Операція «Блау»

Multi tool use
Операція «Блау» Unternehmen Blau | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Німецько-радянська війна | |||||||||
![]() Німецька артилерія веде вогонь з 150-мм гармат Kanone 18 по радянських позиціях. Операція «Блау». Серпень 1942 | |||||||||
| |||||||||
Сторони | |||||||||
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() | ![]() | ||||||||
Командувачі | |||||||||
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() | ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() | ||||||||
Військові формування | |||||||||
![]() * 11-та армія * 17-та армія * 1-ша танкова армія * 3-тя румунська армія[1] Група армій «B» * Армійська група «Вейхс» (* 2-га армія * 4-та танкова армія * 2-га угорська армія * 7-й армійський корпус * 55-й армійський корпус) * 6-та армія * 8-ма італійська армія * 4-та румунська армія 4-й повітряний флот * 4-й повітряний корпус * 8-й повітряний корпус | ![]() Південно-Західний фронт[3] Донський фронт[4] Північно-Кавказький фронт[5] Закавказький фронт Сталінградський фронт[6] | ||||||||
Військові сили | |||||||||
![]() 1 900 танків[9] 1 610 літаків | ![]() 3 720 танків[11] ~ 1 671 літак[12] | ||||||||
Втрати | |||||||||
1 013 000[13]—1 243 590[8] | 1 312 775[10]—2 226 416 (з них: 1 111 681 загиблий або зниклий безвісти, 1 114 735 поранених)[14] |
|
|

Загальний наступ Вермахту в контексті операції «Блау» з 7 травня по 18 листопада.
по 7 липня
по 22 липня
по 1 серпня
по 18 листопада
- Не варто плутати з планом «Блау»
Операція «Блау» (нім. Unternehmen Blau) — стратегічна наступальна операція збройних сил Німеччини та її союзників на південному крилі радянсько-німецького фронту в ході літньо-осінньої кампанії 1942 року.
Операція «Блау» була за задумом продовженням операції 1941 року під кодовою назвою «Барбаросса» і мала за мету остаточно вивести Радянський Союз з війни. За планом операції німецькі війська завдавали потужного удару на південній ділянці фронту, намагаючись знищити угруповання радянських військ західніше Дону, після чого здійснили спробу розосередженими ударами прорватися на Північний Кавказ, а лівим флангом вийти на рубіж річки Волга та відрізати нафтоносні райони на Кавказі і в подальшому прорватися крізь Кавказький хребет у Закавказзя. Для реалізації амбітних задач, група армій «Південь» була поділена на 2 групи армій: групу армій «A» та групу армій «B».
Після завершення розгрому невдалого радянського наступу в травні 1942 року на Харківському напрямку, загальний наступ німецьких військ розвивався доволі успішно. Військам Вермахту вдалося за короткі терміни опанувати значну територію півдня Росії й майже увесь Північний Кавказ. Однак, поступово опір радянських військ набував усе більш запеклого характеру, в особливості в районі Сталінграда. Й хоча більшість завдань була виконана, головної мети — виведення СРСР з війни та остаточного розгрому Червоної армії німецьким військам досягти не вдалося.
Див. також |
- Битви та операції німецько-радянської війни
- Сталінградська битва
- Битва за Крим (1941—44)
- Битва за Кавказ (1942—1943)
- Райхскомісаріат Кавказ
- Операція «Едельвейс»
Примітки |
↑ з серпня 1942
↑ Ліквідований 28 липня 1942
↑ Ліквідований 12 липня і знову створений 22 жовтня 1942 року
↑ з 30 вересня 1942
↑ до 4 вересня 1942
↑ з 12 липня до 30 вересня 1942
↑ 1 млн німецькі війська та 300 000 її союзники
↑ аб Мюллер-Гиллебрандт. Сухопутная армия Германии 1939–1945 гг.
↑ Antill (2007), pp. 24-25.
↑ аб Г. Ф. Кривошеев, В. М. Андроников, П. Д. Буриков. Гриф секретности снят: Потери Вооруженных Сил СССР в войнах, боевых действиях и военных конфликтах: Стат. исслед. — Воениздат, 1993.
↑ Antill (2007), p. 29.
↑ Bergström 2007, pp. 49-50.
↑ Antill (2007), p. 87.
↑ Glantz (1995), p. 295.
Література |
- Самсонов Александр Михайлович, Сталинградская битва, 4-е изд., испр. и доп.— М.: Наука, 1989.
- Бешанов Владимир Васильевич, Год 1942 — «учебный». — Мн.: Харвест, 2003.
- Исаев Алексей Валерьевич, Сталинград. За Волгой для нас земли нет. — М.: Яуза, Эксмо, 2008.
- Баданин Борис Васильевич, На боевых рубежах Кавказа. — М.: Воениздат, 1962.
- Halder Franz. Kriegstagebuch. Tägliche Aufzeichnungen des Chefs des Generalstabes des Heeres 1939–1942. — Stuttgart: W. Kohlhammer Verlag, 1962–1964.
- Hans Doerr. Der Feldzug nach Stalingrad. Darmstadt. 1955.
- Hans-Adolf Jacobsen. 1939–1945. Der Zweite Weltkrieg in Chronik und Documenten. 3.durchgesehene und erganzte Auflage. Wehr-und-Wissen Verlagsgesselschaft. Darmstadt, 1959.
Antill, Peter (2007). Stalingrad 1942. Oxford: Osprey Publishing. ISBN 1-84603-028-5.- David M Glantz. Colossus Reborn: The Red Army At War, 1941–1943. — Lawrence (Kansas): University Press Of Kansas, 2005, ISBN 978-5-699-31040-1
Glantz, David M.; Jonathan M. House (2009). To the Gates of Stalingrad: Soviet-German Combat Operations, April–August 1942. The Stalingrad Trilogy I. Lawrence, KS: University Press of Kansas. ISBN 978-0-7006-1630-5.
Bergström, Christer (2007). Stalingrad – The Air Battle: November 1942 – February 1943. London: Chervron/Ian Allen. ISBN 978-1-85780-276-4.
Hayward, Joel (1995). Too Little Too Late: An Analysis of Hitler's Failure in 1942 to Damage Soviet Oil Production. Lawrence, KS: The Journal of Strategic Studies, Vol. 18, No. 4, pp. 94-135.- Dragos Pusca, Victor Nitu, Romanian Armed Forces in the Second World War — The Battle of Stalingrad — 1942
- Gianluca Scotoni, L'Armata Rossa e la disfatta italiana, Ed. Panorama, Roma, 2007
![]() | Це незавершена стаття про Другу світову війну. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
KHtLG8W8Jh8NgHpdKGWWYI8HHOOrdORCWTWZcd,LWPUt1sX,tPXuha kZ0ccKdUU7 46woXtDmr IXsQjISI8lLv3