Прибалтійська операція (1944)










Прибалтійська операція (1944)

Німецько-радянська війна

BALTICO.jpg
Радянські танки на вулиці балтійського міста. 1944








Дата:

14 вересня — 24 листопада 1944
Місце:

Країни Балтії
Результат:
Перемога Червоної Армії
Сторони

Третій Рейх Третій Рейх

СРСР СРСР
Командувачі

Третій Рейх Фердинанд Шернер
Третій Рейх Ергард Раус
Третій Рейх Георг-Ганс Райнхардт

СРСР Леонід Говоров
СРСР Іван Баграмян
СРСР Олександр Василевський
СРСР Володимир Трибуц
СРСР Андрій Єрьоменко
Військові сили
700,000 чоловік,
1,200 танків і САУ,
7,000 гармат і мінометів,
менше 400 літаків
1,546,000 чоловік,
3,000 танків і САУ,
17,500 гармат і мінометів,
2,600 літаків
Втрати
26 дивізій розгромлено
3 дивізії повністю знищено
400,000 солдатів опинилося в котлі
понад 60,000 загиблих
218,000 поранених
Всього: 280,000
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Прибалтійська операція (значення).


  • п

  • о

  • р



Східноєвропейський
театр воєнних дій Другої світової війни



1939—1940
Польща (1939) — Фінляндія — Балтійські країни —Бессарабія
1941
Вторгнення в СРСР — Карелія — Заполяр'я — Ленінград — Ростов — Москва — Крим
1942
Харків (2) — Ржев — «Блау» — Сталінград — Кавказ
1943
Воронеж-Харків — Харків (3) — Курськ — Смоленськ — Донбас — Дніпро — Київ (2)
1944
Правобережна Україна — Ленінград-Новгород — Нарва — 1-а Ясси-Кишинів — Білорусь — Львів-Сандомир — 2-а Ясси-Кишинів — Східні Карпати — Країни Балтії — Белград — Курляндія — Будапешт
1945


Вісла-Одер — Східна Пруссія — Східна Померанія — Відень — Берлін — Прага


  • п

  • о

  • р



Прибалтійська операція (1944)



Нарва — Тарту — Рига — Десант на Теплому озері — Таллінн — Моонзунд — Мемель — Курляндія

Прибалтійська операція (14 вересня — 24 листопада 1944) — стратегічна наступальна операція радянських військ з метою оволодіти територією Естонії, Латвії та Литви.


Включала в себе чотири фронтові операції: Ризьку, Талліннську, Моонзундську і Мемельську.


Результатом операції став розгром 26-ти та повне знищення 3-х дивізій німецької групи армій «Північ». Залишки німецьких військ в Балтійському регіоні було заблоковано в Курляндському котлі.




Зміст





  • 1 Сили сторін

    • 1.1 Радянські війська


    • 1.2 Німецькі війська



  • 2 Плани сторін


  • 3 Хід операції


  • 4 Результати


  • 5 Література


  • 6 Посилання




Сили сторін |



Радянські війська |



  • Ленінградський фронт (Л. О. Говоров) — 195 тисяч чоловік;


  • 1-й Прибалтійський фронт (І. Х. Баграмян) — 620 тисяч чоловік;


  • 2-й Прибалтійський фронт (А. І. Єрьоменко) — 339 тисяч чоловік;


  • 3-й Прибалтійський фронт (І. І. Масленников) — 345 тисяч чоловік;


  • Балтійський флот (В. П. Трибуц) — 45 тисяч чоловік;

Всього: 1,546,000 чоловік.



Німецькі війська |


Німецькі війська (головнокомандуючий Фердинанд Шернер):


  • оперативна група «Нарва», 16-а і 18-а армії, 3-а танкова армія — понад 700 тисяч чоловік.


Плани сторін |


Німецька група армій «Північ» завчасно створила глибоко ешелоновану оборону, використовуючи на свою користь особливості географії даної місцевості — це велика кількість озер, річок і боліт, досить рідкісна дорожня мережа, що сприяло утруднення наступальних операцій. Особливе значення надавалося обороні Ризького напрямку. У районі Риги перебувало найсильніше угруповання противника, що включала 5 танкових дивізій.


Згідно з планом радянського Генштабу, війська трьох Прибалтійських фронтів повинні атакувати угрупування, що складається з 16-ї і 18-ї армій на ризькому напрямку (планувалося розчленувати німецькі війська і поодинці розгромити їх); а за участі Балтійського флоту Ленінградський фронт повинен був почати атаку на естонському напрямку (оперативна група «Нарва»).


У Червоної Армії була подвійна перевага над вермахтом в людях і військовій техніці. До участі в операції залучалися національні війська, укомплектовані з уродженців балтійських республік. Дії радянських фронтів у Балтії координував і здійснював загальне керівництво операцією Маршал Радянського Союзу О. М. Василевський.



Хід операції |


Докладніше: Нарвська операція, Ризька операція, Десант на Теплому озері, Талліннська операція, Моонзундська операція, Мемельська операція та Курляндський котел


Результати |


Операція тривала 71 день, ширина фронту досягала 1000 км, а глибина — 400 км. В результаті Прибалтійської операції нацистських окупантів вигнано з Литовської РСР, Латвійської РСР та Естонської РСР. Були розгромлені 26 дивізій групи армій «Північ» і 3 дивізії повністю знищені. Більш того, 400-тисячне німецько-латиське угруповання військ опинилася в Курляндському котлі.


112 солдатів Червоної Армії в ході операції були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, з них троє — двічі, понад 332 тис. чоловік були нагороджені медалями та орденами. 481 частина отримала урядові нагороди. 131 частина отримала почесне найменування міст Таллінн, Рига, Валга та ін.



Література |



  • Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооруженных сил. Статистическое исследование / Под общей редакцией кандидата военных наук, профессора АВН генерал-полковника Г. Ф. Кривошеева. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2001. — 608 с. — (Архив) — ISBN 5-224-01515-4. (рос.)


Посилання |



  • Прибалтийская операция (рос.)




Друга світова війна
Це незавершена стаття про Другу світову війну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

-

Popular posts from this blog

1928 у кіно

Image
Роки в кіно   1870-ті   1880-ті 1888  • 1889 1890-ті 1890  • 1891  • 1892  • 1893  • 1894 1895  • 1896  • 1897  • 1898  • 1899 1900-ті 1900  • 1901  • 1902  • 1903  • 1904 1905  • 1906  • 1907  • 1908  • 1909 1910-ті 1910  • 1911  • 1912  • 1913  • 1914 1915  • 1916  • 1917  • 1918  • 1919 1920-ті 1920  • 1921  • 1922  • 1923  • 1924 1925  • 1926  • 1927  • 1928  • 1929 1930-ті 1930  • 1931  • 1932  • 1933  • 1934 1935  • 1936  • 1937  • 1938  • 1939 1940-ві 1940  • 1941  • 1942  • 1943  • 1944 1945  • 1946  • 1947  • 1948  • 1949 1950-ті 1950  • 1951  • 1952  • 1953  • 1954 1955  • 1956  • 1957  • 1958  • 1959 1960-ті 1960  • 1961  • 1962  • 1963  • 1964 1965  • 1966  • 1967  • 1968  • 1969 1970-ті 1970  • 1971  • 1972  • 1973  • 1974 1975  • 1976  • 1977  • 1978  • 1979 1980-ті 1980  • 1981  • 1982  • 1983  • 1984 1985  • 1986  • 1987  • 1988  • 1989 1990-ті 1990  • 1991  • 1992  • 1993  • 1994 1995  • 1996  • 1997  • 1998  • 1999 2000-ні 2000  • 2001  • 2002  • 2003  • 2004 2005
Read more

Захаров Федір Захарович

Image
Федір Захарович Захаров Федір Захаров, 1986 рік Народження 5 вересня 1919 ( 1919-09-05 ) Олександрівське [d] , Смоленська губернія , Російська СФРР Смерть 29 вересня 1997 ( 1997-09-29 ) (78 років)   Ялта , Автономна Республіка Крим , Україна Громадянство  СРСР →  Україна Навчання Московське художньо-промислове училище імені М. І. Калініна (1935—1941) Московський художній інститут імені В. І. Сурикова (1943—1950) Діяльність художник Напрямок імпресіонізм Роки творчості 1950—1994 Покровитель А. Лентулов І. Чекмасов Г. Ряжський Вплив російський живопис кінця 19 — початку 20 століть Вплив на Бондар Іван Іванович Нагороди Премії Звання Захаров Федір Захарович у Вікісховищі ? У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Захаров. Федір Захарович Захаров ( 5 вересня 1919 ( 1919-09-05 ) , Олександрівське [d] , Російська СФРР  — 29 вересня 1997 ( 1997-09-29 ) , Ялта , Україна ) — радянський та український художник, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970), народний художник УРС
Read more

Ель Греко

Image
Ель Греко ісп. El Greco «Портрет старого» (Автопортрет Ель Греко), бл. 1595–1600, олія на полотні При народженні Доменікос Теотокопулос Народження 1541 ( 1541 ) Крит, Венеціанська Республіка (нині Греція) Смерть 7 квітня 1614 ( 1614-04-07 )   Толедо, Іспанія Поховання Монастир Санто Домінго де Сілос [d] Національність грек Громадянство  Іспанія Релігія Римо-католицька церква Жанр портретний живопис [d] , міфологічний живопис і релігійний живопис [d] Діяльність художник , скульптор , архітектор , митець Напрямок маньєризм Вплив Тіціан Твори Воскресіння [d] , Краєвид Толедо і Погребіння графа Оргаса [d] Автограф Ель Греко у Вікісховищі ? Ель Гре́ко (ісп. El Greco — грек, справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос (грец. Δομήνικος Θεοτοκόπουλος ), *1541, Крит, Венеціанська Республіка — †7 квітня 1614, Толедо, Іспанія) — іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи . Зміст 1 Походження і навчання 2 Ікони 3 Автопортрети 4 Італійський
Read more