання |
- Волинка (дуда, коза) Українські народні музичні інструменти Л. М. Черкаський
Волинка (коза) Українські народні музичні інструменти А. І. Гуменюк
↑ Тлумачення / значення слова "ҐАЙДА" | Словник української мови. Словник Грінченка. hrinchenko.com (ua). Процитовано 2018-11-25.