Скальди
Скальд Еґіль Скатлаґрімссон, мініатюра з рукописної книги XVII ст.
Ска́льди (норв. Skald, ісл. Skáld) — норвезькі та ісландські поети, співці та декламатори ІХ—ХІІІ ст..
Скальди жили переважно при дворах і дружинах конунгів. Вони складали величальні пісні, окремі строфи з різних приводів, а також вірші, в яких ганьбили ті чи інші явища або особи. За добрий твір скальд міг отримати цілий статок.
Перші скальди з'явилися в Норвегії. У Х ст. мистецтво скальдів отримало широкий розвиток у Ісландії. Відтоді більшість найвідоміших скальдів при дворах скандинавських правителів були ісландцями.
Основні жанри поезії скальдів:
драпа — бойова пісня, що уславлює подвиги конунга, його дружини й увиразнює героїчні ідеали.
нід — лайлива, грубо дотепна, злободенна пісня про ворогів і недругів.- віса
Пісні скальдів, що виконувалися ними самими зазвичай без музичного акомпанементу, в усній традиції зберігались протягом століть.
Дотепер збереглися вірші бл. 300 скальдів. Найвідоміші норвезькі скальди — Браґі Боддасон, Торб'єрн Горнклові (IX ст.), Еґіль Скатлаґрімссон, Кормак Егмундарсон (X ст.), Сноррі Стурлусон (кін. ХІІ — 1-а пол. ХІІІ ст.) тощо.
Вірші скальдів вважаються достовірним історичним джерелом.
Див. також |
- Скальдична поезія
Джерела |
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 10. — К., 1983. — С.213,
(рос.)Стеблин-Каменский М. И., «Происхождение поэзии скальдов». // кн. Скандинавский сборник., вып. 3. — Таллин, 1958 г.
(рос.)Стеблин-Каменский М. И., «Культура Исландии». — Л.: Наука, 1967 г.
(рос.)Стеблин-Каменский М. И., «Древнескандинавская литература». М., 1979 г.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
