Ufdjrw

Се́лище місько́го ти́пу, смт (рос. посёлок городского типа, пгт) — радянський неологізм для позначення містечка. Запроваджений у діловодство з 1922 року замість російського терміна «посад», в УСРР — з 1925 замість терміна «містечко». Використовувався в усіх 15 союзних республіках СРСР, в тому числі Україні як адміністративна одиниця, що позначала населений пункт проміжний між селом і містом. В обліку населення селища міського типу зараховувалося до міського. До розвалу СРСР термін використовувався у країнах радянського табору: Польщі (1954) і Болгарії (1964). З 1991 року термін «селище міського типу» фактично продовжує використовуватися в адміністративно-територіальному поділі та діловодстві пострадянських євразійських країн — Азербайджану, Білорусі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Росії, Таджикистану, Туркменістану, України та Узбекистану. У Польщі, Болгарії, Вірменії, Естонії, Латвії, Литві і Молдові селища міського типу скасовані, перетворені на міста або села. У Киргизстані також триває процес скасування.

У частині першій статті 133 Конституції України в переліку одиниць адміністративно-територіального устрою селище міського типу відсутнє, проте в Україні досі є 883 селища міського типу.

Зміст

1 Адміністративне віднесення

2 Історико-географічне дослідження

3 Демографія та депопуляція смт в Україні

4 Див. також

5 Джерела та література
- 5.1 Література

6 Примітки

Адміністративне віднесення |

Відповідно до положення, затвердженого 12 березня 1981 Указом Президії Верховної Ради УРСР, до категорії селищ міського типу можна долучити населені пункти, що стоять при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, на території яких містяться вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні та оздоровчі заклади, які мають державний житловий фонд, з кількістю населення понад 2 тисячі осіб, з яких не менш як дві третини становлять робітники, службовці та члени їх сімей.

В окремих випадках до категорії селищ міського типу можна долучити населені пункти з кількістю люду менш як 2 тисячі осіб, але не менше як 500 осіб, якщо вони мають близьку перспективу економічного й соціального розвитку, зростання кількості населення.

Органом державної влади в селищі міського типу є селищна рада народних депутатів.

Історико-географічне дослідження |

Мережа селищ міського типу України вирізняється значними регіональними відмінностями, що зумовлено різними умовами та чинниками її формування^[1]. Серед предметів визначення демографічних параметрів усієї мережі селищ, порівняльний аналіз їхньої щільності та географічного положення; визначення впливу селищ міського типу на інші, переважно сільські, населені пункти з урахуванням їхнього географічного положення, демографічного та інфраструктурного потенціалу.

Демографія та депопуляція смт в Україні |

В Україні на 1 січня 1991 налічувалося 921 селищ міського типу (67,96 % загальної кількості міських поселень).

Станом на 1 січня 2004 р. в Україні було 886 селищ міського типу. Їхня кількість як порівняти з 1 січня 1989 р. зменшилася на 4,4 %, а кількість населення в них — на 14,3 %.

Регіональні відмінності демографічних параметрів та щільність селищ міського типу в Україні^[1]
Україна, автономія, області	Кількість селищ міського типу	Густота селищ міського типу (кількість на 1 тис. км²)	Середня людність селищ міського типу, тис. осіб	Частка населення селищ міського типу в міському населенні,%
Україна	886	1,47	5,1	13,2
Автономна Республіка Крим	56	2,15	5,4	16,2
Вінницька область	29	1,09	5,7	19,1
Волинська область	22	1,09	4,6	18,0
Дніпропетровська область	46	1,44	5,2	8,6
Донецька область	131	4,94	3,9	10,6
Житомирська область	43	1,44	4,3	24,0
Закарпатська область	19	1,48	6,2	29,3
Запорізька область	23	0,85	5,9	8,3
Івано-Франківська область	24	1,73	5,0	19,8
Київська область	30	1,07	7,8	22,3
Кіровоградська область	26	1,06	6.1	20,7
Луганська область	109	4.08	4,1	18,0
Львівська область	34	1,56	3,6	7,5
Миколаївська область	17	0,69	6,2	13,9
Одеська область	33	0,99	5,9	11,2
Полтавська область	21	0,73	6,2	12,6
Рівненська область	16	0.80	6,0	18,1
Сумська область	20	0,84	4,9	10,6
Тернопільська область	17	1,23	4,7	17,8
Харківська область	61	1,94	6,7	16,3
Херсонська область	30	1,05	6,5	24,5
Хмельницька область	24	1,17	4,4	13,7
Черкаська область	15	0,72	5,2	9,3
Чернівецька область	8	0.99	6,8	15,2
Чернігівська область	30	0,94	4,4	17,6
Севастополь	1

Див. також |

Список селищ міського типу України

Джерела та література |

Я. В. Верменич. Селище міського типу // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 508. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР, затверджене Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 13 березня 1981 року N 1654-X.

Конституція України від 28 червня 1996 року.

Література |

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. Словникова частина.

Проценко С. М. Селище міського типу // Географічна енциклопедія України. — Т. 3. — К., 1993. — С. 173.

Примітки |

↑ ^а^б Дністрянська Н. Географічні параметри та функціональні можливості мережі селищ міського типу Львівської та Івано-Франківської областей//Вісник Львів. ун-ту Серія геогр. 2008. Вип. 35. С. 66–71

[Дністрянська-1] а^б Дністрянська Н. Географічні параметри та функціональні можливості мережі селищ міського типу Львівської та Івано-Франківської областей//Вісник Львів. ун-ту Серія геогр. 2008. Вип. 35. С. 66–71

搜尋此網誌