Лиман Леонід
| Леонід Лиман | |
|---|---|
 | |
| Народився | 13 серпня 1922(1922-08-13) Малі Сорочинці |
| Помер | 31 жовтня 2003(2003-10-31) (81 рік) Нью-Йорк |
| Громадянство |  США |
| Національність | українець |
| Діяльність | письменник |
| Відомий завдяки | поет |
|відомий_?відома?=
Леоні́д Ли́ман (* 13 серпня 1922, Малі Сорочинці — † 31 жовтня 2003, Нью-Йорк) — поет, публіцист, літературний критик. Яскравий представник українського модернізму.
Зміст
1 Життєпис
2 З творчого доробку
3 Вшанування пам'яті
4 Примітки
5 Література
6 Посилання
Життєпис |
Народився в сім'ї священика у селі Малі Сорочинці на Полтавщині.
Батька розстріляли більшовики, трагічно обірвалося життя й мами. Від голоду й страшного животіння в радянському сиротинці, який мало чим відрізнявся від зони, його врятували чужі люди, перед якими Л. Лиман
вважав себе боржником до кінця свого життя.
Віршуванням захопився ще будучи школярем. У 1939-1941 роках студіював в Харківському учительському інституті.
В часі Другої світової війни співпрацює у газеті "Нова Україна" (Харків). Подорожує по Україні. Відвідує окуповані німцями Одесу, Миколаїв, Донецьк (певний час мешкав, імовірно, у Краматорську, про що свідчить його вірш «Краматорськ»), стає свідком розкопок масових захоронень людей знищених радянським тоталітарним режимом у Вінниці (1943).
Оселяється у Львові, друкується у газетах "Львівські вісті", "Краківські вісті", у журналах "Наші дні", "Золотий перстень". Заприязнюється з визначними літературними діячами Євгеном Маланюком та Михайлом Орестом. Під кінець війни еміґрує на захід Європи, де перебуває в таборах переміщених осіб. Разом з поетом Леонідом Полтавою, за допомоги Володимира Ярошевича потайки вивозять українські шрифти з колишньої друкарні журналу «Дозвілля» та газети "Земля" з міста Плауена (радянська окупаційна зона) і, таким чином, започатковують український друк спочатку в Реґенсбурзі на Дунаї, а згодом — "Прометей" видавництво в Новому Ульмі[1].
Лиман був мовним редактором в газеті «Українські вісті» (Ной-Ульм), публікувався в «Альманасі МУРу», «Світанні», «Арці». 1949 переїхав до США до Нью-Йорку. Попервах працював натирачем підлоги. У 1960-70-х роках власними силами видавав "Нотатник" — місячник суспільно-політичної проблематики. Публікувався в газетах «Український Прометей», «Українська літературна газета», «Українські вісті», журналі «Сучасність».
Був членом ОУП «Слово».
| « | ...Дехто з критиків вважає його за одного з двох-трьох найкращих поетів його покоління. І справді, коли порівняти його творчість із поезіями однолітків, вона дивує дозрілістю, великим художнім контролем та холодною проникливістю спостереження... Це - поезія великої лаконічности і стриманости вислову, мінімальности мистецьких засобів та низької почуттєвої температури. Вона являє собою цікавий і незвичайний процес: коли здебільшого українські поети несвідомо "з'їжджають" у публіцистику, - Лиман починає з публіцистики і надиво часто "виїжджає" на верхи поезії. ...Поет посередньо вказує на жах чутливої людини перед жорстокою, мертвою добою, що її технологія спрямована на війну, смерть і знищення. Єдина відповідь на нелюдськість доби - горда резигнація та іронія. Тут відчуваємо, хоч дуже далеку, але все таки виразну, співзвучність із еліотівським світом порожнечі і нудьги та з світом Пабльо Неруди, де конкретні, випадкові деталі щоденности передають метафізичні правди людства.[2] | » |
З творчого доробку |
Автор «Повісті про Харків», віршів.
- Лиман Л. З листа в Европу // Слово. Збірник 3. — Нью-Йорк: ОУП, 1968. — С. 191.
- Лиман Л. Вічне // Слово і зброя: Антологія української поезії, присвяченої УПА і революційно-визвольній боротьбі 1942—1967 / Упоряд. Л.Полтава. — Торонто — Онтаріо, 1968. — С. 35.
- Лиман Л. Демографічна політика і демографічна дійсність у Радянському Союзі // Сучасність. — 1976. — Ч. 4 (184). — С. 101—103.
- Лиман Л. Хто фальсифікатори? // Сучасність. — 1976. — Ч. 3 (183). — С. 55—59.
- Лиман Л. Ювілеї // Літературно-науковий збірник — 1. — Нью-Йорк: Укр.-американське видавництво, 1952. — С. 3-6.
- Леонід Лиман. Пам'ять: Поезія і проза, Р. Доценко (упор., ред.), Київ, 2002. ISBN 966-95840-8-6
Вшанування пам'яті |
В Полтаві існує вулиця Леоніда Лимана.
Примітки |
↑ Агеєва, Віра (18 січня 2018). Як американці конфіскували український переклад Орвелла (Укр.). BBC. Процитовано 18 січня 2018.
↑ Богдан Бойчук, Богдан Рубчак, Вступне слово // Координати, б/м, 1969. Т. 2.
Література |
- Літературно-науковий збірник, Нью-Йорк, 1952, Ч. 1.
- Координати, б/м, 1969. Т. 2.
- Березіль, 1996, № 9-10.
- Сучасність, 2000, № 7-8.
- Кур'єр Кривбасу, 2002, № 151.
Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.- Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
- Слабошпицький М. Загадка довгого мовчання. Леонід Лиман // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 708—719.
- Соловей О. До проблеми творчої біографії Леоніда Лимана //Донбас: культурно-освітній обмін з українцями світу: матеріали науково-практичної конференції. -Донецьк: Донецьке обласне відділення Товариства «Україна-світ», Український культурологічний центр, 2011. — С. 250—259.
Посилання |
- Людина, якої ми не знали — Леонід Лиман
- ЛЕОНІД ЛИМАН
- Encyclopedia of Ukraine, vol. 3 (1993).
- Він жив для інших, не для слави (життя скромної талановитої людини Леоніда Лимана)
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
