Герман Еміль Фішер
|зображення_розмір= |Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=
| Герман Еміль Фішер | |
|---|---|
нім. Hermann Emil Fischer | |
 | |
| Народився | 9 жовтня 1852(1852-10-09) Ойскірхен, Німеччина |
| Помер | 15 липня 1919(1919-07-15) (66 років) Берлін, Німеччина |
| Поховання | Friedhof Wannsee, Lindenstraße[d] |
| Громадянство |  Німецька імперія |
| Діяльність | біохімік, хімік, викладач університету |
| Alma mater | Боннський університет Страсбурзький університет |
| Галузь | біоорганічна хімія |
| Заклад | Мюнхенський університет Людвіга—Максиміліана Університет Ерлангена—Нюрнберга Вюрцбурзький університет Гумбольдтський університет Берліна |
| Науковий керівник | Адольф фон Беєр |
| Вчителі | Фрідріх Авґуст Кекуле фон Страдоніц |
| Відомі учні | Oskar Piloty[d], Отто Пауль Герман Дільс, Адольф Отто Рейнгольд Віндаус, Ludwig Knorr[d], Фріц Прегль і Отто Генріх Варбург |
| Член | Лондонське королівське товариство, Геттінгенська академія наук, Шведська королівська академія наук, Королівське фізіографічне товариство у Лунді[d], Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італії[d], Паризька медична академія, Баварська академія наук і Академія наук Турина[d] |
| Нагороди |  Нобелівська премія з хімії (1902) |
Герман Еміль Фішер у Вікісховищі? | |
Ге́рман Е́міль Фі́шер — (нім. Hermann Emil Fischer; 9 жовтня 1852 — 15 липня 1919) — німецький хімік, член Берлінської Академії Наук. Написав низку наукових праць присвячених хімії фізіологічно активних речовин. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1902 року.
Зміст
1 Біографія
2 Наукова робота
3 Родина
4 Нагороди
5 Примітки
6 Посилання
7 Джерела
Біографія |
Фішер вступив до Боннського університету в 1872, але в тому ж році перевівся до Страсбурзького університету. Закінчивши його в 1874, був залишений при університеті. З 1875 він працював у Мюнхенському університеті і в 1879 став професором хімії. У 1881 призначений професором університету в Ерлангені. У 1888 запрошений професором хімії у Вюрцбурзький університет. У 1892 перейшов до Берлінського університету, де він пропрацював до самої смерті в 1919 році.
Наукова робота |
Синтезував ряд вуглеводів, зокрема глюкозу і фруктозу. Встановив, що амінокислоти зв'язуються між собою за допомогою пептидних зв'язків, утворюючи поліпептиди, уперше добув дипептид.
Родина |
У 1888 році Фішер одружився на Агнесі Герлах, дочці професора анатомії Ерлангенського університету, у них було троє синів. Його старший син Герман став професором біохімії Каліфорнійського університету в Берклі. Дружина Фішера померла через сім років після заміжжя.
Нагороди |
У 1902 році Фішеру була вручена Нобелівська премія з хімії «як визнання його особливих заслуг, пов'язаних з експериментами з синтезу речовин з сахариновими і пуриновими групами»[1]. Відкриття Фішера гідразинових похідних, як виявилося, стало блискучим рішенням проблеми отримання цукрів та інших сполук штучним шляхом. Більш того, його метод синтезу глікозидів вніс певний внесок у розвиток фізіології рослин. Говорячи про дослідження цукрів, Фішер у Нобелівській лекції заявив, що «поступово завіса, за допомогою якої природа приховувала свої секрети, була прочинена у питаннях, що стосуються вуглеводів. Попри це, хімічна загадка Життя не може бути вирішена до тих пір, поки органічна хімія не вивчить другий, складніший предмет — білки».
Примітки |
↑ The Nobel Prize in Chemistry 1902. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-05-04. (англ.)
Посилання |
Еміль Фішер на сайті Нобелівського комітету.(англ.)
Джерела |
Манолов К. (1985). Великие химики. Том 2 (вид. Видання 3-тє). М.: Мир. с. 440 с. (рос.)
Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Том 2. М.: Прогресс. 1992. ISBN 5-01-002539-6. (рос.)
| |||||||||||||||||
|
