Ufdjrw

Папа Римський лат. Papa
Повноважний Франциск від 13 березня 2013
Резиденція	Собор Святого Петра
Місце	Ватикан
Призначає	Збори кардиналів Після смерті чи зречення попереднього Папи
Термін каденції	довічно
Твірний інструмент	апостольська конституція «Pastor aeternus» (1870)
Створення	I століття н.е.
Перший на посаді	апостол Петро (за католицькою традицією)
Веб-сайт	http://www.vatican.va/

Па́па Ри́мський (від лат. papa — Папа, батько; з грец. παπάς — патріарх, священик від грец. πατήρ — батько)^[1], або Понтифік — глава Католицької церкви, єпископ Риму і голова держави Ватикан. З 13 березня 2013 року ним є Франциск.

Богословське підґрунтя |

П'єтро Перуджино, «Вручення ключів Святому Петру». Традиційне зображення передачі Святому Петру ключів від Святого Престолу. Сикстинська капела Ватикан (1492)

Стаття із серії:
Католицька церква
Організація Папа Римський – Франциск Святий Престол Римська курія Колегія кардиналів - Кардинали Єпископальна система управління Вселенські собори Синод Ватикан Римо-католицька церква Східні католицькі церкви
Витоки й історія Ісус Христос Євангеліє Апостольська спадковість Отці Церкви Християнство Велика схизма Західна схизма Реформація Контрреформація
Богослів'я Один Триєдиний Бог: Отець, Син, і Святий Дух Апологетика Богородиця Маріологія Благодать Душа Спасіння Рай Пекло Чистилище Перворідний гріх Святі Біблійний канон Догмат Апостольський символ віри Таїнство
Літургія Диякон Священик Єпископ Миряни Меса Novus Ordo Missae Тридентська меса Літургія годин Літургічний рік
Обряди Римський Візантійський Александрійський Вірменський Антіохійський Західно-сирійський Східно-сирійський
Портал «Католицтво»
п о р

Католицька церква обґрунтовує владу Римського єпископа наступництвом апостола Петра, що прийняв у Римі мученицьку смерть. Хоча Новий Заповіт містить лише відомості про подорож Петра до Антіохії (Гал. 2:11), про перебування Петра в Римі говорять передання перших століть існування християнства.

Католики вважають, що саме апостолові Петру Ісус заповідав очолити Церкву, при цьому виділяють такі моменти Євангелія:

Тут Ісус назвав Симона сина Йони Петром (Πέτρος), що в перекладі з грецької означає Скеля.

Богослови наголошують на тому, що Ісус порівнював вірних своєї Церкви з вівчарнею, а себе називав Пастирем.

Влада Папи Римського |

У Католицькій Церкві влада Папи має винятковий характер. Конституції Pastor aeternus 1870 року наділяє Папу «найвищою і повною юрисдикцією над Римо-Католицькою Церквою як у питаннях віри і моралі, так і в питаннях дисципліни і управління», а також владою «над кожною з Церков, що знаходяться у спілкуванні з Папою і над кожним без винятку священиком і вірянином, незалежно від будь-яких прав земної влади» (канон 218, № 1-2).

Адміністративний корпус, що керує справами Папи, називається Римська Курія, збірна назва для Римської Курії та Папи Римського у сукупності — Святий престол.

У питаннях віри й моралі Папа стежить за чистотою віровчення, себто відкидає псевдовчення, керує місіонерською діяльністю, скликає Вселенські собори католицької церкви, веде їхні засідання (особисто або за допомогою уповноважених ним осіб), затверджує їх рішення, переносить або розпускає собори (у випадку смерті папи під час собору, його засідання припиняються до виборів нового Папи). На Першому ватиканському соборі 1870 року було оголошено, що вчення у справах віри або моралі, які Папа проголошує урочисто ex cathedra, тобто як Пастир і Вчитель всіх християн, силою своєї найвищої апостольської влади, — вважаються непомильними і зобов'язують в усій Церкві (Догмат про непомильність Папи).

Папа наділений найвищою судовою владою в церкві. Будь-яка судова справа може бути подана йому як до першої інстанції. Лише йому підсудні кардинали, нунції і єпископи, яких обвинувачують в карних злочинах. Папа вирішує справи в третій інстанції за апеляціями у церковних процесах. Звернення до світського суду з оскарженням вироку, який винесено папою, забороняється.

Папі належить найвища виконавча влада в церкві: він засновує, змінює й ліквідує єпископства; призначає, затверджує на посаді, переводить і зміщає єпископів; заповнює вакансії, розпоряджається на вищому рівні церковним майном, здійснює право проголошувати блаженними й святими.

Папа — гарант всезагальності і єдності католицької церкви. Оскільки Папа — гарант єдності церкви, то й папська влада — суверенна. Через папу діють на повну силу й частини церкви. Єдиновладдя Папи необхідно для дотримання законності й для підтримки порядку усередині церкви.

Також Папа є головою світської держави Ватикан, що займає 44 гектари. У 756–1870 роках Папа головував так званою Папською областю, що займала значну частину півночі Італії.

Повний титул |

Повний титул згідно з Annuario Pontificio — щорічним виданням Ватикану (в дужках латиною):

1. 
   Єпископ Риму (Episcopus Romanus)


2. 
   Вікарій Христа (лат. Vicarius Christi')
   


3. Наступник Князя апостолів (Successor principis apostolorum)


4. Верховний первосвященик Вселенської Церкви (походить від Pontifex Maximus — великий (найвищий) понтифік — титул найвищого жерця Давнього Риму, а згодом перших пап; наступність титулу видно в італійській і англійській назвах) (Caput universalis ecclesiae)


5. 
   Примас Італії (Primatus Italiae)


6. 
   Архієпископ-Митрополит Римської Провінції (Archiepiscopus ac metropolitanus provinciae ecclesiasticae Romanae)


7. Глава Ватиканської держави (Princeps sui iuris civitatis Vaticanae)


8. Раб рабів Божих (Servus Servorum Dei).

Застарілі титули:

1. 
   Патріарх Заходу (Patriarcha Occidentis). В березні 2006 в офіційному Папському виданні «Annuario pontificio» Бенедикт XVI цим титулом вже не підписався.


2. Вікарій Апостольського престолу.

Традиції |

Іван Павло II під час генеральної аудієнції, 29 вересня 2004 року, площа св. Петра у Ватикані

Бенедикт XVI

Вибори Папи Римського |

Докладніше: Конклав

Папа Римський обирається довічно на зборах кардиналів (конклаві) після смерті свого попередника (або зречення, що буває вкрай рідко). Теоретично, Папою може бути обраний будь-який неодружений чоловік-католик, хоча на практиці останні кілька століть папами ставали винятково кардинали.

Ім'я Папи |

Відразу після обрання на конклаві новий Папа вибирає собі ім'я і відповідний номер, під якими він буде правити. Після 1555 року всі Римські папи міняли ім'я при вступі на престол, хоча Папа формально робити це не зобов'язаний. Серед найбільш використовуваних імен — Лев, Бенедикт, Климент, Пій, Григорій, Інокентій, а до 1410-го також Іоанн. За традицією, Папи ніколи не беруть ім'я Петра, яке носив апостол Петро.

Форми звертання |

• Ваша Святосте


• Святий Отче


• Падре

Смерть Папи |

Після того, як камерленг офіційно засвідчить смерть Папи, починається період Sede vacante — вакантного престолу, що триває до виборів нового понтифіка. Після того як фізичну смерть папи римського засвідчать лікарі, за звичаєм відбувається наступний обряд, що підтверджує смерть юридично. Кардинал має лише тричі покликати померлого його хресним ім'ям у присутності папського церемоніймейстера, прелатів, секретаря та канцлера Апостольської палати. Раніше також мав тричі вдарити срібним молоточком по лобі померлого. Якщо Папа не відгукнувся, кардинал-камерленг вимовляє фразу на латині: «Vere Papa mortuus est», після чого починається період Sede Vacante, протягом якого Святий престол лишається не зайнятим монархом до закінчення виборів нового папи.

Зречення |

Кодекс канонічного права передбачає право Папи відректися від Престолу, причому це зречення не потребує утвердження: єдиною умовою дійсності зречення є вільно виражена воля Папи. Останнім Папою, що скористався цим правом, був Бенедикт XVI, який зрікся престолу 28 лютого 2013 року. Є припущення, що на початку 2000-х років Іван Павло II обмірковував можливість зречення у зв'язку з поганим станом здоров'я. Офіційно ця точка зору не підтверджена.

У березні 2015 року Папа Римський Франциск в інтерв'ю мексиканському телебаченню, присвяченому другій річниці обрання на папський престол, сказав: «У мене є відчуття, що мій понтифікат буде коротким: чотири-п'ять років. Не можу сказати точно, але мені здається, що Господь поставив мене на це місце не назавжди».^[2][3][4][5]

Символи |

Докладніше: Папські регалії та відзнаки

Папа Пій II в тіарі, малюнок Пінтуріккьо (1502–1507)

До символів, що відрізняють Папу від інших єпископів відноситься тіара, або потрійна корона.

Не відомо, коли римські єпископи почали використовували тіару, відомо лише, що це сталося до дару Костянтина. Тіара є символом папства, проте останнім часом не використовується. Павло VI продав власну тіару і віддав гроші бідним. Іван Павло I відмовився від коронації, Іван Павло II також ухилився від коронації і не носив тіари. Бенедикт XVI відмовився використати тіару навіть на власному гербі, хоча використав потрійну митру, як символ духовної влади.

Іншими особливими знаками є Кільце рибалки та печатка із зображенням святих Петра і Павла, призначена для штампування у свинцю та золоті найурочистіших документів, званих буллами. Після засвідчення смерті Папи, камерленг ламає ці символи в присутності трьох інших кардиналів, що є знаком кінця правління даного Папи.

Папа, на відміну від інших єпископів, не використовує зігнутого посоха, але використовує Папський Хрест. Ця традиція була введена папою Інокентієм III.

Папи Римські в Україні |

На території України перебували та загинули мученицькою смертю Папи Римські св. Климент І (?100 р.) і Мартин І (655 р.).

23—27 червня 2001 року Іван-Павло II відвідав з державним візитом Україну та відправив літургії у Києві та Львові.

У лютому 2015 року Папа Римський Франциск дав згоду приїхати в Україну^[6][7].

Список римських пап |

Докладніше: Список римських пап

З тринадцяти пап з 678 до 752 р. Лише Бенедикт II та Григорій II були корінними римлянами; всі інші були греко-мовними, і походили з Греції, Сирії або візантійської Сицилії^[8]. Багато пап цього періоду раніше служили папським апокрисіаріями (посланцями Патріарха) у Константинополі^[9]. Серію пап від Івана V до Захарія (685—752) іноді називають «візантійським полоном», оскільки лише один папа цього періоду, Григорій II, не був «східного» походження^[10].

Теперішній Папа Римський, Франциск  — 266-й за рахунком, якщо вести відлік від Апостола Петра. Найдовше титул Папи Римського обіймали:

1. 
   Пій IX (1846—1878): 31 рік, 7 місяців і 23 дні (11 560 днів).


2. 
   Іван Павло II (1978—2005): 26 років, 5 місяців і 18 днів (9 665 днів).


3. 
   Лев XIII (1878—1903): 25 років, 5 місяців і 1 день (9 281 день).


4. 
   Пій VI (1775—1799): 24 роки, 6 місяців і 15 днів (8 962 днів).


5. 
   Адріан I (772—795): 23 роки, 10 місяців і 25 днів (8 729 днів).


6. 
   Пій VII (1800—1823): 23 роки, 5 місяців і 7 днів (8 560 днів).


7. 
   Олександр III (1159—1181): 21 рік 11 місяців і 24 дні (8 029 днів).


8. 
   Сільвестр I (314—335): 21 рік 11 місяців і 1 день (8 005 днів).


9. 
   Лев I (440—461): 21 рік, 1 місяць і 13 днів. (7 713 днів).


10. 
    Урбан VIII (1623—1644): 20 років, 11 місяців і 24 дні (7 664 днів).

В історії католицької церкви було кілька пап, чиє правління тривало близько місяця або того менше:

1. 
   Урбан VII (15–27 вересня 1590 року): правив протягом 13 календарних днів, помер до коронації.


2. 
   Боніфацій VI (квітень 896 року): правив протягом 16 календарних днів.


3. 
   Целестин IV (25 жовтня — 10 листопада 1241 року): правив протягом 17 календарних днів, помер до коронації.


4. 
   Теодор II (грудень 897 року): правив протягом 20 календарних днів.


5. 
   Сизиній (15 січня — 4 лютого 708 року): правив протягом 21 календарного дня.


6. 
   Марцелл II (9 квітня — 1 травня 1555 року): правив протягом 23 календарних днів.


7. 
   Дамасій II (17 липня — 9 серпня 1048 року): правив протягом 24 календарних днів.


8. 
   Пій III (22 вересня — 18 жовтня 1503 року): правив протягом 27 календарних днів.


9. 
   Лев XI (1–27 квітня 1605 року): правив протягом 27 календарних днів.


10. 
    Бенедикт V (22 травня — 23 червня 964 року): правив протягом 33 календарних днів.


11. 
    Іван Павло I (26 серпня — 28 вересня 1978 року): правив протягом 34 календарних днів.

Стефан (23-26 березня 752 року) помер від інсульту через три дні після обрання і не встиг пройти обряд посвячення в єпископи. Спочатку він не був визнаний дійсним папою та його не включили до списку пап; але, відповідно до давньої практики Римської Церкви, тепер його вважають одним з римських пап, що створює труднощі в нумерації пізніших пап на ім'я Стефан^[11]. Annuario Pontificio Святого Престолу в своєму списку пап і антипап зробив примітку щодо Стефана II (III): «Після смерті Захарія був обраний римський священик Стефан; але через чотири дні він помер до посвячення, яке, відповідно до канонічного права того часу, було справжнім початком його понтифікату, його ім'я не було зареєстровано в Liber Pontificalis чи в інших списках пап.»

Див. також |

• Візит ad limina


• Верховенство папи Римського


• Верховенство Петра

Примітки |

Джерела та література |

• 
  Н. С. Рубльова. Папство // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 56. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  

Посилання |

• 
  Папа Римський // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
  


• 
  Папство // Юридична енциклопедія
  

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Pope

• 
  Святий Престол — Святий Отець — веб-сайт про Святих Отців (починаючи з Папи Лева XIII)


• Інтернет-сервіс апостольської столиці


• Сучасний документ, що окреслює владу Папи


• Католицьке обґрунтування примату і непогрішності Папи


• Особисті герби римських пап


• 
  Pope (ROMAN CATHOLICISM) // «Encyclopaedia Britannica» (англ.)
  


• 
  The Pope / Catholic Encyclopedia (англ.)
  

Цю статтю необхідно дописати чи вдосконалити. Ви можете допомогти проекту, зробивши це. Це повідомлення варто замінити точнішим.

п о р Ватикан у темах Географія Апостольський палац • Дім Святої Марти • Ватиканські сади • Зала для аудиторій Павла VI • Собор Святого Петра • Площа святого Петра • Ватиканський пагорб • Музеї (Сікстинська капела) Історія Папська держава • Латеранські угоди • Перший Ватиканський собор • Другий Ватиканський собор Державний устрій Папа Римський (Список римських пап) • Вибори • Конституція • Губернатор • Збройні сили (Папська жандармерія • Швейцарська гвардія) • Міжнародні відносини • Правова система Економіка Банківська справа • Транспорт (залізниця • повітряне сполучення • Інтернет-домен) Культура Академія наук (Ватиканська обсерваторія) • Гімн • Герб • Прапор • Мови • Музика • Католицтво • Радіо • Газети • Ватиканська бібліотека • Ватиканський секретний архів Портал «Католицтво»  •  Проект «Католицтво»

п о р Католицька ієрархія Єпископат Папа ·  Камерленг ·  Кардинал-вікарій ·  Кардинал (Кардинал-диякон ·  Кардинал-священик ·  Кардинал-єпископ) ·  Кардинал-протодиякон ·  Патріарх ·  Верховний архієпископ ·  Примас ·  Митрополит ·  Архієпископ ·  Єпископ ·  Коад'ютор ·  Єпископ-помічник ·  Єпископ-емерит (Архієпископ-емерит) ·  Титулярний єпископ (Титулярний архієпископ) Пресвітери Монсеньйор (Протонотар ·  Почесний прелат ·  Капелан Його Святості) ·  Генеральний вікарій ·  Єпископальний вікарій ·  Канонік ·  Пробст ·  Архіпресвітер ·  Декан (або Окружний вікарій) ·  Ієрей ·  Парафіяльний адміністратор ·  Парафіяльний вікарій ·  Кюре ·  Помічник пастора[it] ·  Капелан Диякони Диякон ·  Постійний диякон Літургійні прислужники Аколіт ·  Чтець ·  Церемоніарій ·  Міністрант (Туриферарій · Круциферарій) Для певних задач Префект ·  Папський легат ·  Апостольський нунцій ·  Апостольський візитатор ·  Військовий ординарій ·  Апостольський адміністратор ·  Єпархіальний адміністратор ·  Апостольський вікарій ·  Апостольський префект · Пенітенціарій[it] · Архідиякон ·  Пріміцерій[it] ·  Ректор У східнокатолицьких церквах Екзарх · Архімандрит У католицьких орденах Генеральний настоятель ·  Провінціал[it] ·  Абат-настоятель[it] ·  Абат (Митрофорний абат[it] ·  Регулярний абат) · Новіцій Скасовані Королівський кардинал  ·  Кардинал-протектор  ·  Князь-єпископ ·  Окружний єпископ[it] ·  Антиєпископ[it] ·  Прелат Фьоккетто ·  Абат комендаторій[it] ·  Субдиякон ·  Екзорцист ·  Остіарій Див. також Портал

п о р Голови країн та урядів Європи Голови країн  Федеральний президент Австрії (Александер ван дер Беллен) •  Президент Албанії (Ілір Мета) •  Князі-співправителі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) •  Король (Філіп I) •  Президент Республіки Білорусь (Олександр Лукашенко) •  Президент Болгарії (Румен Радев) •  Голова Президії Боснії і Герцеговини (Мілорад Додік) •  Папа Римський (Франциск) •  Королева Великої Британії (Єлизавета II) •  Президент Греції (Прокопіс Павлопулос) •  Королева Данії (Маргрете II) •  Президент Естонії (Керсті Кальюлайд) •  Президент Ірландії (Майкл Гіґґінс) •  Президент Ісландії (Гвюдні Йоуганнессон) •  Король Іспанії (Філіп VI) •  Президент Італії (Серджо Матарелла) •  Президент Латвії (Раймондс Вейоніс) •  Президент Литви (Даля Грибаускайте) •  Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) •  Великий герцог Люксембургу (Анрі) •  Президент Північної Македонії (Джорге Іванов) •  Президент Мальти (Марі-Луїз Колейро Прека) •  Президент Молдови (Ігор Додон) •  Князь Монако (Альбер II) •  Король Нідерландів (Віллем-Олександр) •  Федеральний президент Німеччини (Франк-Вальтер Штайнмайєр) •  Король Норвегії (Гаральд V) •  Президент Польщі (Анджей Дуда) •  Президент Португалії (Марселу Ребелу де Соза) •  Президент Російської Федерації (Володимир Путін) •  Президент Румунії (Клаус Йоганніс) •  Капітани-регенти Сан-Марино (Нікола Сельва та Мікелє Мураторі) •  Президент Сербії (Александар Вучич) •  Президент Словаччини (Андрей Кіска) •  Президент Словенії (Борут Пахор) •  Президент Угорщини (Янош Адер) •  Президент України (Петро Порошенко) •  Президент Фінляндії (Саулі Нііністьо) •  Президент Франції (Емманюель Макрон) •  Президент Хорватії (Колінда Грабар-Китарович) •  Президент Чехії (Мілош Земан) •  Президент Чорногорії (Мило Джуканович) •  Президент Швейцарії (Улі Маурер) •  Король Швеції (Карл XVI Густав) Частково визнані:  Президент Косова (Хашим Тачі) Голови урядів  Федеральний канцлер Австрії (Себастьян Курц) •  Прем'єр-міністр Албанії (Еді Рама) •  Прем'єр-міністр Андорри (Антоні Марті Петіт) •  Прем'єр-міністр Бельгії (Шарль Мішель) •  Прем'єр-міністр Білорусі (Сергій Румас) •  Прем'єр-міністр Болгарії (Бойко Борисов) •  Прем'єр-міністр Боснії і Герцеговини (Деніс Звіздич) •  Державний секретар Ватикану (П'єтро Паролін) та Голова Губернората Ватикану (Джузеппе Бертелло) •  Прем'єр-міністр Великої Британії (Тереза Мей) •  Прем'єр-міністр Греції (Алексіс Ципрас) •  Прем'єр-міністр Данії (Ларс Люкке Расмуссен) •  Прем'єр-міністр Естонії (Юрі Ратас) •  Прем'єр-міністр Ірландії (Лео Варадкар) •  Прем'єр-міністр Ісландії (Катрин Якобсдоттір) •  Голова Уряду Іспанії (Педро Санчес) •  Голова Ради міністрів Італії (Джузеппе Конте) •  Прем'єр-міністр Латвії (Кріш'яніс Каріньш) •  Міністр-голова Литви (Саулюс Скверняліс) •  Прем'єр-міністр Ліхтенштейну (Адріан Гаслер) •  Прем'єр-міністр Люксембургу (Ксав'є Бетель) •  Прем'єр-міністр Північної Македонії (Зоран Заєв) •  Прем'єр-міністр Мальти (Джозеф Мускат) •  Прем'єр-міністр Молдови (Павел Філіп) •  Державний міністр Монако (Серж Тель) •  Прем'єр-міністр Нідерландів (Марк Рютте) •  Федеральний канцлер Німеччини (Ангела Меркель) •  Прем'єр-міністр Норвегії (Ерна Солберг) •  Прем'єр-міністр Польщі (Матеуш Моравецький) •  Прем'єр-міністр Португалії (Антоніу Кошта) •  Голова Уряду Російської Федерації (Дмитро Медведєв) •  Прем'єр-міністр Румунії (Віоріка Денчіле) •  Держсекретар закордонних справ і політики Сан-Марино (Нікола Ренці) •  Прем'єр-міністр Сербії (Ана Брнабич) •  Прем'єр-міністр Словаччини (Петер Пеллегріні) •  Голова Уряду Словенії (Мар'ян Шарец) •  Прем'єр-міністр Угорщини (Віктор Орбан) •  Прем'єр-міністр України (Володимир Гройсман) •  Прем'єр-міністр Фінляндії (Юга Сіпіля) •  Прем'єр-міністр Франції (Едуар Філіпп) •  Прем'єр-міністр Хорватії (Андрей Пленкович) •  Прем'єр-міністр Чехії (Андрей Бабіш) •  Голова Уряду Чорногорії (Душко Маркович) •  Прем'єр-міністр Швеції (Стефан Левен) Частково визнані:  Прем'єр-міністр Косова (Рамуш Харадінай)

п о р Чинні монархи Теократична монархія Папа Римський (Франциск) Абсолютна монархія Султан Брунею (Хассанал Болкіах) • Емір Катару (Тамім бін Хамад Аль Тані) • Султан Оману (Кабус бін Саїд) • Король Саудівської Аравії (Салман ібн Абдул-Азіз Аль Сауд) • Князь Мальтійського ордену (Джакомо Далла Торре дель Темпьо ді Сангвінетто) Конституційна монархія Європа Співкнязі Андорри (Жоан Енрік Вівес-Сісілья та Емманюель Макрон) • Король Бельгії (Філіп I) • Королева Великої Британії1 (Єлизавета II) • Королева Данії (Маргрете II) • Король Іспанії (Філіп VI) • Князь Ліхтенштейну (Ганс-Адам II) • Великий герцог Люксембургу (Анрі) • Князь Монако (Альбер II) • Король Нідерландів (Віллем-Олександр) • Король Норвегії (Гаральд V) • Король Швеції (Карл XVI Густаф) Азія Емір Бахрейну (Хамад ібн Іса аль-Халіфа) • Король Бутану (Джігме Кхесар Намг'ял Вангчук) • Король Йорданії (Абдалла II) • Король Камбоджі (Сіамоні Нородом) • Емір Кувейту (Сабах аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах) • Король Малайзії (Назрін Муїзуддін Шах (в.о.)) • Король Таїланду (Маха Вачиралонгкорн) • Імператор Японії (Акіхіто) Африка Король Лесото (Летсіє III) • Король Марокко (Могамед VI) • Король Свазіленду (Мсваті III) Океанія Верховний Вождь Самоа (Ва'алетоа Суалауві II) • Король Тонги (Тупоу VI) • Королева Австралії, Королева Нової Зеландії, Королева Папуа Нової Гвінеії, Королева Соломонових Островів, Королева Тувалу (Єлизавета II) Америка Королева Антигуа і Барбуди, Королева Багамських Островів, Королева Барбадосу, Королева Белізу, Королева Канади, Королева Гренади, Королева Ямайки, Королева Сент-Кіттс і Невісу, Королева Сент-Люсії, Королева Сент-Вінсенту і Гренадинів (Єлизавета II) 1- є також головою Королівств Співдружності