Ufdjrw

	; Катеринославська губернія;
	; ; ; Герб;
	; ;
Центр	; Катеринослав;
Утворено	; 1802;
Площа	; 5 635 737 (1897)
Населення	; 2 113 674 осіб (1897)
Густота	; 34.3 осіб / км²

Катеринославська губернія

Катериносла́вська губе́рнія — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, УНР, Української держави та Української СРР.

Зміст

1 Історія

2 Герб

3 Адміністративний склад
- 3.1 Катеринославська губернія в Російській імперії
  - 3.1.1 Склад населення 1859 року
- 3.2 Катеринославщина в 1917–1920 роках
- 3.3 За УСРР у 1918–1925 роках

4 Населення

5 Повіти губернії

6 Округи губернії (1923–1925 роки)

7 Очільники губернії
- 7.1 Губернатори
- 7.2 Очільники губернії в 1917–1925 роках

8 Примітки

9 Посилання

10 Джерела

Історія |

Після ліквідації Новоросійської губернії 8 жовтня 1802 року була утворена Катеринославська губернія в складі Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також Ростовського (з Нахічеванським вірменським округом) і Таганрізького градоначальництв.

У 1805 році в складі губернії були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.

1897 року Ростовське й Таганрізьке градоначальства відійшли до Області війська Донського.

Герб |

Герб Катеринославської губернії затверджений 5 липня 1878. Опис герба: «У лазуревом щиті золоте вензелове зображення імені Імператриці Катерини II між такими ж цифрами 1787, оточене дев'ятьма золотими шестипроменевими зірками. Щит увінчаний імператорською короною й оточений золотими дубовим листям, з'єднаними Андріївською стрічкою».

Адміністративний склад |

Катеринославська губернія в Російській імперії |

Карта Катеринославської губернії (1821)

У 1802 році Катеринославська губернія складалася з Бахмутського, Катеринославського, Маріупольського, Новомосковського, Павлоградського повітів, а також Ростовського (з Нахічеванським вірменським округом) і Таганрізького градоначальництв. У 1887 році від Катеринославської губернії відокремлені Ростовський повіт і Таганрізьке градоначальництво, які відійшли до Області війська Донського).

У 1805 році в складі Катеринославської губернії були утворені Олександрівський, Верхньодніпровський і Слов'яносербський повіти.

1859 року від Тагарізького міського начальства відділені Маріупольський грецький (керується Маріупольським грецьким судом) й Нахичеванський вірменський (керується Нахичеванським вірменським магістратом) округи.

Склад населення 1859 року |

Катеринославська губернія, адміністративний поділ на 1859 рік

На 1859 рік населення губернії склало 1 057 958 осіб (531 531 чоловіків й 526 427 жінок), що мешкали у 2454 населених місцевостях у 152 090 подвір'ях.

Національний склад:

Малороси (українці). Чисельність складає понад 80% населення губернії. Найбільший відсоток українців був у західних повітах (Верхньодніпровський, Катеринославський й Новомосковський повіти), де були паланки Запорозької Січі, де з неукраїнського населення були тільки євреї по містах та невелика чисельність росіян. Масового українці заселили край губернії у 17 сторіччі.

Великороси (росіяни). Чисельність до 80 тисяч осіб (7,5% населення губернії). У містах до росіян відносить більша частина купців.
- Росіяни у Катеринославському повіті живуть у
  - майже повністю російських поселеннях (Растання (Бажанове), Олександрівка (Яковлеве, Красна Долина), Мишина, хутір Петрівка, Олексіївка (Савицького), Струківка (Ольцова)),
  - змішані з іншими народами (Микільське-на-Дніпрі, Новопокровське, Шумаківка, Якимівка, Лошкарівка, Невчая (Сергіївка), Михайлівка (Мавросіївка), Арбузівка, Вище-Тарасівка).
- Росіяни у Олександрівському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (панська Михайлівка, державний хутір Любицький, панське село Хвалибогівка, хутір Касьянів, панське село Богодарівка), так і у змішаних з іншими народами (Круте, Гайчул, Темрюк).
- Росіян у Бахмутському повіті до 20 тисяч живуть як у майже повністю російських поселеннях (Віролюбівка, Миколаївка, Олександрівське, 874, 907, 910–912, 946–948, 953, 956, 959, 962, 968–969, 981, 984, 986, 987, 1004, 1009, 1037, 1042, 1052, 1067), так і у змішаних з іншими народами(№ 710–711, 895, 908, 921, 952, 954, 997, 1001–1002, 1045, 1050).
- Росіяни у Новомосковському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях (№ 1693, 1705), так і у змішаних з іншими народами (№ 1656, 1698, 1709).
- Росіян у Павлоградському повіті до 17 тисяч живуть як у майже повністю російських поселеннях (Миколаївка, Хороше (Писемське), Добринька (Іродове), Олександропіль (Мала Дача), хутір Шатохинський, Тернівка, Богданівка, Надежине (Теленневе)), так і у змішаних з іншими народами (Дмитрівка, Катеринівка, Петрівське, Новопавлівка, Миколаївка (Рудове), хутір Букріївський, Олксандропіль, Варварівка, Троїцьке, Самойлівка).
- Росіяни у Ростовському повіті живуть як у майже повністю російських поселеннях(№ 2120–2122, 2138–2140), так і у змішаних з іншими народами(№ 2109, 2111, 2113, 2124, 2142, 2143).
- Росіян у Слов'яносербському повіті до 23 тисячживуть як у майже повністю російських поселеннях(№ 2203, 2261–2262, 2272, 2295, 2300, 2314, 2353), так і у змішаних з іншими народами(№ 2247, 2302, 2304, 2343).

Білоруси. Чисельність до 1500 осіб (0,14% населення губернії). Мешкають у Сурсько-Литовському, а також у деяких поселеннях Олександрівського повіту.

Поляки. Чисельність до 1500 осіб (0,14% населення губернії). Живить поряд з білорусами у їх поселеннях у Олександрівському повіті. Поляки — однодворці, що вийшли з Кам'янець-Подільської губернії.

Серби. На 1859 рік суцільно злилися з українцями, прийняли українську мову та звичаї. Сліди їх у Слов'яносербському повіті (Черкаське — 11-а рота, Кримське — 6-а рота), у Бахмутському повіті (Луганське — 15-а рота, Троїцьке — 14-а рота та інші).

Молдавани й Волохи. Чисельність до 12 тисяч осіб (1,1% населення губернії). у тому числі: 8750 у Бахмутському, 2500 — у Слов'яносербському, 667 — у Катеринославському повітах).

Німці. Чисельність до 23 тисяч (2,2% населення губернії). Зразковий порядок у поселеннях й домівках, відмінні сади, оброблені лани менонітів й майже відсутність неврожаїв у менонітів складають різку протилежність до господарства інших навколишніх народів. Як зазначено у статистичному описі 1863 року у неврожайні роки меноніти забезпечували харчами інші народи, включно з німцями лютеранами й католиками.
- У Катеринославському повіті група менонітських колоній у Дніпрових порогів (хутір Савельївський, Нейгорст (Жорнувата), Марієнталь (Лачинове), Неєнбург (Малашівка), Ейнлаге (Кічкас), Кронсвейд (Новий Кронсвейд), Шенгорст, Нейдорф (Широке), Розенталь, Кронсталь, Розенгарт (Нова Слободка), Бурвальд (Бабурка), Блюменгардт (Капустяне), Шенсберг (Смоляне), Нейостеринк, Кронсвейд (Старий Кронсвейд), Острів Хортиця, Нижня Хортиця) та окрема католицька у Ямбурзі.
- У Олександрівському повіті група лютеранських колоній на лівобережжі Дніпра (Шенвіз, Блюменфельд, Кринфельд, хутори Шенвізький, Киршів, Аманів, Кернерів, колонія Обідне) та група лютеранських й католицьких колоній між річками Мокрі Яли й її притокою, та землею Озівського козацького війська (Спартівка Третя, Класинівка, Нейєнлаге (Булгаківка), Блюменфельд, менонітський хутір Блюменталь, хутір Федоровський (Бурлацький), Шенфельд, Гайбуден, Кейзердорф, Готланд, Компенау, Рейхенберг, Вікерау, Клейн-Вердер, Гросс-Вердер, Резенберг, Рундевізе, Кальчинівка, Шенбаум, Розенгарт, Білі Вежі, Нейямбург, Фрідріхсталь, Шенталь, Ейнфельд, Кронсдорф, Грунау, Людвігсталь, Дармштат, Нейгоф, Елізабетдорф, Тіргарт, Тігенорт, Тігенгоф, Кіршвальд, Розенфельд).
- У Новомосковському повіті 3 окремих католицькі колонії: Рибальське, Йосипівка й Кронгартен.

Євреї до 23 тисяч осіб (2,2% населення губернії), у тому числі понад 6000 євреїв-колонистів по селах (Межиріч, Новозлатопіль, Веселе, Красносілка, Трудолюбівка, Нечаївка, Графське, Зелене Поле, Надійне, Солодководне). У всіх містах та містечках губернії. Євреї-селяни у 3-му стані Олександрівського повіту біля німецьких колоній.

Греки. Греки селяни у своїх поселеннях у Маріупольському повіті. Велика частина населення Таганрогу та Маріуполя складають греки торговці та ремісники.

Вірмени; до 20 тисяч осіб (1,9% населення губернії). Переважно купці та міщани, що мешкають у Нахічевані й навколишніх поселеннях^[1]

Населення найбільшіх міст губернії станом на 1859 рік^[2]
Місто	Число будівель	Число мешканців
Катеринослав	&&&&&&&&&&&01761.&&&&001761	&&&&&&&&&&016929.&&&&0016 929
Таганріг	&&&&&&&&&&&02032.&&&&002032	&&&&&&&&&&021099.&&&&0021 099
Ростов-на-Дону	&&&&&&&&&&&02839.&&&&002839	&&&&&&&&&&018530.&&&&0018 530
Нахічевань	&&&&&&&&&&&02160.&&&&002160	&&&&&&&&&&015658.&&&&0015 658
Новомосковськ	&&&&&&&&&&&01582.&&&&001582	&&&&&&&&&&010317.&&&&0010 317
Бахмут	&&&&&&&&&&&01940.&&&&001940	&&&&&&&&&&&09514.&&&&009514
Павлоград	&&&&&&&&&&&01122.&&&&001122	&&&&&&&&&&&07934.&&&&007934
Маріуполь	&&&&&&&&&&&&0850.&&&&00850	&&&&&&&&&&&05258.&&&&005258
Слов'яносербськ	&&&&&&&&&&&&0414.&&&&00414	3228
Олександрівськ	&&&&&&&&&&&&0428.&&&&00428	3108
Верхньодніпровськ	&&&&&&&&&&&&0418.&&&&00418	&&&&&&&&&&&02274.&&&&002274

Населення адміністративних одиниць губернії станом на 1859 рік^[3]
Адміністративна одиниця	Подвір'їв	Мешканців
Катеринославський повіт	&&&&&&&&&&013991.&&&&0013 991	&&&&&&&&&&096337.&&&&0096 337
Олександрівський повіт	&&&&&&&&&&024900.&&&&0024 900	&&&&&&&&&0171266.&&&&00171 266
Бахмутський повіт	&&&&&&&&&&017458.&&&&0017 458	&&&&&&&&&0124040.&&&&00124 040
Верхньодніпровський повіт	&&&&&&&&&&014239.&&&&0014 239	&&&&&&&&&&096494.&&&&0096 494
Новомосковський повіт	&&&&&&&&&&017239.&&&&0017 239	&&&&&&&&&0121987.&&&&00121 987
Павлоградський повіт	&&&&&&&&&&016341.&&&&0016 341	&&&&&&&&&0115275.&&&&00115 275
Ростовський повіт	&&&&&&&&&&&09656.&&&&009656	&&&&&&&&&&016643.&&&&0016 643
Слов'яносербський повіт	&&&&&&&&&&011615.&&&&0011 615	&&&&&&&&&&083777.&&&&0083 777
Озівське козацьке військо	&&&&&&&&&&&01771.&&&&001771	&&&&&&&&&&010477.&&&&0010 477
Маріупольська грецька округа	&&&&&&&&&&&05996.&&&&005996	&&&&&&&&&&038350.&&&&0038 350
Нахічеванська вірменська округа	&&&&&&&&&&&01064.&&&&001064	&&&&&&&&&&&07532.&&&&007532
Таганрізьке градоначальництво	&&&&&&&&&&&02174.&&&&002174	&&&&&&&&&&016924.&&&&0016 924

Катеринославщина в 1917–1920 роках |

Після Лютневої революції 1917 року в Російській імперії царська влада була повалена. Тимчасовий уряд Російської республіки призначив губернським комісаром Катеринославщини Костянтина Гесберга. За свідченням Ісаака Мазепи національна самосвідомість українців губернії була дуже низькою, українські партії не мали тут впливу. Зате активно діяли загальноросійські партії — від кадетів до більшовиків. Катеринославська губернія була приєднана 3-м Універсалом УЦР до УНР. Але вже 28 грудня 1917 (10 січня 1918) року Катеринослав було захоплене військами Радянської Росії за допомогою місцевих більшовиків. 3-4 квітня 1918 року Катеринослав було звільнене від російських більшовиків об'єданими військами УНР і Австро-Угорщини.

За законом про адміністративно-територіальний поділ України від 2-4 березня 1918 року Катеринославська губернія скасовувалася:

Катеринославський повіт, частини Верхньодніпровського, Новомосковського Олександрівського повітів уходили до землі Січ,

частина Верхнєдніпровського повіту — до землі Низ (Низова Дніпрянщина),

Слов'яносербський та Бахмутський повіт — до Половецької землі

частина Новомосковського повіту — до Самарської землі

Маріупольський повіт, Павлоградський повіт та частина Олександрівського повіту — до Озівської землі.

Але цей закон так і не вступив у силу; З 3 квітня до початку травня тимчасовим губернатором (губернським комісаром) УНР в Катеринославській губернії був Ісаак Мазепа, у майбутньому — прем'єр-міністр УНР;

Після державного перевороту 29-30 квітня 1918 року, здійсненого генералом Павлом Скоропадським новим губернатором (губернським старостою) був призначений Іван Черніков. Губернія мала бути складеною з 9 повітів: до вже існуючих 8 повітів планувалося долучити Таганрізьким цивільний округ з Області Війська Донського.

Губернський центр зберігався у Катеринославі. Восени 1918 року в південно-східних повітах губернії виник анархістський повстанський рух під проводом Нестора Махна. Після повалення Директорією УНР влади гетьмана губернським комісаром став Юрій Магалевський (листопада 1918 — лютого 1919). Але розпочалась друга війна РСФРР проти УНР і 26 січня 1919 року Катеринослав вдруге було захоплене російськими більшовиками, чому сприяв тоді і Нестор Махно.

Водночас у кінці 1918 року південні і східні райони губернії почали захоплювати війська білих росіян — Донська армія і Добровольча армія, які на початку 1919 року об'єднались під керівництвом Антона Денікіна в Збройні сили Півдня Росії. Махно згідно своїх анархістських переконань боровся проти діючих влад — незалежної України (УНР і УД), військ Австро-Угорщини і Німеччини, білих росіян, але симпатизував спочатку російським більшовикам. Саме з допомогою Махна Радянська Росія взяла під свою владу східну частину Катеринославської губернії. Протягом всієї першої половини 1919 року в східних повітах Катеринославщини тривали важкі бої військ РСФРР, у складі яких була і дивізія Махна, з російськими білогвардійцями. Врешті денікінці змогли у травні-червні 1919 року перейти в наступ. Цьому сприяла політика російських більшовиків, які своєю насильницькою продрозверткою і жорстокими репресіями проти багатьох категорій населення підірвали до себе довіру. 30 червня кубанська дивізія Шкуро відібрала у більшовиків Катеринослав.

Більшовики на чолі з Леніном і Троцьким вирішили перекласти всю вину за свої невдачі на Махна і оголосили його поза законом. Це викликало лють у Махна і з того часу він почав воювати і проти російських більшовиків. У липні-серпні 1919 року вся територія губернії опинилась під контролем білих росіян. Денікін призначив сюди свого губернатора, прізвище котрого було С. С. Щетінін. Але в жовтні сюди з Херсонщини прорвалась Повстанська армія Махна і взяла під свій контроль більшу частину губернії в тому числі 28 жовтня Катеринослав. Денікін був змушений кинути частину військ проти Махна. Врешті-решт російські білогвардійці Денікіна зазнали повної поразки від РСФРР через повну зневагу до всіх неросійських народів, селянства, яких вони відкинули як своїх потенційних союзників.

У грудні 1919 — січні 1920 року Радянська Росія витіснила з Катеринославщини і денікінців і махновців. Махно продовжив війну тепер вже проти комуністів. Губернія стала частиною УРСР (з 1922 року — увійшла до складу СРСР). Лише влітку — восени 1920 року білоросійським військам генерала Врангеля вдавалося захоплювати деякі південні райони губернії — 15-28 вересня білогвардійці зайняли Олександрівськ, Гуляй-Поле, Синельникове, Маріуполь, Волноваху, 6 жовтня — Нікополь та інші населені пункти. Проте вже за кілька тижнів війська Врангеля були повністю розбиті РСЧА. У 1921 році більшовики розбили і армію Махна.

За УСРР у 1918–1925 роках |

Карта Катеринославської губернії, адміністративний поділ від 12 квітня 1923 року

1919 року до Катеринославської губернії долучені землі з Херсонської губернії для створеного Криворізького повіту.

1920 року за радянської влади частина земель Катеринославської губернії на півдні і сході передано до складу новостворених Олександрівської і Донецької губерній.

У 1922 році до Катеринославської губернії долучені Запорізька губернія (колишня Олександрівська губернія) і частина Кременчуцької губернії.

У 1923 році у Катеринославській губернії було скасовано повіти і створено 7 округ та 87 районів.

1 серпня 1925 року Катеринославська губернія була скасована.

Населення |

Мовний склад населення повітів Катеринославської губернії за даними перепису 1897 р.^[4]

Мовний склад населення Катеринославської губернії (1897)

Розподіл населення за мовою по повітах
Повіт	Населення	Українська	Російська	Єврейська	Німецька	Грецька	Татарська	Білоруська	Польська	Румунська	Турецька
Катеринославський повіт	&&&&&&&&&0357207.&&&&00357 207	&&&&&&&&&0198982.&&&&00198 982	&&&&&&&&&&075190.&&&&0075 190	&&&&&&&&&&046441.&&&&0046 441	&&&&&&&&&&020609.&&&&0020 609	&&&&&&&&&&&&0193.&&&&00193	&&&&&&&&&&&&0868.&&&&00868	&&&&&&&&&&&04033.&&&&004033	&&&&&&&&&&&07933.&&&&007933	&&&&&&&&&&&01771.&&&&001771	&&&&&&&&&&&&0168.&&&&00168
Олександрівський повіт	&&&&&&&&&0271678.&&&&00271 678	&&&&&&&&&0224122.&&&&00224 122	&&&&&&&&&&015445.&&&&0015 445	&&&&&&&&&&013886.&&&&0013 886	&&&&&&&&&&014014.&&&&0014 014	&&&&&&&&&&&&&045.&&&&0045	&&&&&&&&&&&&0128.&&&&00128	&&&&&&&&&&&03353.&&&&003353	&&&&&&&&&&&&0293.&&&&00293	&&&&&&&&&&&&&&02.&&&&002	&&&&&&&&&&&&&014.&&&&0014
Бахмутський повіт	&&&&&&&&&0332478.&&&&00332 478	&&&&&&&&&0193510.&&&&00193 510	&&&&&&&&&0103702.&&&&00103 702	&&&&&&&&&&&09457.&&&&009457	&&&&&&&&&&012646.&&&&0012 646	&&&&&&&&&&&&0142.&&&&00142	&&&&&&&&&&&&0346.&&&&00346	&&&&&&&&&&&02468.&&&&002468	&&&&&&&&&&&02000.&&&&002000	&&&&&&&&&&&06371.&&&&006371	&&&&&&&&&&&&&020.&&&&0020
Верхньодніпровський повіт	&&&&&&&&&0211674.&&&&00211 674	&&&&&&&&&0191160.&&&&00191 160	&&&&&&&&&&&09873.&&&&009873	&&&&&&&&&&&05448.&&&&005448	&&&&&&&&&&&04452.&&&&004452	&&&&&&&&&&&&&&09.&&&&009	&&&&&&&&&&&&&026.&&&&0026	&&&&&&&&&&&&0236.&&&&00236	&&&&&&&&&&&&0231.&&&&00231	&&&&&&&&&&&&&068.&&&&0068	&&&&&&&&&&&&&&08.&&&&008
Маріупольський повіт	&&&&&&&&&0254056.&&&&00254 056	&&&&&&&&&0117206.&&&&00117 206	&&&&&&&&&&035691.&&&&0035 691	&&&&&&&&&&010291.&&&&0010 291	&&&&&&&&&&019104.&&&&0019 104	&&&&&&&&&&048290.&&&&0048 290	&&&&&&&&&&015472.&&&&0015 472^[5]	&&&&&&&&&&&01697.&&&&001697	&&&&&&&&&&&&0528.&&&&00528	&&&&&&&&&&&&&095.&&&&0095	&&&&&&&&&&&05317.&&&&005317
Новомосковський повіт	&&&&&&&&&0260368.&&&&00260 368	&&&&&&&&&0242737.&&&&00242 737	&&&&&&&&&&&09628.&&&&009628	&&&&&&&&&&&03635.&&&&003635	&&&&&&&&&&&03452.&&&&003452	&&&&&&&&&&&&&&09.&&&&009	&&&&&&&&&&&&&&07.&&&&007	196	316		&&&&&&&&&&&&&&09.&&&&009
Павлоградський повіт	&&&&&&&&&0251460.&&&&00251 460	&&&&&&&&&0200434.&&&&00200 434	&&&&&&&&&&036164.&&&&0036 164	&&&&&&&&&&&07363.&&&&007363	&&&&&&&&&&&05806.&&&&005806	&&&&&&&&&&&&&038.&&&&0038	&&&&&&&&&&&&0255.&&&&00255	&&&&&&&&&&&&0505.&&&&00505	&&&&&&&&&&&&0553.&&&&00553	&&&&&&&&&&&&&029.&&&&0029	&&&&&&&&&&&&&015.&&&&0015
Слов'яносербський повіт	&&&&&&&&&0174753.&&&&00174 753	&&&&&&&&&&088218.&&&&0088 218	&&&&&&&&&&079281.&&&&0079 281	&&&&&&&&&&&02631.&&&&002631	&&&&&&&&&&&&0896.&&&&00896	&&&&&&&&&&&&&014.&&&&0014	&&&&&&&&&&&&0151.&&&&00151	&&&&&&&&&&&01564.&&&&001564	&&&&&&&&&&&&0511.&&&&00511	&&&&&&&&&&&&0839.&&&&00839	&&&&&&&&&&&&&&04.&&&&004
Загалом по губернії	&&&&&&&&02113674.&&&&002 113 674	&&&&&&&&01456369.&&&&001 456 369	&&&&&&&&&0364974.&&&&00364 974	&&&&&&&&&&099152.&&&&0099 152	&&&&&&&&&&080979.&&&&0080 979	&&&&&&&&&&048740.&&&&0048 740	&&&&&&&&&&017253.&&&&0017 253	&&&&&&&&&&014052.&&&&0014 052	&&&&&&&&&&012365.&&&&0012 365	&&&&&&&&&&&09175.&&&&009175	&&&&&&&&&&&05555.&&&&005555

Розподіл населення за мовою по повітах (у відсотках)
Повіт	Населення	Українська	Російська	Єврейська	Німецька	Грецька	Татарська	Білоруська	Польська	Румунська	Турецька
Катеринославський повіт	&&&&&&&&&0357207.&&&&00357 207	55,7%	21,0%	13,0%	5,8%	0,1%	0,2%	1,1%	2,2%	0,5%
Олександрівський повіт	&&&&&&&&&0271678.&&&&00271 678	82,5%	5,7%	5,1%	5,2%			1,2%	0,1%
Бахмутський повіт	&&&&&&&&&0332478.&&&&00332 478	58,2%	31,2%	2,8%	3,8%		0,1%	0,7%	0,6%	1,9%
Верхньодніпровський повіт	&&&&&&&&&0211674.&&&&00211 674	90,3%	4,7%	2,6%	2,1%			0,1%	0,1%
Маріупольський повіт	&&&&&&&&&0254056.&&&&00254 056	46,1%	14,0%	4,1%	7,5%	19,0%	6,1%	0,7%	0,2%		2,1%
Новомосковський повіт	&&&&&&&&&0260368.&&&&00260 368	93,2%	3,7%	1,4%	1,3%			0,1%	0,1%
Павлоградський повіт	&&&&&&&&&0251460.&&&&00251 460	79,7%	14,4%	2,9%	2,3%		0,1%	0,2%	0,2%
Слов'яносербський повіт	&&&&&&&&&0174753.&&&&00174 753	50,5%	45,4%	1,5%	0,5%		0,1%	0,9%	0,3%	0,5%
Загалом по губернії	&&&&&&&&02113674.&&&&002 113 674	68,9%	17,3%	4,7%	3,8%	2,3%	0,8%	0,7%	0,6%	0,4%	0,3%

Розподіл населення за мовою (у відсотках) у містах
Місто	Українська	Російська	Їдиш	Польська	Німецька	Інша
Катеринослав	15,8%	41,8%	35,4%	3,0%	1,3%	2,7%
Олександрівськ	43,0%	24,8%	27,8%	0,8%	2,0%	1,6%
Бахмут	61,8%	18,9%	16,7%	0,2%	0,6%	1,8%
Верхньодніпровськ	56,0%	11,0%	30,8%	0,5%	0,2%	1,5%
Маріуполь	10,0%	63,2%	15,1%	0,7%	0,8%	10,2%
Новомосковськ	77,3%	9,6%	11,1%	0,6%	0,2%	1,2%
Павлоград	33,4%	34,4%	27,6%	2,0%	0,5%	2,1%
Слов'яносербськ	43,0%	51,5%	4,6%			0,9%
Луганськ	19,1%	68,2%	7,1%	0,5%	0,5%	4,6%
Загалом по губернії	27,0%	40,7%	26,0%	1,8%	1,0%	3,5%

Повіти губернії |

Катеринославський повіт — 1802–1923

Павлоградський повіт — 1802–1923

Олександрівський повіт — утворено з частини Маріупольського повіту, що ввійшла до Катеринославської губернії і частини Павлоградського повіту, 1805–1920

Верхньодніпровський повіт (Верхнедніпровський повіт) — виділений з Катеринославського повіту, 1805–1923

Бахмутський повіт — 1802–1920

Слов'яносербський повіт — виділений з Бахмутського повіту, 1805–1920

Маріупольський повіт — утворений 1874 року поділом Олександрівського повіту

Таганрізьке градоначальництво — у складі губернії в 1802–1887 роках, передано до Області Війська Донського

Ростовське градоначальництво — у складі губернії в 1802–1887 роках, передано до Області Війська Донського

Таганрізький повіт — 1805–1887, 1918 рік, за часів Гетьманату передано з Області Війська Донського

Криворізький повіт — 26 лютого 1919 — 1923 — створений у 1919 році з 30 (за іншими даними 36) волостей

Запорізький повіт — 1922–1923

Нікопольський повіт — —1923

Новомосковський повіт — −1923

Округи губернії (1923–1925 роки) |

Бердянська округа

Запорізька округа

Катеринославська округа

Криворізька округа

Мелітопольська округа

Олександрійська округа

Павлоградська округа

Очільники губернії |

Будинок губернатора — резиденція Катеринославських губернаторів у 1887–1917 роках.

Губернатори |

Очільники губернії за часів Російської імперії
Прізвище ім'я по-батькові	Титул, чин, військове звання	Час на посаді
Берг Петро Іванович	дійсний статський радник	1803 — 1809
Гладкий Кирило Семенович	дійсний статський радник	1809 — 1817
Калагеоргій Іван Христофорович	дійсний статський радник	1817 — 1820
Шеміот Вікентій Леонтійович	статський радник	1820 — 1823
Цалабан Трохим Матвійович^[ru]	дійсний статський радник	1823—1824
Свєчин Олексій Іванович	статський радник	1824—1828
Донець-Захаржевський Дмитро Андрійович	статський радник	1.01.1828 — 10.08.1831
Франк Отто Романович^[ru]	барон, дійсний статський радник	12.08.1831 — 4.06.1832
Лонгінов Никанор Михайлович	дійсний статський радник	4.06.1832 — 24.04.1836
Пеутлінг Андрій Олександрович	дійсний статський радник	11.12.1837 — 25.01.1847
Фабр Андрій Якович	дійсний статський радник, таємний радник	25.01.1847 — 14.11.1857
Сіверс Олександр Карлович^[ru]	граф, у званні камер-юнкера, статський радник, дійсний статський радник	15.11.1857 — 2.03.1862
Ізвольський Петро Олександрович^[ru]	дійсний статський радник	16.03.1862 — 11.09.1863
Крігер Григорій Олександрович	Свита Його Величності, контр-адмірал	16.09.1863 — 15.02.1865
Дунін-Барковський Василь Дмитрович^[ru]	дійсний статський радник, у званні камергера, виконувач обов'язків	19.02.1865 — 16.10.1870
Дурново Іван Миколайович	дійсний статський радник	16.10.1870 — 23.02.1882
Фон Розенберг Андрій Григорович	дійсний статський радник	8.04.1882 — 7.10.1883
Долгоруков Василь Михайлович	князь, камергер, дійсний статський радник	7.10.1883 — 19.07.1884
Батюшков Дмитро Миколайович	таємний радник	19.07.1884 — 19.04.1890
Шліппе Володимир Карлович^[ru]	у званні камергера, дійсний статський радник	19.04.1890 — 23.12.1893
Мартинов Дмитро Миколайович^[ru]	дійсний статський радник	23.12.1893 — 3.03.1897
Баторський Олександр Олександрович	генерал-майор	15.03.1897 — 30.12.1897
Святополк-Мирський Петро Дмитрович	князь, генерал-майор	30.12.1897 — 13.04.1900
Келлер Федір Едуардович^[ru]	граф, генерал-лейтенант	13.04.1900 — 19.03.1904
Нейдгардт Олексій Борисович^[ru]	статський радник	19.03.1904 — 06.01.1905
Олександровський Сергій Васильович^[ru]	статський радник	06.01.1905 — 01.07.1906
Клінгенберг Микола Михайлович^[ru]	статський радник	01.07.1906 — 30.06.1909
Шидловський Костянтин Михайлович^[ru]	статський радник	30.06.1909 — 23.08.1910
Якунін Владислав Васильович^[ru]	гофмейстер	23.08.1910 — 08.03.1913
Колобов Володимир Арсенійович^[ru]	статський радник, дійсний статський радник	22.04.1913 — 15.08.1916
Ченявський Андрій Гаврилович^[ru]	дійсний статський радник	15.08.1916 — березень 1917

Очільники губернії в 1917–1925 роках |

Очільники губернії в 1917–1925 роках
Прізвище ім'я по-батькові	Посада	Час на посаді
Гесберг Костянтин Дмитрович	губернський комісар Тимчасового уряду Росії	березень — липень 1917
Квірінг Еммануїл Йонович	голова губернського військово-революційного комітету	26 жовтня 1917 — грудень 1917
Квірінг Еммануїл Йонович	голова губернського виконавчого комітету	грудень 1917 — лютий 1918
Татько Арсеній Петрович	голова губернського виконавчого комітету	лютий 1918 — квітень 1918
Мазепа Ісаак Прохорович	губернський комісар УНР	квітень 1918
Черніков Іван	губернський староста УД	травень — грудень 1918
Магалевський Юрій	губернський комісар УНР	грудень 1918 — лютий 1919
Аверін Василь Кузьмович	голова губернського виконавчого комітету	лютий 1919 — червень 1919
Грінбаум К.	голова губернського виконавчого комітету	червень — липень 1919
Мінін Сергій Костянтинович	голова губернського революційного комітету	січень — квітень 1920
Квірінг Еммануїл Йонович	голова губернського революційного комітету	квітень — червень 1920
Бляхін Павло Андрійович	голова губернського виконавчого комітету	червень — серпень 1920
Клименко Іван Євдокимович	голова губернського виконавчого комітету	грудень 1920 — грудень 1921
Власенко Степан Наумович	голова губернського виконавчого комітету	грудень 1921 — травень 1923
Кузнецов Яків Петрович	голова губернського виконавчого комітету	1923
Самохвалов Олександр Степанович	голова губернського виконавчого комітету	1923 — 1924
Гаврилов Іван Андрійович	виконувач обов'язків, голова губернського виконавчого комітету з квітня 1924	березень 1924 — серпень 1925
Бек Михайло Михайлович	голова підпільного губернського комітету КП(б)У	жовтень 1918 — лютий 1919
Бек Михайло Михайлович	голова губернського комітету КП(б)У	лютий — червень 1919
Епштейн Яків Аркадійович	голова губернського комітету КП(б)У	січень — лютий 1920
Мінін Сергій Костянтинович	голова губернського комітету КП(б)У	лютий — травень 1919
Квірінг Еммануїл Йонович	голова губернського комітету КП(б)У	червень — липень 1920
Кисельов Олександр Омелянович	голова губернського комітету КП(б)У	липень — листопад 1920
Квірінг Еммануїл Йонович	відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У	листопад — грудень 1920
Гилинський Абрам Лазаревич	відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У	грудень 1920 — березень 1921
Луговий Олександр Васильович	відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У	березень — липень 1921
Кисельов Олександр Омелянович	відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У	липень 1921
Симонов Тимофій Васильович	відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У	липень 1921 — 1923
Іванов Василь Іванович	відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У	1923 — січень 1925
Медведєв Олексій Васильович	відповідальний секретар губернського комітету КП(б)У	січень — серпень 1925

Примітки |

↑ Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.

↑ Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.

↑ Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.

↑ Перепис 1897 року: Катеринославська губернія

↑ тюркомовні греки — уруми

Посилання |

Катеринославська губернія // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

Мазепа І. П. Україна в огні і бурі революції 1917–1921. — Дніпропетровськ : Січ, 2001. — 415 с.

Савченко В. А. Махно. — Харків : Фоліо, 2008. — 415 с.

Махно Нестор. Воспоминания. Книга 1, 2-3. Библиотека репринтных изданий. — Київ : Україна, 1991. — 216 с. + 186 с. (рос.)

Верстюк В. Ф. Махновщина. — Київ : Наукова думка, 1991. — 368 с.

Архірейський Дмитро. Махновська веремія. — Київ : Темпора, 2015. — 294 с.

Джерела |

Маркова О. Є., Хведченя С. Б. Катеринославська губернія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 135. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Гай-Нижник П. П. Катеринославська губернія // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
пошук онлайн

Новороссия в первой половине XIX в. (1802–1858 гг.). (рос.)

Екатеринославская губерния // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898–1991. (рос.)

[1] Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.

[2] Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.

[3] Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.

[4] Перепис 1897 року: Катеринославська губернія

[5] тюркомовні греки — уруми

搜尋此網誌