Галицька битва












Галицька битва

Східний фронт під час Першої світової війни

EasternFront1914a.jpg
Східний фронт, вересень 1914

Координати: 49°51′00″ пн. ш. 24°01′00″ сх. д. / 49.850000000027776536626334° пн. ш. 24.016667000027780431992° сх. д. / 49.850000000027776536626334; 24.016667000027780431992







Дата:
23 серпня — 11 вересня 1914
Місце:

Галичина (нині Україна)
Результат:
Перемога російської армії
Сторони

Flag of Russia.svg Російська імперія

Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Командувачі

Російська імперія Микола Іванов

Російська імперія Антон Зальца[en]
Російська імперія Олексій Еверт[en]
Російська імперія Павло Плеве[en]
Російська імперія Микола Рузский[en]
Російська імперія Олексій Брусилов



Австро-Угорщина Герцог Фрідріх

Австро-Угорщина Конрад фон Гетцендорф
Австро-Угорщина Віктор Данкль[en]
Австро-Угорщина Моріц фон Ауффенберг[en]
Австро-Угорщина Рудольф Брудерманн[en]
Австро-Угорщина Едуард фон Бем
Австро-Угорщина Герман фон Кевесс[en]
Австро-Угорщина Генріх фон Куммер


Військові формування

Російська імперія Південно-Західний фронт
  • 3-тя армія

  • 4-та армія

  • 5-та армія

  • 8-ма армія


Австро-Угорщина 1-ша армія

Австро-Угорщина 3-тя армія
Австро-Угорщина 4-та армія[en]
Австро-Угорщина Група армій Кевесса
Австро-Угорщина Група армій Куммера


Військові сили
1,2 млн о/с
950 тис. о/с
Втрати

225—250 тис. о/с:
  • 40 тис. захоплених в полон

420—450 тис. о/с:
  • 100 тис. вбитих

  • 220 тис. поранених

  • 100—130 тис. захоплених в полон

Га́лицька би́тва — одна з найбільших битв Першої світової війни. У операції брали участь 3-тя, 4-та, 5-та, 8-ма, 9-та армії у складі російського Південно-Західного фронту (командувач фронтом — генерал Микола Іванов) і 4 австро-угорських армії (ерцгерцог Фрідріх, фельдмаршал Гетцендорф), а також німецька група генерала Р. Войрша.


Спочатку на правому фланзі, в районі дій 4-ї і 5-ї армій, ситуація склалася несприятлива для російських військ, і вони під натиском австрійської армії стали відходити від міст Красника і Томашова на північ. Лівофлангові армії: 3-тя під командуванням генерала Рузського (з району Дубна) і 8-ма під командуванням генерала Брусилова (з району Проскурова) — розгорнули успішний наступ в напрямку на Львів і Галич. На притоках Дністра — річках Золота Липа (13—15 серпня) і Гнила Липа (16—18 серпня) опір австрійських військ був подоланий, і вони стали відступати.


Комендант російської армії на фронті Гнилої Липи генерал Іванов зорієнтувався в дійсному становищі доволі пізно і тільки 17 серпня дав наказ своїм військам наздоганяти розбиті австрійські дивізії. Наступ відбувся великими силами: даремно пробував стримати російські полки 12-й австрійський корпус. Знову, як і над Гнилою Липою, розчарували угорські вояки. 19 серпня в одній угорській бригаді під Львовом вибухла серед гонведів така паніка, що цілий корпус мусив кинути фронт, подавшись у слід за угорцями, які ганебно покинули свій бойовий пост. З історії Українських Січових Стрільців відомо, що в тих днях паніки у Львові, коли вулицями міста втікали пішки, на возах та кінно угорці, проти росіян вирушили частини стрільців. Хоч погано озброєні, вони не злякалися і точно виконали наказ.


21 серпня російські війська зайняли Львів, а 22 серпня — Галич.


У висліді цієї битви російські війська оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною та вийшли до карпатських перевалів. Там розгорілись тяжкі бої. Росіяни вступили до Львова, Чернівців. Під час битви австро-угорські війська втратили 400 тисяч осіб, з яких 100 тисяч були полонені. Тільки завдяки терміновій допомозі з боку Німецької імперії і перекиданню військ з інших фронтів Австро-Угорська імперія уникнула остаточного розгрому. Завоювання Галичини характеризувалося росіянами як завершення «справи великого князя Івана Калити».




Зміст





  • 1 Детальний опис битви

    • 1.1 Підготовчі бої



  • 2 Література


  • 3 Посилання




Детальний опис битви |



Підготовчі бої |




Битва на річках Золота Липа і Гнила Липа в період з 23 серпня по 2 вересня.


2 серпня 1914 штаб Південно-Західного фронту віддав своїм арміям директиву про перехід 10-го серпня в рішучий наступ. 4-та армія від Любліна націлювалась на Перемишль, маючи завданням відрізати від Кракова австро-угорські армії; 5-та армія, сприяючи в цьому 4-й, виводилася з південної Холмщини на лінію Мостиська — Львів. Головні ж сили фронту — 3-тя і 8-ма армії кидалися на Львів (3-тя — по фронту Куликів — Миколаїв; 8-ма — по фронту Ходорів — Галич, перешкоджаючи противнику відійти за Дністер).


Росіяни зуміли розгорнути свою 8-му армію непомітно для противника. А 6 серпня 3-тя армія перейшла кордон. Генерал Рузський відразу ж стиснув свій фронт зі 120 верст до 75, вирішивши діяти одними лобовими ударами, не вдаючись до флангових маневрів. Ця стратегія ще більш віддаляла 3-тю армію від 5-ї. 8 серпня перейшли Збруч і корпуси 8-ї армії. Генерал Брусилов виділив зі складу свого XII корпусу Задністровський загін, що пішов з Бессарабії на Буковину, у складі Терської козацької дивізії та 2-ї бригади 12-ї піхотної дивізії, змінений потім 71-ю піхотною дивізією.


8 серпня 10-та кавалерійська дивізія графа Келлера розгромила 4-ту австро-угорську кавалерійську дивізію в кінному бою під Ярославіце. Поки 1-й Оренбурзький козацький полк рубав австрійську піхоту, 7 ескадронів новгородських драгунів і одеських уланів зійшлися фронтально з 8 австрійськими ескадронами. Результат бою повис на волосині, і граф Келлер кинув в атаку свій штаб і конвой, але підоспілі 2 ескадрони Інгерманландських гусарів з ротмістром Барбовічем вирішили справу ударом у фланг австрійським білим драгунам і захопленням всієї їх артилерії. У переслідуванні взяло участь ще 6 підоспілих ескадронів і сотень. Власне в кінному бою росіяни втратили 5 офіцерів і 110 нижніх чинів (здебільшого легко поранених), у австрійців вибуло до 350 убитими і пораненими важко і 400 полоненими і 8 гармат. Це найбільше кавалерійське зіткнення Світової війни. Але штаб 3-ї армії не зумів скористатися цим успіхом.


Поки армії Рузського і Брусилова зближувалися з 3-ю австро-угорською армією та групою Кьовеша, на півночі відбулися події виняткової важливості, відразу перемістивши туди центр ваги стратегії.






Література |



  • Перед 25 роками. Наслідки погрому австрійської армії над Гнилою Липою. // Діло. — Львів, 1939. — 31 серпня.


  • Карпинець І. Воєнні операції на західноукраїнських землях в першому році війни. // Галичина: Військова історія 1914—1921 років. — Львів, 2005. — С. 52-60.


  • Науменко К. Є. Галицька битва 1914 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 27. — ISBN 966-00-0405-2.


  • Рибалка І. К. Історія Української РСР. Дорадянський період. — К. : Вища школа, 1978. — С. 542.


  • Городоцька битва // Львівська газета.


Посилання |



  • Ігор Мельник. Серпень 1914-го: битва за Галичину // Zbruch, 21.08.2014

  • Галицийская битва





П:  Галичина П:  Перша світова війна П:  Історія




Popular posts from this blog

1928 у кіно

Захаров Федір Захарович

Ель Греко