Православна церква України



































Православна церква України




Logo pomisna 3-1-1024x469.jpg
Герб

80-391-9007 Kyiv DSC 5895.jpg


Михайлівський Золотоверхий собор — кафедральний собор Єдиної помісної Української православної церкви
Засновники
Об'єднавчий собор українських православних церков
Дата заснування
15 грудня 2018 року
Автокефалія/автономія проголошена
6 січня 2019 року
Перший предстоятель
Епіфаній
Чинний предстоятель
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній
Центр
Київ
Кафедральний собор
Михайлівський Золотоверхий собор
Основна юрисдикція
Україна Україна
Літургічна мова
українська
Музична традиція
український наспів
Церковний календар
юліанський
Єпископів
62 (48 єпарх. архієр., 8 вікарних, 4 титулярні, 2 на спокої)
Єпархій
45
Монастирів
73
Парафій
▲6815[1]
Офіційний сайт
pomisna.info


Цю сторінку запропоновано перейменувати на Київська митрополія Української православної церкви (Православної церкви України).

Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії.
Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей.


У разі схвалення позитивного рішення на користь перейменування: перейменувати

Православна церква України[a][b] (офіційна назва релігійної організації в державному реєстрі — Київська митрополія Української православної церкви (Православної церкви України)[5][6]) — автокефальна православна церква на території України, 15-та в диптиху[7][8]. Правонаступниця Київської митрополії.


Православна церква України керується Святим Письмом та Священним Переданням, відповідно до Патріаршого та Синодального Томосу та Статуту. Членами ПЦУ є православні християни України незалежно від їхнього походження. Оскільки, згідно з Томосом, межі канонічної території ПЦУ визначаються кордонами української держави, на православних українців за кордоном поширюється юрисдикція Константинопольського патріархату[7]. Кафедральний собор Православної церкви України — Михайлівський Золотоверхий собор у Києві[9].


Церква утворена 15 грудня 2018 року на визнаному Вселенським патріархатом помісному соборі шляхом об'єднання українських православних юрисдикцій на ґрунті повної канонічної незалежності[⇨]. Першим предстоятелем Православної церкви України став митрополит Київський і всієї України Епіфаній (Думенко).


Підписання та отримання томосу про автокефалію Православної церкви України відбулося 5—6 січня 2019 року в соборі святого Юрія, кафедральному соборі Вселенського Патріархату[10][11][⇨].




Зміст





  • 1 Історія

    • 1.1 Передумови самостійності українського православ'я

      • 1.1.1 Визвольні змагання. УАПЦ


      • 1.1.2 Українські православні юрисдикції, що підтримували автокефалію в 1989—2018 рр.



    • 1.2 Виникнення Православної церкви України

      • 1.2.1 Події до Об'єднавчого собору


      • 1.2.2 Об'єднавчий собор 15 грудня 2018 року


      • 1.2.3 Отримання томосу про автокефалію



    • 1.3 Юридичне оформлення



  • 2 Управління

    • 2.1 Предстоятелі

      • 2.1.1 Митрополити Київські і всієї України (з 2018)



    • 2.2 Священний синод


    • 2.3 Синодальні управління



  • 3 Єпархії


  • 4 Парафії

    • 4.1 Перехід церковних громад до ПЦУ



  • 5 Визнання ПЦУ

    • 5.1 Визнання ПЦУ іншими церквами



  • 6 Див. також


  • 7 Зауваження


  • 8 Примітки та джерела


  • 9 Додаткова література


  • 10 Посилання




Історія |



Передумови самостійності українського православ'я |



Визвольні змагання. УАПЦ |


Українська революція 1917—1921 рр. актуалізувала прагнення до утворення самостійної української церкви. Втім, спочатку, як зауважує Дмитро Дорошенко, «українська демократична інтеліґенція… не виявила належного зрозуміння для справи Православної церкви й для необхідности перетворити її в Національну Українську церкву»[12].


Подібні настрої демонстрували й більшість єпархіальних з'їздів, які відбулися у квітні-травні 1917 року. Лише деякі з них (Полтавський[13], Подільський, Волинський та Київський[14]) висловили прагнення до відродження церковної самобутності.




Олександр Лотоцький


З часом проукраїнський православний рух, спочатку зорієнтований на вимоги соборноправності, автономії та українізації церковного життя, еволюціонував, вимагаючи також автокефалії православної церкви в Україні. Вже резолюція Всеросійського з'їзду духовенства та мирян (11—12 червня 1917 року, Москва), у якому брала участь українська фракція на чолі з І. Морачевським, наголошувала, що утворення незалежної Української держави повинне мати як наслідок утворення незалежної церкви. Також з'їзд підтримав скликання Всеукраїнського церковного собору[15].


Перші практичні кроки для вирішення канонічного статусу Православної церкви в Україні були здійснені на ІІІ Всеукраїнському військовому з'їзді. Він прийняв резолюцію про автокефалію православної церкви в Україні, її відокремленість від держави та запровадження української мови як богослужбової[16]. З'їзд також сформував Організаційний комітет зі скликання Всеукраїнського церковного собору[14].


Перша сесія Собору тривала з 7 до 23 січня 1918 року, коли її перервав наступ більшовиків на Київ. Проте впливу на загальну ситуацію та проблему юрисдикції Православної церкви в Україні вона не мала[17].


Друга (літня) сесія Собору замість автокефалії проголосила автономію Православної церкви в Україні, при цьому виключивши зі складу Собору Всеукраїнську церковну раду, що ініціювала скликання Собору[15]. Міністр ісповідань Української Держави Василь Зеньківський планував поставити перед наступною сесію Собору питання автокефалії, й у випадку голосування проти, призначити нові вибори[18].


На третій (осінній) сесії виступав уже наступник Василя Зеньківського, Олександр Лотоцький, якого також не задовольняла ухвалена Собором обмежена автономія. Він задекларував, що «Українська церква має бути автокефальною під головуванням Київського митрополита та в канонічному зв'язку з іншими самостійними церквами» і наголосив на «не лише церковній, але й національній необхідності» такого рішення[15][19].





Василь (Липківський), предстоятель УАПЦ (1921—1927); в 1919 році відслужив першу літургію українською мовою


1 січня 1919 року Директорія проголосила декрет про автокефалію Православної церкви в Україні[20]. Уряд відправив у відрядження до Константинополя О. Лотоцького, але практично реалізувати декрет не було змоги через більшовицьку агресію[12].


Того ж року відновила свою діяльність Всеукраїнська православна церковна рада, заходами якої продовжувалася українізація церковного життя. Так, 9 травня 1919 року утворилась українська парафія при Військовому Микільському соборі. Незабаром пройшла перша українська літургія у супроводі хору, що ним керував Микола Леонтович; постійні відправи українською мовою розпочалися на Страсному тижні 1919 року у трапезній церкві біля київського Собору св. Софії[21].


Також Всеукраїнська церковна рада підготувала проведення Всеукраїнського православного собору (14—30 жовтня 1921 року). На ньому відбулося організаційне оформлення Української Автокефальної Православної Церкви. Аналізуючи її діяльність, історик Орест Субтельний виокремлює такі особливості церковного життя УАПЦ: користування українською мовою замість церковнослов'янської як богослужбовою, осучаснення зовнішнього виду священиків, дозвіл одружуватися, демократизація питання про самоврядування (принцип виборності поширювався на призначення єпископів і парафіяльних священиків, а найвища церковна влада віддавалася виборній раді єпископів, священиків і мирян). Церква припинила існування в 1937 році внаслідок адміністративного тиску й терору (зокрема фізичного винищення кліру та активних вірних), що його спричиняла радянська влада[22].



Українські православні юрисдикції, що підтримували автокефалію в 1989—2018 рр. |


Утворена 1989 року УАПЦ позиціонувала себе як «церкву Київської традиції, що будує своє життя на засадах автокефалії». Згідно з заявою Архієрейського собору УАПЦ стосовно об'єднання українських православних церков, «життя Православної церкви в Україні має будуватися на засадах повної незалежності» та зі збереженням євхаристійного спілкування з іншими помісними православними церквами[23]. У зверненні до патріарха Варфоломія від 26 серпня 2009 року архієреї УАПЦ «засудили ідеї відновлення російської православної цивілізації або інші секулярні цінності» як можливу основу для об'єднання українських православних юрисдикцій[24].


Історико-канонічна Декларація Архієрейського Собору УПЦ КП проголошувала поміж іншим наявність усіх факторів для проголошення автокефалії Православної церкви в Україні. З точки зору УПЦ КП, «право проголошення автокефалії, за наявності належних умов і підстав, однією з яких є відповідна державно-адміністративна незалежність, належить Собору церкви, яка проголошує свою автокефалію, а право першою визнати цю автокефалію належить Матері-церкві» (такою УПЦ КП вважала Константинопольський патріархат)[25].


Ієрархи обидвох церков підписали звернення до Вселенського патріарха, прийняте до розгляду в квітні 2018 року[26]. Як УАПЦ, так і УПЦ КП визнавали незаконним приєднання Київської митрополії до Московського патріархату[27][28].


Проавтокефальні настрої існували також в середовищі УПЦ Московського патріархату. Деякі аналітики виокремлювали так зване проукраїнське крило УПЦ МП[29][30][31]; одним із його медійних речників був Олександр (Драбинко), який заявив, що «альтернативи канонічній самостійності [української] церкви просто не існує», та заперечив можливість отримання автокефалії від Російської православної церкви, що спричинило би фактичну ізоляцію від світового православ'я[32].



Виникнення Православної церкви України |


Докладніше: Надання автокефалії православній церкві України


Події до Об'єднавчого собору |




Вселенський Патріарх Варфоломій I


16 червня 2016 року, напередодні Всеправославного собору, Верховна Рада України ухвалила звернення до патріарха Варфоломія із проханням надати автокефалію православній церкві в Україні, подолати наслідки церковного поділу шляхом скликання об'єднавчого собору та визнати нечинним приєднання Київської митрополії до Московського патріархату[33]. Звернення Верховної Ради підтримав СКУ[34].




Підписання угоди «Про співробітництво та взаємодію між Україною та Вселенським Константинопольським Патріархатом»


Зрушення до практичних дій Константинополя відбулося навесні 2018 року. Після зустрічі з патріархом Варфоломієм[35] Президент України Петро Порошенко надіслав йому звернення із проханням про надання томосу[36]. Його підтримала Верховна Рада[37] та ієрархи УПЦ КП й УАПЦ[38]. У комюніке за результатами квітневого засідання Синод Вселенського патріархату повідомив, що прийняв до розгляду звернення від української церковної та світської влади[39][40]. Пізніше, на зустрічі з патріархом Московським Кірілом Варфоломій повідомив, що «Вселенський Патріархат вирішив використовувати всі шляхи, щоб вирішити питання надання автокефалії Українській православній церкві. Рішення було ухвалено в квітні. І [Фанар імплементує] це рішення» (згідно зі словами представника Варфоломія, митрополита Гальського Емануїла)[41]. У травні 2018 року делегація, яка складалася з трьох митрополитів Вселенського патріархату, розпочала візити до помісних православних церков задля інформування про українську справу[42].


У рамках підготувань до надання автокефалії Православній церкві в Україні Константинопольський патріарх послідовно доводив, що має канонічне право на це рішення. Наприкінці вересня Вселенська Патріархія оприлюднила корпус документів, які підтверджують, що зв'язок Московського патріархату з територією історичної Київської митрополії тримався на порушенні православного канонічного права[43][44].


Перед цим Варфоломій заявив, що «Константинополь ніколи не видавав дозволу передавати території України будь-кому, крім права хіротонії Київського митрополита у Москві на умовах його обрання соборно в Києві на місцевому Соборі та при безумовному згадуванні Вселенського Патріарха»[45]. А на відкритті Архієрейського собору Константинопольської церкви (1 вересня 2018 року) патріарх Варфоломій виголосив доповідь, у якій згадав численні приклади того, як «Москва впродовж багатьох століть розпоряджалася Київською митрополією, православною церквою в Україні, без відома Константинополя»[46]. Наступного дня собор погодився, що Вселенський патріархат має повноваження надавати автокефалію іншій церкві без будь-яких узгоджень[47]. Для взаємодії з українськими церковними ієрархами та світською владою (зокрема для підготування об'єднавчого собору) Вселенський патріарх призначив двох екзархів: архієпископа Даниїла Памфілійського зі США та єпископа Іларіона Едмонтонського з Канади[48].


На засіданні, яке відбулося з 9 по 11 жовтня 2018 року, Синод Константинопольського патріархату підтвердив своє рішення про те, щоби приступити до надання автокефалії Православній церкві в Україні. Також Синод постановив відновити ставропігію Вселенського Патріарха в Києві, поновити «у своєму єпископському або священицькому сані» Філарета (Денисенка), Макарія (Малетича) та «їхніх послідовників, які опинилися у схизмі не з догматичних причин», скасував «зобов'язання Синодального листа 1686 року, …який надавав у порядку ікономії право Патріарху Московському висвячувати Київського митрополита, обраного собором духовенства та вірян його єпархії, який мав згадувати Вселенського Патріарха як свого Першоієрарха за будь-яким богослужінням, проголошуючи та підтверджуючи свою канонічну залежність від Матері-церкви Константинополя»[49][50].




Під час проведення Собору


3 листопада 2018 року Президент Порошенко та Патріарх Варфоломій підписали Угоду «Про співробітництво та взаємодію між Україною та Вселенським Константинопольським Патріархатом»[51]. Згідно з нею в Києві засновується Представництво Вселенського патріарха[52], розташоване в Андріївській церкві[53]. Перша архієрейська літургія Патріаршої Ставропігії в ній відбулася 13 грудня 2018 року[54].


На засіданні Священного Синоду Вселенського патріархату, яке відбулося 27—29 листопада 2018 року, окрім інших питань, обговорювався текст Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні. Комюніке за результатами синоду згадувало про створення проекту статуту нової помісної церкви[55].



Об'єднавчий собор 15 грудня 2018 року |


Докладніше: Об'єднавчий собор українських православних церков

Українська Православна церква Київського Патріархату та Українська Автокефальна Православна церква ухвалили участь в Об'єднавчому соборі на рівні Архієрейських соборів. Для участі в Соборі зареєструвалися також два митрополити УПЦ (МП) — Олександр (Драбинко) та Симеон (Шостацький)[56][57]. Після засідання синоду УПЦ (МП) 17 грудня 2018 року стали відомі імена й інших учасників помісного собору від УПЦ (МП): благочинний Вінницького району архімандрит Дорофей (Маркевич), протоієрей Петро Зуєв (голова відділу інформації Київської єпархії), протоієрей Богдан Гулямов (клірик Дніпропетровської єпархії) та протодиякон Ростислав Воробій[58][59].


На Соборі головував представник Вселенського патріархату митрополит Галльский Еммануїл (Адамакіс). Як гість участь у Помісному соборі брав Президент України Петро Порошенко[60].




Вселенський Патріарх Варфоломій підписує томос про автокефалію Православної церкви України


Собор працював у закритому режимі та обрав предстоятелем ПЦУ митрополита Епіфанія, ректора та професора Київської православної богословської академії, колишнього митрополита Переяславського і Білоцерківського, Патріаршого намісника з правами єпархіального архієрея УПЦ КП[61].




Зовнішній вигляд Томосу


Ввечері того ж дня Вселенський патріарх офіційно визнав результати Помісного об'єднавчого собору, привітав митрополита Київського і всієї України із обранням та запросив його на літургію та вручення томосу[62][63]. А вже 16 грудня 2018 року диякон Вселенського Патріархату вперше в історії пом'янув предстоятеля Православної церкви України разом із очільниками інших церков, які входять до диптиху (переліку помісних автокефальних церков)[64][65].


Об'єднавчий помісний собор у Києві дав поштовх процесові зміни юрисдикції численних православних громад і парафій України, які раніше декларували єдність із Московським патріархатом. Перехід деяких громад до ПЦУ відбувся ще до отримання томосу про автокефалію.




Вселенський Патріарх вручає митрополитові Епіфанію пергамент із текстом томосу



Отримання томосу про автокефалію |


5 січня 2019 року в храмі святого Георгія на Фанарі після спільного богослужіння патріарха Варфоломія та предстоятеля ПЦУ Епіфанія відбулася процедура підписання документу про автокефалію Православної церкви України[66][67].


Окрім визнання канонічно автокефальної та самоврядованої Православної церкви України («в межах політично сформованої і цілковито незалежної держави України»), Томос уконституйовує базові принципи управління та церковного життя, зобов'язує церкву отримувати миро від Константинопольської церкви, встановлює для всіх священослужителів ПЦУ можливість апеляційного звернення до Вселенського патріарха, декларує чинність прав Фанару на екзархат і ставропігії в Україні. Документ закликає інші помісні православні церкви визнати Православну церкву України та згадувати її як «Святішу Церкву України»[7].


Процес надання автокефалії Православній церкві України завершився 6 січня 2019 року. Під час спільного служіння літургії на честь свята Богоявлення (за новоюліанським календарем)[68] Вселенський патріарх Варфоломій вручив предстоятелеві ПЦУ Епіфанію митрополичий жезл і сувій із текстом Томосу[69][70][71].


Цей пергамент виготовив чернець Лукас, каліграф і художник із монастиря Ксенофонт, що на Афоні[72][73]. В Україні сувій із текстом Томосу урочисто представили 7 січня під час різдвяної літургії в соборі святої Софії. Після богослужіння його перенесли до Малої Софії, колишньої трапезної церкви Софійського монастиря в Києві, де Томос певний час був доступний для загального огляду[74]. 9 січня 2019 року в Стамбулі Томос підписали всі члени Синоду Вселенського патріархату[75], після чого документ повернувся до України.




У Вікіджерелах є
текст Томосу про автокефалію Православної церкви України




  • Томос про автокефалію. Трансляція різдвяної літургії в Софії Київській на Софійській площі, 7 січня 2019 року







  • Трансляція різдвяної літургії в Софії Київській на Софійській площі







  • Трансляція різдвяної літургії в Софії Київській на Софійській площі







  • Черга українських вірян, охочих оглянути томос про автокефалію ПЦУ, 7 січня 2019 року







  • Поширення інформаційного листка «Томос для України». Київ, 7 січня 2019 року





Юридичне оформлення |


30 січня 2019 року Міністерством юстиції України було зареєстровано «Релігійну організацію „КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ)“ (КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ УПЦ (ПЦУ))». Ідентифікаційний код юридичної особи: 42783113. Адресою зареєстрованої ПЦУ вказано: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 6.


Засновником релігійної організації є Помісний Об'єднавчий Собор ПЦУ, а органом управління Митрополит Київський і всієї України, яким нині є Митрополит Епіфаній (Думенко Сергій Петрович)[76].



Управління |



Предстоятелі |


Томос про автокефалію Православної церкви України визнає Митрополита Київського і всієї України канонічним її предстоятелем та першим у справах ПЦУ. Також документ забороняє зміну титулу предстоятеля ПЦУ без згоди Вселенського патріарха. Через Митрополита Київського і всієї України Православна церква України бере участь у міжправославних нарадах стосовно важливих питань догматичного, канонічного характеру тощо[7].



Митрополити Київські і всієї України (з 2018) |


Докладніше: Митрополит Київський і всієї України








№
Світлина
Ім'я
(роки правління)
Біографія
1

Working visit of the President of Ukraine Petro Poroshenko to the Turkish Republic (2019-01-05) 18.jpg
Епіфаній
(з 3 лютого 2019 року)
Перший предстоятель Православної церкви України. Випускник Київської духовної семінарії та академії. Доктор наук з богослов'я (2012), ректор (2010) і професор (2011) Київської православної богословської академії[77]. Колишній митрополит Переяславський і Білоцерківський УПЦ КП, Патріарший намісник з правами єпархіального архієрея[78].


Священний синод |


Докладніше: Священний синод Православної церкви України

Священний синод Православної церкви України очолює митрополит Київський та всієї України, також до його складу (оновлюватиметься повністю раз на рік у дві черги) входитимуть архієреї, які мають єпархії в географічних межах держави Україна[7].


Проект Статуту передбачає перехідний період, під час якого лише дев'ять учасників Синоду змінюються на основі ротації раз на півроку, а також існуватимуть троє постійних членів синоду, представників трьох українських православних церков, які влилися до структури ПЦУ — Філарет (Денисенко), Макарій (Малетич) та Симеон (Шостацький)[79].


Перше засідання Священного синоду відбулося 5 лютого 2019 року, і в ньому взяли участь: предстоятель митрополит Київський Епіфаній (Думенко), митрополит і почесний патріарх Філарет (Денисенко), митрополит Вінницький Симеон (Шостацький), митрополит Макарій (Малетич), митрополит Львівський Димитрій (Рудюк), митрополит Черкаський Іоан (Яременко), архієпископ Полтавський Федір (Бубнюк), архієпископ Рівненський Іларіон (Процик), архієпископ Чернігівський Євстратій (Зоря), архієпископ Чернівецький Герман (Семанчук), архієпископ Вишгородський Агапіт (Гуменюк), єпископ Дніпровський Симеон (Зінкевич)[80]. Один член Священного синоду був відсутній.



Синодальні управління |


У Православній церкві України Синодальне управління військового духовентсва здійснює свою опіку військовослужбовців ЗСУ, НГУ, ДПСУ та ін. В ПЦУ є приблизно 300 капеланів .[81]



Єпархії |


Докладніше: Єпархії Православної церкви України

Єпархії Православної церкви України були затверджені на першому засіданні Священного синоду ПЦУ, що відбулося 5 лютого 2019 року у митрополичому будинку Собору святої Софії[82]. На перехідний період збережено єпархіальний устрій, який був станом на 15 грудня 2018 року, тобто збережено територіально паралельні єпархії — колишніх УПЦ КП (31 єпархій), УАПЦ (17 єпархій) і УПЦ МП (1 єпархії), яких усіх разом налічувалося 49 в межах України, тоді як за межами ще залишалися — 4 єпархії (УПЦ КП), 4 екзархати (УПЦ КП — 3 та УАПЦ — 1) і 2 вікаріати (УПЦ КП).


Єпархії називаються за титулом правлячого архієрея. Випадки повного дублювання титулів, зокрема у єпархіях Вінницької області, були усунені, натомість у багатьох єпархіях збереглося часткове дублювання. Наприклад, титул архієпископа Вінницького і Брацлавського Михаїла (Бондарчука) з УПЦ КП було змінено на «Вінницький і Тульчинський» задля уникнення дублювання з титулом митрополита Вінницького і Брацлавського Романа (Балащука) з УАПЦ. Попри це, троє архієреїв мають у своєму титулі слово «Вінницький» (окрім згаданих це також митрополит Вінницький і Барський Симеон).


Перехід парафій між єпархіями на одній території допускається лише за згоди обох єпархіальних архієреїв.


Внаслідок розподілу повноважень між єпископами та створенням ще однієї Переяславсько-Вишневської єпархії, станом на 4 березня 2019 року, ПЦУ налічувала 45 єпархій в межах України (1 новостворена і які походять з УПЦ КП — 31, УАПЦ — 12 та УПЦ МП — 1). Натомість єпархії, екзархати і вікаріати, які знаходяться поза межами України повині перейти під юрисдикцію Константинопільського патріархату.



Парафії |


Митрополит Епіфаній зазначив, що Православна церква України на час об'єднання налічувала близько 7000 парафій[83].


До об'єднання УПЦ МП мала значно більше громад і священнослужителів[84], однак підтримкою серед населення більше користувалася УПЦ КП. Згідно досліджень Центру Разумкова у 2018 році до УПЦ КП себе відносило 28,7 %, до УПЦ МП 12,8 %, до УАПЦ 0,8 %, а 23,4 % населення вважали себе «просто православним»[85]. Прихильників УПЦ КП було більше всюди, крім сходу.


Згідно з дослідженням, яке було проведено з 16 по 29 січня 2019 року силами трьох соціологічних компаній (SOCIS, КМІС, Центр Разумкова), переважна більшість українців відносить себе до православного віросповідання (70,7 %). Серед них більшість ідентифікує себе з Православною церквою України (Митрополит Епіфаній) — 43,9 %. Просто православними (не відносять себе до певної церкви) називає себе 38,4 % опитаних, з УПЦ (МП) (митрополит Онуфрій) ідентифікує себе 15,2 % православних українців.[86]



Перехід церковних громад до ПЦУ |


Докладніше: Перехід церковних громад до ПЦУ

За період від Об'єднавчого собору і до вручення томосу про автокефалію, тобто з 15 грудня 2018 до 1 березня 2019, про перехід до ПЦУ оголосило більше 400 церковних громад УПЦ (МП)[87][88].


На початку березня 2019 р. в Засобах масової інформації було повідомлено, що група вірних колишньої парафії Стрітення Господнього УГКЦ у Львові, після ліквідації своєї парафії у лютому 2019 року, у неділю, 3 березня, проголосували за приєднання до ПЦУ[89]. Однак вже наступного дня, 4 березня, ПЦУ офіційно заперечила інформацію про приєднання цієї групи вірних, оскільки такого рішення не ухвалювала і вказала про неможливість такого здійснення з огляду на свою взаємодію з Українською Греко-Католицькою та Римо-Католицькою Церквами і не буде втручатися у цю ситуацію, попри бажання окремих вірних цієї групи[90].



Визнання ПЦУ |



  • Вселенський патріархат вніс Православну церкву України до диптиху помісних православних церков. В оновленому переліку, у розділі «Нові патріархати — Автокефальні церкви» після Церкви Чехії і Словаччини, записано: «Церква України» (англ. Church of Ukraine; грец. Ἐκκλησία τῆς Οὐκρανίας)[91][8].


Визнання ПЦУ іншими церквами |


Православні церкви, що визнали ПЦУ



  • Грузинська православна церква (ГПЦ) заявила, що оприлюднить рішення визнання ПЦУ після того, як синод ГПЦ ознайомиться з текстом томосу[92]. Загалом 10 єпископів відкрито визнали ПЦУ[93].

  • Румунська православна церква на засіданні Синоду висунула Православній церкві України певні вимоги, зокрема гарантії збереження етнічної й мовної ідентичності для румунів Буковини, Закарпаття та інших регіонів.[94]

  • 17 грудня 2018 року в Елладській православній церкві вперше зафіксоване молитовне поминання в диптиху Православної церкви України та її предстоятеля під час літургії на острові Закінф (митрополія Закінфу і Сфорад), яку проводив місцевий архієрей Елладської православної церкви[95]. Згадка православної церкви у диптиху за архієрейською літургією означає визнання цієї церкви як автокефальної (принаймні тим архієреєм, який звершує літургію).

  • Болгарська православна церква: 8 голосів на чолі з місцевим патріархом було «за» і 7 «проти» визнання[96][97].
  • Наприкінці січня відбулося засідання Синоду Церкви Чехії і Словаччини, на якому розглядалося визнання ПЦУ.[98] Проте результати розгляду невідомі. Архієпископ Празький та Чеських земель Михаїл (Дандар) визнавати Православну церкву України відмовився і наказав узгоджувати з ним спільні богослужіння з представниками іноземних церков.[99]
  • 8 лютого 2019 року делегація Православної Церкви України прибула на Афон і відправила там божественну літургію. Делегацію очолив єпископ Павло (Юристий). Офіційне запрошення українцям надали мінімум три монастирі Святої Гори.[100].
Православні церкви, що не визнали ПЦУ


  • 7 березня 2019 року стало відомо, що Синод Албанської православної церкви не визнав нову Православну церкву України.[101][102][103]
  • 13 березня 2019 року стало відомо, що Синод Сербської православної церкви не визнав нову Православну церкву України.[104][105]


Див. також |



  • WS:Патріарший і синодальний Томос надання автокефального церковного устрою Православній Церкві Україні (6 січня 2019)

  • Перехід церковних громад до ПЦУ


Зауваження |




  1. ↑ цей варіант викликає заперечення Патріарха Філарета[2][3] та зауваження деяких інших ієрархів[4].


  2. ↑ назва, запропонована в проекті статуту, прийнятому на Об'єднавчому соборі



Примітки та джерела |




  1. ↑ 5169 УПЦКП + 1167 УАПЦ + 479 перейшло в ПЦУ Станом на: 13-03-2019


  2. ↑ Патріарх Філарет. Інтерв'ю // ТСН, 20 січня 2019: «…зараз розповсюджують невірну назву „ПЦУ“ — Православна церква України. Правильно — Українська православна церква»


  3. ↑ Філарет про помісну церкву: Назва ПЦУ невірна // Укрінформ, 21 січня 2019.


  4. ↑ Євстратій Зоря: Російська церква привласнила назву Українська Православна Церква // Телеканал Zik, 15 жовтня 2018


  5. ↑ Мін'юст офіційно зареєстрував ПЦУ // УНІАН, 31 січня 2019


  6. ↑ КИЇВСЬКА МИТРОПОЛІЯ УПЦ (ПЦУ) в ЄДРПОУ. Архівовано з першоджерела 5.02.2019.


  7. ↑ абвгд "Святійша Церква України" – з'явився текст підписаного томосу. www.pravda.com.ua. Процитовано 2019-01-05. 


  8. ↑ аб Ecumenical Patriarchat на Ec-patr.org (англ.)


  9. ↑ Митрополит Київський Епіфаній назвав кафедральний собор ПЦУ. ТСН.ua (uk). 2018-12-16. Процитовано 2018-12-16. 


  10. ↑ Порошенко та Парубій їдуть до Туреччини отримувати Томос. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (uk). Процитовано 2019-01-04. 


  11. ↑ Україна отримає Томос: хто поїде до Варфоломія та якою буде церемонія. 24 Канал. Процитовано 2019-01-04. 


  12. ↑ аб Дорошенко, Дмитро (1940). Православна церква в минулому і сучасному житті українського народу (uk). Берлін: Друкарня Е. Віхнера. с. 98. 


  13. ↑ «Просвіта» на Полтавщині в добу Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 р). Українізація церкви й освіти – Новини Полтавщини. np.pl.ua. Процитовано 2018-12-11. 


  14. ↑ аб “Мусимо устроювати нашу церкву…”. risu.org.ua. Процитовано 2018-12-11. 


  15. ↑ абв Балягузова, О. Стан православної церкви у 1917—1920 рр.: український та регіональний аспекти. (uk). 


  16. ↑ Ульяновський, В. (1997). церква в Українській державі 1917-1920 рр. (доба Української Центральної Ради).. Київ: Либідь. с. 26. 


  17. ↑ Гудзик, Клара (4 липня, 2003). Крок до автокефалії. День. 


  18. ↑ Полонська-Василенко, Н. (1964). Історичні підвалини УАПЦ. Рим. с. 96. 


  19. ↑ Церковний рух. unr.memory.gov.ua (uk). Процитовано 2018-12-15. 


  20. ↑ Закон УНР про автокефалію Української церкви — Карпатська єпархія Української Автокефальної Православної церкви. keuapc.org. Процитовано 2018-12-15. 


  21. ↑ УАПЦ: історія становлення і розвитку. www.religion.in.ua. Процитовано 2018-12-15. 


  22. ↑ O.Subtelny_Ukraine_A_History.htm. shron1.chtyvo.org.ua. Процитовано 2018-12-15. 


  23. ↑ Заява Архиєрейського Собору УАПЦ щодо питання об’єднання Українського Православ’я. risu.org.ua. Процитовано 2018-12-13. 


  24. ↑ Лист до Патріарха Константинопольського Варфоломея (2009). risu.org.ua. Процитовано 2018-12-13. 


  25. ↑ Українська Православна церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 2018-12-13. 


  26. ↑ Константинополь дав "зелене світло" створенню української помісної церкви, Київський патріархат і УАПЦ вже підписали звернення. www.unian.ua (uk). Процитовано 2018-12-13. 


  27. ↑ Українська Православна церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 2018-12-13. 


  28. ↑ Діяння Першого помісного собору УАПЦ 5-6 червня 1990 р.. church.net.ua (uk). Процитовано 2018-12-13. 


  29. ↑ Богослов Кирило Говорун: Є дуже великий ризик, що від УПЦ МП підуть не просто парафії, а навіть єпархії. glavcom.ua (uk). Процитовано 2018-12-13. 


  30. ↑ Джерело з Синоду УПЦ (МП): Наші архієреї не віддадуть самостійності. церква.info. 


  31. ↑ Стріха, Максим (2 грудня, 2010). Тож яку державу вони будують?. День. 


  32. ↑ Драбинко, Олександр. Українська автокефалія як моральний виклик. LB.ua. Архів оригіналу за 6 січня 2018. 


  33. ↑ Рада просить Вселенського патріарха Варфоломія надати автокефалію православній церкві в Україні. www.unian.ua (uk). Процитовано 2018-12-12. 


  34. ↑ Світовий Конґрес Українців закликає Вселенського Патріарха надати автокефалію Православній церкві в Україні - Новини - Світовий Конґрес Українців. www.ukrainianworldcongress.org. Процитовано 2018-12-12. 


  35. ↑ Вселенський патріархат розпочинає процедури, необхідні для надання автокефалії УПЦ – Порошенко. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-12-12. 


  36. ↑ Звернення Президента України до Вселенського Патріарха Варфоломія. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2018-12-12. 


  37. ↑ Рада схвалила звернення до патріарха Варфоломія про автокефалію української церкви. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-12-12. 


  38. ↑ Порошенко отримав від УПЦ КП та УАПЦ звернення до Вселенського патріарха. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-12-12. 


  39. ↑ Communique of the Holy and Sacred Synod (22.04.2018). www.ec-patr.org. Процитовано 2019-01-07. 


  40. ↑ Вселенський Патріархат прийняв до розгляду питання надання автокефалії УПЦ - 22.04.2018 23:00 — Новини Укрінформ. www.ukrinform.ua. Процитовано 2018-12-12. 


  41. ↑ Зустріч з Кирилом не вплинула на рішення Варфоломія надати автокефалію українській церкві - представник патріарха. ТСН.ua (uk). 2018-08-31. Процитовано 2018-12-12. 


  42. ↑ Делегація Синоду Вселенського Патріархату відвідує Помісні церкви для представлення українського питання. risu.org.ua. Процитовано 2018-12-12. 


  43. ↑ Ο Οικουμενικός Θρόνος και η Εκκλησία της Ουκρανίας. http://orthodoxia.info. 


  44. ↑ Документи говорять - Синодальне управління військового духовенства. suvd.com.ua. Процитовано 2018-12-13. 


  45. ↑ Вселенський Патріарх: Москва приєднала українську церкву неканонічно - 02.07.2018 01:21 — Новини Укрінформ. www.ukrinform.ua. Процитовано 2018-12-12. 


  46. ↑ Собор у Стамбулі: Вселенський патріарх нагадав про московське самоуправство щодо Київської митрополії. hromadske.ua (uk). Процитовано 2018-12-13. 


  47. ↑ Собор у Стамбулі: Константинопольська церква може надавати автокефалію без згоди інших церков. hromadske.ua (uk). Процитовано 2018-12-13. 


  48. ↑ Ближче до Томосу: Вселенський патріарх призначив екзархів у Києві. BBC News Україна (en-GB). 2018-09-07. Процитовано 2018-12-13. 


  49. ↑ Announcement (11/10/2018). - Announcements - The Ecumenical Patriarchate. www.patriarchate.org (en-US). Процитовано 2018-12-13. 


  50. ↑ Томос для України: повний текст історичного рішення Константинополя. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-12-13. 


  51. ↑ Україна та Вселенський Патріархат підписали Угоду про створення незалежної української церкви. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 2018-12-13. 


  52. ↑ Порошенко і Варфоломій підписали угоду про співпрацю: про що в ній йдеться. BBC News Україна (uk). 2018-11-03. Процитовано 2018-12-13. 


  53. ↑ Рада передала Андріївську церкву Константинополю: що це означає?. BBC News Україна (en-GB). 2018-10-18. Процитовано 2018-12-13. 


  54. ↑ Вселенський патріархат у Києві: перша служба в Андріївській церкві. BBC News Україна (en-GB). 2018-12-13. Процитовано 2018-12-13. 


  55. ↑ Синод Вселенського патріархату розробив проект статуту для української автокефалії. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-12-13. 


  56. ↑ На Об'єднавчому соборі зареєструвалися двоє митрополитів УПЦ МП - Драбинко та Шостацький. espreso.tv. Процитовано 2018-12-15. 


  57. ↑ У Києві розпочався Об'єднавчий Собор Українського Православ’я. www.cerkva.info. Процитовано 2018-12-15. 


  58. ↑ Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 17 грудня 2018 року. Українська Православна Церква (uk-UA). 2018-12-17. Процитовано 2018-12-20. 


  59. ↑ Цензор.НЕТ. Митрополит Епіфаній: Не може бути й мови про нашу залежність від Константинополя. Цензор.НЕТ (uk). Процитовано 2019-01-07. 


  60. ↑ Порошенка на Об'єднавчому соборі посадили у "президію". www.pravda.com.ua. Процитовано 2019-01-07. 


  61. ↑ Головою помісної православної церкви в Україні обраний митрополит УПЦ КП Епіфаній. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2018-12-15. 


  62. ↑ Communiqué (25/12/2018). - Announcements - The Ecumenical Patriarchate. www.patriarchate.org (en-US). Процитовано 2018-12-16. 


  63. ↑ Варфоломій запросив Епіфанія на вручення томосу. www.pravda.com.ua. Процитовано 2018-12-15. 


  64. ↑ Епіфанія пом'янули у Константинополі, а він проігнорував Кирила. BBC News Україна (en-GB). 2018-12-16. Процитовано 2018-12-16. 


  65. ↑ New Ukrainian primate's name commemorated in Constantinople


  66. ↑ Вселенський Патріарх Варфоломій підписав Томос для Української Православної Церкви. www.cerkva.info. Процитовано 2019-01-05. 


  67. ↑ Варфоломій підписав томос про автокефалію ПЦУ. www.pravda.com.ua. Процитовано 2019-01-05. 


  68. ↑ 6 січня більшість православних церков світу святкує за новоюліанським календарем одне з найдавніших свят – Богоявлення.. risu.org.ua (Українська). Процитовано 2019-01-08. 


  69. ↑ Україна урочисто отримала томос про автокефалію ПЦУ – трансляція. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-01-06. 


  70. ↑ Варфоломій вручив Епіфанію томос про автокефалію. www.pravda.com.ua. Процитовано 2019-01-06. 


  71. ↑ Червоненко, Віталій (2019-01-06). Вручення томосу про автокефалію: почалось співслужіння Варфоломія та Епіфанія. BBC News Україна (en-GB). Процитовано 2019-01-08. 


  72. ↑ Hieromonk Lucas athonite gave the Patriarch the calligraphed parchment with the Tomos for Ukraine. † Бигорски манастир (en-US). 2019-01-04. Процитовано 2019-01-05. 


  73. ↑ Томос для Православної церкви України написав каліграф з Афону. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-01-05. 


  74. ↑ На Різдво у Києві покажуть томос про автокефалію. www.pravda.com.ua. Процитовано 2019-01-05. 


  75. ↑ Томос підписали всі члени Синоду Вселенського патріархату: документ оформлено остаточно. ФОТО, Цензор. НЕТ., 09.01.2019


  76. ↑ Зареєстровано Київську митрополію УПЦ (ПЦУ). https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 2019-01-31. Процитовано 31 січня 2019. 


  77. ↑ Ректор — Київська православна богословська академія. kpba.edu.ua. Процитовано 2018-12-18. 


  78. ↑ Українська Православна церква Київський Патріархат (УПЦ КП). www.cerkva.info. Процитовано 2018-12-18. 


  79. ↑ Маркери змін. Коментарі до Статуту Православної Церкви України. LB.ua. Процитовано 2019-01-04. 


  80. ↑ У Києві відбувається перший в історії Синод автокефальної ПЦУ. cerkvarium.org. Процитовано 2019-02-05. 


  81. ↑ Калениченко, Тетяна; Коханчук, Руслан (2016). Бути поруч: Основи військового капеланства для військових і волонтерів. Київ: Київське Богоявленське Ставропігійне Братство. с. 44. 


  82. ↑ Священний Синод Православної Церкви України провів своє засідання та ухвалив низку рішень // Pomisna.info. — 5 лютого 2019.


  83. ↑ Православна Церква України на сьогоднішній день налічує майже сім тисяч парафій. risu.org.ua. Процитовано 2019-01-13. 


  84. ↑ Релігійні організації в Україні станом на 01.01.2018. risu.org.ua. Процитовано 2019-01-13. 


  85. ↑ Центр Разумкова презентує нове опитування про релігію. risu.org.ua. Процитовано 2019-01-13. 


  86. ↑ СОЦИС, КМІС, Центр Разумкова


  87. ↑ 40 громад УПЦ (МП) вже перейшли до ПЦУ


  88. ↑ Понад 100 парафій приєдналося до ПЦУ


  89. ↑ Храм УГКЦ у центрі Львова перейшов до ПЦУ. Інформаційне агентство «Вголос». 2019-03-03. Процитовано 2019-03-03. 


  90. ↑ ПЦУ заперечила перехід львівської ліквідованої УГКЦ парафії у своє підпорядкування. zaxid.net-інформаційно-аналітичний ресурс. 2019-03-04. Процитовано 2019-03-04. 


  91. ↑ ПЦУ додано в диптих Вселенського патріархату // РБК-Україна. — 2019. — 23 січня.


  92. ↑ Грузинська православна церква повідомила, коли висловиться щодо автокефалії ПЦУ. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-01-10. 


  93. ↑ Єпископат Грузинської Церкви підтримує українську автокефалію. cerkvarium.org. Процитовано 2019-01-26. 


  94. ↑ https://www.unian.ua/politics/10455816-na-zasidanni-sinodu-rumunska-cerkva-visunula-umovi-dlya-viznannya-pcu.html


  95. ↑ Перша згадка Православної церкви України і митрополита Київського Епіфанія. YouTube.com (gr). Процитовано 2019-03-03. 


  96. ↑ Zaxid.net. У Болгарії визнання Православної церкви України спричинило конфлікт серед єпископів. ZAXID.NET (uk). Процитовано 2019-01-26. 


  97. ↑ У Болгарії визнання Православної Церкви України спричинило релігійний розкол. ТСН.ua (uk). 2019-01-26. Процитовано 2019-01-26. 


  98. ↑ Як йде процес визнання української автокефалії?. cerkvarium.org. Процитовано 2019-01-26. 


  99. ↑ https://spzh.news/ru/news/60428-arkhijepiskop-prazhskij-mihail-izdal-ukaz-o-nevozmozhnosti-sosluzhenija-s-pcu


  100. ↑ Делегація Православної Церкви України звершує перше паломництво на Афон. ТСН.ua (uk). 2019-02-08. Процитовано 2019-02-10. 


  101. ↑ Албанська православна церква не визнала ПЦУ // Укрінформ, 09.03.2019


  102. ↑ TBA // orthodoxalbania.net, 2019 (гр.)


  103. ↑ Офіційна позиція Албанської Православної Церкви щодо українського церковного питання // Відділ зовнішніх церковних зв'язків РПЦ в Україні, 09.03.2019


  104. ↑ З Москвою навіки: Сербська Православна Церква визначилася із своїм ставленням до ПЦУ // РІСУ, 13 березня 2019


  105. ↑ Став Српске Православне Цркве о црквеној кризи у Украјини // spc.rs, 2019 Шаблон:Ref-rs



Додаткова література |



  • Дорошенко, Дмитро. Православна церква в минулому і сучасному житті українського народу. Берлін: Нація в поході. 1940. 71 стор. (pdf, html)


  • Полонська-Василенко, Наталія. Історичні підвалини УАПЦ. Рим: PP. Basiliani. 1964. 124 стор. (2-ги вид., перше видання у 1964 році: Мюнхен: Інститут з вивчення історії та культури СРСР) (pdf)


  • Ульяновський, Василь. Церква в Українській державі 1917—1920 роках. Кн. 1—2. Київ: Либідь, 1997. 200 стор. (1-ше вид.) (djvu, книга 1: доба Української Центральної Ради) (djvu, книга 2: доба Гетьманату Павла Скоропадського)


  • Черенюк, Ярослав. Український церковно-визвольний рух після падіння самодержавства та ліквідація синодального управління РПЦ / Волинський благовісник. 2014. № 2. С. 109—123. (pdf)


  • Преловська, Ірина. Джерела з історії Української автокефальної православної церкви 1917—1939 рр.: збереженість, класифікація, актуалізація та інформаційний потенціал. Київ, 2015. 555 с. (pdf)


  • Рубан, Василь. Історичні передумови формування Української Соборно-єпископської Церкви. / Труди Київської Духовної Академії. 2016. № 16. С. 261—274. (pdf)


Посилання |




Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Православна церква України
  • Офіційний веб-сайт


  • Православна церква України у соціальній мережі «Facebook»


  • Православна церква України у соціальній мережі «Твіттер»




Перегляд цього шаблону
  У соціальних мережах


Facebook
















  • п

  • о

  • р



Єпископат Православної церкви України

Митрополити

Білгородський і Обоянський Іоасаф · Богородський Адріан · Вінницький і Барський Симеон · Вінницький і Брацлавський Роман · Галицький Андрій · Івано-Франківський і Галицький Іоасаф · Київський і всієї України Епіфаній · Корсунський Михаїл · Луцький і Волинський Михаїл · Львівський Макарій · Львівський і Сокальський Димитрій · Миколаївський і Богоявленський Володимир · Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр · Хмельницький і Кам'янець-Подільський Антоній · Черкаський і Чигиринський Іоан · Чернівецький i Буковинський Даниїл

Архієпископи

Вінницький і Тульчинський Михаїл · Донецький і Маріупольський Сергій · Дрогобицький і Самбірський Яків · Житомирський і Поліський Володимир · Полтавський і Кременчуцький Федір · Рівненський і Острозький Іларіон · Сімферопольський і Кримський Климент · Сумський і Охтирський Мефодій · Тернопільський і Бучацький Тихон · Тернопільський і Кременецький Нестор · Харківський і Ізюмський Афанасій · Чернівецький і Кіцманський Онуфрій · Чернівецький і Хотинський Герман · Чернігівський і Ніжинський Євстратій

Єпископи

Білгород-Дністровський Філарет · Володимир-Волинський і Турійський Матфей · Дніпровський і Криворізький Симеон · Донецький і Слов'янський Савва · Житомирський і Овруцький Паїсій · Запорізький і Мелітопольський Фотій · Коломийський і Косівський Юліан · Кропивницький і Голованівський Марк · Луганський і Старобільський Афанасій · Мукачівський і Карпатський Віктор · Одеський і Балтський Павло · Рівненський і Сарненський Гавриїл · Тернопільський і Теребовлянський Павло · Ужгородський і Закарпатський Варсонофій · Ужгородський і Хустський Кирило · Харківський і Богодухівський Митрофан · Херсонський і Каховський Борис

Почесний патріарх

Філарет¹

Вікарні архієреї






Архієпископи


Богуславський Олександр · Вишгородський Агапіт² · Макарівський Ізяслав

Єпископи


Валуйський Петро · Васильківський Лаврентій · Коломийський Павло · Слов'янський Всеволод · Фастівський Володимир



Титулярні єпископи

Білогородський Іоан · Боярський Геронтій · Дунаєвецький Марк · Шепетівський Адріан

На спокої

архієпископ Даміан · єпископ Іоан


¹ у міжцерковному спілкуванні — митрополит колишній Київський ² на правах єпархіального архієрея як намісник Михайлівського Золотоверхого монастиря


















  • п

  • о

  • р



Православні церкви


Вселенська православна церква
Автокефальні








Чотири давніх (пентархія)


Константинопольська · Александрійська · Антіохійська · Єрусалимська

Нові патріархати


Російська · Сербська · Румунська · Болгарська · Грузинська

Архієпископії і митрополії


Кіпрська · Елладська · Польська · Албанська · Чеських земель і Словаччини · України¹ · Америки¹




ICXC NIKA.svg
Автономні

Естонська (КП) · Фінляндська · Синайська · Китайська · Японська

Самоврядні

Американська (АП) · Естонська (МП) · Латвійська · Молдовська · Російська закордоном · Українська (МП) · Білоруський екзархат

Інші²

Бессарабська · Карпаторуська · Корейська · Критська · Українська США · Українська Канади


¹ не визнається більшістю православних церков; ² напівавтономні, а також значні екзархати, архієпархії, митрополії, митрополітанати

















П:  Православ'я П:  Історія України П:  Право П:  Християнство П:  Україна П:  Історія П:  Міжнародні відносини




-

Popular posts from this blog

1928 у кіно

Image
Роки в кіно   1870-ті   1880-ті 1888  • 1889 1890-ті 1890  • 1891  • 1892  • 1893  • 1894 1895  • 1896  • 1897  • 1898  • 1899 1900-ті 1900  • 1901  • 1902  • 1903  • 1904 1905  • 1906  • 1907  • 1908  • 1909 1910-ті 1910  • 1911  • 1912  • 1913  • 1914 1915  • 1916  • 1917  • 1918  • 1919 1920-ті 1920  • 1921  • 1922  • 1923  • 1924 1925  • 1926  • 1927  • 1928  • 1929 1930-ті 1930  • 1931  • 1932  • 1933  • 1934 1935  • 1936  • 1937  • 1938  • 1939 1940-ві 1940  • 1941  • 1942  • 1943  • 1944 1945  • 1946  • 1947  • 1948  • 1949 1950-ті 1950  • 1951  • 1952  • 1953  • 1954 1955  • 1956  • 1957  • 1958  • 1959 1960-ті 1960  • 1961  • 1962  • 1963  • 1964 1965  • 1966  • 1967  • 1968  • 1969 1970-ті 1970  • 1971  • 1972  • 1973  • 1974 1975  • 1976  • 1977  • 1978  • 1979 1980-ті 1980  • 1981  • 1982  • 1983  • 1984 1985  • 1986  • 1987  • 1988  • 1989 1990-ті 1990  • 1991  • 1992  • 1993  • 1994 1995  • 1996  • 1997  • 1998  • 1999 2000-ні 2000  • 2001  • 2002  • 2003  • 2004 2005
Read more

Захаров Федір Захарович

Image
Федір Захарович Захаров Федір Захаров, 1986 рік Народження 5 вересня 1919 ( 1919-09-05 ) Олександрівське [d] , Смоленська губернія , Російська СФРР Смерть 29 вересня 1997 ( 1997-09-29 ) (78 років)   Ялта , Автономна Республіка Крим , Україна Громадянство  СРСР →  Україна Навчання Московське художньо-промислове училище імені М. І. Калініна (1935—1941) Московський художній інститут імені В. І. Сурикова (1943—1950) Діяльність художник Напрямок імпресіонізм Роки творчості 1950—1994 Покровитель А. Лентулов І. Чекмасов Г. Ряжський Вплив російський живопис кінця 19 — початку 20 століть Вплив на Бондар Іван Іванович Нагороди Премії Звання Захаров Федір Захарович у Вікісховищі ? У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Захаров. Федір Захарович Захаров ( 5 вересня 1919 ( 1919-09-05 ) , Олександрівське [d] , Російська СФРР  — 29 вересня 1997 ( 1997-09-29 ) , Ялта , Україна ) — радянський та український художник, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970), народний художник УРС
Read more

Ель Греко

Image
Ель Греко ісп. El Greco «Портрет старого» (Автопортрет Ель Греко), бл. 1595–1600, олія на полотні При народженні Доменікос Теотокопулос Народження 1541 ( 1541 ) Крит, Венеціанська Республіка (нині Греція) Смерть 7 квітня 1614 ( 1614-04-07 )   Толедо, Іспанія Поховання Монастир Санто Домінго де Сілос [d] Національність грек Громадянство  Іспанія Релігія Римо-католицька церква Жанр портретний живопис [d] , міфологічний живопис і релігійний живопис [d] Діяльність художник , скульптор , архітектор , митець Напрямок маньєризм Вплив Тіціан Твори Воскресіння [d] , Краєвид Толедо і Погребіння графа Оргаса [d] Автограф Ель Греко у Вікісховищі ? Ель Гре́ко (ісп. El Greco — грек, справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос (грец. Δομήνικος Θεοτοκόπουλος ), *1541, Крит, Венеціанська Республіка — †7 квітня 1614, Толедо, Іспанія) — іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи . Зміст 1 Походження і навчання 2 Ікони 3 Автопортрети 4 Італійський
Read more