Станіслав Жолкевський
Станіслав Жолкевський | |
|---|---|
 | |
| Воєвода Київський | |
Служба | 1608-1618 |
Попередник | Костянтин Василь Острозький |
Наступник | Томаш Замойський |
| Біографічні дані | |
Дата народження | 1547(1547) |
Туринка | |
Дата смерті | 7 жовтня 1620(1620-10-07) |
Цецора | |
Місце поховання | Костел Святого Лаврентія, Жовква, Україна |
Дружина | Реґіна Гербурт |
Діти | Ян, Катерина, Софія |
Династія | Жолкевські |
Батько | Станіслав Жолкевський |
Мати | Софія Липська |
 | |
Станісла́в Жолкéвський (також Жолкєвський;[1][2][3] іноді Жулкевський[4]пол. Stanisław Żółkiewski, 1547, Туринка — 7 жовтня 1620, Цецора) — польський державний і військовий діяч. Його пращури походили з Мазовії[5]. Засновник Колегіуму єзуїтів у Львові.[1]
Зміст
1 Життєпис
1.1 Посади
1.2 Засновник міста Жовкви
2 Творчість
3 Сім'я
4 Пам'ятник
5 Примітки
6 Джерела та література
7 Посилання
Життєпис |
Народився у 1547 році в с. Туринка в сім'ї Станіслава Жолкевського і його дружини Софії Липської.[6]
В 1575 році здійснив свій перший військовий похід у складі військ короля Стефана Баторія під Данціґ, в чині поручника під прапором Замойського. У війні короля Стефана Баторія проти Московського Царства командував ескадроном кавалерії[7].
В 1588 році оселився в селі Винниках (сьогодні — Жовква)[8].
В 1594-1596 роках очолював польські війська, які королівський уряд направив на придушення повстання під проводом Северина Наливайка (за даними дослідника К. Несецького, був виданий селянами[9]). Під час нападу на Київ його війську протистояв міський гарнізон, командантом якого був Криштоф Кремпський[10]. У травні 1596 року виграв Солоницький бій з козаками.
В 1601-1602 роках керував воєнними діями армії Речі Посполитої проти шведів у Лівонії, в яких брали участь і запорізькі козаки під проводом гетьманів Самійла Кішки та Івана Куцковича. Якийсь час одним з управителів маєтків Станіслава Жолкевського (близько 1615) був майбутній гетьман нереєстрових запорозьких козаків Іван Сулима.
В 1607 році в битві під Гузовим розбив рокошан-заколотників на чолі з Миколаєм Зебжидовським, які виступили проти короля Сигізмунда III Вази.
24 червня 1610 року отримав блискавичну перемогу над переважаючим московсько-шведським військом та розгромив війська Василя IV Шуйського в битві під Клушином. Станіслав Жолкевський стояв з військом із 6800 чоловік проти 45 000 об'єднаного московського війська князів Дмитрія Шуйського, Андрія Голіцина і Данила Мезецького, шведського експедиційного корпусу Якоба Делаґарді з шведських, німецьких, англійських та французьких найманців (на цей момент найманці Делаґарді не отримували платні, через що в корпусі виникло кілька бунтів, а окремі частини вийшли з корпусу).
20-21 вересня 1610 року зайняв Москву, добився возведення на престол королевича Владислава Вази. В 1611-1620 роках керував воєнними діями польсько-української армії проти турків на Поділлі.
В 1620 році, у віці 73 роки, здійснив свій останній військовий похід — на підтримку молдавського господаря Гаспара Ґраціані під Цецору. Військо Станіслава Жолкевського (8400 жовнірів) мало з'єднатися з військом Ґраціані в 20—25 тисяч, але Ґраціані привів із собою лише 600 чоловік. Проти війська Жолкевського виступило 8 000 турків та близько 25 000 татар[11] Перший день битви не виявив переможців, а наступного дня Ґраціані, підмовивши кам'янецького старосту Валентина Калиновського, з двома тисячами війська таємно покинули табір Жолкевського, але майже всі перетонули при переправі або були винищені татарами, а Ґраціані вбили самі молдавани[12]. Зважаючи на зраду Ґраціані, віддав наказ відходити табором до рідних кордонів, щоб переправитись біля Могилева через Дністер. Табір, обнесений скріпленими ланцюгами возами в 5 рядів, рухався і відбивався від татар та турків; перед самим Дністром в таборі виникли суперечки — татари прорвали оборону, багатьох перебили або взяли в полон. Станіслав Жолкевський зійшов з коня і поліг у битві, його знайшли на другий день з відрубаною рукою і без голови — відрубану голову надіслали султану в Стамбул, після цього на списі носили вулицями Стамбула[13]; його син Ян потрапив у полон.
В заповіті доручив дружині поховати його без «помпи»; у випадку загибелі на полі бою його труну мали покрити не чорним оксамитом, а червоною тканиною на знак пролиття крові за Вітчизну[14].
Посади |
В 1573 році — королівський секретар, в 1588-1618 роках — польний гетьман коронний, в 1593 році — львівський каштелян, в 1608-1618 роках — київський воєвода; з 1617 року — канцлер, з 1618 року — великий коронний гетьман. Староста барський, кам'янський (запис 1615 року)[15], яворівський, рогатинський, калуський[16].
Засновник міста Жовкви |
1603 року одержав привілей короля Сигізмунда III Вази на будівництво нового міста та на право назвати нове місто Жовквою.
Творчість |
З доробку Станіслава Жолкевського відомо про твір «Початок і розвиток московської війни», що вийшла у 1612 році. Написаний вишуканою і прекрасною у своїй суворій логічності мовою, цей твір за своїм характером і формою відноситься до жанру записок (commentarii), відомих у Польщі насамперед завдяки «Запискам про Галльську війну» Гая Юлія Цезаря.
Сім'я |
Станіслав Жолкевський був одружений з Реґіною з Гербуртів (за К. Несецьким, дочка Якуба Гербурта та його другої дружини Ваповської гербу Нечуя[17]). Діти:
- Ян
Катерина — перша дружина майбутнього великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського
Софія — друга дружина каштеляна львівського, воєводи руського Івана Даниловича, баба короля Яна ІІІ Собеського.
Пам'ятник |
Дружина гетьмана Реґіна Гербурт на місці, де загинув Станіслав Жолкевський, поставила пам'ятник з мармуровою плитою, на якій золотими буквами був напис латиною. Пам'ятник простояв до середини XIX століття. Відрубану голову Станіслава Жолкевського, яку відправили турки султану в Стамбул, дружина викупила пізніше за 3 000 000 злотих[18], які були зібрані у складчину, і поховала разом з тілом в костелі св. Лаврентія Жовкви. Там був похований і їх син Ян Жолкевський.
В червні 1912 року за сприяння шляхти Могилева-Подільського та за сприяння князя Голубецького пам'ятник С.Жолкевському був відбудований — він знаходиться за 4 км від с. Савки (mol. Sauca, (Berezowec)), за 8 км від Дністра, праворуч дороги, яка веде з м. Атак до с. Аріанешті. Пам'ятник стоїть на могилі.
Монумент на місті загибелі С.Жолкевського в сучасній Молдові
Гетьман Станіслав Жолкевський під Цецорою
Бюст С.Жолкевського, Краків
Надгробна статуя С.Жолкевського, Жовква
Саркофаг С.Жолкевського, Жовква
Примітки |
↑ аб Замлинський В. Богдан Хмельницький // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 167. — ISBN 5-203-01639-9.
↑ Лепявко С. Северин (Семерій) Наливайко // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 61. — ISBN 5-203-01639-9.
↑ Щербак В. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави… — С. 141.
↑ Шевченко Т. (Київ). Доми товариства ІСУСА, їх фундатори і благодійники на УКРАЇНСЬКИХ землях Речі Посполитої: 1572—1647. — С. 91.
↑ Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 753.
↑ Білоус . Між політикою і повсякденням: з історії стосунків коронного гетьмана Станіслава Жолкевського з київським воєводою Томашем Замойським (у світлі листування 1619—1620 рр.). — С. 269.
↑ Биография гетмана Жолкевского (рос.)
↑ Биография гетмана Жолкевского (рос.)
↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 755.
↑ Українці в світі. Стефан Кремпський
↑ Агоп та Аксент Каменаци. Каменецкая хроника (рос.)
↑ Биография гетмана Жолкевского (рос.)
↑ Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 756.
↑ Łoziński W. Życie polskie w dawnych wiekach (1907). — Lwów : Altenberg — Gubrynowicz & syn, 1921 (IV edycja). — S. 205. (пол.)
↑ Kamionka Strumiłowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III : Haag — Kępy. (пол.). — S. 784. (пол.)
↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 754.
↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 359. (пол.)
↑ Биография гетмана Жолкевского (рос.)
Джерела та література |
Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Мицик Ю. Жолкевський Станіслав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 167. — ISBN 966-00-0610-1.
Сікора Р. З історії польських крилатих гусарів. — К. : Дух і літера, 2012. — ISBN 978-966-378-260-7. Інформація про книгу в інтернет-магазині українського видавця.
Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. (пол.)
Посилання |
Hetman Stanisław Żółkiewski pisze o wojnie moskiewskiej (пол.)
Станіслав та Ян Жолкевський. Жовква- Станіслав Жолкевський. Портрет
- Станіслав Жолкевський. Портрет
Стаття про Жолкевського (пол.)
| Попередник Костянтин Василь Острозький |  | Воєвода Київський 1608-1618 | | Наступник Томаш Замойський |
|
