Нікколо Паганіні
| Нікколо Паганіні | |
|---|---|
| Niccolò Paganini | |
 | |
| Портрет Паганіні. Малюнок художника Енгра | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 27 жовтня 1782(1782-10-27) |
| Місце народження | Місто Генуя,Італія |
| Дата смерті | 27 травня 1840(1840-05-27) (57 років) |
| Місце смерті | Ніцца, Франція |
| Громадянство |  Італія |
| Національність | італієць |
| Професія | композитор та скрипаль |
| Інструменти | скрипка |
| Нагороди |  |
Файли у Вікісховищі? | |
Нікколо Паганіні (італ. Niccolò Paganini; 27 жовтня 1782 — 27 травня 1840) — італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист.
Одна з найяскравіших особистостей музичної історії XVIII-XIX століть.
Зміст
1 Біографія
2 Два останні роки життя
3 Заборона на поховання
4 Надзвичайно скупий Паганіні
5 Дивовижна колекція скрипок Паганіні
6 Впливи Паганіні
7 Галерея портретів Паганіні
8 Творчий доробок
9 Образ у літературі
10 Див. також
11 Примітки
12 Посилання
Біографія |
Народився 27 жовтня 1782 року в Генуї. Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив привселюдно в Генуї. В 1797, після короткого періоду занять у місті [[Парма] Роллою, зробив своє перше концертне турне Ломбардією. Своєрідність манери гри, ні з чим не порівнянна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність в обширах усієї Італії. З 1828 до 1834 він дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про найдивнішого віртуоза цілої епохи. Паганіні грав у Німеччині, Франції, Австрії, Англії. В Німеччині він купив собі титул барона, яким в Німеччині торгували декілька десятиліть.
Два останні роки життя |
Творчий шлях Паганіні був раптово перерваний у 1838 — причинами тому було підірване здоров'я музиканта, яке надзвичайно погіршилося, й ряд публічних скандалів, що виникли навколо його фігури. Два останні роки життя Паганіні були надзвичайно важкими. Він мав хворі суглоби, кишки, горло. Надзвичайно важкими були сухоти, що зруйнували голосові зв'язки і у Паганіні зовсім пропав голос. Він міг вести діалог лише з допомогою сина, що перекладав батьківській шепіт.
Помер маестро в Ніцці 27 травня 1840.
Заборона на поховання |
Неприємності не оминали віртуоза як при житті, так і після смерті. Він і сам напустив багато туману навколо своєї особи, що спричинило появу чуток про зв'язок із чортом і нечистою силою. Після смерті Паганіні єпископ міста Ніцца, де лікувався музикант, заборонив правити заупокійну месу. Труп забальзамували і кілька разів перевозили в різні схованки. Лише наприкінці 19 століття папа римський скасував суворе рішення єпископа Ніцци і тіло було поховане в місті Парма.
Надзвичайно скупий Паганіні |
Сучасники знали його як надзвичайно скупу особу. Гастролер мав чималі гонорари. Наприкінці життя за Паганіні числився великий рахунок у банку Ротшильда.
Але часом Паганіні, що досяг фінансового успіху, дозволяв собі широкі жести. Після концерту композитора Берліоза в Парижі у 1838 році розчулений Паганіні дав наказ своєму банкіру видати Берліозу 20 000 франків на утримання. Адже всім було відомо, як бідував Берліоз.
Дивовижна колекція скрипок Паганіні |
Віртуоз добре знався на музичних інструментах. Він мав колекцію скрипок стародавніх майстрів Італії, серед яких були витвори Аматі, Гварнері, Антоніо Страдіварі, Карло Бергонці. Окремо виділяв Паганіні скрипку роботи Гварнері, яку по заповіту отримало рідне місто музиканта — Генуя. Уславлений інструмент хтось влучно назвав «Удова Паганіні». По заповіту музиканта «Удова Паганіні» передана у власність міста Генуя.
Впливи Паганіні |
Все скрипкове мистецтво наступних епох розвивалося під впливом стилю Паганіні — вживання флажолетів, піцикато, подвійних нот і різних фігурацій, що акомпанують. Його власні твори насичені дуже важкими пасажами, за якими можна судити про багатство технічних прийомів Паганіні. Деякі із цих композицій становляють собою лише історичний інтерес, але інші — наприклад, Перший концерт ре мажор, Другий концерт сі-мінор й 24 каприси — посідають почесне місце в репертуарі виконавців сьогодення.
Галерея портретів Паганіні |
Невідомий художник з Італії 19 ст. Нікколо Паганіні (консерваторія Св. Петра, Неаполь)
Портрет-гравюра Нікколо Паганіні
Худ. Е. Делакруа, портрет Паганіні, Вашінгтон, збірка Філіпс
Творчий доробок |
|
|
Образ у літературі |
Дитячі роки Ніколо описані в книзі «Ірина Хомин про Карла Гаусса, Астрід Ліндгрен, Ніколо Паганіні, Каміллу Клодель, Ван Гога, Соломію Крушельницьку» / І. Хомин. — Київ : Грані-Т, 2008. — 135 с. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3. — ISBN 978-966-465-165-0
Життю та творчості Ніколо Паганіні присвячена книга радянського історичного романіста та письменника-біографа А. К. Віноградова «Засудження Паганіні» (рос.: Анатолий Виноградов «Осуждение Паганини»), видана 1936 року.
Див. також |
2859 Паганіні — астероїд, названий на честь музиканта[1].
Примітки |
↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
Посилання |
 | Вікіцитати містять висловлювання від або про: Нікколо Паганіні |
Сайт, присвячений музикантові(італ.)(англ.)
Нікколо Паганіні, енциклопедія «Кругосвет»(рос.)- 24 каприси Паганіні, mp3
- Конкурс скрипалів імені Н.Паганіні в Росії
|
