Братська Борщагівка
Братська Борщагівка Київ | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
50°24′25″ пн. ш. 30°24′05″ сх. д. / 50.40697222224977736° пн. ш. 30.401555555583779977° сх. д. / 50.40697222224977736; 30.401555555583779977Координати: 50°24′25″ пн. ш. 30°24′05″ сх. д. / 50.40697222224977736° пн. ш. 30.401555555583779977° сх. д. / 50.40697222224977736; 30.401555555583779977 | ||||
| Країна |  Україна | |||
| Район | Святошинський район | |||
| Адмінодиниця | Київ | |||
| Головні вулиці | Трублаїні | |||
Транспорт | ||||
Зовнішні посилання: | ||||
У проекті OpenStreetMap | пошук у Nominatim ↑421866 ·R (Київ) | |||
| Карта | ||||
  Братська Борщагівка Братська Борщагівка (Київ) | ||||
Братська Борщагівка — історична місцевість у Святошинському районі м. Києва, колишнє село.
Зміст
1 Розташування
2 Історія
3 Сучасність
4 Джерела
Розташування |
Село, що існувало з 1630-ті рр. на території Південної Борщагівки. Простягається вздовж вулиць Трублаїні, Качури та заключної частини вул. Симиренка. На півночі межує з масивом Південна Борщагівка, прилягає до місцевості Михайлівська Борщагівка.
Центральна частина цього колишнього села знаходилася на території міркорайону, обмеженого Окружною дорогою, вулицями Симиренка, Григоровича-Барського та Зодчих.
Історія |
Назва села з'явилася в результаті секуляризаційної реформи Катерини ІІ, після 1786 року, коли у київських монастирів було конфісковано п'ять однойменних сіл Борщагівок, і виникла потреба якось їх розрізняти (інакше існувала б страшна плутанина). Таким чином, до початку XIX століття усталилася назва Братська Борщагівка. До початку Другої Світової війни назва Братська Борщагівка практично вийшла з обігу, оскільки фактично «злилася» з Микільською Борщагівкою і замінена назвою останньої.
До виникнення сталого поселення тут існувала стародавня дорога з Києва.
За часів Речі Посполитої ця земля належала церкві Воздвиження Хреста Господнього (знаходилася на місці сучасної Андріївської церкви), потім — попові Моїсею Івановичу, а в 1638 року, з дозволу польського короля Владислава IV — ігумену Братського монастиря Софронію.
Село відоме з XVII століття (приблизно з 1644 року), коли ця місцина була віддана у довічне володіння Братському монастиреві на Подолі (звідси і назва — Братська Борщагівка). В подальшому це підтверджувалося численними королівськими грамотами.
Цілком можна вважати, що село виникло та починалося з місцевого двірця — садиби управителя місцевими монастирськими угіддями. На середини XVIII століття у селі мешкало менше 60 чоловік, а за століття, 1866 року — вже 299.
Храм Живоносного Джерела (Казанської Ікони Божої Матері)
Свого часу село було відоме, по-перше, як місце прощі до чудотворної ікони у місцевій церкві, до котрої на прощу традиційно стікалися прочани з Києва. По-друге — своєю «академічною» дачею, на якій відпочивали у XIX столітті на «вакаціях» студенти Київської духовної академії (район сучасного стадіону школи № 235).
1766 року у селі поселилося 36 болгар, вихідців із села Богданов-Дол (зараз в общині міста Пернік у Болгарії), котрі утворили свій куток «Бургари». Це було найбільше компактне поселення болгар у Києві та його околицях.
У середині XVIII століття (початок будівництва — 1747 рік) було споруджено дерев'яну церкву, котра простояла до кінця 1860-ті рр. (знаходилася на території поміж сучасним ЖЕКом та школою № 235). У 1866—1872 роках збудовано нову кам'яну церкву на честь Ікони Божої Матері «Життєдайне Джерело», котра дуже постраждала у радянський час, однак збереглася і була відновлена в 1996—2002 роках. Нині це Храм Живоносного Джерела. Назва храму також нагадує про давню криницю, що існувала у Братській Борщагівці з сивої давнини.
В середині XIX століття на підвищенні обабіч давнього шляху було закладене кладовище, нині відоме під назвою Братського (вул. Григоровича-Барського).
Сучасність |
З 1971 року Братська Борщагівка — у складі Києва. Селище частково знесене наприкінці 1970-х років (його північна частина нині входить до території житломасиву Південна Борщагівка). Південна ж частина збереглася і донині як район приватної малоповерхової забудови.
Джерела |
Веб-енциклопедія Києва. (Умови використання).
Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
 | Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||||||||||||||
:Категорія: (1)
