Ufdjrw

Фолклендські Острови ісп. Islas Malvinas
Прапор Герб
Девіз: «Desire the right»
Гімн: «Боже, бережи королеву» (англ. "God Save the Queen")
Столиця (та найбільше місто)	Порт-Стенлі 51°42′ пд. ш. 57°51′ зх. д.country H G O
Офіційні мови	англійська
Етнос	61.3 % фолклендці[a] 29.0 % Британці 2.6 % Іспанці 0.6 % Японці 6.5 % Чилійці та інші[1]
Форма правління	Британські заморські території (конституційна монархія і парламентська демократична залежна територія)
- Монарх	Королева Єлизавета II
- Губернатор	Ніґель Хайвуд
- Голова уряду	Тім Тороґуд[2]
Становлення
- Поновлення Британського володіння	5 Січня 1833
- Аргентинське вторгнення 1982 року	2 Квітня 1982
- Звільнення	14 Червня 1982
- Конституція	18 Квітня 1985
- Поточна конституція	1 Січня 2009
Площа
- Загалом	12 173 км² (162ий)
- Внутр. води	0 %
Населення
- оцінка Червень 2008	3,140[3] (217ий)
- Густота	0,26/км² (240th)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$75 мільйонів (223)
- На душу населення	$25,000 (оцінка 2002 року) (місце не визначено)
Валюта	Фолклендський фунт [b] (FKP)
Часовий пояс	(UTC−4)
- Літній час	(UTC−3)
Домен	.fk
Телефонний код	+500
a. ↑  Більшість британського походження b. ↑  КУрс прив'язаний до Британського Фунта стерлінгів £.

Фо́лклендські Острови́ (англ. Falkland Islands, ісп. Islas Malvinas) — архіпелаг в південній частині Атлантичного океану, розташований за 483 кілометри на схід від берегу Аргентини та 940 км на північ від Антарктиди (острів Мордвінова (Елефант)).

Головне місто — Порт-Стенлі, що знаходиться на острові Східний Фолкленд. Офіційно, Фолклендські острови — це автономні заморські території Об'єднаного Королівства Великої Британії, але за фактом є спірною територією між Аргентиною і Великою Британією, що адмініструється останньою.

Історія |

Кафедральний собор Крайстчерч, Порт-Стенлі

Порт-Стенлі з пташиного польоту

Мальвінські острови як частина «Нового Світу» відійшли до земель-володінь іспанської корони незадовго після відкриття Америки в 1492 році. Золота булла Папи Римського та Тордесільяський договір 1494 року були першим юридичними документам, що підтверджували приналежність усіх відкритих та невідкритих земель на захід від «червоної лінії» до Іспанської корони. З XVI століття лише іспанські мореплавці були єдиними, хто плавав вздовж Південноамериканського континенту. В 1520 році експедиція Магеллана відкрила Мальвінські острови.

Острови були повторно відкриті в 1591–1592 роках англійським мореплавцем Джоном Дейвісом, капітаном корабля в експедиції англійського корсара Кавендіша. З того часу вони були нанесені на європейські мапи під величезною кількість різних назв та найменувань, але все ж таки вони лишались під владою Іспанської корони. Тривалий час острови були не заселені. В XVII столітті острови відвідували кораблі під прапорами багатьох європейських держав, що провокувало занепокоєння та протести Іспанського королівства, яке отримувало новини про такі експедиції. Але весь південний регіон Америк, з усією береговою лінією, морями та островами беззаперечно перебував під іспанською юрисдикцією, хоча в цей час і підписувались різноманітні договори, такі як «Американський договір» в 1670 році між Іспанією та Англією. Утрехтський мир 1713 року підтверджував іспанські володіння в Південній Америці та надавав ексклюзивне право для плавання в південноатлантичних водах. Англія беззаперечно прийняла ці умови. В кінці XVIII століття Мальвінські острови викликали великий інтерес у Великої Британії та Франції, які шукали будь-яку можливість заснувати стратегічні поселення навпроти Магелланової протоки. В 1749 році Іспанія отримала новини про британський проект заселення Мальвінських островів і опротестувала дане рішення, але Велика Британія не звернула уваги на протест. В 1749 році Франція заснувала Порт-Луї на острові Соледад. Іспанія опротестовуючи дані дії виграла визнання своїх позицій та володінь перед Францією. У 1763–1765 роках острови досліджував французький мореплавець Луї Антуан де Бугенвіль. Іспанія успішно відстоювала свої володіння на Мальвінських островах до 1811 року, коли в Пуерто-Соледад висадився британський гарнізон, завданням якого було захищати монархію, що й стало початком Війни за незалежність американських колоній. Велика Британія анексувала територію Фолклендських островів, що належали Аргентині, в 1833 році.

Перша світова війна |

Під час Першої світової війни в районі архіпелагу 8 грудня 1914 року відбувся бій між німецькою крейсерською ескадрою під командуванням віце-адмірала Максиміліана фон Шпеє і британською ескадрою (віце-адмірал Ф. Д. Стерді).

Німецьке командування намагалося активізувати дії свого флоту на англійських морських комунікаціях в Атлантичному, Індійському і Тихому океанах. Віце-адмірал фон Шпєє керував походом ескадри (2 броненосних і 3 легких крейсери, 2 транспорти і госпітальне судно) до берегів Південної Америки, де її 1 листопада 1914 року в бою поблизу мису Коронель було розбито англійською ескадрою крейсерів.

Виконавши завдання по відверненню значних сил англійського флоту, німецька ескадра отримала наказ прориватися назад до Німеччини. Не знаючи дислокації англійських кораблів, Шпеє вирішив завдати удару по англійській військово-морській базі Порт-Стенлі на Фолклендських островах, де знаходилася англійська ескадра (1 лінійний корабель, 2 лінійних, 3 броненосних і 2 легких крейсера).

Зустрівши несподівано сильний опір, Шпеє намагався вийти з бою, але англійські кораблі наздогнали його. Шпеє наказав легким крейсерам і транспорту йти в різних напрямах. Їх стали переслідувати англійські броненосці і легкі крейсери, а лінійні крейсери вступили в бій з німецькими броненосними крейсерами і потопили їх. Було знищено також 2 легких німецьких крейсери і транспорт. Лише крейсеру «Дрезден» і госпітальному судну вдалося втекти. В результаті перемоги англійське командування звільнилося від необхідності виділяти значні сили на другорядні театри військових дій, а німецьке командування позбулося сильної крейсерської ескадри. Сам Шпеє загинув на флагманському крейсері «Шарнгорст».

Фолклендська війна |

Докладніше: Фолклендська війна

У 1982 році навколо островів спалахнув військовий конфлікт. Аргентина провела військову операцію, встановивши контроль над островами. Проте Велика Британія відреагувала на це, відправивши до островів велике військово-морське з'єднання з метою повернути Фолкленди силою. Під час півторамісячного збройного конфлікту Аргентина зазнала поразки, але продовжує не визнавати як назву островів, так і їхню теперішню територіальну приналежність.

Розглядається також питання про незалежність території (проте Південна Георгія залишилася б британською). На островах розміщена британська військово-повітряна база Маунт Плезант, а британський військово-морський флот регулярно патрулює води південно-західної Атлантики, маючи свою базу в Мер Гарборі біля Маунт Плезанта.

Сучасний стан |

Нове загострення конфлікту навколо островів сталося після того, як 22 лютого 2010 року Лондон оголосив про початок на острівному шельфі робіт з видобутку нафти. У відповідь на цю заяву президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер прийняла ухвалу про посилення контролю за перевезенням до островів морських вантажів: тепер кожне вантажне судно, прямуючи до Фолклендів, повинне отримати від Аргентини спеціальну ліцензію. Велика Британія відреагувала на нововведення переводом своїх військово-морських сил в стан підвищеної боєготовності, і, незважаючи на заперечення Буенос-Айреса, 21 лютого 2010 почала бурові роботи.

Географія |

Топографія архіпелагу

Найбільші острови |

Архіпелаг складається з двох головних островів — Східний Фолкленд (Соледад) (ісп. Soledad / англ. East Falkland) — 6 353 км² і Західний Фолкленд (Гран-Мальвіна) (ісп. Gran Malvina / англ. West Falkland) — 4 377 км² та з 776 менших островів:

• 
  Сан-Хосе/Ведделл (ісп. San José/англ. Weddell) — 265,8 км²,


• 
  Тринідад/Сондерс (ісп. Trinidad/англ. Saunders) — 131,6 км²,


• 
  Борбон/Пеббл (ісп. Borbón/англ. Pebble) — 88 км²,


• 
  Бугенвіль/Лайвлі (ісп. Bougainville/англ. Lively) — 55,85 км²,


• 
  Агіла/Спідвел (ісп. Águila/англ. Speedwell) — 51,5 км²,


• 
  Сан-Рафаель/Бівер (ісп. San Rafael/англ. Beaver) — 48,56 км²…

Велика кількість маленьких островів та скель, найвіддаленіший з яких є маленький острів Бошен, за 55 км на південь від мису Торо або Марсопа на південній частині острова Східний Фолкленд (Соледад). Деякі із цих груп островів-супутників утворюють справжні архіпелаги, такі, як острови Себальдес Себальдінас) на північному заході острову Гран Мальвіна. На південь від архіпелагу на невеликій глибині знаходиться мілина Бурдвуд (Намункура), на якій, згідно із геологічними розвідками, знаходяться багаті поклади вуглеводнів.

Рельєф |

Берегова лінія довжиною 1288 км (розчленовані береги островів формують гарні природні порти). Рельєф острова — скеляста поверхня зі древніх гранітних порід, вихід на поверхню кратону Десеадо, вкрита дереном і мохом, середньої гористості, зі скелями та хвилястими рівнинами. Велика кількість торф'яників. Характерним географічним елементом є так звані «кам'яні річки», русла старих річок, які періодично перетворювались на маленькі льодовики, залишаючи по собі скупчення каміння та валунів. Під більшістю камінних річок ще досі тече прісна вода. Найвища точка островів — гора Альберді (Усборн), 705 м, на острові Східний Фолкленд (Соледад).

Клімат |

Оточені холодними водами Південної Атлантики Фолклендські острови мають морський субантарктичний клімат, на який сильно впливає океан, призводячи до невеликого коливання температур впродовж року. Архіпелаг входить в зоогеографічну Патагонську (Магелланову) область Світового океану. Патагонська область перебуває під впливом могутніх холодних морських течій. Одна з них — Фолклендська (Мальвінська) — прямує від Фолклендських островів до затоки Ла-Плата. Швидкість течії — 1—2 км/год. Середня температура води взимку від 4 до 10 °C, влітку від 8 до 15 °C. Несе велику кількість айсбергів, хоча поблизу островів айсберги зустрічаються рідко.

Середня максимальна температура січня становить 12,8 °C, в той час як у липні вона становить 3,9 °C. Більше половини року йдуть дощі, річний рівень опадів становить 574 мм, але острів Соледад значно вологіший, ніж Гран Мальвіна. Рівень вологості та сила вітрів практично незмінно високі, тому небо часто буває затягнуте хмарами. Сніг — рідкісне явище, він не має властивості накопичуватися, але може випасти у будь-яку пору року, окрім січня та лютого. Вітри дують часто, особливо взимку, в основному переважають сильні західні вітри. Клімат тут дуже схожий на клімат Шетландських островів, але з меншим рівнем опадів та довшими і суворішими зимами.

Рослинний покрив |

Фолклендське нагір'я

Острови покриті великою кількістю чагарників (Festuca flabellata), які подекуди сягають 2 м у висоту. На плато (парамо) знаходяться вересові зарості та мох, які вкривають численні торф'яники. Деревовидна флора не була зафіксована на острові. 99 % використовуваних земель — постійні пасовища. Несудинні рослини погано вивчені на Фолклендських островах, в той час як 21 вид папоротей й плаунів було зареєстровано. Судинна флора складається з 363 видів, у тому числі 171 рідним видом, у тому числі 13 ендемічними видами. Більшість видів рослин, що знаходяться на Фолклендських островах, включаючи ендемічні види, зустрічаються на широкому діапазоні висот, типів ґрунтів, середовищ існування та експозиції^[4].

Тварини |

Пінгвіни на Джипсі Ков

Як і на берегах Патагонії та на інших островах Південної Атлантики та Західної Антарктики, прибережна фауна надзвичайно багата: ластоногі (морські леви, тюлені), китоподібні (Eubalaena australis, дельфіни, касатки) та дикі птахи (різні види пінгвінів, чайки, пугачі, буревісники, голуби, баклани). Навколишні морські води багаті на їстівну рибу, морепродукти, ракоподібних та молюсок (восьминіг, кальмари). Єдиний вид дикого чотирилапого ссавця, антарктичний вовк, був винищений британцями в період з 1873 по 1876 роки; також у цей період були винищені дикі свині та зайці через те, що вони вважалися носіями небезпечних хвороб. Сучасна фауна ссавців має алохтонний характер та включає свійських, напівсвійських тварин (коні та велика рогата худоба були завезені з Аргентини) та дрібну рогату худобу; також нещодавно була зроблена спроба акліматизувати північних оленів, завезених з острова Південна Джорджія.

Економіка |

Господарство на Кемпі

Економіка Фолклендських островів базується на вирощуванні худоби, головним чином — вівчарства, але на сьогодні рибні промисли є основою економічної діяльності островів. У 1987 році британський уряд островів почав продаж ліцензій для іноземних компаній на вилов риби в територіальних водах островів. Продаж таких ліцензій приносив понад 40 мільйонів американських доларів прибутку на рік, які використовуються для фінансування систем охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення островів. Вилов креветок становить 75 % від всього обсягу вилову. Молочна промисловість розвинена на місцевому рівні та покриває весь внутрішній попит. Експортна продукція островів складається з поставок високоякісної вовни, марок і монет до Великої Британії. Для підвищення рівня туризму Корпорація Розвитку Мальвінських островів збудувала спеціальні будиночки для туристів, що захоплюються життям на природі та рибальством. В даний час острови перебувають на самофінансуванні, за винятком системи оборони. Британська Геологічна інспекція в 1993 році оголосила про наявність нафтового родовища на 200 миль навкруги островів, і перші сейсмологічні дослідження вказують на наявність значних резервів, що дасть змогу видобувати близько 500 тисяч барелів нафти на день. Нещодавно також були відкриті нафтові басейни на півночі та на півдні архіпелагу. Договір між Аргентиною та Великою Британією, підписаний в 1995 році, був спробою ліквідувати конфліктну ситуацію щодо ліцензування рибопромислу та суверенітету островів.

Див. також |

• Список ссавців Фолклендських островів


• 
  Походження фолклендців^[en]

Джерела |

• L.L. Ivanov et al. The Future of the Falkland Islands and Its People. Sofia: Manfred Wörner Foundation, 2003. 96 pp. ISBN 954-91503-1-3 (Capítulo principal en español) (англ.)
  


• Carlos Escudé y Andrés Cisneros, dir. Historia general de las relaciones exteriores de la República Argentina. Obra desarrollada y publicada bajo los auspicios del Consejo Argentino para las Relaciones Internacionales (CARI). Buenos Aires: GEL/Nuevohacer, 2000. ISBN 950-694-546-2 (ісп.)
  


• Graham Pascoe and Peter Pepper. Getting it right: The real history of the Falklands/Malvinas. May 2008. (Versión en español)


• D.W. Greig, Sovereignty and the Falkland Islands Crisis. Austrialian Year Book of International Law. Vol. 8 (1983). pp. 20-70. ISSN 0084-7658
  

Посилання |

• 
  Офіційний сайт Фолклендських островів (англ.)
  

п о р Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії Країни Англія · Північна Ірландія · Уельс · Шотландія Коронні володіння Гернсі · Джерсі · Острів Мен Заморські території Акротирі і Декелія · Ангілья · Бермуди · Британська Антарктична Територія · Британська Територія в Індійському Океані · Британські Віргінські Острови · Гібралтар · Кайманові Острови · Монтсеррат · Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья · Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови · Піткерн · Теркс і Кайкос · Фолклендські Острови¹ ¹ спірні території з Аргентиною

п о р Заморські території Британської імперії Умовні позначення: залежні території нинішньої Великої Британії виділені напівжирним шрифтом, члени Співдружності націй — курсивом, королівства Співдружності підкреслені. Втрачені до початку періоду деколонізації (1947) території виділені темно-зеленим кольором.   Європа і Середземномор'я     з 1066 Гернсі¹,² з 1066 Джерсі¹,² 1171—1541 Лордство Ірландія з 1346 Острів Мен¹ 1541—1801 Ірландія в унії 1708—1757 Менорка з 1713 Гібралтар 1763—1782 Менорка 1794—1796 Корсика 1798—1802 Менорка 1800—1964 Мальта³ 1801—1922 Велика Британія та Ірландія 1807–1890 Гельґоланд 1809–1864 Іонічні острови 1878–1960 Кіпр 1921–1922 Південна Ірландія 1921–1937 Ірландська Вільна держава (сьогодні Ірландія)4 з 1921 Північна Ірландія 1945–1949 Окупаційна зона в Німеччині 1945–1949 Окупаційна зона в Австрії з 1960 Акротирі і Декелія ¹ Коронні володіння британської монархії, що не входять до Великої Британії. ² В 1940–1945 під окупацією Третього Рейха. ³ Пізніше вийшла з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому. 4 У 1949 вийшла зі Співдружності.   Північна Америка     1583—1907 Ньюфаундленд 1607—1776 Вірджинія з 1619 Бермудські Острови 1620—1691 Плімутська колонія 1622—1691 Мен 1629—1691 Колонія Массачусетс-Бей 1632—1776 Меріленд 1635—1644 Сейбрук 1636—1776 Коннектикут 1636—1776 Род-Айленд 1638—1665 Нью-Гейвен 1663—1712 Кароліна 1664—1783 Нью-Йорк 1665—1686 Нью-Джерсі 1670—1870 Земля Руперта 1674—1702 Східна Джерсі 1674—1702 Західна Джерсі 1680—1686 Нью-Гемпшир 1681—1783 Пенсильванія 1686—1689 Нова Англія 1689—1783 Нью-Гемпшир 1691—1780 Массачусетс 1701—1776 Делавер 1702—1776 Нью-Джерсі 1712—1776 Північна Кароліна 1712—1776 Південна Кароліна 1713—1867 Нова Шотландія 1732—1776 Джорджія 1759—1867 Нью-Брансвік 1763—1873 Острів Принца Едварда 1763—1791 Квебек 1763—1783 Східна Флорида 1763—1783 Західна Флорида 1776 Тринадцять колоній 1791—1841 Верхня Канада 1791—1841 Нижня Канада 1815—1858 Округ Нова Каледонія 1818—1846 Колумбія/Орегон¹ 1841—1867 Провінція Канади 1849—1866 Ванкувер 1853—1863 О-ви Королеви Шарлотти 1858—1866 Британська Колумбія 1859—1870 Північно-Західна територія 1862—1863 Територія Стікін 1866—1871 Ванкувер і Брит. Колумбія 1867—1931 Канадська конфедерація² 1907—1949 Домініон Ньюфаундленд ¹ Спільне володіння з США. ² Після 1931 — домініон Канада.   Латинська Америка, острови Карибського басейну та Південної Атлантики     1605—1979 Сент-Люсія 1623—1883 Сент-Кіттс 1624—1966 Барбадос 1625—1650 Острів Святого хреста 1627—1779 Сент-Вінсент 1627—1816 Підвітряні острови 1628—1883 Невіс 1632—1782 Монтсеррат 1632—1860 Антигуа 1643—1860 Острови Бей з 1650 Ангілья 1651—1667 Суринам¹ 1655—1859 Москітовий берег 1655—1962 Ямайка з 1658 Острів Святої Єлени² з 1666 Британські Віргінські Острови 1666—1860 Барбуда з 1670 Кайманові Острови 1650—1973 Багамські острови 1630—1641 Острів Провіденс 1670—1689 Острови Сент-Андрес і Провіденсія 1762—1779 Гренада 1763—1778 Домініка 1763—1888 Тобаго 1775—1908 Південна Джорджія з 1783 Монтсеррат 1783—1974 Гренада 1783—1979 Сент-Вінсент і Гренадини 1783—1978 Домініка з 1783 Теркс і Кайкос 1797—1888 Тринідад з 1815 Острів Вознесіння² з 1816 Тристан-да-Кунья² 1814—1966 Брит. Гвіана (Гаяна)³ 1833—1958 Навітряні острови 1833—1958 Підвітряні острови з 1833 Фолклендські Острови4 1860—1981 Антигуа і Барбуда 1862—1981 Британський Гондурас (Беліз) 1882—1983 Сент-Кіттс і Невіс 1888—1962 Тринідад і Тобаго з 1908 Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови4 1958—1962 Федерація Вест-Індії ¹ Крім того перебував під окупацією Великої Британії в 1795—1802 та в 1802—1815. ² Входить до складу залежної території Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья. ³ З 1970 перестала бути королівством Співдружності, зберігши членство в ньому. 4Знаходилися під окупацією Аргентини в 1982; приналежність оскаржується нею з 1816.   Африка     1661—1702 Острів Джеймс 1765—1816 Сенегамбія 1787—1961 Сьєрра-Леоне¹ 1794—1976 Сейшельські острови 1795—1803 Капська колонія 1806—1910 Капська колонія 1807—1814 Мадейра 1810—1968 Маврикій¹ 1810—1965 Чагос 1816—1965 Гамбія² 1834—1839 Сокотра 1843—1910 Наталь 1861—1906 Колонія Лагос 1868—1966 Басутоленд (Лесото) 1867—1957 Золотий берег (Гана)¹ 1877—1881 Республіка Трансвааль 1878—1910 Волфіш-Бей 1881—1900 Протекторат Ойл-Ріверс 1882—1922 Султанат Єгипет 1884—1960 Британський Сомаліленд 1885—1895 Колонія Бечуаналенд 1885—1966 Протекторат Бечуаналенд (Ботсвана) 1887—1897 Зулуленд 1889—1924 Баротселанд 1890—1962 Уганда¹ 1890—1963 Занзібар 1890—1895 Вітуленд 1891—1907 Британська Центральна Африка 1895—1920 Британська Східна Африка 1899—1956 Англо-Єгипетський Судан 1900—1914 Північна Нігерія 1900—1914 Південна Нігерія 1900—1910 Колонія Оранжевої Річки 1900—1910 Трансвааль 1902—1968 Свазіленд 1907—1964 Ньясаленд (Малаві)¹ 1910—1931 Південно-Африканський Союз¹ 1914—1960 Нігерія¹ 1915—1931 Південно-Західна Африка³ 1916—1956 Британський Тоголенд³ 1922—1961 Британський Камерун³ 1920—1963 Кенія¹ 1922—1961 Танганьїка³ 1923—1965 Південна Родезія 1924—1964 Північна Родезія (Замбія) 1953—1963 Федерація Родезії та Ньясаленду з 1965 Британська Територія в Індійському Океані 1979—1980 Південна Родезія (Зімбабве)4 ¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому. ² З 1970 перестала бути королівством Співдружності, в 2013 вийшла із Співдружності. ³ По мандату Ліги Націй. 4 В 2003 вийшла із Співдружності.   Азія     1640—1858 Мадрасське президентство 1685—1824 Бенкулєн 1687—1858 Бомбейське президентство 1690—1858 Бенгальське президентство 1702—1705 Пуло-Кондор 1721—1949 Туземні князівства Індії 1762—1764 Маніла і Кавіте 1786—1826 Пенанг 1789—1796 Великий Андаман 1796—1948 Цейлон (Шрі-Ланка)¹ 1812—1814 Бангка 1812—1824 Біллітон 1819—1826 Сінгапур 1820—1971 Договірний Оман (ОАЕ) 1820—1971 Бахрейн 1824—1948 Бірма² 1826—1946 Стрейтс-Сетлментс² 1839—1963 Колонія Аден 1839—1842 Афганістан (окупація) 1841—1997 Гонконг² 1841—1946 Королівство Саравак² 1848—1890 Лабуан 1858—1947 Британська Індія (Індія¹, Пакистан¹, М'янма, Бангладеш) 1858—1872 Андаманські і Нікобарські острови² 1861—1947 Сіккім 1873—1896 Негері-Сембілан 1874—1896 Селангор 1874—1896 Перак 1879—1919 Афганістан (протекторат) 1881—1946 Протекторат Північний Борнео² 1887—1896 Паханг 1886—1963 Протекторат Аден 1887—1965 Мальдівські острови 1888—1984 Бруней² 1891—1971 Маскат і Оман (Оман) 1895—1946 Федеровані малайські держави² 1898—1930 Вейхай 1899—1961 Кувейт 1904—1948 Джохор 1910—1949 Бутан 1909—1946 Нефедеровані малайські держави³ 1916—1971 Катар 1920—1932 Месопотамія4 1920—1948 Палестина4 1921—1946 Трансйорданія4 1946—1963 Колонія Північний Борнео 1946—1963 Колонія Саравак 1946—1963 Сінгапур 1946—1948 Малайський Союз 1947—1950 Індійський Союз 1948—1972 Домініон Цейлон 1948—1957 Малайська Федерація (Малайзія) 1962—1967 Федерація Південної Аравії 1963—1967 Протекторат Південної Аравії ¹ Пізніше вийшла/вийшов з числа королівств Співдружності, зберігши членство в ньому. ² В 1941—1945 під окупацією Японської імперії. ³ В 1942—1945 в складі Таїланду. 4 По мандату Ліги Націй.   Австралія, Океанія і Антарктика     1788—1901 Новий Південний Уельс 1788—1901 Острів Норфолк 1803—1901 Земля Ван-Дімена / Тасманія 1807—1863 Оклендські острови 1824—1980 Нові Гебриди¹ (Вануату) 1826—1901 Західна Австралія 1829—1832 Колонія Суон-Рівер 1836—1901 Південна Австралія з 1838 Піткерн 1839—1907 Колонія Нова Зеландія 1841—1933 Земля Вікторії 1851—1901 Колонія Вікторія 1857—1955 Кокосові острови 1859—1901 Квінсленд 1874—1970 Фіджі² 1877—1976 Британські Західно-Тихоокеанські Території 1878—1931 Острови Ашмор і Картьє 1884—1902 Британська Нова Гвінея³ (Папуа Нова Гвінея) 1888—1893 Раротонга 1888—1958 Острів Різдва² 1889—1926 Токелау 1892—1976 Острови Гілберта і Елліс³ (Кірибаті і Тувалу) 1893—1901 Федерація островів Кука 1893—1978 Британські Соломонові острови³ (Соломонові Острови) 1900—1970 Тонга 1900—1901 Савідж 1901—1942 Австралійський Союз 1907—1953 Домініон Нова Зеландія 1908—1962 Південні Шетландські острови5 1908—1962 Південні Оркнейські острови5 1908—1962 Земля Ґреяма5 1909—1931 Острови Ашмор і Картьє 1910—1947 Острів Херд і острови Макдональд 1923 Залежна територія Росса 1923—1968 Науру3,6 1930—1933 Земля Ендербі 1939—1979 О-ви Кантон і Ендербері³ з 1962 Британська Антарктична Територія5 ¹ Спільне володіння з Францією з 1906. ² З 1987 перестали бути королівством Співдружності, в 2006 виключені із Співдружності. ³ В 1942—1945 під окупацією Японської імперії. 4 Спільне володіння з США. 5 З 1961 територіальні претензії заморожені згідно Договору про Антарктику. 6 Под управлінням Великої Британії, Австралії та Нової Зеландії по мандату Ліги Націй. У списки не включені території, що були окуповані Британською імперією в ході Другої світової війни.