Тримурті
Статті на тему |
Історія · Пантеон |
---|
Напрямки Вайшнавізм · Шайвізм |
Вірування і практика Дхарма · Артха · Кама |
Писання Веди · Упанішади |
Близькі теми Космологія |
|
Триму́рті (санскр. त्रिमूर्ति, «три обличчя») — концепція тріади, яка об'єднує трьох головних богів індуїстського пантеону (Брахму-Творця, Вішну-Охоронця і Шиву-Руйнівника) у єдине ціле[1], у так звану індуїстську трійцю, або Велику трійцю[2]. Саме поняття Тримурті часто трактується як божество, найвідомішим зображенням якого є людина з трьома обличчями. Вважається також, що самі боги Брахма, Вішну і Шива — усього лише аспекти, прояви Тримурті.
Зображується Тримурті у вигляді трьох голів на одній шиї або ж трьох облич на одній голові.[3]
Зміст
1 Створення
2 Інтерпретація
3 Наукові дослідження Тримурті
4 Тримурті в мистецтві
4.1 Галерея
5 Примітки
6 Література
7 Посилання
Створення |
Створення Тримурті почалося з того, що єдиний Універсальний Дух побажав розділити себе, що було викликано Пристрастю. З ками, або бажання, вийшов у зовнішній світ первісний бог чоловічої статі Брахма, що створив три світи й усе суще. Але акт створення спричиняє також процеси збереження і розпаду, а отже, постає потреба в Богові-Захиснику Вішну і Богові-Руйнівнику Шиві. Три цих боги, наділені функціями створення, збереження й руйнування, становлять основну групу індуїстських божеств. Навколо них виросла велика система індуїстських богів і богинь.
Інтерпретація |
Тримурті трактують як модель відображення абсолюту в трьох формах, які доповнюють одна одну й співвідносяться з космогонічними функція творення.
Цю модель розробили насамперед шиваїсти. У «Лінга-пурані» абсолют, що відповідає «вічному Шиві» (Садашива), представлений у трьох проявах: як творець світу Брахма, як його охоронець Вішну та руйнівник Шива (Бхава). Три космологічні функції відповідають трьом гунам філософії самкх'я — в тримурті Вішну є втіленням «просвітленого» начала саттви, Брахма — «енергетичного» раджасу, а Шива — «деструктивного» тамасу. Цим трьом гунам традиційно відповідають певні кольори: чорний — тамасу, червоний — раджасу та білий — саттві. Тримурті також пов'язують з основними елементами: земля — Брахма, вода — Вішну, вогонь — Шіва.
Прихильники шактизму, для яких бог існував у жіночій подобі, мали жіночий тримурті, який називався «трідеві» з Сарасваті в ролі творця, Лакшмі в ролі своєрідної берегині та Калі в ролі нищительки.
Раніше за Тримурті помилково брали зображення триликого Шиви-Мехашвари (наприклад, на острові Елефанта на околицях Бомбея). Насправді три обличчя Шиви-Махешвари символізують три іпостасі цього божества.
Наукові дослідження Тримурті |
У Пуранічний період (300—1200 роки н. е.) відбувався підйом постведичної релігії та еволюція, яку Р. Маджумдар назвав «синтетичним індуїзмом»[4]
Цей період не відзначався однорідністю. Включення ортодоксального брахманізму у вигляді залишків старих ведичних традицій разом з різними сектантськими релігіями, зокрема шиваїзму, вайшнавізму і шактізму, які ще належали до ортодоксальних, формує образи окремих осіб[5]. Однією з важливих рис цього періоду була гармонія між ортдоклсальними та і сектантськихми формами[5]. З цього приводу Р. Маджумдар зазначає, що найпомітніше вираження цього можна знайти в богословській концепції тримурті, тобто прояву вищості Бога у трьох формах — Брахми, Вішну та Шиви. Але цю концепцію не можна вважати успішною, адже Брахма не здобув значної влади порівняно з Шивою та Вішною, а отже, в ній проглядаються задуми трьох різних сект щодо їхніх богів, яких вони вважали брагманом[5]
Моріс Вінтерніц зазначає, що Тримурті рідко згадується в індуїстській літературі[6]
Французький індолог Ален Данієлу[7] вважає, що концепція християнської Трійці розвинулася під певним впливом індуїстського Тримурті. На початку нашої ери концепції індуїзму були відомі в грецькому світі. У Александрії була досить велика індійська діаспора. До того ж збереглися грецькі джерела з описами індуїстських культів (II ст., Геліодор, син Діона). За цією інтерпретацією Бог Отець відповідає Шиві, Вішну виступає як аватара бога в ролі Ісуса Христа. Інші дослідники також проводили паралелі між індуїзмом та християнством і зокрема наголошували на подібностях між Ісусом та Крішною[8]. Святий Дух християнської Трійці, за тлумаченням Данієлу, щонайкраще відповідає Брахмі.
Проте інші дослідники відкидають будь-який значний вплив Тримурті на концепцію Трійці. Для Вільгельма Шмідта та Макса Мюллера впливи індуїзму на християнство якщо і були, то в значно меншій мірі та у пізніші часи.
Артур Бешем відзначає, що інтерес Заходу до Тримурті пояснюється подібністю індуїстської трійці і християнства. Але насправді індуїстська триєдність, на відміну від християнської Святої Трійці, ніколи не сприймалась, оскільки індуїстська триєдність схилялась завжди на користь одного бога — Брахми. Тому триєдність Тримурті штучна, і вона мала мало реального впливу[9].
Фріда Метчетт характеризує систему Тримурті як одну з кількох структур, в якій різні божественні фігури можуть бути встановлені на різних рівнях»[10].
Також концепція Тримурті присутня в Майтраянії-упанішаді, де три боги представлені у формі трьох його вищих форм[11]
Тримурті в мистецтві |
Одне з найвідоміших зображень Тримурті, яке науковці датують VIII століттям, є в Еллорі, комплексі печерної та наземної архітектури в Південній Індії. Статуя Тримурті розташована у одному з храмів комплексу Кайласанатхі. На скульптурних зображеннях боги Тримурті стоять разом або ж їхні тіла вростають одне в одне.
Галерея |
Брахма, Вішну і Шива, 1770
Богиня Бхадракалі та індуїстська «трійця», 1660-1670
Зображення Тримурті у Ват-Пху, кхмерському храмовому комплексі в південному Лаосі.
Примітки |
↑ Zimmer, Heinrich. Myths and Symbols in Indian Art and Civilization. Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1972. p. 124.
↑ Jansen, Eva Rudy. The Book of Hindu Imagery. Havelte, Holland: Binkey Kok Publications BV. Eighth printing. 2003. p. 83.
↑ Jansen. The Book of Hindu Imagery. 2003. p. 83; picture p. 84.
↑ Majumdar, R. C. "Evolution of Religio-Philosophic Culture in India", in: Radhakrishnan (CHI, 1956), volume 4, p. 47.
↑ абв Majumdar, R. C. "Evolution of Religio-Philosophic Culture in India", p. 49.
↑ Winternitz, Maurice. History of Indian Literature. New Delhi: Oriental Books Reprint Corporation. Second revised reprint edition. 1972. Volume 1. P. 452, note 1.
↑ Alain Daniélou, Mythes et dieux de l'Inde, Champs Flammarion, 1994
↑ Див. роботи Gerald Massey (1828–1907), Kersey Graves (1813-1883)
↑ Basham, A. L. The Wonder That Was India: A Survey of the Culture of the Indian Sub-Continent Before The Coming of the Muslims. New York: Grove Press, Inc., 1954. PP. 310-311.
↑ Matchett, Freda. "The Purāṇas", in Flood, Gavin (Editor). The Blackwell Companion to Hinduism. Malden, MA: Blackwell Publishing Ltd. 2003. P. 139.
↑ "Брахма, Вішну і Шива називається вищим формам його. Шива - иемна його частина. Брахма — пристрасна його частина. Вішну — часта його частина. Майтраянія-упанішада, [5.2].
Література |
- Тримурти //Атеистический словарь / Абдусалимов А. И., Алейник Р. М., Алиева Б. А. и др., Под общ. ред. М. П. Новикова. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Политиздат, 1985. — С. 450.
- Тюляев С. И. Развитие образа Шивы от древней к средневековой эпохе (II в. до н. э — XII в.) // Искусство Индии: Сб. статей. — М., 1969.
- Banerjea J. N.. The so-called Trimurti of Elefanta. Arts Asiatiquesi, 1955, t. 2, № 2, p. 120-26.
- Basham, A. L. (1954). The Wonder That Was India: A Survey of the Culture of the Indian Sub-Continent Before The Coming of the Muslims. New York: Grove Press, Inc.,.
- Courtright, Paul B. (1985). Gaṇeśa: Lord of Obstacles, Lord of Beginnings. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-505742-2.
- Daniélou, Alain. Mythes et dieux de l'Inde, Champs Flammarion, 1994/
- Flood, Gavin (1996). An Introduction to Hinduism. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-43878-0.
- Flood, Gavin (Editor) (2003). The Blackwell Companion to Hinduism. Malden, MA: Blackwell Publishing Ltd.. ISBN 1-4051-3251-5.
- Grimes, John A. (1995). Ganapati: Song of the Self. SUNY Series in Religious Studies. Albany: State University of New York Press. ISBN 0-7914-2440-5.
- Jansen, Eva Rudy (2003). The Book of Hindu Imagery. Havelte, Holland: Binkey Kok Publications BV. ISBN 90-74597-07-6. Eighth printing; First published 1993.
- Kirfel W., Die dreiköpfige Gottheit, Bonn, 1948.
- Radhakrishnan, Sarvepalli (Editorial Chairman) (1956). The Cultural Heritage of India. Calcutta: The Ramakrishna Mission Institute of Culture. Second edition, four volumes, revised and enlarged, 1956 (volume IV).
- Winternitz, Maurice (1972). History of Indian Literature. New Delhi: Oriental Books Reprint Corporation. Second revised reprint edition. Two volumes. First published 1927 by the University of Calcutta.
- Zimmer, Heinrich (1972). Myths and Symbols in Indian Art and Civilization. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 0-691-01778-6.
Посилання |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Тримурті |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Trimurti |
- Зображення Тримурті