Комсомольська правда
Логотип | ||||
Країна | Росія | |||
---|---|---|---|---|
Тип | Щоденна газета | |||
Формат | А3 | |||
Тема | політика, економіка, спорт, здоров'я, новини і наука | |||
Власник | Холдинг "Медіа-партнер" | |||
Видавець | ЗАТ «Видавничий будинок „Комсомольська правда“» | |||
Головний редактор | Володимир Сунгоркін | |||
Засновано | 1925 | |||
Мова | російська | |||
Головний офіс | Москва, Старий Петровсько-разумовській проїзд, б.1/23, стор. 1. | |||
Наклад | Щодений випуск — 0,7 млн екз., «товстушка» — 3,0 млн екз. | |||
ISSN | 0233-433X | |||
Веб-сторінка | kp.ru | |||
Комсомольська правда на Вікісховищі | ||||
«Комсомо́льська пра́вда» (рос. Комсомольская правда) — щоденна російська газета, що була заснована 13 березня 1925 року. У радянський період під цею ж назвою — орган ЦК ВЛКСМ. Створена відповідно до рішення XIII з'їзду РКП (б). Перший номер газети вийшов 24 травня 1925 року накладом 31 тис. примірників.
Зміст
1 Історія
2 Критика
3 Нагороди
4 Див. також
5 Посилання
6 Джерела і література
Історія |
Газета спочатку орієнтувалася на молодіжну аудиторію, тому в ній було багато науково-популярних і пригодницьких статей. У 1960–1970-х роках в ній працювали такі журналісти як Голованов і Пісків. З початком перебудови в газеті почали з'являтися соціально-критичні статті, які ще більше підвищили популярність газети. В кінці 1980-х років її наклад досягав 20 млн примірників.
«Комсомольська правда» перша в країні випустила кольорову газету: 23 лютого 1984 року вийшов у світ перший номер додатку до газети — тижневик «Співбесідник». Він став культовим виданням для тих, кому тоді було 20. Наклад газети за рекордний термін досяг 1 мільйона 350 тисяч примірників.
1992 року відбулося мирне «розлучення» «Співбесідника» з «Комсомольською правдою» і тижневик реєструвався як самостійне видання.
C 1 грудня 1990 року «Комсомольська правда» перестала бути органом ЦК ВЛКСМ, перетворившись на «Всесоюзну щоденну газету».
19 серпня 1991 під час Серпневого путчу газета була заборонена ДКНП і вперше за всю історію не вийшли по графіку номера 19 і 20 серпня. Але вже 21 серпня газета надрукувала всю хроніку подій путчу як історичний документ.
У 1990–2000-і від суспільно-політичної тематики газета помітно змістила акцент уваги на світську хроніку, життя знаменитостей і розвагу читача, ставши одним з найбільших «таблоїдів». Політичний огляд в газеті залишився, але став займати менше місця.
Починаючи з 1993 виходить тижневик «Комсомольська правда» (іноді званий «товстуха») із збільшеним об'ємом. Його наклад значно перевищує наклад щоденного номера і досягає 3,1 мільйонів примірників.
До 2005 року тижневик виходив по п'ятницях, потім по четвергах.
У серпні 2000 року газета першої опублікувала список 118 членів екіпажа затонулого підводного човна «Курськ».
В понеділок, 13 лютого 2006 року згорів весь шостий поверх будівлі, де розташовувалася московська редакція «Комсомольської правди». Незважаючи на пожежу, «Комсомолка» залишилася працювати на вулиці «Правди». Редакцію перенесли в будівлю колишньої поліклініки на вул. «Правди», 15.
На початку серпня 2007 року «Комсомольська правда» змінила адресу і переїхала на Старий Петровсько-разумовській проїзд (станція метро «Динамо»), де і знаходиться досі. Видавничий будинок займає 3 поверхи в 8-поверховій будівлі Московського швацького об'єднання «Вимпел» (засновано 1914 року), яке здає значну частину своїх площ під комерційні і інші організації.
Критика |
Комсомольську правду часто критикують за тенденційну подачу матеріалу і/або випадки публікування «качок» (неперевіреної інформації).
У 1982 році КП опублікувала статтю «Рагу з Синього птаха», написану по листу видних діячів культури. У статті неконструктивній критиці була піддана рок-група «Машина врємєні». Стаття стала помітною подією в контексті боротьби з самодіяльною музикою в цей період, і викликала обурення аудиторії КП.
У N125 від 26.08.2008 на стор. 5 опублікувала фотографію Пола Маккартні, якому президент України Віктор Ющенко нібито подарував сорочку з написом «Спасибі тобі, Боже, що я не москаль!», з викривальними коментарями заступника головного редактора газети Леоніда Захарова. Згодом з'ясувалося, що дарована сорочка була білою, а напис сфальсифіковано — його було додано у фотографію засобами редактора зображень. Редакція пізніше визнала помилку, видалила статтю і опублікувала спростування. На думку головного редактора газети «Новий Дністровський кур'єр» Сергія Ільченко, «Сайт „КП“ взагалі перенасичений грубими провокаціями такого роду — він відверто працює на конфронтацію між Україною і Росією».
Нагороди |
- 1 Орден Леніна
- 1 Орден Жовтневої Революції
- 1 Орден Вітчизняної війни
- 2 Ордени Трудового Червоного Прапора
Див. також |
- «Комсомольська правда» в Україні
- Молодь України (газета)
Посилання |
- Офіційний сайт газети
- Комсомольськая правда: архів видань
- Пожежа в «Комсомольці»
Джерела і література |
Первые пятьдесят «Комсомольская правда» 1925-1975. — Москва : Правда, 1975. — 591 с. (рос.)
Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (Листопад 2009) |