Ufdjrw

Гадяч;
;	;
; Герб Гадяча;	; Прапор Гадяча;
	; ; У центрі Гадяча (Соборна площа), жовтень 2010 року;
Основні дані;
; Країна;	; Україна;
; Регіон;	; Полтавська область;
; Район;	; Гадяцька міська рада;
; Рада;	; Гадяцька міська рада;
Код КОАТУУ;	5310300000;
Перша згадка;	; 1533;
; Населення;	; ▼ 23 960 (01.01.2017)
; Площа;	17,78 км²;
; Поштові індекси;	37300—305;
; Телефонний код;	+380-5354;
; Координати;	; 50°22′02″ пн. ш. 33°59′20″ сх. д. / 50.36722° пн. ш. 33.98889° сх. д. / 50.36722; 33.98889Координати: 50°22′02″ пн. ш. 33°59′20″ сх. д. / 50.36722° пн. ш. 33.98889° сх. д. / 50.36722; 33.98889;
; Висота над рівнем моря;	144 м;
; Водойма;	р. Псел, Грунь;
Відстань;
Найближча залізнична станція;	; Гадяч;
До обл./респ. центру;
- автошляхами;	116 км;
До Києва;
- автошляхами;	273 км;
Міська влада;
Адреса;	37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Л. Українки, 3;
; Веб-сторінка;	; Гадяцька міськрада;
; Міський голова;	Володимир Нестеренко;
Карта;
	; ; ; ; Гадяч; ; ;
	; ; ; ; ; Гадяч; ; ; ;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гадяч (значення).

Га́дяч — місто обласного значення^[2] в Полтавській області України, адміністративний центр Гадяцького району, але до його складу не входить.Резиденція багатьох Гетьманів України: Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Івана Брюховецького та інших^[3]. Населення — 22,7 тис. осіб (2001)^[4]. Історичне населене місце^[5]. 19 вересня 2018 року на 38-ій сесії Гадяцької міської ради сьомого скликання одноголосно проголосовано рішення за добровільне приєднання Біленченківської сільської ради до територіальної громади міста Гадяча. До складу Гадяцької міської ОТГ увійшли села: Біленченківка, Грипаки, Кіблицьке, Оріханове, Осняги, Островерхівка, Петроселівка, Писарівщина, Рудиків, Степаненки.

Зміст

1 Географія

2 Історія
- 2.1 Назва
- 2.2 Літопис

3 Демографія

4 Економіка

5 Транспорт

6 Наука і освіта

7 Культура
- 7.1 Туристичні маршрути, пам'ятні місця Гадяча

8 Засоби масової інформації

9 Спорт

10 Відомі люди
- 10.1 Гадяцькі старости

11 Посилання на відеопублікації

12 Галерея

13 Див. також

14 Примітки

15 Джерела та література

16 Посилання

Географія |

Докладніше: Гадяцький регіональний ландшафтний парк

Місто Гадяч розташовується на правому березі річки Псел в місці впадіння в неї річки Грунь, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Хитці, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Малі Будища, на протилежному березі — село Вельбівка. Відстань до обласного центру становить 116 км і проходить автошляхом Н12 та Т 1706.

Річки в цьому місці звивисті, утворюють лимани, стариці і заболочені озера.

Через місто проходять автомобільні дороги Т 1705, Т 1706, Т 1718 і Т 1904.

Історія |

Леся Українка про Гадяч. Гадяцький історико-краєзнавчий музей.

Карта Гадяцького району

Частина карти Боплана 1648 (Сумська-Полтавська обл.)

Місто Гадяч часів Російської Імперії

Полтавська губернія, Гадяцький повіт

Гадяч. Леся Українка та Климент Квітка біля Свято-Успенського собору

Всесвятська церква 1836 р.

Докладніше: Історія Гадяча, Гадяцький полк, Гадяцький повіт, Гадяцький ґебіт, Гадяцький договір, Гадяцька фортеця та Гадяцький історико-краєзнавчий музей

Назва |

Назва ймовірно виникла від антропоніма Гадяк з основою імені Гаад (єврей). Це, нині застаріле давньоруське християнське слово, вживалося як асоціація з апелятивом «гад» — «гадюка», себто «гадюче місце»^[6].

Літопис |

Згідно припущень ще у скіфські часи на родючих землях в заплавах рік Псла та Груні охоче селилися люди^[7], а сам Гадяч веде своє літочислення з Х-ХІІІ століть, коли проходило будівництво Посульської оборонної лінії. У 1442 р. поблизу Гадяча будується Красногірський Миколаївський монастир. Отже Гадячу близько 500 років, що підтверджує карта «Границі Литовської Русі у 1533 році», де зазначений Гадяч — єдине місце з теперішньої Полтавщини, що свідчить про його значимість у ті часи.

Ймовірно, саме тут 1626 (у місці, що трактувалося поза кордоном Речі Посполитої) пробували закласти свій осередок нереєстрові козаки, незгодні із результатами Куруківської війни 1625 р., але московити послали війська, які зігнали звідси цих неспокійних сусідів^{[джерело?]}. Після успішної Смоленської війни 1633—1634 рр. з Московським царством, польська влада заходилася колонізувати ці терени.

1634 року Гадяч отримав статус міста, було утворене негродове Гадяцьке староство.^[8] У становленні Гадяча значну роль відіграв Лукаш Жолкевський — староста переяславський. По його смерті 1636 місто переходить під контроль Конєцпольських — гетьмана коронного Станіслава Конєцпольського та його сина Александра (які тримали уряд переяславських старост). 1643 С.Конєцпольський затвердив привілеї гадяцьких міських цехів. По смерті гетьмана Станіслава 1646 Гадяч пробував взяти під свій контроль князь Ярема Вишневецький.

Карта місцевості Гадяча 1650

Карта місцевості Гадяча 1800

Після Переяславської ради 1654 р. Б. Хмельницький почав творити з Гадяча «запасну» (після Чигирина) гетьманську резиденцію (на безпечному кордоні із новим союзником — царською Росією). У вересні 1658 року Іваном Виговським були підписані Гадяцькі статті, з Польщею.

У 1663–1668 роках Гадяч був столицею Лівобережної Гетьманщини, резиденцією Івана Брюховецького. Згодом Гадяч залишався однією з найбільших рангових маєтностей українських гетьманів. Під час Північної війни Карл XII влаштував в Гадячі лазарет для своїх військ.

У 1764 році замок Гадяча і всі маєтки, що належали до нього, подаровані Кирилу Розумовському, а у 1785 році куплені в казну і передані у відання міського управління.

За даними на 1859 рік у місті мешкало 5115 осіб (2569 чоловічої статі та 2546 — жіночої), налічувалось 754 дворових господарств, існували 4 православних церков, 2 єврейські молитовні будинки, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція та 4 заводи, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари^[9].

Демографія |

Графік зміни чисельності населення Гадяча:
^[4]

Економіка |

Див. також Економіка Гадяча

У місті активно працюють 8 заводів і комбінатів.^[10]

Найбільші підприємства міста Гадяч — вентиляторний завод «Горизонт», ДП «Гадячсир».

Інші підприємства Гадяча:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «АСК» (Сфера діяльності: дистрибуція продуктів харчування),

ВАТ «Гадяцьке автотранспортне підприємство 15337» (Сфера діяльності: перевезення вантажів та пасажирів в межах України),

ВАТ «Гадяцький м'ясокомбінат»,

ВАТ «Гадяцьке ПМК-171» (Сфера діяльності: Будівництво),

ТОВ „Гадяцький цегловий завод”,

ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Нафтогазсервіс” .

Соціально-економічний розвиток сучасного міста, його благоустрій в головним чином пов'язаний з нафтогазовидобувною промисловістю.

Гадяч заслужено вважається містом працівників нафтової та газової промисловості. Тут мешкають геологи-розвідники надр, буровики, оператори, транспортники і будівельники — такі провідні професії поширені в місті. Перший нафтовий фонтан вдарив у 1958 році. На сьогодні сотні свердловин дають цінну енергетичну сировину.

Транспорт |

Див. Категорія:Транспорт Гадяча

Через місто проходять автомобільні дороги:

Т 1705. Проходить територією Лохвицького, Гадяцького, Охтирського та Великописарівського районів через Лохвицю—Гадяч—Охтирку—Велику Писарівку—Велику Писарівку (пункт контролю).

Т 1706. Проходить територією Гадяцького та Зіньківського районів.

Т 1718. Проходить територією Диканського та Решетилівського районів через Диканьку—Решетилівку.

Т 1904.

Гадяч має добре транспортне сполучення з обласним центром — Полтавою (через Зіньків, селище Опішня). Крім того, відси автобусом можна дістатися до десятків інших міст, містечок: Київ (через Лохвицю, Пирятин), Харків (через Охтирку, Богодухів), Дніпро (через Царичанку, Петриківку), Чернігів (через Липову Долину, Ромни, Прилуки, Ніжин), Конотоп (через Липову Долину, Ромни), Прилуки (через Липову Долину, Ромни, Срібне), Ромни (через Липову Долину), Глухів (через Липову Долину, Недригайлів, Буринь, Путивль), Лебедин, Талалаївка (через Липову Долину, Ромни), Кременчук (через Зіньків, Опішню, Полтаву); через Заводське, Лохвицю, Миргород, Хорол, Семенівку або через Великі Сорочинці, Миргород, Хорол, Семенівку, Глобине), Миргород (через Великі Сорочинці або Комишню).

Приміські автобуси: на Бакути, до Березової Луки, Бірок, Бобрикаа, Красної Луки, Хітців, Великих Будищ, Ціпків, Веприка, Мартинівки, Ветхалівки, Воронівщини, Гречанівки, Калинівщини, Кияшківського, до Лютеньки, Петрівки-Роменської, Сергіївки, Плішивця, Римарівки, Розбишівки, Вельбівки, Соснівки.^[11]

Наука і освіта |

Див. також Освіта Гадяча

Відділ освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради,

Методичний кабінет відділу освіти, мооді та спорту Гадяцької міської ради

Гадяцька чоловіча гімназія

Установи освіти:

Відповідно до рішення третьої сесії сьомого скликання Гадяцької міської ради від 10 грудня 2015 року створено відділ освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради, який розпочав роботу 05 січня 2016 року. Структурними підрозділами відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради є централізована бухгалтерія (створено 12 січня 2016 року) та господарська група (створено 15 січня 2016 року). Начальником відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради призначено Бутенка Станіслава Миколайовича.

Відповідно до рішення сьомої сесії сьомого скликання Гадяцької міської ради від 14 квітня 2016 року «Про створення методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради» з 1 липня 2016 року розпочав свою роботу методичний кабінет відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради, який є структурним підрозділом відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради, до складу якого у 2016/2017 - 2017/2018 навчальних роках дыяли міська психолого-медико-педагогічна консультація та логопедичний пункт. Завідувачем методичного кабінету призначено Майбороду Сергія Миколайовича.

У підпорядкуванні відділу освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради знаходяться:

заклади загальної середньої освіти:

Гадяцька гімназія імені Олени Пчілки (Сайт гімназії);

Гадяцька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 2 імені Михайла Драгоманова;

Гадяцька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 3;

Гадяцький ліцей І-ІІІ ступенів № 4 імені Лесі Українки ;

Гадяцька вечірня (змінна) школа;

Біленченківський заклад загальної середньої освіти І-ІІ ступенів;

Оснягівський заклад загальної середньої освіти І ступеня.

заклади дошкільної освіти:

Заклад дошкільної освіти № 2 "Берізка";

Заклад дошкільної освіти № 6 «Сонечко»,;

Заклад дошкільної освіти № 9 «Дзвіночок»;

Заклад дошкільної освіти № 10 «Казка»;

Заклад дошкільної освіти «Веснянка»;

Заклад дошкільної освіти «Первоцвіт»;

Заклад дошкільної освіти "Світанок" (с. Біленченківка).

Гадяцький обласний науковий ліцей-інтернат І-ІІІ ступенів імені Є.П. Кочергіна

У м. Гадячі працює також Гадяцький обласний науковий ліцей-інтернат І-ІІІ ступенів імені Є.П.Кочергіна, яка підпорядкована Полтавській обласній раді.

Заклади позашкільної освіти, які знаходяться у місті підпорядковані Гадяцькій районній раді:

Гадяцька комплексна дитячо-юнацька спортивна школа;

Гадяцький районний будинок дитячої та юнацької творчості;

Гадяцька дитяча музична школа.

Заклади професійно-технічної освіти:

Державний навчальний заклад "Гадяцьке аграрне училище" (колишня однорічна сільськогосподарська школа" — один з провідних закладів освіти України, в якому готують спеціалістів з бджільництва. Її було організовано в 1932 році як районну колгоспну школу для підготовки фахівців масової кваліфікації сільськогосподарського виробництва. На місці нинішнього ДНЗ "Гадяцьке аграрне училище" містилася Гадяцька фортеця, а після її зруйнування — в'язниця.

Державний навчальний заклад "Гадяцьке вище професійне училище", де для підготовки з кожної професії є необхідні кабінети, лабораторії, майстерні, приміщення для технічного обслуговування, обладнані навчальні майданчики.

Заклади та установи вищої освіти:

Полтавський філіал Інституту бджільництва ім. І. П. Прокоповича виник на базі Української дослідної станції бджільництва, яка з 1953 року знаходиться у м. Гадячі. З 1990 року філіал підпорядковується Інституту бджільництва м. Києва.

Гадяцький коледж культури і мистецтв

Комунальний вищий навчальний заклад "Гадяцький коледж культури і мистецтв імені І.П. Котляревського" в м. Гадячі майже за півстоліття свого існування підготував для культурно-освітніх закладів тисячі спеціалістів. Серед них заслужений діяч мистецтв України О. М. Юзефович, заслужений артист України Віталій Скакун, чимало працівників культури України та інших відомих людей.

Культура |

Див. також Культура Гадяча

У місті є ряд культурологічних, історико-краєзначих, духовних і освітніх установ та пам'яток:

Гадяцький літературний музей родини Драгоманових^[12],

Свято-Успенський собор,

Гадяцький історико-краєзнавчий музей,

Гадяцькі підземелля,

Урочище Зелений Гай

Гадяцьке училище культури імені І. П. Котляревського.

Музей молотка

Туристичні маршрути, пам'ятні місця Гадяча |

Див. також Туризм у Гадячі

Свято-Успенський собор

Завдяки мальовничим краєвидам з тінистими сосновими борами, розмаїтими березовими гаями, блакитнооким красенем Пслом, Гадяч по праву вважається окрасою Полтавської області. Це місце, куди із задоволенням приїжджають відпочивати жителі не тільки сусідніх міст, а й сусідніх країн, насолоджуючись первозданною красою місцевої природи, затишком міських вулиць і загальною атмосферою дружелюбності та гостинності.

Місто Гадяч — центр паломництва туристів єврейського походження з різних країн світу (Ізраїлю, США, Канади, Польщі, Росії, Прибалтики), оскільки тут у 1813 році було поховано засновника хасидського руху Хабад (релігійної течії в юдаїзмі) Шнеур-Залмана (також відомого як Алтер Ребе; 1745 —1813 рр.).^[13]

Місто Гадяч займає визначне місце в українській історії. Тут була резиденція декількох Гетьманів України. Гадяч був однією з найбільших рангових маєтностей українських гетьманів.

В Гадячі мали помешкання видатні українські письменники та поети, зокрема, Олена Пчілка, Леся Українка.

Все це обумовлює непересічний інтерес до міста з боку туристів.

Перспективи Гадяча як туристичного центру полягають у відбудові історичних місць, зокрема, на Замковій горі («Замок»), де у 1663 році була резиденція гетьмана Івана Брюховецького.^[14]^[15]

Визнання на офіційному рівні м. Гадяча Гетьманською столицею дало б змогу отримувати державні кошти на розбудову історичної частини міста.^[16]

Цікавим об'єктом туризму у місті Гадячі є єдиний в Україні «Музей молотка», де зібрана велика колекція різноманітних молотків: від найменшого стоматологічного до акули-молота.^[17]

Природоохоронні об'єкти:

Дуб черешчатий (центральна районна лікарня)

Дуб черешчатий (санепідемстанція)

Урочище «Галочка»

Гадяцький історико-краєзнавчий музей.

Засоби масової інформації |

Докладніше: Гадяцький вісник

Докладніше: Базар Медіа в Україні http://www.bazarmedia.info/

Докладніше: ГадячNEWS

Спорт |

Див. також Відділ освіти, молоді та спорту Гадяцької міської ради

Відомі люди |

Див. також Категорія:Персоналії:Гадяч, Хто був і є у місті Гадяч

Амбодик-Максимович Нестор Максимович — український вчений-енциклопедист.

Бакай Микола Микитович — історик-архівіст.

Данилейко Олександр Іванович — український дипломат, Генеральний консул України в Торонто, Канада.

Доля Олексій Леонтійович — український вчений-етнограф.

Жадько Ігор Віталійович (1976—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Жовтобрюх Михайло Андрійович — український мовознавець, доктор філологічних наук.

Задніпровський Леонід Сергійович — Заслужений артист УРСР.

Ільченко Сергій Анатолійович (1975—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Карасюк Іван Маркіянович — український вчений у галузі агрономії.

Коренівський Данило Григорович — український математик.

Крат Михайло Миколайович — генерал-поручник Армії УНР.

Лазуренко Степан Савич — полковник Армії УНР.^[18]

Леонтович Володимир Григорович (15 липня 1881 — 29 квітня 1968) — український інженер-будівельник, геодезист, доктор технічних наук, професор Київського інженерно-будівельного інституту та Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Леся Українка — українська поетеса.

Липовець Карпо Андрійович — старшина української армії.^[19]

Литвиненко Володимир Миколайович — український живописець південно-руської художньої школи, Член Спілки художників України, заслужений художник України.

Михайлик Віктор Дмитрович — український науковець, доктор технічних наук.

Одарченко Петро Васильович — український літературо- та мовознавець, критик, педагог, дійсний член УВАН та НТШ, член Національної спілки письменників України, почесний доктор НаУКМА.

Олена Пчілка — українська письменниця.

Пономаренко Руслан Миколайович (1978—2015) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Скакун Віталій Михайлович — український диригент, заслужений артист України.

Тереховський Мартин Матвійович (1740—1796) — біолог і лікар, один з перших дослідників-мікроскопістів.

Устілко Дмитро Сергійович — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Фесенко Надія Михайлівна (1929—1990) — українська письменниця, перекладач, мовознавець, педагог.

Шевченко Олександр Анатолійович — український поет, композитор.

Юзефович Олексій Миколайович — український диригент.

Гадяцькі старости |

Див. також: Категорія:Гадяцькі старости

Ян Стшемеський^[20] — вояк, батько — Кшиштоф Стшемеський, дідич Городенки

Юрій Хмельницький — за рішенням Сейму Речі Посполитої 1661 року^[8]

Тадеуш Пшилуський — був старостою, зокрема, в 1775 році^[8]

Посилання на відеопублікації |

Місто Гадяч з пташиного польоту. Весна 2016 року. Відео.

Місто Гадяч. Відеоекскурсія по місту

Гадяч весінній. Відео.

Галерея |

Фото Гадяча

Гадяч… "Тут ви побачите вже таку Україну, що "українішої" й нема". Леся Українка.

Гадяцький історико-краєзнавчий музей.

Державне училище культури.

Центр міста

Запрошення до Гадяча - міста козацької слави.

Річка Псел в околицях м. Гадяч.

Свято-Успенський собор

Всесвятська церква 1836 р.

Концертний зал

Урочище Зелений Гай.

Центральний парк міста.

Урочище Зелений Гай. Пам'ятна стела на честь М.Драгоманова.

Леся Українка з родиною у Гадячі.

Будинок дитячої та юнацької творчості.

Поліклініка у Гадячі.

Автостанція м. Гадяча.

Див. також |

Полтавська область

Гадяцький район

Примітки |

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

↑ Постанова Верховної Ради України «Про віднесення міста Гадяч Гадяцького району Полтавської області до категорії міст обласного значення»

↑ Гадяч як столицю гетьманської України визнали на найвищому законодавчому рівні

↑ ^а^б Зміна чисельності населення України. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-04-04.

↑ Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р.

↑ В. В. Лучик «Етимологічний словник топонімів України» (ст. 145) Nota bene!, К; 2014 ISBN 978-966-580-454-3

↑ Історія Гадяцького краю

↑ ^а^б^в Hadziacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.)… S. 7.

↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2)

↑ Підприємства міста Гадяч

↑ Розклад руху автобусів по автостанції ГАДЯЧ

↑ Гадяцький літературний музей родини Драгоманових на сайті «Рідна країна — Світоглядний портал»

↑ Нещодавно там, де знаходиться місце його спочинку, був урочисто відкритий Центр Хасидизму «АдморАзак». Головне завдання центру — створити умови і забезпечити всім необхідним на час перебування тисячі єврейських паломників, які приїжджають відвідати могилу великого цадика.

↑ Оглядовий майданчик на Замковій горі

↑ Замкова Гора в Гадячі — зима, історія та дійсність. Відео.

↑ День міста Гадяча в Києві

↑ Гадяч: велич гетьманської столиці, місця натхнення Лесі Українки і музей молотка

↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 236 с. ISBN 966-8201-26-4

↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917 —1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 244 с. ISBN 966-8201-26-4

↑ Firlejowie (02) (пол.)

Джерела та література |

О. Г. Бажан. Гадяч // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 16. — ISBN 966-00-0405-2.

І. М. Гусак, Т. М. Савченко. Гадяч // [1] Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.

Посилання |

Неофіційний сайт міста Гадяч

Офіційний сайт Гадяцької міської ради

Сайт міста (офіційно не оновлюється)

Місто Гадяч — соц. мережа міста (новини, панорами міста, вебкамери, форум)

Офіційний сайт газети «Свобода Слова». місто Гадяч, Полтавщина

Гадяч Неофіційний сайт міста: новини та історія Гадяча]

Офіційний сайт Гадяцької гімназії імені Олени Пчілки

Офіційний сайт Гадяцької спеціалізованої школи I—III ступенів № 4

Подорож одного дня. Гадяч

Гадяч, каталог посилань Open Directory Project

Hadziacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.).— S. 7. (пол.)

Гадяч гетьманський

Гадяч 360 років потому – матеріали конференції в Україні з нагоди річниці, 20.10.2018

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] Постанова Верховної Ради України «Про віднесення міста Гадяч Гадяцького району Полтавської області до категорії міст обласного значення»

[3] Гадяч як столицю гетьманської України визнали на найвищому законодавчому рівні

[чисельність-4] а^б Зміна чисельності населення України. Архів оригіналу за 2013-06-21. Процитовано 2012-04-04.

[5] Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р.

[6] В. В. Лучик «Етимологічний словник топонімів України» (ст. 145) Nota bene!, К; 2014 ISBN 978-966-580-454-3

[7] Історія Гадяцького краю

[Г7-8] а^б^в Hadziacz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.)… S. 7.

[9] рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2)

[10] Підприємства міста Гадяч

[11] Розклад руху автобусів по автостанції ГАДЯЧ

[12] Гадяцький літературний музей родини Драгоманових на сайті «Рідна країна — Світоглядний портал»

[13] Нещодавно там, де знаходиться місце його спочинку, був урочисто відкритий Центр Хасидизму «АдморАзак». Головне завдання центру — створити умови і забезпечити всім необхідним на час перебування тисячі єврейських паломників, які приїжджають відвідати могилу великого цадика.

[14] Оглядовий майданчик на Замковій горі

[15] Замкова Гора в Гадячі — зима, історія та дійсність. Відео.

[16] День міста Гадяча в Києві

[17] Гадяч: велич гетьманської столиці, місця натхнення Лесі Українки і музей молотка

[18] Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 236 с. ISBN 966-8201-26-4

[19] Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917 —1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 244 с. ISBN 966-8201-26-4

[20] Firlejowie (02) (пол.)

搜尋此網誌