Упанішади
Індуїстська література | |
 | |
Веди | |
|---|---|
Ріґ · Яджур | |
Сама · Атхарва | |
Розподіл | |
Самхіти · Брахмани | |
Араньяки · Упанішади | |
Упанішади | |
Айтарея · Бріхадараньяка | |
Іша · Кена · Катха | |
Чхандог'я · Тайттірія | |
Прашна · Шветашватара | |
Мундака · Мандук'я | |
Веданґа | |
Шикша · Чандас | |
В'акарана · Нірукта | |
Джйотиша · Кальпа | |
Ітіхаси | |
Махабхарата · Рамаяна | |
Пурани | |
Бхаґавата · Брахмавайварта | |
Ваю · Вішну · Падма | |
Маркандея · Нарада | |
Інші тексти | |
Смріті · Стотри · Шруті · Сутри | |
Бгаґавад-Ґіта · Панчаратра · | |
Тантри · Артхашастра · Агами · Кавача | |
Дхарма-шастри · Дів'я-прабандха · | |
Рамачарітаманаса · Йога-Васиштха | |
Теварам · Чайтанья-чарітамріта · | |
Шукасаптаті | |
Портал «Індуїзм» | |
Упаніша́ди[1] (мн. від санскр. उपनिषद्, «одкровення», «те, що руйнує невігластво»[2]) — давньоіндійські релігійно-філософські брахманські тексти. Центральною темою є концепція єдності атмана — «я», «душі» й абсолютного духа — Брахмана. Написані в різний час (від VII—III ст. до н. д. до XIV—XV ст. н. д.), різними авторами. Упанішади є частиною індійських священних текстів шруті (почуте), і складені у вигляді діалогу учителя з учнем, в якому вчитель пояснює суть Вед.
Загальна кількість упанішад невідома. Існує легенда, що їх 1180 (за кількістю ведичних шкіл). Найповнішою збіркою Упанішад є Муктіка (звільнення), що складається з 108 упанішад. 10 з них стосуються Рігведи, 51 — Яджурведи, 16 — Самаведи і 31 — Атхарваведи.
«Головними» вважаються 11 найдавніших упанішад, що були коментовані Шанкарою:
Айтарея (відноситься до Рігведи);
Бріхадараньяка (до Яджурведи);
Іша (до Яджурведи);
Тайтирія (до Яджурведи);
Катха (до Яджурведи);
Чхандог'я (до Самаведи);
Кена (до Самаведи);
Мундака (до Атхарваведи);
Мандук'я (до Атхарваведи);
Прашна (до Атхарваведи);
Шветашватара (до Яджурведи);
Упанішади — це також, завершальний етап у розвитку Вед.
Примітки |
↑
санск.
उपनिषद्Upaniṣad Упанішад
кит.
奥義書àoyì-shū Аої-шу
яп.
奥義書おうぎしょ Ōґі-сьо
↑
(рос.) Торчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. ISBN 5-93597-019-8(С.8).
Джерела та література |
О. Луцишина. Упанішади // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — С. 657. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
(рос.) Торчинов E.A. Введение в буддологию. Курс лекций. — Санкт-Петербург: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. ISBN 5-93597-019-8(С.?)
(укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — Київ.: Либідь, 1996.
(укр.) Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.: Либідь, 2000.(С.?)
Посилання |
Тексти 70 (всіх нині доступних російською мовою) упанішад з числа 108 основних, включаючи 10 головних, а також класифікація упанішад по групах.
 | Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
