Ufdjrw

Леонардо да Вінчі
італ. Leonardo da Vinci
При народженні	Леонардо ді сер П'єр да Вінчі
Народження	15 квітня 1452(1452-04-15) Анк'яно[d], Флорентійська республіка
Смерть	2 травня 1519(1519-05-02) (67 років)
	Кло-Люсе, Амбуаз
Поховання	:
Національність	італієць
Громадянство	Флорентійська республіка
Релігія	атеїзм
Жанр	портрет
Навчання	Андреа дель Верроккйо
Діяльність	художник, інженер, астроном, філософ, анатом, математик, скульптор, універсальна людина, архітектор, інженер в цивільному будівництві, дипломат, винахідник, композитор, поет, музикант, фізик, фізіолог
Напрямок	Багато галузей, основні мистецтво і техніка
Покровитель	Лоренцо Медічі, Франциск I і Людовіко Сфорца
Вплив на	Рафаель Санті
Вчитель	Андреа дель Верроккйо[1][2][3]
Працівник	Людовіко Сфорца і Чезаре Борджіа
Твори	Adoration of the Magi[d], Мадонна в скелях, Мона Ліза, Тайна вечеря, Пані з горностаєм, Вітрувіанська людина, Annunciation[d], Saint Jerome in the Wilderness[d], The Virgin and Child with St. Anne[d], St. John the Baptist[d], Design for Helicopter (Drawing)[d], Portrait of Isabella d'Este[d], Head of a Woman[d] і Спаситель світу
Автограф
Леонардо да Вінчі у Вікісховищі?
Висловлювання у Вікіцитатах

Леона́рдо да Ві́нчі (італ. Leonardo da Vinci; 15 квітня 1452, селище Анк'яно, поблизу Флоренції — 2 травня 1519, замок Кло-Люсе, Амбуаз) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.

Життєпис |

Дитинство |

Будинок, в якому жив Леонардо

Леонардо да Вінчі народився 15 квітня 1452 року в селищі Анкіано поблизу Вінчі, укріпленої фортеці за 30 км від Флоренції, о «третій годині ночі», тобто о дев'ятій вечора за сучасним відліком часу. У щоденнику діда Леонардо зазначено (дослівний переклад): «У суботу, о третій годині ночі 15 квітня народився мій онук, син мого сина П'єро. Хлопчика назвали Леонардо. Його хрестив отець П'єро ді Бартоломео». Його батьками були 25-річний нотаріус П'єро і його кохана, селянка Катерина. Перші роки життя Леонардо провів разом з матір'ю. Його батько незабаром одружився з багатою і знатною дівчиною, але цей шлюб виявився бездітним, і П'єро забрав свого трирічного сина на виховання. Розлучений з матір'ю Леонардо все життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах.

В Італії того часу до позашлюбних дітей ставилися майже як до законних спадкоємців. Багато впливових людей міста Вінчі сприяли подальшій долі Леонардо. Коли Леонардо було 13 років, його мачуха померла при пологах. Батько одружився вдруге і незабаром залишився вдівцем. Він прожив 67 років, був чотири рази одружений і мав 12 дітей. Батько намагався залучити Леонардо до сімейної професії, але безуспішно: син не цікавився законами суспільства.

Леонардо не мав прізвища в сучасному розумінні; «да Вінчі» означає просто «(родом) з містечка Вінчі». Повне його ім'я — Леонардо, син пана П'єро з Вінчі (італ. Leonardo di ser Piero da Vinci).

Вчитель або вчителі |

Першим вчителем Леонардо (коли йому було приблизно 15 років) вважають Андреа дель Верроккйо (італ. Andrea del Verrocchio), італійського скульптора та художника епохи Відродження. У майстерні Верроккйо, що містилася в інтелектуальному центрі тодішньої Італії — місті Флоренції, Леонардо вивчав також гуманітарні науки, тут він набув деяких технічних знань. У 1473 році, у віці 20 років, Леонардо да Вінчі отримав кваліфікацію майстра в Гільдії Святого Луки.

Творче життя |

У віці 24 років Леонардо і ще троє молодиків були притягнені до судового розгляду за анонімним звинуваченням у содомії, але їх виправдали. Про його життя після цієї події відомо дуже мало, але ймовірно, у нього була власна майстерня у Флоренції в 1476—1481 роках. Леонардо довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами.

У 1481 році монастир Сан Донато-а-Сісто замовив Леонардо великий вівтарний образ «Поклоніння Волхвів» (не завершений). Тоді ж почалася робота над картиною «Святий Ієронім».

У 1482 році Леонардо, будучи, за словами Вазарі, дуже талановитим музи́кою, створив срібну ліру у формі кінської голови. Лоренцо Медічі послав його як миротворця до Людовіко Сфорца в Мілан, а ліру відправив з ним як подарунок. Цього ж року Леонардо почав роботу над кінним пам'ятником Франческо Сфорца, батька Людовіко Сфорца. Протягом 10 років Леонардо да Вінчі працював над цим монументом (глиняна модель статуї була зруйнована при взятті Мілану французами 1500; відома лише за підготовчими ескізами). На цей період припадає і творчий розквіт Леонардо-живописця. У «Мадонні у скелях» (1483—1494, Лувр, Париж; 2-й варіант — 1497—1511, Національна галерея, Лондон) персонажі, розроблені Леонардо да Вінчі, представлені в оточенні дивного скелястого пейзажу, в якому відображені геологічні спостереження Леонардо да Вінчі. У середині 1480-х він створив «Мадонну Літта». У 1485 році був створений «Портрет музиканта».

У Леонардо було багато друзів і учнів. Стосовно статевих взаємин достеменних відомостей немає, оскільки Леонардо ретельно приховував цей бік свого життя. За деякими версіями, у Леонардо був зв'язок з Чечилією Галлерані, фавориткою Людовіко Сфорца, з якої він написав свою знамениту картину «Пані з горностаєм» (1488, Музей у Кракові), в якій вигини ліній повторюються у фігурі жінки і тварини, що надає картині витонченої грації.

«Вітрувіанська людина»

У 1487 році було створено літальну машину — орнітоптер, заснований на пташиному польоті.

1489 року Леонардо зробив анатомічні малюнки черепів.

З 1490-х років Леонардо зосередився на архітектурі і анатомії. У 1490 була створена Вітрувіанська людина — уславлений малюнок, який іноді називають канонічними пропорціями. Він створив глиняну модель кінного монумента Франческо Сфорца, яку зруйнували французькі вояки у Мілані.

Протягом 1495—1498 роках Леонардо працював над фрескою «Таємна вечеря» в монастирі Санта-Марія делле Граціє в Мілані.

У 1499 році Мілан був захоплений французькими військами Людовика XII, Леонардо залишив Мілан, модель пам'ятника Сфорца була сильно пошкоджена.

1502 року Леонардо вступив на службу до Чезаре Борджіа, 1503 року да Вінчі повернувся до Флоренції, де конкурував з Мікеланджело, але мав з ним спільні роботи. Тут да Вінчі створив картон до фрески «Битва в Анджарії (при Ангиарі)» і картину «Мона Ліза» (Лувр, Париж).

1505 року Леонардо спостерігав і зробив начерки польоту птахів.

У 1506 році повернувся до Мілана для служби у короля Франції Людовика XII, який на той час контролював північ Італії (дивись Італійські війни). У 1507 році Леонардо вивчав будову людського ока. Працював у Мілані над кінним пам'ятником маршалові Трівульціо (1508–1512), розписував собор Святої Анни (1509 рік). 1512 року створив «Автопортрет».

У 1512 році Леонардо переїхав до Риму під заступництво папи Льва X, три роки жив у римському Бельведері, де працював над картиною «Іван Хреститель». У Бельведері да Вінчі створив серію малюнків на тему всесвітнього потопу.

Кло-Люсе, місце смерті Леонардо

Останні роки |

1516 року Леонардо прийняв запрошення французького короля і оселився в його замку Кло-Люсі, де король Франциск I провів своє дитинство, неподалік від королівського замку Амбуаз. В офіційному званні першого королівського художника, механіка, інженера і архітектора Леонардо отримував річну ренту в тисячу екю. Ніколи до цього в Італії Леонардо не мав звання інженера або фортифікатора, як він себе позиціював, не маючи при цьому військового досвіду . Леонардо був не першим італійським майстром, милістю французького короля отримав «свободу марити, мислити і творити» , — до нього подібну честь поділяли Андреа Соларіо і Фра Джованні Джокондо.

Леонардо був присутній на побаченні короля Франциска I з папою Львом X у Болоньї 19 грудня 1515. Протягом 1513 — 1516 років Леонардо жив у Бельведері й працював над картиною «Іоанн Хреститель». Франциск доручив майстру сконструювати механічного лева, здатного ходити, з грудей якого з'являвся би букет лілій. Можливо, цей лев вітав короля в Ліоні або використовувався під час переговорів з папою.

У Франції Леонардо практично не малював, у майстра оніміла права рука, і він насилу пересувався без сторонньої допомоги. Проте він майстерно займався організацією придворних свят, планування нового палацу в Роморантані при задуманому зміні річкового русла, проектом каналу між Луарою і Соной, головними двозахідними спіральними сходами в замку Шамбор.

Третій рік життя в Амбуазі 67-річний Леонардо провів у ліжку. 23 квітня 1519 року він залишив заповіт, а 2 травня помер в оточенні учнів і своїх шедеврів у Кло-Люсе. За словами Вазарі, да Вінчі помер на руках короля Франциска I, свого близького друга. Ця малоймовірна, але поширена у Франції легенда знайшла віддзеркалення в полотнах Жана-Огюста-Доменіка Енгра, Ангеліки Кауфман і багатьох інших живописців. Леонардо да Вінчі був похований у замку Амбуаз. На могильній плиті вибито напис: «У стінах цього монастиря покоїться прах Леонардо да Вінчі, найбільшого художника, інженера і архітектора Французького королівства».

Його основним спадкоємцем був Франческо Мельці, який у наступні 50 років залишався головним розпорядником спадку майстра, що включав окрім картин інструменти, бібліотеку і не менше 50 тисяч оригінальних документів на різні теми, з яких до наших днів збереглася лише третина. Іншому учню Салаї та слузі Леонардо дісталося по половині виноградників да Вінчі.

Особисте життя |

У Леонардо було багато друзів, були учні. Що ж стосується любовних стосунків, достовірних відомостей на цей рахунок немає, оскільки Леонардо ретельно приховував цю сторону свого життя. Одружений він не був, про романи з жінками достовірних відомостей немає. Його орієнтація є темою запеклих дискусій, починаючи з середини XVI століття до нашого часу. Дослідженням цього питання займався Зигмунд Фрейд. Ймовірно, художник мав стосунки зі своїми учнями Салаї та Франческо Мельці.^{[джерело?]} Судові записи 1476 року свідчать, що 24-річного Леонардо та трьох інших молодиків було звинувачено в содомії з добре відомим на той час проститутом. Звинувачення були зняті за браком доказів. За деякими версіями, у Леонардо був зв'язок із Чечілією Галлерані, фавориткою Лодовіко Моро, з якої він написав свою знамениту картину «Дама з горностаєм».

Підсумки |

Ще 1477 року Леонардо да Вінчі покинув майстерню Андреа дель Верроккйо і формально став самостійним майстром. Незважаючи на непогану обдарованість, його перспективи не були ні широкими, ні сприятливими.

• Як позашлюбна дитина, він не мав прав на навчання в університеті. Все життя Леонардо був вимушений займатися самоосвітою і ніколи не знав латини, мови освічених осіб того часу. Його рукописи і щоденникові записи написані народною мовою або зашифрованим письмом.

• Леонардо не опанував техніки фрески, що було суттєвим недоліком його художньої освіти. Статус італійського художника передбачав знання технології фрески, адже переважна більшість італійських художників його доби перш за все фрескісти (від Джотто, Мазаччо, Доменіко Гірляндайо до Рафаеля Санті і Мікеланджело).

• Леонардо мав непродуктивний художній темперамент і нешвидкий характер. Звідси надзвичайно довгі терміни праці над кожним замовленим твором (праця роками то над портретом Мони Лізи, то над «Таємною вечерею», то над конем для монумента Сфорца). Навіть наявність численних учнів не прискорювала виконання ним замовлених картин, а кількість завершених творів залишилася відносно невеликою, що, тим не менш, не може применшити значення кожного його окремого творіння.

Мистецтво |

«Таємна вечеря» (1498)

Нині Леонардо найбільше відомий як художник. Крім того, цілком можливо, що да Вінчі міг бути скульптором: дослідники з університету Перуджі — Джанкарло Джентіліні і Карло Циці — стверджують, що знайдена ними в 1990 році теракотова голова є єдиною скульптурною роботою Леонардо да Вінчі^[5], що дійшла до нас. Проте сам Да Вінчі в різні періоди свого життя вважав себе найперше інженером або ученим. Він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу і працював поволі. Тому художня спадщина Леонардо кількісно невелика, а низка його робіт втрачена або значно пошкоджена. Проте його внесок в світову художню культуру є винятково важливим навіть на тлі тієї когорти геніїв, яку дало Італійське Відродження.

Завдяки його роботам мистецтво живопису перейшло на якісно новий етап свого розвитку. Художники Ренесансу рішуче відмовлялися від багатьох умовностей середньовічного мистецтва. Це було спрямування у бік реалізму і багато було досягнуто у вивченні перспективи, анатомії, більшої свободи в композиційних рішеннях. Але в плані живописності, роботи з фарбою, художники були доволі умовні і скуті. Лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення мало вигляд розфарбованого малюнка. Найбільш умовним був пейзаж, який грав другорядну роль. Леонардо усвідомив і втілив нову живописну техніку. У нього лінія має право на розмитість, бо так ми її бачимо. Він усвідомив явища розсіювання світла в повітрі і виникнення серпанку, (сфумато), між глядачем і зображеним предметом, який пом'якшує колірні контрасти і лінії. У результаті реалізм у живописі перейшов на якісно новий рівень.

Список живописних творів |

Наука і техніка |

Рукопис да Вінчі на виставці в Києві

Важливим джерелом вивчення поглядів Леонардо да Вінчі є його записні книжки і рукописи (близько 7 тисяч аркушів), написані розмовною італійською мовою, тому що Леонардо не знав латини. Сам він не залишив систематичного викладення своїх думок. «Трактат про живопис», складений після смерті учнем Леонардо Франческо Мельці із фрагментів, багато в чому самостійно взятих із контексту його записок, справив значний вплив на художню європейську практику і теоретичні думки. Для самого Леонардо да Вінчі мистецтво і наука були пов'язані нерозривно. Живопис він розумів як універсальну мову (подібно математиці у сфері науки), в якій втілені пропорції та перспективи виявлення розумного початку, який царює в природі.

Особливу увагу Леонардо да Вінчі приділяв механіці, називаючи її «раєм математичних наук» і бачачи в ній головний ключ до таємниць світопізнання. Він зробив спроби встановити коефіцієнти тертя і ковзання, вивчав опір металів, займався гідравлікою. Численні гідротехнічні досліди допомогли Леонардо правильно описати рівновагу рідини у посуді.

Леонардо да Вінчі цікавили проблеми польоту. У Мілані він робив багато малюнків і вивчав літальний механізм птахів різних порід і кажанів. Окрім спостережень він виконував досліди, але вони всі були невдалими. Леонардо дуже хотів побудувати літальний апарат. Він говорив: «Хто знає все, той може все. Аби дізнатися — і крила будуть!» Спочатку Леонардо розробляв політ за допомогою крил, що приводяться в рух м'язовою силою людини: ідея простого апарату Дедала й Ікара. Але потім він дійшов думки про спорудження такого апарату, до якого людина не прикріплялась, а зберігала повну свободу, щоб керувати ним; приводитися в рух апарат мав власною силою. Це по суті ідея аероплана. Щоб успішно практично побудувати і використовувати апарат, Леонардо не вистачило тільки ідеї мотора, що має достатньої сили. Леонардо да Вінчі працював над апаратом вертикального зльоту і посадки. На вертикальному «ornitottero» Леонардо планував розмістити систему втяжних сходів. Прикладом йому послужила природа: «подивися на кам'яного стрижа, який сів на землю і не може злетіти через свої короткі ноги; а коли він у польоті, втягни сходи, як показано на другому зображенні зверху. Так треба злітати з площини; ці сходи служать ногами». Що стосується приземлення, він писав: «Ці гачки (увігнуті клини), які прикріплені до основи сходів, служать для тих же цілей, що і кінчики пальців ніг людини, яка на них стрибає і при цьому тіло її не стрясається так, як було би при стрибанні на каблуках».

Вивчаючи стійкість людського ока, Леонардо да Вічні висловив правильні здогади про природу бінокулярного зору. В анатомічних дослідах його узагальнювальні результати розтинів, в деталізованих малюнках заклали основи сучасної наукової ілюстрації. Почавши від простої інвентаризації органів до вивчення функції, він розглядав організм як зразок природної механіки. Леонардо да Вінчі вперше описав низку кісток та нервів, висловив пропозиції про антагонізм м'язів, особливу увагу приділяв проблемам ембріології і порівняльної анатомії. У дослідах з виділенням різних органів у тварин Леонардо да Вінчі прагнув запровадити дослідницький експериментальний метод у біологію. Він вперше почав розглядати ботаніку, як самостійну біологічну дисципліну, виділяючи структурно-функціональні моменти. Він дав опис листкорозміщенню, геліотропізму і геотропізму, кореневого тиску та руху соків рослини.

Як учений та інженер Леонардо да Вінчі збагатив проникаючими дослідженнями майже всі сфери науки того часу, розглядаючи свої замітки і малюнки як підготовку до гігантської енциклопедії людських знань. Скептично ставлячись до популярного на той час ідеалу науковця-ерудита, Леонардо да Вінчі був найяскравішим представником нового, заснованого на експерименті мистецтвознавства. Займаючись архітектурою, він розробляв різні варіанти ідеального міста і центрально-купольного храму. На службі у правителя Мілану Людовіко Сфорца (1481—1482) Леонардо да Вінчі був військовим інженером-гідротехніком, організатором придворних свят і феєрій.

Любов до моделювання приводила Леонардо да Вінчі до геніальних конструктивних здогадок, які набагато випередили епоху; такими є ескізи проектів металургійних печей і прокатних станів, ткацьких верстатів, друкарських, деревообробних, землеробних та інших машин, підводного човна і танка, а також розроблені після ретельного вивчення польоту птахів конструкції літальних апаратів і парашута.

Записки Леонардо да Вінчі науково-технічного змісту стали відомими широкому колу дослідників лише наприкінці XVIII століття, майже через 300 років після його смерті, коли Джованні Баттіста Вентурі опублікував 1797 в Парижі опис окремих його рукописів^[6], вивезених Бонапартом з Мілана.

Єдиний його винахід, що здобув визнання за його життя, — коліщатковий замок для пістолета (що заводився ключем). На початку пістолет з коліщатковим замком був мало поширений, але до середини XVI століття став популярним у дворян, особливо у кавалерії, що відбилося на конструкції лицарських обладунків, а саме: максимільянівські лати через необхідність пострілів з пістолетів стали робити з рукавичками замість рукавиць. Коліщатковий замок для пістолета, винайдений Леонардо да Вінчі, був настільки вдалим, що зустрічався і в XIX столітті.

Літературна спадщина |

Величезна літературна спадщина Леонардо да Вінчі дійшла до наших днів у хаотичному вигляді, в рукописах, написаних лівою рукою. Хоча Леонардо да Вінчі не надрукував з них жодного рядка, проте в своїх записах він постійно звертався до уявного читача і всі останні роки життя не полишав думки про видання своїх праць.

Вже після смерті Леонардо да Вінчі його друг і учень Франческо Мельці вибрав з них уривки, що відносяться до живопису, з яких був згодом скомпонований «Трактат про живопис» (Trattato della pittura, 1-е видання 1651 року). У повному вигляді рукописна спадщина Леонардо да Вінчі була опублікована тільки в XIX—XX століттях. Крім величезного наукового і історичного значення вона має також художню цінність завдяки стислому, енергійному складу і незвичайно чистій мові. Живучи в епоху розквіту гуманізму, коли італійська мова вважалася другорядною в порівнянні з латиною, Леонардо да Вінчі захоплював сучасників красою і виразністю своєї мови (за переказами він був хорошим імпровізатором), але не вважав себе літератором і писав, як говорив; тому його проза — зразок розмовної мови інтелігенції XV століття, і це уберегло її загалом від штучності і велемовності, властивій прозі гуманістів, хоча в деяких пасажах дидактичних писань Леонардо да Вінчі ми знаходимо відгомони пафосу гуманістичного стилю.

Навіть у найменш «поетичних» за задумом фрагментах склад Леонардо да Вінчі відрізняється яскравою образністю; так, його «Трактат про живопис» оснащений прекрасними описами (наприклад, опис потопу), що вражають майстерністю словесної передачі живописних і пластичних образів. Разом з описами, в яких відчувається манера художника-живописця, Леонардо да Вінчі дає в своїх рукописах безліч зразків оповідної прози: байки, фацеції (жартівливі розповіді), афоризми, алегорії, пророцтва. У байках і фацеціях Леонардо стоїть на рівні прозаїків XIV століття з їхньою простодушною практичною мораллю; а деякі його фацеції не відрізняються від новел Франко Сакетті.

Фантастичніший характер мають алегорії і пророцтва: по-перше Леонардо да Вінчі використовує прийоми середньовічних енциклопедій і бестіаріїв; другі мають характер жартівливих загадок, що відрізняються яскравістю і влучністю фразеології і пройнятих уїдливою, майже вольтерівською іронією, направленою за адресою знаменитого проповідника Джироламо Савонароли. Нарешті, в афоризмах Леонардо да Вінчі виражена в епіграматичній формі його філософія природи, його думки про внутрішню суть речей. Художня література мала для нього виключно утилітарне, допоміжне значення.

Щоденники Леонардо |

Нині від щоденників Леонардо уціліло близько 7000 сторінок, що містяться в різних колекціях. Спочатку безцінні замітки належали улюбленому учневі майстра, Франческо Мельці, але коли той помер, рукописи зникли. Окремі фрагменти почали «спливати» на рубежі XVIII—XIX століть. Спочатку вони не викликали належного інтересу, численні власники навіть не підозрювали, який скарб потрапив їм до рук. Але коли вчені встановили авторство, з'ясувалося, що і книги комор, і мистецтвознавчі есе, і анатомічні замальовки, і дивні креслення, і дослідження з геології, архітектури, гідравліки, геометрії, військових фортифікацій, філософії, оптики, розповіді про навколишніх, зокрема жінок, техніки малюнка — твори однієї людини. Всі записи в щоденниках Леонардо зроблені особливою манерою і їх читають в дзеркальному відображенні. На одній зі сторінок Леонардо згадав так звану Карею де Бофон, як жінку свого серця та величну красуню. Після цього да Вінчі часто згадував Карею на сторінках своїх щоденників. За де Бофон в щоденнику почало все частіше з'являтися ім'я Марілея Лора.

Мислитель |

Творець «Таємної вечері» і «Джоконди» проявив себе і як мислитель, рано усвідомивши необхідність теоретичного обґрунтування художницької практики: «Ті, хто віддається практиці без знання, схожі на моряка, що вирушає в путь без керма і компаса. Практика завжди має бути заснована на хорошому знанні теорії».

Вимагаючи від художника поглибленого вивчення зображених предметів, Леонардо да Вінчі заносив усі свої спостереження в записник, який постійно носив при собі. Підсумком став своєрідний інтимний щоденник, подібного якому немає у всій світовій літературі. Малюнки, креслення і ескізи супроводжуються тут короткими замітками з питань перспективи, архітектури, музики, природознавства, військово-інженерної справи тощо; все це пересипано різноманітними висловами, філософськими міркуваннями, алегоріями, анекдотами, байками. У сукупності записи цих 120 книжок представляють матеріали для величезної енциклопедії. Проте він не прагнув до публікації своїх думок і навіть вдавався до тайнопису, повна розшифровка його записів не виконана досі.

Визнаючи єдиним критерієм істини досвід, протиставляючи метод спостереження і індукції відвернутому умогляду, Леонардо да Вінчі не тільки на словах, а на ділі завдав смертельного удару середньовічній схоластиці з її пристрастю до абстрактних логічних формул і дедукції. Для Леонардо да Вінчі добре говорити означало правильно думати, тобто мислити незалежно, не визнавати жодних авторитетів. Так Леонардо да Вінчі дійшов до заперечення не тільки схоластики, але і гуманізму.

Заперечуючи книжкову ученість, оголошуючи завданням науки (а також мистецтва) пізнання речей, Леонардо да Вінчі випередив нападки Монтеня на вчених буквоїдів і відкрив за 100 років до Галілея і Бекона епоху нової науки.

Учні |

З майстерні Леонардо вийшли такі учні (« Леонардески »), як:

• Амброджо де Предіс


• Джованні Больтрафіо


• Франческо Наполетано


• Франческо Мельці


• Андреа Соларіо


• Джампетріно


• Бернардіно Луїні


• Чезаре да Сесто

Свій багаторічний досвід виховання молодих живописців уславлений майстер узагальнив у ряді практичних рекомендацій. Учень повинен спочатку оволодіти перспективою, досліджувати форми предметів, потім копіювати малюнки майстра, малювати з натури, вивчити твори різних живописців, і тільки після цього прийматися за власне творіння. «Навчись перш старанності, ніж швидкості», — радить Леонардо. Майстер рекомендує розвивати пам'ять і особливо фантазію, спонукаючи вдивлятися в неясні контури полум'я і знаходити в них нові, дивовижні форми. Леонардо закликає живописця досліджувати природу, щоб не уподібнитися дзеркала, яке відображає предмети, не володіючи знанням про них. Учитель створив «рецепти» зображення обличчя, фігури, одягу, тварин, дерев, неба, дощу. Крім естетичних принципів великого майстра, його записки містять мудрі життєві поради молодим художникам.

Після Леонардо |

У 1485 році, після великої епідемії чуми в Мілані, Леонардо запропонував владі проект ідеального міста з певними параметрами, плануванням і каналізаційною системою. Міланський герцог Лодовіко Сфорца відхилив проект. Пройшли століття, і влада Лондона визнали план Леонардо досконалою основою для подальшої забудови міста. У сучасній Норвегії знаходиться діючий міст, створений за проектом Леонардо да Вінчі. Випробування парашутів і дельтапланів, виконаних за ескізами майстра, підтвердили, що лише недосконалість матеріалів не дозволила йому піднятися в небо. У римському аеропорту, що носить ім'я Леонардо да Вінчі, встановлена велетенська, що йде в небо статуя вченого з моделлю вертольота в руках. «Не обертається той, хто спрямований до зірки», — писав Леонардо.

Твори Леонардо в музеях світу |

• 
  Вашингтон, Національна галерея мистецтв
  


• 
  Уффіці, Флоренція
  


• 
  Лондон, Національна галерея


• 
  Лувр, Париж
  


• 
  Петербург, Ермітаж
  


• 
  Мілан, Брера
  


• 
  Краків, Польща
  


• 
  Турин, малюнки, в тому числі Автопортрет


• 
  Ватикан, Італія.


• 
  Мюнхен, Стара пінакотека

Вшанування пам'яті |

• 
  3000 Леонардо — астероїд, який було названо на честь Леонардо да Вінчі.

Цікаві факти |

• Леонардо не залишив жодного автопортрету, який би міг бути однозначно приписаний йому. Вчені засумнівалися в тому, що знаменитий автопортрет сангіною Леонардо (традиційно датується 1512 — 1515 роками ), що зображує його в старості, є саме автопортретом. Вважають, що, можливо, це всього лише етюд голови апостола для «Таємної вечері». Сумніви в тому, що це автопортрет художника, висловлювалися з XIX століття, останнім їх висловив недавно один з найбільших фахівців з Леонардо, професор П'єтро Марані .

• Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.

• Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі «Про живопис» він писав: «Синява неба відбувається завдяки товщі освітлених частинок повітря, яка розташована між Землею і чорнотою, що знаходиться вгорі».

• Леонардо був амбідекстером — однаковою мірою добре володів правою і лівою рукою. Кажуть навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Однак більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.

• Вважають, що да Вінчі був вегетаріанцем (Андреа Корсан в листі до Джуліано ді Лоренцо Медічі порівняв Леонардо з одним індусом, який не їв м'яса). Часто приписувана да Вінчі фраза «Якщо людина прагне до свободи, чому вона птахів і звірів тримає в клітках?.. людина воістину цар звірів, адже вона жорстоко винищує їх. Ми живемо, вбиваючи інших. Ми ходячі цвинтарі! Ще в ранньому віці я відмовився від м'яса» взята з англійського перекладу роману Дмитра Мережковського «Воскреслі боги. Леонардо да Вінчі».

• Леонардо в своїх знаменитих щоденниках писав справа наліво в дзеркальному відображенні. Багато хто думає, що таким чином він хотів зробити таємними свої дослідження. Можливо, так воно і є. За іншою версією, дзеркальний почерк був його індивідуальною особливістю (є навіть відомості, що йому було простіше писати так, ніж нормальним чином); існує навіть поняття «почерку Леонардо».

• У числі захоплень Леонардо були навіть кулінарія та мистецтво сервірування. У Мілані протягом 13-ти років він був розпорядником придворних бенкетів. Він винайшов кілька кулінарних пристосувань, що полегшують працю кухарів. Оригінальна страва «від Леонардо» — тонко нарізане тушковане м'ясо, з укладеними зверху овочами, — користувалася великою популярністю на придворних бенкетах.

• У книгах Террі Пратчеттa існує персонаж на ім'я Леонард, прототипом якого став Леонардо да Вінчі. Пратчеттів Леонард пише справа наліво, винаходить різні машини, займається алхімією, пише картини (найвідоміша — портрет Мони Ягг).

• Леонардо — другорядний персонаж в грі Assassin's Creed 2, Assassin's Creed Brootherhood. Тут показаний ще молодим, але талановитим художником, а також винахідником.

• Чимале число рукописів Леонардо було вперше опубліковано хранителем Амброзіанської бібліотеки Карло Аморетті.


• Вчені з генетичної лабораторії Boyalife Group планують клонувати геніального італійського вченого, письменника і художника Леонардо да Вінчі.^[7]

Див. також |

• Леонардески


• Франческо Мельці


• Жіночий портрет у профіль (Леонардо)


• Франческо ді Джорджо ді Мартіні


• 
  3000 Леонардо — астероїд, названий на честь Леонардо да Вінчі.

Примітки |

Джерела |

• Олесь Ільченко про Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку, Вінстона Черчілля / О. Ільченко. — Київ : Грані-Т, 2007. — 92 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — ISBN 978-966-2923-79-7
  


• Леонардо та винахід колісного замка вогнепальної зброї // Світ науки. — Травень 1998. — С. 72—77.

Іноземними мовами:

• 
  Arasse Daniel. Leonardo da Vinci. — Konecky & Konecky, 1997. — ISBN 1 56852 1987. (англ.)
  


• 
  Hartt Frederich. A History of Italian Renaissance Art. — Thames and Hudson, 1970. — ISBN 0-500-23136-2. (англ.)
  


• 
  Ottino della Chiesa Angela. The Complete Paintings of Leonardo da Vinci. Penguin Classics of World Art series. — 1967. — ISBN 0-14-008649-8. (англ.)
  


• 
  Popham A. E. The Drawings of Leonardo da Vinci. Jonathan Cape. — 1946. — ISBN 0-224-60462-7. (англ.)
  


• 
  Sherwin B. Nuland. Leonardo Da Vinci. Phoenix Press, 2001. — ISBN 0-7538-1269. (англ.)
  


• Всеобщая история искусств. — М. : Искусство, 1962. — Т. 3. (рос.)
  


• 
  Зубов В. П. Леонардо да Винчи. 1452—1519; отв. ред. М. В. Зубова. — 2-е изд., доп. — М. : Наука, 2008. — 350 с.: ил. — (Научно-биографическая литература). (рос.)
  


• Леонардо да Винчи, редактор Волынский А. Л. — Санкт-Петербург : Парфенон, 1922. (рос.)
  


• Техника-молодёжи. — 1983. — № 7 Знаний тайные истоки. (фр.)
  

Посилання |

Леонардо да Вінчі у сестринських Вікіпроектах
	Цитати у Вікіцитатах?
	Леонардо да Вінчі у Вікісховищі?

• 
  Леонардо да Вінчі на www.nndb.com — своєрідному інтернетівському «Who's Who» (англ.)
  


• 
  Леонардо да Вінчі — на сайті The MacTutor History of Mathematics університету University of St Andrews, School of Mathematics and Statistics, Scotland (англ.)
  


• Леонардо да Вінчі на сайті Союзу обдарованої молоді


• 
  Леонардо да Вінчі — проект Інституту нових освітніх технологій та інформатизації Російського державного гуманітарного університету (рос.)
  


• 
  Леонардо да Вінчі. Картини та біографія. (рос.)
  


• 
  Картини художника (англ.)
  

п о р Леонардо да Вінчі Легенда: * приписується ·  ** у співпраці з Андреа дель Верроккйо ·  † робота втрачена Картини Голова Медузи † ·  Благовіщення ·  Хрещення Христа ** ·  Мадонна з гвоздикою ·  Джиневра Бенчі ·  Мадонна Бенуа ·  Спаситель світу · Поклоніння волхвів ·  Святий Ієронім ·  Мадонна Літта * ·  Мадонна в скелях (Лувр) · Мадонна в скелях (Лондон) ·  Портрет музиканта ·  Пані з горностаєм ·  Тайна вечеря ·  Прекрасна Ферроньєра ·  Сальватор Мунді * ·  Мадонна з веретеном * ·  Свята Анна з Мадонною і малям Христом ·  Мона Ліза ·  Битва при Ангиарі † ·  Голова жінки ·  Леда і Лебідь † ·  Іван Хреститель ·  Вакх * Скульптури Кінь Леонардо (не завершена) Роботи на папері Вітрувіанська людина ·  Мадонна і дитя з святою Анною і Іоанном Хрестителем ·  Автопортрет Манускрипти Кодекс Арундел ·  Атлантичний кодекс ·  Кодекс про політ птахів ·  Кодекс Лестера ·  Кодекс Тривульціо ·  Трактат про малювання Інші проекти Архіотоннер ·  Арбалет Леонардо ·  Робот Леонардо ·  Танк Леонардо

Тематичні сайти Математична генеалогія · NNDB · zbMATH database · Discogs · Internet Movie Database · Open Library · MusicBrainz · Проект Гутенберг · Internet Speculative Fiction Database · RKDartists · Find a Grave · Quora Словники та енциклопедії Велика каталонська · Енциклопедія наукової фантастики · Britannica (11-th) · Britannica (онлайн) · Encyclopædia Universalis · Швейцарський історичний Нормативний контроль BAV: ADV12105659, ADV11368149, ADV11368148 · BIBSYS: 90075047 · BNC: a10439560 · BNE: XX971832 · BNF: 11912491s · CONOR: 13465443 · EGAXA: 002965126 · GND: 118640445 · ICCU: ITICCUCFIV16816 · ISNI: 0000 0001 2124 423X · LCCN: n79034525 · NDL: 00447394 · NKC: jn19990005005 · NLA: 1165616 · NLG: 78924 · NLR: RUNLRAUTH772624, RUNLRAUTH772623 · NTA: 068519451 · NUKAT: n93090317 · PTBNP: 58525 · LIBRIS: 207435 · SUDOC: 085975915 · VIAF: 24604287 · ULAN: 500010879