Троїце-Сергієва лавра


Шаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: орденська приналежність



























Троїце-Сергієва лавра
Свято-Троицкая Сергиева лавра

Russia-Sergiev Posad-Troitse-Sergiyeva Lavra Panorama.jpg


Панорама Троїце-Сергієвої лаври


Координати: 56°18′37″ пн. ш. 38°07′46″ сх. д. / 56.31028° пн. ш. 38.12944° сх. д. / 56.31028; 38.12944
Статус
лавра
Статус спадщини
Світова спадщина ЮНЕСКО
Країна

Росія Росія : ISO3166-1 alpha-3:RUS; ISO3166-1 цифровий:643;


Розташування
м.Сергієв Посад (Московська область)
Конфесія
МП
Єпархія
Московська
Тип монастиря
чоловічий
Засновник
Сергій Радонезький
Засновано
1337
Настоятель
Архієпископ Феогност (Ґузіков)
Стан
діючий
Сайт
stsl.ru



Троїце-Сергієва лавра. Карта розташування: Росія
Троїце-Сергієва лавра


Троїце-Сергієва лавра (Росія)






Троїце-Сергієва лавра у Вікісховищі?



ЮНЕСКО

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №657657 (англ.)

Троїце-Сергієва Лавра — найбільший монастир Росії, розташований у центрі міста Сергієв Посад Московської області, на річці Кончурі. Монастир чоловічий, заснований в XIV столітті преподобним Сергіем Радонезьким. Відігравав важливу роль у політичному житті Московії, був опорою її правителів. Брав активну участь у боротьбі проти татаро-монгольського ярма.


В 1340-х роках Сергій Радонезький заснував невеликий монастир з дерев'яним Святотроїцьким храмом біля Хотькова, на пагорбі Маковець. В 1355 році в монастирі був уведений новий, загально житійний статут. Територія монастиря була розділена на три частини — житлову, громадську й оборонну; ігуменом монастиря став його засновник. План монастиря, установлений тоді, загалом дійшов до наших днів (прямокутний внутрішній двір із церквою й трапезною, оточений із чотирьох сторін келіями). Незабаром Троїцький монастир став духовним центром Московських земель, підтримкою московських князів.



Історія лаври до 1744 року |




Троїцький собор


Тут у 1380 році Сергій Радонезький благословив військо князя Дмитра Донського, що відправлялося на бій з Мамаєм. 8 вересня 1380 року на поле бою вийшли ченці-богатирі Троїцького монастиря — Пєрєсвєт й Ослябя. В 1392 році преподобний Сергій умер, а заснований їм монастир протягом декількох сторіч був культурним і релігійним центром Російської держави. У монастирі складалися літописи, переписувалися рукописи, писалися ікони; в XV столітті тут було створено «Житіє преподобного Сергія Радонезького», одна з найбільших пам'яток давньоруськой літератури, найцінніший історичний документ.


В 1408 році монастир був розграбований і спалений татарським ханом Едигеєм, але наступні 200 років його історії пройшли майже безхмарно. Монастир відбудовував, розвивався, став однієї з головних російських святинь. В 1422 року, року зарахування засновника монастиря до лику святих, на місці дерев'яної церкви був закладений головний храм обителі — Троїцький собор. Пізніше за монастирем закріпилася назва «Троїце-Сергієва лавра».


У Смутний час монастир, витримавши 16-місячну облогу польсько-литовських інтервентів під предводительством Сапеги й Лисовського, став одним з оплотів Другого ополчення Мініна й Пожарського. Великий внесок у справу звільнення внесли архімандрит Діонісій і келар Авраамій Паліцин, що допомагали Ополченню великими пожертвуваннями й підтримували дух війська.




Успенський собор


Монастирю благоволили російські царі. Вони регулярно робили паломництва до святих місць Троїце-Сергія («Троїцький хід»). У монастирі був хрещений Іван IV Грозний. Протягом 1550–1560 рр. келарем був старець Адріан Ангелов.


У 1682 році, під час Стрілецького бунту, монастир послужив притулком для царівни Софії Олексіївни, царевичів Івана й Петра. В 1689 році в монастирі ховався, що врятувався з Москви втечею, Петро I. При ньому в обителі з'явилася чудова барочна трапезна із храмом преподобного Сергія Радонезького.


Саме в Троїце-Сергієвім монастирі відбулася розправа над прихильниками Софії. Звідси вже єдиновладним правителем Петро виїхав у Москву. В 1738 році змінилася система керування монастирем: він став підкорятися Духовній раді. Незабаром, в 1744 році, Троїце-Сергіїв монастир був визнаний гідним почесного титулу лаври. Главою лаври затверджувався Митрополит Московський.







Посилання |


  • Офіційний сайт Троїце-Сергієвої Лаври



Popular posts from this blog

1928 у кіно

Захаров Федір Захарович

Ель Греко