Ufdjrw

Херсонес Таврійський
44°36′46″ пн. ш. 33°29′37″ сх. д. / 44.61288000002777210° пн. ш. 33.49387300002777579° сх. д. / 44.61288000002777210; 33.49387300002777579Координати: 44°36′46″ пн. ш. 33°29′37″ сх. д. / 44.61288000002777210° пн. ш. 33.49387300002777579° сх. д. / 44.61288000002777210; 33.49387300002777579
Країна	Україна
Розташування	Гагарінський район
Сайт	chersonesos-sev.ru
Херсонес Таврійський Херсонес Таврійський (Україна)
Херсонес Таврійський у Вікісховищі?

Античні міста Північного Причорномор'я
Держави
Боспор
Міста материкової частини
Аліобрикс ·  Борисфен ·  Дикий Сад ·  Лабріт (Семибратнє городище) ·  Ніконій ·  Ольвія ·  Танаїс ·  Тира ·
Міста в Таврії
Калос-Лімен ·  Керкінітида ·  Кіммерік ·  Солгата ·  Солдая ·  Харакс ·  Херсонес Таврійський ·  Страбонів Херсонес ·  Феодосія ·
Скіфські міста
Білогірське городище ·  Кам'янське городище ·  Напіт ·  Палакіон ·  Неаполь Скіфський ·  Хавон ·  Хабеї ·
Міста Боспорського царства
Акра ·  Апатур ·  Артезиан ·  Ахіллей ·  Гераклій ·  Гермонасса ·  Горгіппія ·  Зенонів Херсонес · Ілурат ·  Казека ·  Кепи ·  Кіммерік ·  Китeй ·  Корокондама · Мирмекіон ·  Німфей · Пантікапей ·  Партеніон Порфмій ·  Тірамба ·  Тірітака ·  Фанагорія ·  Феодосія ·
п о р

Стародавнє місто Херсонес Таврійський і його Хора
Ancient City of Tauric Chersonese and its Chora [1]
Світова спадщина
Руїни Херсонеса
44°36′00″ пн. ш. 33°29′00″ сх. д. / 44.61167° пн. ш. 33.49333° сх. д. / 44.61167; 33.49333
Країна	Україна
Тип	Культурний
Критерії	ii, v
Об'єкт №	1411
Регіон	Європа і Північна Америка
Зареєстровано:	2013 (37 сесія)
Херсонес Таврійський на карті Криму
Херсонес Таврійський у Вікісховищі?

Руїни Херсонесу

Херсоне́с Таврі́йський (у перекладі з дав.-гр. Χερσόνησος — ἡ χερσόνησος (ге¯ херсо́не¯сос) означає «півострів», за середньовіччя — Херсон, у давньоруських джерелах — Корсунь^[2]) — старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя).

23 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Херсонес Таврійський був включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. До списку була також внесена і хора — сільськогосподарська округа навколо Херсонесу.^[3]

Історія |

Портик базиліки в Херсонесі

Держава-місто |

Херсонес Таврійський заснований 422—421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму. Херсонес розміщений біля Карантинної бухти в межах сучасного міста Севастополя. Найдавніші археологічні знахідки в Херсонесі — уламки чорнофігурної кераміки — датуються VI століттям до н. е. За свідченням Страбона, поряд з Херсонесом Таврійським розташовувалося інше місто, яке Страбон називає Давній Херсонес, що, можливо, дало назву для Херсонеса Таврійського.

Уже через століття після засосуваня територія Херсонесу охоплювала весь півострів, що лежить між Карантинною і Пісочною бухтами (в перекладі з грецької «Херсонес» якраз і означає півострів).

Економічний і політичний розквіт Херсонесу Таврійського припадав на IV—II ст. до н. е. Він був демократичною державою, карбував власні монети. Основою його економіки було виноградарство, рибний промисел, ремесла і торгівля (збіжжям, а також худобою та рибою) з іншими грецькими містами, скіфами й таврами.

Історик Сіріск |

У III ст. до н. е. в Херсонесі жив і працював історик Сіріск, перший історик на теренах України. Сіріск зробив опис історії міста Херсонеса та його взаємин з Боспорським царством, однак його праці не збереглися. Припускають, що, як і Геродот, він виступав у театрі, а саме в Античному амфітеатрі Херсонеса, спорудженому в той час.

Боспорське царство |

За весь час існування міста-держави херсонесцям доводилося вести численні війни. У II століття до н. е. Херсонес вів тривалу війну зі скіфами. Була втрачена Керкінітида, зруйнований Калос Лімен, ворог неодноразово стояв біля воріт міста. Херсонес був змушений звернутися за допомогою до понтійського царя Мітрідата VI Євпатора, який скерував до Криму великий загін на чолі з полководцем Діофантом. Діофант на чолі об'єднаної армії, куди входили херсонеські і понтійські війська, протягом трьох кампаній (у 110-107 рр. до н. е.) розгромив скіфів, взяв Феодосію, дійшов до Керченського півострова й захопив Пантікапей. Проте Херсонесу не вдалося зберегти свою самостійність: він увійшов до складу держави Мітрідата. Відтоді місто перебувало в тривалій залежності від Боспорської держави.

Стародавній Рим |

Після смерті Мітрідата VI Євпатора політична карта всього Східного Середземномор'я кардинально змінилася. Вибираючи з двох бід меншу, херсонесці вирішили «стати під тверду руку» Риму як «вільного міста» і позбутися принизливої опіки царів Боспору. Римський диктатор Гай Юлій Цезар прийняв Херсонес під опіку Риму. Однак пізніше, ідучи за своїм улюбленим принципом «розділяй і володарюй», римські імператори то підпорядковували місто своїм союзникам — боспорським царям, то надавали йому «свободу», коли необхідно було стримати амбіції боспорських монархів.

У перших століттях н. е. в Херсонесі затверджується олігархічна республіка, влада в якій належала незначному колу впливових, знатних і покірних Риму осіб. У 60-ті роки I століття римляни організували велику військову експедицію в Таврію, щоб дати відсіч скіфам, які знову загрожували містові. Після розгрому скіфів військами трибуна Плавта Сільвана Херсонес стає форпостом римських військ у Північному Причорномор'ї.

У цитаделі міста, змінюючи і доповнюючи один одного, стояли загони I Італійського, XI Клавдієвого та V Македонського легіонів з провінції Нижня Мезія (тер. сучас. Болгарії), а в херсонеській гавані базувалися кораблі Мезійського Флавієвого флоту. У місті розташовувалась ставка військового трибуна, якому підпорядковувалися сухопутні й морські сили в Криму. Через загрозу вторгнення гуннської орди в останній чверті IV ст. римське командування передислокувало у Таврику легіон Balistarii Seniores, що підпорядковувався військовому магістру Сходу, а згодом склав основу херсонеського гарнізону.

Християнство Херсонесу |

На початку IV століття в Херсонесі була заснована християнська єпископська кафедра. У 301 р., за часів імператора Діоклетіана, Патріарх Єрусалимський Гермон послав у країну Тавроскіфів, в місто Херсонес, єпископів Єфрема та Василя. 310 р. — дізнавшись про мученицьку смерть святителів Єфрема й Василя, Патріарх направляє в Крим трьох його сподвижників — єпископів Євгена, Елпідія і Агафодора.

У V столітті християнство стає офіційною релігією. Безжально руйнуються пам'ятки античного мистецтва, театр, храми, їх заміняють християнські церкви, каплиці. У складі Римської держави в IV—V століттях місто вело виснажливу боротьбу за виживання, стримуючи натиск найсильніших варварів, серед яких особливою жорстокістю відзначалися гуни. Херсонес, захищений потужними оборонними стінами, продовжує жити ще тисячоліття, але вже в умовах нового, феодального ладу.

Візантійська імперія |

У V столітті Херсонес увійшов до складу Візантійської Імперії. З V до XI століття Херсонес був найбільшим містом на північному березі Чорного моря і важливим центром візантійської культури. З IX століття він став однією з її військово-адміністративних областей (фем) — спочатку під назвою Клімата, згодом — Херсонес. До того часу змінився не тільки зовнішній вигляд середньовічного міста, а і його ім'я: візантійці називали його Херсоном, слов'яни — Корсунем.

Монета НБУ присвячена Херсонесу Таврійському

581 року Херсонес обложило військо Тюркського каганату, що переправилося через Керченську протоку у Крим 576 року.

Херсонес у руській політиці |

Тюрки облогали візантійський Херсонес 581 року

За цей півтисячолітній період своєї історії Херсонес опинявся на перехресті військово-політичних інтересів Хозарського каганату, Київської Русі, печенігів і половців.

Хрещення князя Володимира в Херсонесі. Фрагмент розпису Володимирського собору в Києві

У 988 році київський князь Володимир після кількох місяців облоги захопив місто. Взяття Корсуня дало змогу Володимирові диктувати свої умови візантійському імператорові Василеві II і одружитися з візантійською царівною Ганною. У свідомості давньоруських літописців захоплення Корсуня нерозривно пов'язане з Хрещенням Русі та поширенням християнства^[4][5]. З того часу (частково раніше) культурні впливи Візантії на Київську Русь йшли переважно через Херсонес (Корсунь).

Трапезундська імперія |

З початку XIII століття (від захоплення Константинополя хрестоносцями) Херсонес опинився в залежності від Трапезундської імперії.

Генуя й татари |

У середині XIV століття, коли торгівлю на Чорному морі монополізували генуезці, Херсонес швидко занепав і був знищений татарами (1299 р. — нападом Ногая). Великий князь Литовський Ольгерд розбив кримськотатарське військо в 1363 році поблизу гирла Дніпра та продовжив свій похід у Криму, спустошивши Херсонес і захопивши тут всі цінні церковні предмети. Його наступник Вітовт в 1397 році пішов на Крим, дійшов до Кафи і знову зруйнував Херсонес.

У 1399 році темник Золотої Орди Едигей захоплює і спалює місто. Після цього нищівного удару Херсонесу вже не судилося піднятися. Херсонес був насамперед торговим містом і загинув не лише внаслідок нападів та плюндрування, а й через зростаючу конкуренцію з генуезькими колоніями: Кафою, Чембало та іншими.

Руйнування московитами 1812 року |

Професор Кембриджу, мандрівник Е. Д. Кларк стверджував після відвідин Херсонесу 1812 року:

Руйнування росіянами 2015 року |

Під час окупації Криму російською армією в зоні археологічного заповідника в серпні 2015 року російські військові викопали та залили бетоном площу 250×250 м, безповоротно зруйнувавши фундаменти садиби античних часів.^[7]

Державний лад |

Херсонес. Підмурки християнської церкви доби Візантії

Володимирський собор стоїть на місці центральної площі Херсонесу, на якій в античні часи відбувалися народні збори

Херсонес був типовим грецьким полісом. Це місто-держава було рабовласницькою республікою з демократичною формою правління. Вищим органом влади були збори всіх вільних громадян чоловічої статі, які досягли повноліття. Народні збори приймали закони і вирішували найважливіші питання. Повсякденним життям міста керували виборна рада та колегії, які здійснювали спостереження за всією діяльністю жителів міста. Історики припускають, що члени ради обиралися на місяць, а її секретар (грамматевс) — на рік. Ім'я царя (базилевса) було епонімом, тобто його ім'ям називався і датувався рік. Від стародавньої високої посади царя збереглися почесні, але тільки формальні релігійні функції. Для командування військом обиралася колегія стратегів, пізніше їх замінили архонти.

Колегія деміургів охороняла чистоту демократичного ладу. У місті існували народний суд і спеціальні посадові особи — дікасти (судді). Рішення суду приймалися за допомогою голосування камінчиками, тобто таємним голосуванням. Державна скарбниця і священні суми перебували у віданні різних осіб, які також обиралися народом, а після закінчення терміну служби звітували перед народними зборами про проведені витрати. Агораноми спостерігали за порядком на ринку, астіноми — за точністю мір ваги та об'єму, імена останніх карбувалися на монетах і ручках амфор.

Як і в інших античних державах, в Херсонесі надавали великого значення фізичному вихованню та навчанню. Тому тут існувала особлива посада гімнасіарха. Всі ці посади були виборними, вибори проводилися або хейротонією (голосування підняттям рук), або за жеребом. До числа найважливіших посадових осіб належали номофілаки — магістрати, характерні виключно для аристократичних та олігархічних держав, де вони мали право накладати покарання, призначати послів тощо. Така риса аристократичного устрою пов'язана із завоюванням і підпорядкуванням місцевого населення і необхідністю бути в постійній військовій готовності, коли представники найзаможніших родин виступають основою збройних сил.

Політична історія Херсонесу V—II ст. до н. е. майже невідома. Мабуть, тільки один, але зате дуже важливий період висвітлений у джерелах дуже повно. З III в. до н. е. грізною силою в Північному Причорномор'ї стають скіфи. Розрізнені їх племена поступово переходять до осілого способу життя, землеробства (поряд зі скотарством), утворення племінних союзів. Політичне їх об'єднання завершується створенням великої держави з центром у Неаполі («Нове місто», руїни його — на південно-східній околиці сучасного Сімферополя). На чолі його стає розумний і енергійний вождь — цар Скілур. Скіфська знать мріє про багатства грецьких міст, прагне захопити в свої руки узбережжя з його заморською торгівлею.

У I столітті до н. е. Херсонес втратив демократичну форму правління, потрапивши в залежність від Римської імперії і довго служив основним форпостом її політики в Північному Причорномор'ї.

Економіка |

Руїни монетного двору в Херсонесі

Середньовічні піфоси, в яких зберігалися численні товари

Залишки давилень виноробні в Херсонесі

Торгівля Херсонесу була переважно посередницькою. З грецьких міст Малої Азії, островів Егейського моря та материкової Греції (Гераклея, Синоп, Делос, Родос, Афіни) купці привозили сюди прикраси з дорогоцінних металів, зброю, розмальований чорно-лаковий посуд, оливкову олію, мармур тощо. Частина цих товарів перепродувалася сусідам — скіфам. Значну частку херсонеського експорту становили тубільні товари: хліб, худоба, шкіри, хутра, мед, віск, а також раби.

Гераклійський півострів херсонесці перетворили на свою сільськогосподарську зону — так звану хору, де були споруджені укріплення, садиби, розмежовані наділи, зазеленіли виноградники і сади (пор. Поселення Панське). Виноградарство та виноробство склало основу місцевого сільського господарства. У самому місті розвивалися ремесла: гончарне, ковальське, ливарне, будівельне й косторізне. У всі часи жителі Херсонесу були чудовими мореплавцями і рибалками.

Римський протекторат сприяв економічному піднесенню в I—III століттях. Городяни активно зміцнювали міські стіни і вежі, споруджували нові храми, будували терми (лазні), перебудовували амфітеатр, провели декілька гілок водогону. Херсонес вів жваву торгівлю з великими торгово-ремісничими центрами Чорного і Середземного морів і, насамперед, зі своїми традиційними партнерами на південному березі Понта — Гераклеєю, Синопом, Амісою, Амастрією. У Херсонесі періодично поновлювалося карбування золотих монет (див. Монетний двір (Херсонес)). До товарів, що традиційно імпортувалися в місто, додалися витончений скляний та бронзовий посуд, різноманітна червоно-лакова кераміка, прянощі. З міста у великих обсягах вивозилася сільськогосподарська продукція, шкіри, солона і сушена риба, рибні соуси. У цей час рибальство перетворюється на самостійну галузь міського господарства. В ході розкопок виявлено приблизно сотню рибозасолювальних цистерн, ємність деяких з них сягала 30—40 тонн.

Після захоплення Херсонесу Володимиром, Візантія уклала з Київською Руссю рівноправний союз. Херсонесу, який служив посередником у торгівлі, цей союз був дуже вигідний. Звідси в Малу Азію і Візантію відправляли продукти сільського господарства і тваринництва; з південних країн у Херсонес і далі, на північ, везли зброю, тканини, олію.

У XI—XII століттях спостерігається деяке ослаблення торгово-економічних позицій Херсона. Однак місто ще зберігало своє значення як опорний пункт візантійської військово-політичної присутності в регіоні, що підтверджують знахідки печаток Севастії — вищих чиновників, членів імператорських родин.

Згодом могутність Візантії ослабла, і в XIII столітті торгівля на Чорному морі опинилася в руках італійських (венеціанських, а потім генуезьких) купців, які заснували у Криму свої факторії. Торгові шляхи перемістилися до Східного Криму, і це стало однією з причин занепаду економіки Херсонеса.

До середини XV століття життя в Херсонесі остаточно згасло.

Дослідження |

Базиліка 1935 року
на купюрі «Одна гривня»

Дослідження руїн колишнього Херсонесу розпочато з 1827 р., а систематичні розкопи — з 1876 р. (Р. Ленер, К. Гриневич, Г. Бєлов, П. Якобсон та ін.). При розкопах виявлено залишки грецьких, римських і візантійських оборонних мурів, житлових кварталів, домів з басейнами на дощову воду, лазничками й ін. устаткуваннями, господарчих і ремісничих споруд; понад 50 християнських церков, терм, театру (на 3000 осіб) тощо. За мурами міста розкопано чимало поховань з багатим інвентарем.

На території Херсонесу міститься Херсонеський історико-археологічний музей-заповідник.

Археологічний парк |

Докладніше: Національний заповідник «Херсонес Таврійський»

Портик базиліки 1935 року в Херсонесі увечері після заходу Сонця

Унікальна збереженість археологічних знахідок дає змогу створити на базі Херсонеса Таврійського перший в Україні — археологічний парк. Археологічні парки — не новина в Європі і світі. Вони створені вже у Ізраїлі, Іспанії, Греції, Італії.

Парк буде розміщений на околиці античного міста, де є цікаві археологічні об'єкти античної доби (ділянки античних шляхів, залишки садиб, стародавні винарні, залишки від античних виноградників і садів). За планом, частка ділянок буде лише законсервована, інші будуть музеєфіковані, на вільних, сусідніх ділянках можливе створення макетів садибних будівель з частковою їх ревіталізацією і включенням для туристичного використання.

Створення археологічного парку дасть змогу залучити нові інвестиції в проекти укріплення берегів, які частково поглинуло море. В археологічному парку планують створити нову експозицію, школу археології. Іде розробка концепції парку на 2010—2018 роки. Перша черга споруд виникне в Юхариній балці. Тут планують створення візит-центру з екскурсійним бюро, з музейною крамницею, з павільйоном інтерактивної експозиції.

Включення до ЮНЕСКО |

Херсонес Таврійський був включений до світової спадщини ЮНЕСКО 23 червня 2013 на 37-й сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у Камбоджі. До списку була також внесена і хора — сільськогосподарська округа навколо Херсонесу.^[3] Рішення про включення було одноголосним. Єдине зауваження стосувалося до величезної православної церкви-новобудови у самому центрі Херсонеського городища, що, на думку деяких археологів, шкодить древньому пам'ятникові.^[8]

Галерея |

• 
  

  

  
  

  
  

  Візантійська капитель із розкопок, Херсонес Таврійський, Крим
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Руїни античного амфітеатру в Херсонесі
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Фортечна стіна. Вид з боку головної міської брами. На дальньому плані видно вежу Зенона
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Залишки колишнього Монетного двору
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Сигнальний дзвін у Херсонесі
  

  
  

  
  

Див. також |

• Національний заповідник «Херсонес Таврійський»


• Давній Херсонес


• Античні терми Херсонеса Таврійського

Примітки |

Література, джерела |

• 
  Вус О. В. Мобильная группировка римской армии в Таврике в конце III –– V вв. н. э. // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средневекового Крыма. –– 2016. –– № 8. –– С. 357––376.


• 
  Вус О. В. Оборонительные сооружения ранневизантийского Херсона: реконструкция и развитие городской фортификации в IV—VI вв. // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средневекового Крыма. — 2017. — Вып. 9. — С. 203—247.


• 
  Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор'ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV –– на початку VII ст. –– Львів: Тріада Плюс, 2010. –– 304 с.


• 
  Зубар В. Херсонес Таврійський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 372-378. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Херсонес Таврійський

• 
  Сорочан С. Б. Византийский Херсон (вторая половина VI — первая половина X вв.) Очерки истории и культуры. Ч. 1-2. / Отв. ред. Г. Ю. Ивакин. –– Харьков: Майдан, 2005.


• 
  Сорочан С. Б. Византийские военные силы в Крыму в VI—VII вв. // Stratum Plus. Время великих миграций. –– 2014. –– № 6. –– С. 113––131.


• 
  Сорочан С. Б. Государственное устройство раннесредневекового Херсона и «призраки самоуправления» // Византийский временник. –– 2003. –– Т. 62. –– С. 21––46.


• 
  Сорочан С. Б., Зубарь В. М., Марченко Л. В. Жизнь и гибель Херсонеса. –– Харьков: Майдан, 2001.


• 
  С. Б. Сорочан, М. В. Зубарь, Л. В. Марченко. Херсонес, Херсон, Корсунь. — Київ: Стилос, 2003


• Наследие византийского Херсона: [кат. лучших музейн. собр. различных государств: фотоальбом / авт.-сост.: Т. Яшаева и др.] ; Нац. заповедник «Херсонес Таврический», Гос. Эрмитаж, Гос. ист. музей. — Севастополь [и др.]: Телескоп, 2011. — 706, [1] с. : фот., цв. фот. ; 29х23 см. — В вых. дан. также: Остин (США): Ин-т классич. археологии: Ин-т гуманитар. исслед. Паккарда — На авантит.: К 185-летию раскопок Херсонеса Таврического. — Парал. тит. л. укр., англ. — Текст парал. рус., укр., англ. — Библиогр.: с. 678—705. — Указ.: с. 706—707. — 1 000 экз.— ISBN 978-966-1539-22-7. — ISBN 978-0-9748334-2-2 (ИКА Техас. ун-та)


• Скарби Херсонеса Таврійського = Сокровища Херсонеса Таврического = Treasures of Tauric Chersonesos: [альбом / авт.-упоряд.: М. Алексєєнко та ін. ; фотозйомка: К. Зикова та ін.]. — Київ: Мистецтво, 2014. — 319 с. : кольор. фот. ; 34х23 см. — На авантитулі: До 1025-річчя Хрещення Київської Русі. — Текст та підписи до фот. парал. укр., рос., англ. — ISBN 978-966-577-203-3
  


• 
  Шубарт, Павло. Пізнай свій край, або Україна чудесна// Чорноморські новини, 2007. — № 117-118.


• 
  Шестаков С. Очерки по истории Херсонеса в VI—X веках по Р.X. — Москва, 1908


• 
  Белов Г. Херсонес Таврический. — П., 1948


• 
  Якобсон А. Средневековый Херсонес XII—XIV вв. — П., 1950


• 
  Пятишева Н. Ювелирные изделия Херсонеса. — Москва, 1956


• 
  Кадеев В. Очерки истории экономики Херсонеса Таврического в І-IV вв. нашей эры. — X., 1970


• 
  Гавриленко О. А. Античні держави Північного Причорномор'я: біля витоків вітчизняного права (кінець VII ст. до н. е. — перша половина VI ст. н. е.). Монографія. — Харків: Парус, 2006. — 352 с.


• 
  Гавриленко О. А.Особливості правосвідомості громадян північнопричорноморських держав античної доби // Часопис Київського університету права. — 2006. — № 1. — С. 30-35.


• 
  Гавриленко О. А..Поняття та види злочинів в античних державах Північного Причорномор'я // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — № 817. — Серія «Право». — 2008. — Вип. 1(3). — С. 153—159


• Херсонеська держава // Ольговський С. Я. Давньогрецькі міста-колонії Північного Причорномор'я: навчальний посібник. — К.: КНУКіМ, 2007


• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.


• 
  Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  

Посилання |

• 
  Херсонес Таврійський // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
  


• Херсонес Таврійський


• Bibliotheca Chersonessitana — оцифровані рідкісні видання з історії та археології Криму й Херсонесу


• Нічний Херсонес у фотографіях

п о р Світова спадщина ЮНЕСКО в Україні Культурні Собор святої Софії і прилеглі монастирські споруди  ·  Києво-Печерська лавра (Церква Спаса на Берестові)  ·  Ансамбль історичного центру Львова  ·  Дуга Струве *  ·  Резиденція митрополитів Буковини і Далмації  ·  Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі і України (Потелич, Матків, Жовква, Дрогобич, Рогатин, Нижній Вербіж, Ясіня, Ужок) **  ·  Херсонес Таврійський Природні Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи *** Примітки: * - спільно з Білоруссю, Естонією, Латвією, Литвою, Молдовою, Норвегією, Росією, Фінляндією та Швецією; ** - спільно з Польщею; *** - спільно з Австрією, Албанією, Бельгією, Болгарією, Іспанією, Італією, Німеччиною, Румунією, Словенією, Словаччиною та Хорватією

п о р Визначні місця Криму Адалари • Аджимушкайські каменярні • Ай-Петрі • Аквапарк «Бананова республіка» • Ак-Кая • Ангарський перевал • Арабатська стрілка • Арабатська фортеця • «Артек» • Аю-Даг • Балаклавська бухта • Ханський палац • Воронцовський палац • Демерджі • Джума-Джамі • Долина привидів • Донузлав • Євпаторійський центр космічного зв'язку • Єні-Кале • Інкерман • Казантип • Кара-Даг • Картинна галерея Айвазовського • Кримська обсерваторія • Кримська АЕС • Кримський тролейбус • Ласпі • Ластівчине гніздо • Лівадійський палац • Магарач • Мангуп • Масандрівський палац • Мармурова печера • Неаполь Скіфський • Нікітський ботанічний сад • Пантикапей • Галявина казок • Роман-Кош • Судак • Тарханкут • Учан-Су • Херсонес • Чуфут-Кале • Ялтинська набережна