Ufdjrw

Густина́ теплово́го пото́ку qdisplaystyle q, (англ. heat flux density) — вектор, який за величиною дорівнює відношенню елементарного теплового потоку dQdisplaystyle dQ, до площі елементарної площинки dAdisplaystyle dA,, розташованої перпендикулярно до напряму передавання тепла, через яку цей потік проходить^[1]. Напрям вектора визначається напрямом максимального спаду температури або перпендикуляром до ізотермічної поверхні у точці яка розглядається.

Для випадку передачі тепла через теплопровідність матеріалу густина теплового потоку записується як (закон Фур'є)

q=−κ∇Tdisplaystyle q=-kappa nabla T;

для випадку конвективного переносу тепла визначається рівнянням (закон Ньютона-Ріхмана):

q=αΔTdisplaystyle q=alpha Delta T;

у випадку теплового випромінювання, густина теплового потоку визначається як

q=σ(T14−T24)displaystyle q=sigma (T_1^4-T_2^4),

де: αdisplaystyle alpha , — коефіцієнт тепловіддачі;

κdisplaystyle kappa , — коефіцієнт теплопровідності;

σdisplaystyle sigma , — стала Больцмана;

ΔTdisplaystyle Delta T, — різниця температур на границі середовищ рідина-рідина або рідина-тверде тіло;

T1,T2displaystyle T_1,T_2, — температури тіл, яке віддає тепло і, яке приймає, відповідно.

Одиницею вимірювання густини теплового потоку в системі SI є

[q]=Вт/м².

Вимірюють густину теплового потоку з використанням датчиків теплового потоку^[2].

Див. також |

• Тепловий потік


• Датчик теплового потоку

Примітки |

Джерела |

• 
  Лабай В. Й. Тепломасообмін / В. Й. Лабай. — Львів: Тріада-Плюс, 1998. — 255 с.


• 
  Чепурний М. М. Основи технічної термодинаміки / М. М. Чепурний, С. Й. Ткаченко — Вінниця: Поділля-2000, 2004. — 358 с.