Ufdjrw

Міхай Емінеску
Mihai Eminescu
Ім'я при народженні	Міхай Емінович
Народився	15 січня 1850(1850-01-15) Ботошані, Молдовське князівство
Помер	15 червня 1889(1889-06-15) (39 років) Бухарест, Королівство Румунія
Поховання	цвинтар Беллу :
Громадянство	Королівство Румунія
Місце проживання	Ботошані
Діяльність	поет, журналіст
Alma mater	Віденський університет
Мова творів	румунська
Жанр	поезія
Magnum opus	Luceafărul[d]
Членство	Румунська академія, Junimea[d] і Timpul[d]
Автограф
Міхай Емінеску у Вікісховищі?

|Вікітека= |Опис зображення=

Міха́й Еміне́ску (рум. Mihai Eminescu, МФА: [mi'haj e.mi'nes.ku]; справжнє прізвище Емінович (Eminovici); нар. 15 січня 1850(18500115), Ботошані, Молдовське князівство — пом. 15 червня 1889, Бухарест, Румунія) — румунський поет, публіцист, громадсько-культурний діяч.

Життєпис |

Меморіальна дошка Міхаєві Емінеску на фасаді будинку гімназії в Чернівцях, де він навчався

Міхай Емінеску народився 15 січня 1850 року в румунському місті Ботошані, що на той час входило до складу Молдовського князівства. Його юні роки пов'язані з столицею Буковини — Чернівцями. У 1860-1866 роках з перервами навчався в Чернівецькій вищій гімназії. Автор багатьох поетичних, прозових і публіцистичних творів, статей, записів румунського фольклору.

Певний час служив у бухарестському театрі, був вільним слухачем Віденського університету, два роки прожив у Берліні, де прослухав університетський цикл лекцій із філософії та політичної економії. Повернувшись на батьківщину, змушений був поневірятись по провінційних містах і містечках. Із безлічі написаного — прози і поезії — лише дещиця побачила світ у різних періодичних виданнях та колективних збірниках. Єдина прижиттєва книжка віршів опублікована лише 1883 року. Невлаштований побут, виснажлива праця, гостре сприйняття соціальної несправедливості, слабке здоров'я призвели до нервового зриву і тяжкого душевного захворювання.

Родина

Статуя в Copou Park

Творчість |

Останнє фото, 1887–1888

Пам'ятник Міхаю Емінеску у Чернівцях

Статуя, Кишинів

Пам'ятник Емінеску скульптора Тудора Катараги, Кишинеу

Гімназія у Чернівцях, де навчався Міхай Емінеску

Перший свій вірш М. Емінеску написав у Чернівцях і присвятив пам'яті улюбленого гімназійного учителя румунської словесності Арона Пумнула, учасника революції 1848.

Емінеску був активним учасником студентського гуртка «Молода Румунія» у Відні. Поезія Емінеску перейнята революційним, громадянським пафосом, роздумами про сутність історії та людського буття. Це особливо переконливо засвідчили його поеми «Епігони», «Memento mori», «Імператор і пролетар». П'ять «Послань» — один із взірців патріотичної і водночас сатиричної лірики, яка особливо гостро сприймалась патріотично налаштованою молоддю. Поета вважають «цілісним вираженням румунської душі», «квінтесенцією румунського духу», оборонцем румунської мови. Тудор Аргезі стверджував: «Емінеску, певним чином, — пречистий святий румунського вірша».

Завдяки самоосвіті він володів глибокими і різноманітними знаннями. Вивчав філософію Платона, Шелінга й Шопенгауера, релігійні віровчення — християнство, буддизм і конфуціанство, санскритську граматику. Цікавився політичною економією, правом, географією, філологією, етнографією. Переклав румунською мовою «Критику чистого розуму» Іммануїла Канта.

В 1989 з нагоди 100-річчя з дня смерті Емінеску у СШ № 1 відкрита кімната-музей. У тому ж році на подвір'ї колишнього особняка, де проживав професор Пумнул і на квартирі якого жив поет, відкрито пам'ятник Михаю Емінеску.

Емінеску та Україна |

Юні роки Міхая Емінеску пов'язані зі столицею Буковини — Чернівцями. В 1860-66 рр. з перервами навчався в Чернівецькій вищій гімназії.

Він прихильно ставився до української культури, знав українську мову, високо цінував творчість Михайла Драгоманова та Івана Франка, тепло привітав першу українську газету в Чернівцях «Буковинська зоря» (1870). 1885 року лікувався в Одесі, бував у Львові.

Українські переклади |

• Поезії: пер. з рум. / М. Емінеску; вступ. ст., упоряд.: А. М'ястківський; приміт.: С. В. Семчинський. — Київ: Дніпро, 1974. — 253 с. — (Перлини світової лірики).


• Зневірений дух: повісті, новели, казки: пер. з рум. / М. Емінеску; передм. та приміт.: С. В. Семчинський; ред.: А. Чердаклі. — Київ: Дніпро, 1989. — 255 с. — (Вершини світового письменства ; Т. 66).


• Лучафер / М. Емінеску; пер. з рум.: С. С. Стриженюк.— Одеса: Маяк, 2001.— 109 с.: іл.— Парал. текст: укр., рум.

Пам'ятники |

• 
  

  

  
  

  
  

  Бюст Емінеску на поштовій марці,
  2003 рік
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Поштова марка, 1995 рік
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Поштова марка, 1996 рік
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Поштова марка, 2003 рік
  

  
  

  
  

Пам'ятники Емінеску в містах Молдови на поштових марках 2005 року
Дрокія  Бєльці  Бєльці  Синжерея  Сороки  Флорешти

Зображення на банкнотах |

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Mihai Eminescu

• 
  Володимир Бурбан. Усе, що хотів сказати, сказав до 33 років. Дзеркало тижня. № 2, 2005


• 
  www.mihai-eminescu.net.


• ЕМІНЕСКУ Міхай // Буковина. Визначні постаті 1774–1918: біографічний довідник / авт-упоряд. О. М. Павлюк. — Чернівці: Золоті литвари. 2000. — с. 175–176.


• ЕМІНЕСКУ Міхай // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / Микола Богайчук. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2005. — С. 93-94.


• Гусар Ю. 15 січня народився видатний румунський поет Міхай Емінеску (1850–1889) / Юхим Гусар // Вечірні Чернівці.- 2008. — 10 січня (№ 2). — С. 9.


• Гусар Ю. Геній румунської поезії: [про Міхая Емінеску] / Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2009. — 30 грудня (№ 101). — С. 4.


• Гусар Ю. Ім'я в сузір'ї геніїв [про Міхая Емінеску] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2013.- 24травня(№ 21). — С. 4.


• Гусар Ю. Не гасне зірка Мігая Емінеску / Юхим Гусар // Буковинське віче(газета)|Буковинське віче]]. — 2014. — 5 червня (№ 23).- С. 2.