Пала́ц Бандіне́ллі (пол. kamienica Bandinellich we Lwowie) — архітектурна пам'ятка пізнього ренесансу у Львові на пл. Ринок, 2.
Зміст
1Історія
2Фотографії
3Джерела
4Посилання
Історія |
Будинок побудований наприкінці XVI століття (1593 р.). На початку XVII століття купець з Флоренції (Італія) Роберто Бандінеллі, одержавши львівське громадянство, купив цей будинок і започаткував тут класичну пошту європейського зразка. Саме за ім'ям купця будинок називають і тепер.
1629 року польський король Сигізмунд ІІІ Ваза надав Бандінеллі привілей на утримання регулярної королівської пошти і титул королівського поштмагістра. Львів'яни могли щосуботи відправляти й одержувати листи з усієї Європи, але ці послуги коштували досить дорого. Відправка лише шести грамів кореспонденції, наприклад до Гданська, дорівнювала денній платні кваліфікованого ремісника. Папір був у ті часи важким і невдовзі львівська Рада відмовилась від таких дорогих послуг. Бандінеллі вклав у цю справу немалі гроші і, фактично, дії Ради розорили його.
У 1737–1739 роках будинок ґрунтовно перебудували, звівши для укріплення контрфорси. Про перебудову свідчить напис на фасаді з боку вулиці Ставропігійської. На дверних та віконних оздобах залишилися елементи різьби по білому камені. Оригінальними залишилися портал та вікна, що справа й зліва від нього, обрамлені дельфінами. Дельфіни зображені невипадково — вони були покликані сприяти власникові будівлі у торговельних справах і оберігати від небезпек.
У XIX столітті тут містилася книгарня Вільда, своєрідний клуб львівської інтелігенції. У будинку тоді ж мешкав відомий польський поет Корнель Уєйський.
Наприкінці сімдесятих років XX ст. виявився аварійний стан будинку. Ремонт будівлі радянськими методами більше нашкодив, аніж приніс користі. Тому, під тиском громадськості, будинок передали професійним реставраторам. Майже після двадцяти шести років ремонту і реставрації урочисте відкриття Палацу Бандінеллі відбулося 28 грудня 2005 року. Завдяки малюнкам, які збереглися з тих часів, відтворено стиль приміщення і навіть дизайн меблів. Зараз тут розміщують найрізноманітніші експозиції під егідою Львівського історичного музею, котрому й належить будинок.
12 грудня 2008 року, у рамках святкування 10-річчя внесення Ансамблю історичного центру Львова до списку світової спадщини ЮНЕСКО, в палаці Бандінеллі відбулося урочисте відкриття Музею пошти.
Фотографії |
Палац Бандінеллі
Головний вхід до Палацу Бандінеллі з боку площі Ринок
Вхід до Палацу Бандінеллі з боку вул. Ставропігійської
Дельфіни навколо вікна зліва від головного входу
Вхід до палацу уночі
Палац Бандінеллі уночі
Інтер'єр
Джерела |
Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 47-48.
Вірменський собор • Дзвіниця Вірменського собору • Палац вірменських архієпископів • Вірменський банк • Монастир вірменських бенедиктинок
Комплекс Успенської церкви
Успенська церква • Каплиця трьох святителів • Вежа Корнякта
Палаци
Палац Бандінеллі • Палац Бєльських • Палац губернаторів • Палац Корнякта • Палац Любомирських • Палац Потоцьких • Палац римо-католицьких архієпископів • Палац Сапіг
Церкви
Собор святого Юра • Церква Пресвятої Євхаристії (Львів) • Церква Матері Божої Неустанної Помочі (Львів) • Преображенська церква • Церква святих Ольги і Єлизавети • Церква святого Миколая • Церква святої Параскеви П'ятниці • Церква Успіння Богородиці • Храм святого Івана Хрестителя • Костел і монастир кармелітів босих • Костел Марії Магдалини • Латинська катедра • Костел святого Антонія • Костел єзуїтів • Королівський арсенал • Костел Бернардинців • Копець Люблінської унії • Монастир святого Онуфрія • Церква Володимира і Ольги
Парки
Парк «Знесіння» • Стрийський парк • Бернарденгарден • Парк Івана Франка • Шевченківський гай • Митрополичі сади
Театри
Оперний театр • Театр імені Марії Заньковецької
Навчальні заклади
Львівська Політехніка • Львівський університет імені Івана Франка
Старе місто
Глинянська брама • Каплиця Боїмів • Площа Ринок • Проспект Свободи • Ратуша
Інше
Бібліотека імені Стефаника • Бригідки • Будинок вчених • Будинок Галицького намісництва • Вернісаж • Високий замок • Галерея мистецтв • Головний залізничний вокзал • Залізниця Підзамче — Личаків • Історичний музей • Лев Лоренцовича • Личаківський цвинтар • Міський арсенал • Митрополичі палати • Національний музей • Під чорним орлом • Польський військовий меморіал • Порохова вежа • Синагога «Золота Роза» • Бейс Аарон ве Ісраель • Хадашим • Тюрма на Лонцького • Цитадель • Шевченківський гай • Шотландська кав'ярня
Федір Захарович Захаров Федір Захаров, 1986 рік Народження 5 вересня 1919 ( 1919-09-05 ) Олександрівське [d] , Смоленська губернія , Російська СФРР Смерть 29 вересня 1997 ( 1997-09-29 ) (78 років) Ялта , Автономна Республіка Крим , Україна Громадянство СРСР → Україна Навчання Московське художньо-промислове училище імені М. І. Калініна (1935—1941) Московський художній інститут імені В. І. Сурикова (1943—1950) Діяльність художник Напрямок імпресіонізм Роки творчості 1950—1994 Покровитель А. Лентулов І. Чекмасов Г. Ряжський Вплив російський живопис кінця 19 — початку 20 століть Вплив на Бондар Іван Іванович Нагороди Премії Звання Захаров Федір Захарович у Вікісховищі ? У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Захаров. Федір Захарович Захаров ( 5 вересня 1919 ( 1919-09-05 ) , Олександрівське [d] , Російська СФРР — 29 вересня 1997 ( 1997-09-29 ) , Ялта , Україна ) — радянський та український художник, Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970), народний художник УРС
Ель Греко ісп. El Greco «Портрет старого» (Автопортрет Ель Греко), бл. 1595–1600, олія на полотні При народженні Доменікос Теотокопулос Народження 1541 ( 1541 ) Крит, Венеціанська Республіка (нині Греція) Смерть 7 квітня 1614 ( 1614-04-07 ) Толедо, Іспанія Поховання Монастир Санто Домінго де Сілос [d] Національність грек Громадянство Іспанія Релігія Римо-католицька церква Жанр портретний живопис [d] , міфологічний живопис і релігійний живопис [d] Діяльність художник , скульптор , архітектор , митець Напрямок маньєризм Вплив Тіціан Твори Воскресіння [d] , Краєвид Толедо і Погребіння графа Оргаса [d] Автограф Ель Греко у Вікісховищі ? Ель Гре́ко (ісп. El Greco — грек, справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос (грец. Δομήνικος Θεοτοκόπουλος ), *1541, Крит, Венеціанська Республіка — †7 квітня 1614, Толедо, Іспанія) — іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи . Зміст 1 Походження і навчання 2 Ікони 3 Автопортрети 4 Італійський
