Повість
Повість — літературний прозовий твір середньої форми, довший за оповідання, але коротший за роман, під відповідною назвою поширений у слов'янських мовах та країнах. До 1950-х років, його відповідник у міжнародному літературознавстві був термін short novel (тобто, дослівно — короткий роман). Після 1950-их його вживають найчастіше як аналог терміна західної літературної традиції novella.[1][2] За сучасними стандартами, аналог повісті novella зазвичай містить від 7,500 до 40,000 слів.[3].
За тематикою наповнення, повість є переважно прозовим епічним твором, що характеризується однолінійним сюжетом.[4]
Зміст
1 Характерні ознаки повісті
2 Історія жанру повісті
3 Див. також
4 Джерела
Характерні ознаки повісті |
Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування повісті та роману менш виразне. Схожі вони за предметом зображення (життєві будні чи вагомі історичні події), засобами зображення, розкриттям характерів. Однак повість охоплює менше коло проблем, коротший період життя героя.
Якщо в романі акцент робиться на розгортанні сюжету й розширенні кола проблем, то в повісті сюжет більш статичний: акцентується на глибшому аналізі одного чи кількох конфліктів, на описах. Як і в романі та оповіданні, вагому роль у повісті відіграє голос автора або розповідача.
На Заході терміну повість відповідає поняття «novella», під яким розуміють твір обсягом від 17 до 40 тисяч слів[5]..
Історія жанру повісті |
У самостійний вид епосу повість відмежувалася лише на початку XIX ст. У києворуській літературі повістю називали будь-яку об'єктивізовану розповідь про життєві та історичні події, вона була близькою до літопису («Повість минулих літ»), апокрифів («Повість про Варлаама і Йоасафа»). Для порівняння (в західній традиції) — «Роман про Лиса», «Роман про троянду». Початки української повісті — у перекладах «Олександрії» і повістей про Трою, які через болгарський варіант грецької хроніки Малали перейшли до києворуських «Хронографів».
У XV ст. з'являється велика кількість перекладених латинських духовних і світських повістей, які через Білорусь, найчастіше в польському або чеському варіанті, потрапляють в Україну («Мука Христова», нова редакція «Олександрії», «Про Трістана»). Появі повісті в українській літературі сприяло засвоєння нею у період бароко насамперед західноєвропейських духовних, рідше — авантюрних і демонологічних повістей.
Перша українська повість, писана українською мовою, — «Маруся» Г. Квітки-Основ'яненка (1833).
Див. також |
- Історична повість
- Новела
- Соціально-побутова повість
Джерела |
↑ наприклад твір Конрада "Серце пітьми", який прийнято вважати novella, часто згадують в українському літературознавстві як повість
↑ Колінько, О. П. «Цілий світ у краплі води»: щодо проблеми дефініції жанру новели // Актуальні проблеми слов'янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство: Міжвуз. зб. наук. ст. — 2009. — Вип. XXI. — С. 546—550
↑ Differences Between a Short Story, Novelette, Novella, & a Novel // OWLcation, 3 червня 2016 (англ.)
↑ Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
↑ Differences Between a Short Story, Novelette, Novella, & a Novel
| |||||||||||||||||||
 | Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
