Ufdjrw

Націона́льність — приналежність особи до нації, держави або народу. Поняття «національність» може мати різноманітні значення: юридично-правове, політичне, етнологічне, культурологічне, повсякденно-побутове тощо.

В сучасній Україні та українській мові відбувається трансформація цього поняття у порівнянні з тим, яке воно мало значення в Російській імперії та СРСР протягом 19 ст. — 20 ст.

У німецькій традиції |

У німецькій традиції та мовному вжитку нині існують поняття:

• національність (нім. Nationalität) — належність до країни, нації, що закріплюється юридичним статусом громадянства; практично є синонімом державного підданства, громадянства (нім. Staatsangehörigkeit);


• етнічна належність (нім. Volkszugehörigkeit) — народність або належність до певної етнічної групи, так званої етнічної меншості;


• етнічне походження (нім. Volksabstammung) — етнічна належність батьків.

До німецької традиції більш повного опису особистих даних також належить уточнення, диференціація щодо країни походження (в разі еміграції), релігійної (конфесійної), а також мовної належності. «Рідна мова» зветься «материнською мовою» (нім. Muttersprache).

В персональні документи — внутрішній німецький або закордонний паспорт (нім. Personalausweis, Reisepass) вносяться дані тільки про громадянство.

В англо-американській традиції |

Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, за можливості покращіть цей розділ. Конкретні зауваження можна знайти на сторінці обговорення. (листопад 2012)

Етнічну належність, національність (англ. ethnicity) необхідно^[Кому?] відрізняти від громадянства (англ. citizenship), що є правовими відносинами між людиною та державою, підданства, як наприклад, піддані Великої Британії (англ. British subjects) (виходить з ужитку), та належності до нації у широкому сенсі (англ. nationality), тобто до народу країни, що не має обмежень за походженням, мовою та культурою.

Уявлення про національності в часи СРСР |

На державному рівні в СРСР групова категоризація населення за ексклюзивною етнічною ознакою почалася з перепису населення СРСР 1926 року і етнонаціональних була затверждена як загальний атрибут особистості^[1][2].

З моменту народження людини в СРСР дані про його етнічну (в кровному, тобто — біологічному, расовому сенсі) належність заносились в його персональні дані — Свідоцтво про народження органів ЗАГС і далі — в «картку персонального обліку» МВС) — на основі «національності» його батьків. По досягненню громадянином СРСР віку 16 років йому видавався паспорт, куди «національність» вносилась однозначно і остаточно. В разі, коли «національність» батька і матері відрізнялись, до 1974 року органи «паспортних столів» райвідділів МВС записували згідно до національності батька. Починаючі з 1975^[3] громадянин мав право сам обирати між національністю батька та матері. Але цей вибір, відповідно до «Закону про паспортну систему в СРСР», він мав робити тільки один раз — при отриманні ним першого громадянського паспорта СРСР, тобто при досягненні «повноліття» в 16 років. Після цього міняти свою «національність» вже було неможна.

Сучасні значення |

Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, за можливості покращіть цей розділ. Конкретні зауваження можна знайти на сторінці обговорення. (листопад 2012)

• Приналежність особи до нації в сенсі етнічної групи (групи людей, які поділяють спільну етнічну самосвідомість, мову, культуру, походження, історію і т. д.). Це значення національності визначається не політичними кордонами або паспортом і включає в себе країни, які не мають незалежної держави (наприклад, шотландці, валлійці, англійці, баски, курди, таміли, хмонг, ескімоси і маорі).

• 
  Громадянство держави. Громадянство визначається на основі права ґрунту, права крові, або натуралізації, який дає юрисдикцію держави над особистістю і дає людині захист держави. Найбільш поширеними відмінними рисами громадянства є те, що громадяни мають право брати участь в політичному житті держави, наприклад, шляхом голосування або виставлянням своєї кандидатури на виборах. Термін громадянин може включати в себе як «громадян» і «негромадян». Зазвичай, це право кожної держави визначати, хто її громадяни. Такі визначення є частиною закону про громадянство. У деяких випадках визначення національності, також регулюються міжнародним публічним правом, наприклад, по договорам на безгромадянство та Європейською конвенцією про громадянство.

Фізичні особи можуть також вважатися громадянами групи з автономним статусом, якому поступається більшою мірою уряд, наприклад, визнані на федеральному рівні племена корінних американців у США. Іспанський закон визнає автономні громади Андалусія, Арагон, Балеарські острови, Канарські острови, Каталонія, Валенсія, Галісія і Країна Басків як «національності»(ісп. nacionalidades), в той час як в Італії в Південному Тіролі вони говорять німецькою мовою і вважаються австрійськими громадянами01^{[джерело?]}.

Стаття 15 Загальної декларації прав людини говорить: «Кожна людина має право на громадянство» і «Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого громадянства або права змінити своє громадянство»01^{[джерело?]}.

У сучасній Україні |

Цей розділ містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, за можливості покращіть цей розділ. Конкретні зауваження можна знайти на сторінці обговорення. (грудень 2013)

У паспорті громадянина України інформації про національність немає. Свідоцтво про народження вже не містить дані про національність батьків, тому встановити чи довести свою національність чи етнічну приналежність в сучасній Україні на основі офіційних юридичних документів неможливо.^[4].

У Російській Федерації |

Графа «національність» у внутрішньому паспорті громадянина РФ була скасована в 1997 році указом президента Росії Б. Єльцина^[5], згідно зі статтею 19 Конституції Російської Федерації, яка гарантує дотримання принципу рівності незалежно від національної належності тієї чи іншої особи.

Також у громадян Росії, згідно з частиною 1 статті 26 Конституції РФ, лишилося право добровільно вказувати свою національність в інших офіційних документах. Громадянин може вибирати собі та вказувати будь-яку національність, яку він схоче. «Визначення своєї національної приналежності ґрунтується на принципі самоідентифікації і залежить від суб'єктивних відчуттів особистості»^[6].

Але контроль органів державної влади та внутрішніх справ за етнічним походженням громадян та їх дискримінація за національною ознакою з боку російської держави продовжують зберігатися^[7][8]. Так в наслідок Першої і Другої чеченських війн та інших етнічних конфліктів та усіляких акцій залякування та «зачисток» цивільного населення Північного Кавказу, МВС Росії запровадило нове поняття «Особа кавказької національності» (рос. Лицо кавказской национальности).

Згідно з масовими опитами російських соціологів Центру ім. Левади, майже половина росіян (48 %) восени 2011 бажали повернення графи «національність» у паспорті^[9].

Див. також |

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Національність

У Вікісловнику є сторінка національність.

• Нація


• Національні рухи

Примітки |

Джерела та література |

• 
  Ю. Я. Касяненко. Національність // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — 672—768 с. — ISBN 966-749-200-1.
  

Посилання |

• Ентоні Д. Сміт. Національна ідентичність


• Олег Тягнибок. Графа «національність» в паспорті. — Виступ у Верховній Раді 9 вересня 2005 р.