Санта-Крус (провінція Аргентини)
| Санта-Крус | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| — Провінція — | |||||
Santa Cruz | |||||
| |||||
Столиця | Ріо-Гальєгос | ||||
| Країна |  Аргентина | ||||
| |||||
| Департаментів | 7 | ||||
| Офіційна мова | Іспанська | ||||
Населення | (2010[1]) | ||||
| - повне | 272 524 (23-тя) | ||||
| - густота | 0,92 (24-та) | ||||
Етнікон | Santacruceñо | ||||
| Площа | |||||
| - повна | 243 943 км² (2-га) | ||||
Висота | |||||
| - максимальна | 3706 метр (Monte San Lorenzo[d]) | ||||
| - мінімальна | 572 метр | ||||
Часовий пояс | UTC-3 | ||||
ВВП | 3,26 млрд. $ | ||||
ІРЛП | 0,862 (2010)[2] | ||||
Дата заснування | 1955 | ||||
Губернатор | Алісія Кіршнер | ||||
| Веб-сайт | santacruz.gov.ar | ||||
Код ISO 3166-2 | AR-Z | ||||
 | |||||
| Провінція Санта-Крус на мапі Аргентини | |||||
| |||||
Са́нта-Кру́с (ісп. Santa Cruz) — провінція Аргентини, розташована в південній частині країни, в Патагонії. Межує з провінцією Чубут на півночі, Вогняною Землею та з Чилі на півдні та заході, омивається Атлантичний океаном на сході. Столиця провінції — місто Ріо-Гальєгос.
Зміст
1 Географія
2 Історія
3 Економіка
4 Освіта
5 Адміністративно-територіальний поділ
6 Посилання
7 Примітки
Географія |
Територію провінції Санта-Крус можна умовно поділити на такі природні сектори:
Патагонські Анди на заході, де знаходиться найвища точка провінції гора Фіцрой (3405 м). Вершини гір цілий рік вкриті снігом, незважаючи на невелику висоту. У долинах знаходиться велика кількість льодовиків, зокрема Періто-Морено та інші, що формують Національний парк Лос-Гласьярес, і льодовикових озер, зокрема Архентіно, В'єдма, Сан-Мартін, Буенос-Айрес.- У центрі та на сході домінують плато, висота яких зменшується із заходу на схід. Також тут знаходяться западини, зокрема Лагуна-дель-Карбон (105 м нижче рівня моря), що є найнижчою точкою провінції і південної півкулі.
- На півдні знаходяться вологі рівнинні луки, які називають Пампа-де-Діана
Морське узбережжя провінції урвисте, скелясте висотою до 300 м. Більш пологий берег у дельтах річок і затоці Сан-Хорхе.
Клімат Санта-Круса арідний. Температури низькі протягом усього року, характерні їх значні коливання. Переважають сильні вітри з Тихого океану.
Основними водними ресурсами провінції є льодовики і льодовикові озера. Найважливішими річками провінції є Санта-Крус, Чіко, Гальєгос, Койг, Десеадо і Пінтурас
Узбережжя
Патагонські Анди
Озеро Десьєрто
Озеро Архентіно
Історія |
До прибуття іспанців цю територію населяли індіанці-теуельче.
21 лютого 1520 року експедиція Фернана Магеллана прибула до місцевості на території сучасної провінції Санта-Крус, зараз відомої як затока Сан-Хуліан. Тут експедиція провела зиму і відчалила 24 серпня 1521 року. 26 серпня дослідниками на чолі з Магелланом була відкрита річка Санта-Крус, яка згодом дала назву провінції.
1525 року у дельті річки Санта-Крус побував Хуан Себастьян Елькано. 1535 року Мартін де Алькасаба-і-Сотомайор дослідив місцевість біля річки Гальєгос.
Через напади британських піратів, зокрема Френсіса Дрейка в 1538 році, 1579 року Іспанія надіслала Педро Сарм'єнто де Гамбоа укріпити Магелланову протоку і запобігти доступу англійців до іспанських поселень в Тихому океані. У 1581—1585 роках він заснував декілька іспанських колоній на берегах протоки.
17 грудня 1586 року корсар Томас Кевендіш побував у дельті річки Ріо-Десеадо, назвавши цю місцевість Пуерто-Десеадо. 1592 року Кевендіш ще раз повернувся сюди з 5 кораблями. Один із цих кораблів під командуванням Джона Девіса 14 серпня 1592 року відкрив Фолклендські (Мальвінські) острови.
1621 року у цій місцевості побував місіонер Флорес де Леон, а у 1671—1672 роках єзуїт Ніколас Маскарді, вони заснували тут кілька місій, які не протрималися довго і були відновлені лише у 1745—1746 роках.
1670 року Джон Нарборо оголосив Пуерто-Десеадо територією Британії.
Коли в 1776 було створено Віце-королівство Ріо-де-ла-Плата, до нього також була включена уся територія Патагонії, зокрема Санта-Крус. Метою цього було вберегти регіон від зазіхань французів і англійців. 28 січня 1782 року район був підпорядкований Буенос-Айресу.
В 1780 році Антоніо де Б'єдма-і-Нарваес заснував місто Нуева-Колонія-і-Фуерте-де-Флорідабланка, в околицях сучасного Пуерто-Сан-Хуліана. 1790 року була збудована іспанська фортеця у Пуерто-Десеадо, яка була знищена англійцями 1807 року.
Між 1825 і 1836 роками були проведені детальніші дослідження району, зокрема Чарльзом Дарвіном під час його навколосвітньої подорожі.
У 1859 році аргентинець Луїс П'єдрабуена заснував військовий пост на острові Павон, де зараз знаходиться місто Команданте-Луїс-П'єдрабуена. 1864 року П'єдрабуена заснував поселення Лас-Салінас в околицях сучасного місто Пуерто-Санта-Крус. 1876 року Франсіско Морено заснував базу біля Пуерто-Десеадо.
Указом від 11 жовтня 1878 було створене губернаторство Патагонія із столицею у В'єдмі, до якого входила територія і сучасної провінції Санта-Крус. 21 жовтня було обрано першого губернатора. 1 грудня 1878 року було засноване місто Пуерто-Санта-Крус. 1881 року було визначено кордони між Аргентиною і Чилі, внаслідок чого було узаконене право володіння першої на патагонські землі.
Законом від 16 жовтня 1884 року губернаторство Патагонія було розділене на національні території Санта-Крус, Неукен, Чубут, Ріо-Негро, Вогняна Земля. Столицею національної території Санта-Крус стало місто Пуерто-Санта-Крус. У 1904 столиця була перенесена до її сучасного розташування у місті Ріо-Гальєгос.
На початку 20 століття до території почали прибувати європейські іммігранти: іспанці, німці, англійці і слов'яни. Вони тікали від Першої світової війни та приверталися зростанням промисловості території. Проте кінець війни привів до різкого скорочення експорту і економічної кризи території.
Ідеї анархізму, принесені іспанськими іммігрантами, стали досить поширеними серед робітників, що привело до росту числа страйків. Проте, ці дії були різко пригнічені урядом, конфлікт досяг апогею у так званій «Патагонській трагедії» (ісп. Patagonia Trágica), коли були страчені десятки страйкарів.
31 травня 1944 року була створена військова зона Комодоро-Рівадавія, що містила північну частину території Санта-Крус і південну частину провінції Чубут. Це утворення проіснувало до 28 червня 1955 року. Декретом від 20 липня 1955 року території Санта-Крус і Вогняна Земля були об'єднані у провінцію Патагонія, яка втім не проіснувала довго. 22 листопада 1956 року було утворено провінцію Санта-Крус у її нинішньому вигляді. 28 листопада 1957 року було прийнято конституцію провінції, яка згодом була змінена у 1994 і 1998 роках.
Економіка |
Основою економіки провінції є видобування нафти і природного газу (бутану і метану), на яке припадає понад 50 % прибутків. Золото і срібло видобуваються у родовищі Серро-Вангвардія. Іншими важливими корисними копалинами є кам'яне вугілля (родовище Ріо-Турбйо), глина і каоліни (Сан-Хуліан), солі.
У 1993—1997 роках спостерігалося збільшення ваги рибальства. Основними промисловими рибами регіону є мерлуза і корвіна. Також виловлюють кальмарів і креветок.
Найрозвиненішою галуззю сільського господарства є вівчарство. У невеликих кількостях вирощують вишню, малину, суницю, барбарис, часник.
Основною галуззю промисловості є харчова.
Провінція Санта-Крус є одним зі світових лідерів за рівнем виробництва альтернативної енергії, перш за все прибійної і вітрової.
З кінця XX ст. значний внесок у економіку провінції почав вносити туризм, перш за все до місць, занесених до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Гора Фіцрой
Льодовик Упсала
Льодовик Періто-Морено
Каньйон Ріо-Пінтурас біля Куева-де-лас-Манос
Освіта |
| Освіта у провінції Санта-Крус (2009)[3] | |||
|---|---|---|---|
| Рівень | Навчальних закладів | Учнів | Працівників |
| Дошкільні | 78 | 11 652 | 1 288 |
| - державні | 60 | 9 809 | 1 089 |
| - приватні | 18 | 1 843 | 199 |
| Початкові | 107 | 34 225 | 2 967 |
| - державні | 87 | 28 488 | 2 447 |
| - приватні | 20 | 5 737 | 520 |
| Середні | 152 | 24 614 | 1 690 |
| - державні | 125 | 20 881 | 1 464 |
| - приватні | 27 | 3 733 | 226 |
| Вищі[4] | 6 | 2 148 | 49 |
| - державні | 3 | 1 494 | 25 |
| - приватні | 3 | 654 | 24 |
Адміністративно-територіальний поділ |
| Департамент | Адміністративний центр | Рік створення | Населення (2010)[5] | Площа (км²) | Мапа |
|---|---|---|---|---|---|
| Корпен-Айке | Пуерто-Санта-Крус | 1884 | 11.080 | 26.350 |  |
| Десеадо | Пуерто-Десеадо | 1884 | 107.064 | 63.784 |  |
| Гуер-Айке | Ріо-Гальєгос | 1884 | 112.117 | 33.841 |  |
| Лаго-Архентіно | Ель-Калафате | 1915 | 18.896 | 37.292 |  |
| Лаго-Буенос-Айрес | Періто-Морено | 1915 | 9.483 | 28.609 |  |
| Магальянес | Пуерто-Сан-Хуліан | 1884 | 8.933 | 19.805 |  |
| Ріо-Чіко | Гобернадор-Грегорес | 1915 | 4.951 | 34.262 |  |
Посилання |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Санта-Крус (провінція Аргентини) |
- Офіційний сайт
- Секретаріат туризму
Примітки |
↑ перепис 2010
↑ http://web.archive.org/web/20110105170235/http://www.undp.org.ar/desarrollohumano/docsIDH2010/PNUD_INDH_2010_Nov_2010.pdf
↑ http://diniece.me.gov.ar/index.php?option=com_content&task=view&id=46&Itemid=1
↑ без урахування університетів
↑ INDEC (2010). Перепис 2010. Результати по провінції Санта-Крус (HTML). Архів оригіналу за 2013-07-03. Процитовано 13-01-2011.
| |||||||
