Ufdjrw

Часів Яр;
;	;
; Герб Часового Яру;	; Прапор Часового Яру;
	;
Основні дані;
; Країна;	; Україна;
; Регіон;	; Донецька область;
; Район;	; Бахмутський район;
; Рада;	; Часовоярська міська рада;
Код КОАТУУ;	1420911000;
Засноване;	; 1876;
Статус міста;	з 1938 року;
; Населення;	; ▼ 13 302 (01.01.2017)
; Площа;	18 км²;
; Густота населення;	739 осіб/км²;
; Поштові індекси;	84551-84556;
; Телефонний код;	+380-6274;
; Координати;	; 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333Координати: 48°34′32″ пн. ш. 37°49′24″ сх. д. / 48.57556° пн. ш. 37.82333° сх. д. / 48.57556; 37.82333;
; Висота над рівнем моря;	227 м;
; Водойма;	річка Грузька;
Відстань;
Найближча залізнична станція;	; Часів Яр;
До обл./респ. центру;
- фізична;	67,1 км;
- залізницею;	109 км;
- автошляхами;	77 км;
До Києва;
- фізична;	565 км;
- залізницею;	735 км;
- автошляхами;	674 км;
Міська влада;
Адреса;	84551 Донецька обл., м. Часів Яр, вул. Цілинників, 1, 7-20-53;
; Веб-сторінка;	; Часовоярська міська рада;
; Міський голова;	Опанасенко Ольга Михайлівна;
Карта;
	; ; ; ; Часів Яр; ; ;
	; ; ; ; ; Часів Яр; ; ; ;
	;

Ча́сів Яр — місто в Україні, в Бахмутському районі Донецької області. Орган місцевого самоврядування — Часовоярська міська рада. населення 14 тис. осіб (2011). Статус міста з 1938 року.

Зміст

1 Загальні відомості

2 Населення

3 Персоналії

4 Примітки

5 Література

Загальні відомості |

За даними 1859 року Грузьке (Плещеєве), панське село, над Грузькою, 16 господ, 114 осіб.^[2]

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 387 людей^[3].

У Часовому Ярі за радянських часів був найбільший в Україні й один з найбільших в СРСР комбінат вогнетривких виробів, який виник на базі багатого родовища високоякісних вогнетривких глин (площа родовища бл. 2000 га, почато експлуатацію у 1880-х pоках); випускає широкий асортимент вогнетривких виробів.

Інші заводи: Часовоярський ремонтний завод, залізобетонних виробів та дослідно-експериментальний.

У місті діє краєзнавчий музей.

Населення |

За даними перепису 2001 року, населення міста становило 16 767 осіб, із них 52,39 % зазначили рідною мову українську, 46,62 % — російську, 0,16 % — вірменську, 0,14 % — циганську, 0,10 % — білоруську, 0,06 % — молдовську, 0,01 % — грецьку, гагаузьку та німецьку мови^[4].

Персоналії |

Часів Яр — батьківщина радянського естрадного співака, посібника російської окупації України Йосипа Кобзона.

Батьківщина письменника і краєзнавця — Віктора Гагіна

Примітки |

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

↑ Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.

↑ Мартиролог. Донецька область, ст. 191—201

↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

Література |

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.

Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.

Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.

Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8

Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.

Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 с.

Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[-2] Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.

[3] Мартиролог. Донецька область, ст. 191—201

[4] Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

搜尋此網誌