Багринова гора
Багринова гора Київ | ||||
Загальна інформація | ||||
---|---|---|---|---|
50°23′13″ пн. ш. 30°32′39″ сх. д. / 50.38722222002777329° пн. ш. 30.54416667002777785° сх. д. / 50.38722222002777329; 30.54416667002777785Координати: 50°23′13″ пн. ш. 30°32′39″ сх. д. / 50.38722222002777329° пн. ш. 30.54416667002777785° сх. д. / 50.38722222002777329; 30.54416667002777785 | ||||
Країна | Україна | |||
Район | Голосіївський | |||
Адмінодиниця | Київ | |||
Головні вулиці | Ракетна | |||
Транспорт | ||||
Метрополітен | «Деміївська» | |||
Залізнична інфраструктура | Київ-Деміївський | |||
Зовнішні посилання: | ||||
У проекті OpenStreetMap | пошук у Nominatim ↑421866 ·R (Київ) | |||
Карта | ||||
Багринова гора Багринова гора (Київ) |
Багри́нова гора́ — історична місцевість у Голосіївському районі міста Києва. Простягається вздовж проспекту Науки і Лисогірської вулиці. Є узгір'ям-перемичкою між Деміївкою, Лисою горою, Китаєвим і Мишоловкою.
Історія |
Вперше згадується у 1070 році, коли київський князь Всеволод Ярославич подарував селище Багринів Видубицькому монастирю, у володінні якого він перебував до XVIII століття (грамоти та універсали від 1504, 1541,
1590, 1719 років). В різні роки Багринова гора згадувалася як с. Багринове (1580 рік), ґрунти Багринівські (кінець XVI — початок XVIII століття), хутір Либідський Багринівський (1752 рік), слобідка Багрин (1756 рік), хутір Багринова Гора (1926 рік)
тощо. У 1931 році Багринова Гора фігурувала у списку селищ, не поділених на вулиці.
Офіційну назву Багринів мало селище вздовж вулиць Лисогірської, Ракетної і Панорамної (у 1956–1957 роках — селище імені Хрущова, з 1957 року — Жовтневе[1], тепер без назви).
Назву Багринова вулиця первісно мала вулиця Адмірала Ушакова. На Багриновій горі знаходиться Інститут ядерних досліджень (з ядерним реактором).
Примітки |
↑ Постанова бюро Київського міського комітету Компартії України і виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 10 грудня 1957 року № 2193 «Про впорядкування справи присвоєння імен державних і громадських діячів вулицям і державним установам м. Києва» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 926, арк. 577–578. Архівовано з першоджерела 15 квітня 2013.
Джерела |
Веб-енциклопедія Києва. (Умови використання).
Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
Київ: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : Гол. ред. Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
Пономаренко Л. А., Різник О. О. Київ. Короткий топонімічний довідник. Довідкове видання. — К. : Видавництво «Павлім», 2003. — 124 с. : іл. — ISBN 966-686-050-3.
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
|