Ufdjrw

Зовнішні статеві органи чоловіка і жінки (вид спереду, без лобкового волосся)

Стате́ві о́ргани, також Геніталії — органи статевого розмноження тварин і людини. До статевих органів належать статеві залози (гонади), статеві протоки (сім'явипорскувальна протока, фаллопієві труби тощо), додаткові утвори (різні залози, сім'яні сумки, сім'яноприймачі і всі пристосування для виношування зародків) та копулятивні органи.

Зміст

1 Статеві органи тварин

2 Статеві органи людини

3 Гігієна

4 Див. також

5 Література

6 Посилання

Статеві органи тварин |

Серед тварин розрізняють форми, які мають в одному організмі чоловічі і жіночі статеві органи — п'явки, більшість паразитичних червів, губок, молюсків і деякі риби (Гермафродитизм), і роздільностатеві форми — більшість вільноіснуючих червів, комахи, риби, птахи, ссавці та інші не мають відокремлених статевих органів. Найпримітивніші з багатоклітинних — губки: статеві клітини (сперматозоїди і яйцеклітини) розвиваються у мезоглеї відповідної особини.

Найпростіші С.о. у кишковопорожнинних представлені тільки гонадами. В процесі еволюції хребетних тварин іде ускладнення С.о.: статеві залози з поперекової частини переміщуються у каудальному напрямі (особливо сім'яники); статевими шляхами стають протоки видільної системи, які відкриваються не в клоаку, а в сечостатевий синус, що витягується у всіх живородних тварин у довгий сечовипускний канал самців або відокремлюється в коротке переддвер'я піхви самиці; формується матка (парна, або подвійна; двороздільна, дворога і, нарешті, проста), в якій відбувається розвиток зародка, копулятивні органи, що з'являються у тварин з внутрішнім заплідненням, виходять з клоаки на поверхню деяких окремих груп і набувають різноманітності; між сечостатевим синусом і каналом копулятивного органа встановлюється постійне сполучення.

Статеві органи людини |

Чоловіча статева система

Жіночі тазові органи в поздовжньому розрізі

У людини, як і у вищих ссавців, статеві органи тісно пов'язані з органами виділення, утворюючи єдину сечостатеву систему. Статеві органи (як жіночі, та і чоловічі) поділяють на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні чоловічі статеві органи: яєчка з придатками, сім'явивідні протоки з сім'яними міхурцями, сім'явпорскувальні протоки, передміхурова залоза і куперові залози. Три останні утвори виділяють секрети, суміш яких утворює сім'яну рідину, що сприяє збільшенню рухливості сперматозоїдів. Зовнішні чоловічі статеві органи: мошонка, що вміщує яєчка (або ядра), і статевий член.

Внутрішні жіночі статеві органи: яєчники, матка, фаллопієві труби, піхва. Зріла яйцеклітина, яка закладена в яєчнику, потрапляє через маткову трубу у матку, в порожнині якої є три отвори: два ведуть в маткові труби, третій — у піхву. Зовнішні жіночі статеві органи: жіноча соромітна ділянка (лобкове підвищення, великі й малі соромітні губи, переддвер'я піхви, залози і цибулини переддвер'я, дівоча пліва) і клітор, що є рудиментальним органом, гомологом печеристих тіл статевого члена. Статеві органи характеризують первинні статеві ознаки.

Гігієна |

Дотримання правил гігієни статевих органів має важливе значення для збереження їхньої повноцінної фізіологічної функції. При недотриманні гігієнічних норм виникають запальні процеси не тільки статевих органів, а й сусідніх. Це призводить до запалення сечовивідних шляхів (уретрит), запалення сечового міхура (цистит), запалення ниркових мисок (пієлонефрит). Випадкові статеві стосунки можуть бути причиною виникнення венеричних хвороб, а також СНІДу.

Див. також |

Репродуктивна система

Анатомія людини

Література |

(рос.) Шмальгаузен И. И. Основы сравнительной анатомии позвоночных животных, 4 изд., М., 1947.

(рос.) Ляндрес И. М. Акушерство и гинекология, М., 1962.

(рос.) Беклемишев В. Н. Основы сравнительной анатомии беспозвоночных, 3 изд., т. 2, М., 1964.

Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.

Посилання |

Жіночі статеві органи (укр.)^{[неавторитетне джерело]}

Це незавершена стаття з анатомії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

搜尋此網誌