Ufdjrw

Палата депутатів Аргентини
Тип
Президент	Еміліо Монсо (Республіканська пропозиція) з 10 грудня 2015
Віце-президент	Хосе Луїс Хйоха (Фронт за перемогу) з 10 грудня 2015
Лідер більшості	Маріо Негрі (Республіканська пропозиція - Громадянський радикальний союз) з 22 жовтня 2017
Лідер меншості	Агустін Россі, Фронт за перемогу
Депутати	257
Політичні групи	108 місць — Республіканська пропозиція 65 місць — Фронт за перемогу 31 місце — Хустисіалістська партія 20 місць — Frente Renovador 6 місць — Frente Cívico por Santiago 4 місця — Peronismo para la Victoria 4 місця — Соціал-демократична партія 4 місця — Compromiso Federal 3 місця — Todos Juntos por San Juan 2 місця — Соціалістично-робітнича партія — Лівий фронт 2 місця — Elijo Catamarca 8 місць - інші
Останні вибори	22 жовтня 2017
Зала засідань	Палац Національного конгресу Аргентини
Веб-сторінка	www.diputados.gov.ar
Палата депутатів Аргентини у Вікісховищі

Палата депутатів Аргентини (ісп. Cámara de Diputados de la Nación Argentina) — нижня палата Національного конгресу Аргентини.

Вибори до Палати депутатів відбуваються за методом д'Ондта прямим голосуванням. Половина Палати депутатів (127 членів) оновлюється кожні два роки. Термін служби народного обранця — 4 роки. Кількість обрань на посаду депутата необмежена.

Кожен громадянин Аргентини може бути обраний до Палати депутатів, якщо йому виповнилося 25 років, він має громадянство не менше 4 років, походить з провінції, від якої обирається, та живе в ній безперервно не менше 2 років. Депутат не може працювати у виконавчій владі або бути священиком.

Палата депутатів може виступати з ініціативою щодо розгляду проектів законів щодо податків і призову в армію, отримувати пропозиції законів з народу та ініціювати їх громадське обговорення, висловлювати недовіру президенту, віце-президенту, прем'єр-міністру, міністрам, членам Верховного Суду, позбавляти мандатів своїх членів, визначати свій регламент тощо.

Засідання Палати депутатів проходять у Палаці Національного конгресу Аргентини. 1984 року також було споруджено додаткову будівлю (Прибудова А), де знаходяться депутатські служби, комісії тощо. 2005 року почалося спорудження Прибудови С, яке завершилося 2011 року. Тоді ж почалося будівництво прибудови D, яке триває досі.

Представництво від провінцій Аргентини у Палаті депутатів |

Загальна кількість місць у Палаті депутатів і кількість представників від кожної провінції залежить від результатів перепису населення і переглядається кожні 10 років. Згідно з законом 1 депутат має приходитися на 33 тисячі аргентинців. Нині у Палаті депутатів 257 місць^[1].

Нинішній склад |

22 жовтня 2017 року відбулися парламентські вибори до Конгресу, на яких було оновлено половину (127) членів Палати депутатів. Новообрані парламентарії заступили на посади 10 грудня того ж року.

Політичні партії і блоки, які мають представництво у Палаті депутатів у 2017—2019 роках:

• 108 місць — Республіканська пропозиція
  


• 65 місць — Фронт за перемогу (відгалуження Хустисіалістської партії)


• 31 місце — Argentina Federal (Хустисіалістська партія)


• 20 місць — Frente Renovador


• 6 місць — Frente Cívico por Santiago (партія з провінції Сантьяго-дель-Естеро хустисіалістської ідеології)


• 4 місця — Peronismo para la Victoria (відгалуження Хустисіалістської партії)


• 4 місця — Соціал-демократична партія


• 4 місця — Compromiso Federal


• 3 місця — Todos Juntos por San Juan


• 2 місця — Соціалістично-робітнича партія — Лівий фронт


• 2 місця — Elijo Catamarca


• 1 місце — Concertación Forja (відгалуження Громадянського радикального союзу)


• 1 місце — Frente de Izquierda y de los Trabajadores


• 1 місце — Nuevo Espacio Santafesino


• 1 місце — Libres del Sur (партія соціал-демократичної ідеології))


• 1 місце — Соціалістична партія


• 1 місце — Movimiento Popular Neuquino (партія хустисіалістської ідеології))


• 1 місце — Primero Argentina


• 1 місце — Somos Mendoza

Президенти Палати депутатів |

• 1983 — 1989: Хуан Карлос Пульєсе (Провінція Буенос-Айрес, Громадянський радикальний союз)


• 1989 — 1989: Леопольдо Рауль Моро (Провінція Буенос-Айрес, Громадянський радикальний союз)


• 1989 — 1999: Альберто П'єррі (Провінція Буенос-Айрес, Хустисіалістська партія)


• 1999 — 2001: Рафаель Паскуаль (Місто Буенос-Айрес, Громадянський радикальний союз)


• 2001 — 2005: Едуардо Каманьйо (Провінція Буенос-Айрес, Хустисіалістська партія)


• 2005 — 2007: Альберто Балестріні (Провінція Буенос-Айрес, Фронт за перемогу)


• 2007 — 2011: Едуард Феллнер (Провінція Жужуй, Фронт за перемогу)


• 2011 — 2015: Хуліан Домінгес (Провінція Буенос-Айрес, Фронт за перемогу)


• 2015 — донині: Еміліо Монсо (Провінція Буенос-Айрес, Республіканська пропозиція)

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палата депутатів Аргентини

• 
  Офіційний сайт Палати депутатів(ісп.)
  


• 
  Блоги депутатів(ісп.)
  


• 
  Сайт про аргентинський парламент(ісп.)
  

Примітки |

п о р  Аргентина в темах Державний лад Конституція Парламент Сенат Палата депутатів Президент Прем'єр-міністр Кабінет міністрів Міністр закордонних справ Верховний суд Адміністративний поділ Державні символи Державний прапор прапори провiнцiй Герб Гімн Економіка Аргентинський песо Промисловість Гірнича промисловість Центральний банк Фондова біржа Транспорт Залізничний транспорт Поїзд Кінця Світу Потяг до хмар Метрополітен Буенос-Айреса Географія Столиця Список міст Населення Геологія Корисні копалини Патагонські Анди Аконкагуа Гран-Чако Пампа Патагонія Пуна-де-Атакама Ріо-Колорадо Водоспад Іґуасу Мокона Історія Травнева революція (1810) Війна за незалежність Аргентини (1810-1816) Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати (1810-1816 та 1820-1835) Аргентино-бразильська війна (1825-1828) Аргентинська конфедерація (1835-1860) Війна проти Орібе і Росаса (1851-1852) Королівство Арауканія та Патагонія (1860-1862) Війна Потрійного Альянсу (1864-1870) Завоювання пустелі (1871-1884) Паркова революція (1890) Закон Саенса Пеньї (1912) Трагічний тиждень (1919) Безславна декада (1930-1943) Період Другої світової Війни Брудна війна (1976-1983) Процес національної реорганізації (1976-1983) Аргентинська економічна криза (1998-2002) Культура Література Кінематограф Образотворче мистецтво Кухня Емпанада Касуела Аргентинський рок Чакарера Танго Національна бібліотека Спадщина ЮНЕСКО Освіта та наука Освіта Академія Наук Національна обсерваторія Збройні сили Сухопутні війська Військово-повітряні сили Військово-морські сили