Ufdjrw

Габрієль Гарсія Маркес
Gabriel García Márquez
Габрієль Гарсія Маркес, 2002 рік
Ім'я при народженні	ісп. Gabriel José de la Concordia García Márquez
Прізвисько	Gabo і Gabito
Псевдо	Габо (Gabo)
Народився	6 березня 1927(1927-03-06) Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія
Помер	17 квітня 2014(2014-04-17) (87 років) Мехіко, Мексика ·lymphatic system cancer[d] і пневмонія
Громадянство	Колумбія
Діяльність	романіст, журналіст
Alma mater	Національний університет Колумбії
Мова творів	іспанська[1]
Роки активності	1955 — 2014
Напрямок	«магічний реалізм»
Жанр	роман
Magnum opus	Сто років самотності
Членство	Академія мистецтва НДР[d]
Конфесія	Римо-католицька церква
У шлюбі з	Mercedes Barcha Pardo[d]
Діти	Rodrigo García[d]
Автограф
Нагороди
Премії	Нобелівська премія з літератури (1982)
Габрієль Гарсія Маркес на Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

|Ukrcenter= |Lib=

Габріє́ль Хосе́ де ла Конкордія Гарсі́я Ма́ркес (ісп. Gabriel José de la Concordia García Márquez, МФА: [ɡaˈβɾjel ɣarˈsi.a ˈmarkes]; прізвисько: Габо; 6 березня 1927^[2], Аракатака, Колумбія — 17 квітня 2014, Мехіко, Мексика) — колумбійський письменник-прозаїк, журналіст, видавець і політичний діяч; лауреат Нейштадтської літературної премії 1972 року, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року. Представник літературного напрямку «магічного реалізму». Його ім'я стоїть поряд з іменами Хорхе Луїса Борхеса, Маріо Варгаса Льйоси, Хуліо Кортасара як одного з найвизначніших письменників Латинської Америки ХХ століття^[3].

Життєпис |

Дитинство та юність |

Габрієль Гарсія Маркес народився в місті Аракатака, провінція Магдалена, Колумбія, надалі жив у Мексиці та Європі, перед смертю — переважно у Мехіко.

У дитинстві його виховували батьки матері. Саме вони познайомили майбутнього письменника з мовними особливостями, що в подальшому стали важливою частиною його творчості.^[4][5]

У 1940 році, у 12-річному віці, Габрієль отримав стипендію і почав навчання в єзуїтському коледжі містечка Сіпакіра, що за 30 км на північ від Боготи^[6]. У 1946 році він вступив у Національний університет Колумбії на юридичний факультет.

Становлення та творчість |

Перше оповідання Гарсії Маркеса було опубліковане 1947 року, але його автор не мислив себе професійним літератором. 1948 року внаслідок убивства лідера ліберальної партії атмосфера в столиці ускладнилася, і Гарсія Маркес переїхав у Картахену, де намагався продовжити заняття. Але адвокатська кар'єра його мало приваблювала, а невдовзі він зовсім відмовився від неї і звернувся до журналістики.

1951 р. вийшла повість «Опале листя» (La hojarasca), у якій вперше з'являється містечко Макондо, що так нагадує рідну Аракатаку. Разом зі світом Макондо приходить і тема самотності, центральна для всієї творчості Гарсії Маркеса.

З 1954 року Маркес працював у газеті «Ель Еспектадор», публікуючи невеличкі статті та рецензії на фільми. Як кореспондент цієї газети він побував у Польщі, Італії, Франції, Венесуелі та США. У 1959 році в Нью-Йорку в нього народився син.^[7]

Поряд із кореспондентською діяльністю Маркес почав писати оповідання і кіносценарії. У 1961 році він опублікував повість «Полковникові ніхто не пише» (ісп. El coronel no tiene quien le escriba), у 1962 році — роман «Лиха година» (La mala hora, 1966). Світове визнання йому приніс роман «Сто років самотності» (Cien años de soledad, 1967). Чилійський поет Пабло Неруда назвав цей роман найкращим іспаномовним романом з часів Дон Кіхота.

У 1982 році Маркесу було присуджено Нобелівську премію з літератури: «за романи і оповідання, в яких фантазія і реалізм, поєднані у світі уяви, що віддзеркалює життя і конфлікти цілого континенту».

У 1989 році у письменника виявили ракову пухлину в легенях, яка, імовірно, розвинулась через його багаторічну звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Проте медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку — лімфому. Його довелося двічі оперувати в США і Мексиці.

2002 року вийшла друком перша книга зі запланованої біографічної трилогії — «Жити, щоб розповісти про це», що стала бестселером в іспаномовному світі.

У серпні 2004 року Маркес продав права на екранізацію свого роману «Кохання під час холери» голлівудській кінокомпанії «Stone Village Pictures». Бюджет цієї кінострічки склав 40 млн. доларів США. Фільмування відбувалося в 2006 році в Картахені, що на карибському узбережжі Колумбії.

Останні роки та смерть письменника |

На схилі літ Габрієля Маркеса почали переслідувати хвороби, давалися взнаки невтомна праця, переїзди-мандрівки та життєві звички письменника. Під час роботи Маркес нерідко викурював по три пачки цигарок на день, ймовірно, це стало причиною виникнення ракової пухлини у легенях, яку виявили у 1989 році. Йому відводили жити лише кілька місяців чи рік… Але лікування і невідступна, після операції у 1992 році, вірна турбота Мерседес допомогли знову. На першій же прес-конференції, даній після одужання, Габріель Гарсія Маркес повідомив, що більше не писатиме: «Тепер я тільки чоловік Мерседес … я належу їй повністю»^[8].

У 1999 році Маркесу поставили новий діагноз — рак лімфатичної системи. Йому довелося перенести дві складні операції в США і Мексиці і довгий курс лікування^[9]. Відтак це призвело до чималої кількості чуток та поголосів про здоров'я відомого письменника та його смерть. Спершу це його та родину дратувало, але, з роками, він уже жартував над цими вигадками. Хоча таки останні роки давалися йому все важче та важче, оскільки до звичних болячок додалася хвороба Альцгеймера: бували дні, коли Габрієль не реагував ні на що, не впізнавав навіть синів і брата. І тільки Мерседес він впізнавав завжди^[10].

На початку березня 2014 року, в день свого народження, Габрієль Маркес вийшов зі свого будинку для спілкування з журналістами та шанувальниками. Вони спільно відзначили його уродини, як виявилося, це була остання публічна поява письменника.

Помер Габрієль Гарсія Маркес 17 квітня 2014 на 88-му році життя у своєму будинку в Мехіко^[11][12][13] від пневмонії. Тіло Габріеля Маркеса було піддано кремації в п'ятницю 18 квітня в ході закритої церемонії за бажанням сім'ї^[14]. У зв'язку зі смертю письменника влада Колумбії оголосила в країні триденну жалобу, а президент Колумбії Хуан Мануель Сантос висловив свої співчуття в Twitter:

Габрієль Гарсія Маркес з сином Гонсаліо (Гонзаліо) і дружиною Мерседес. 1982 рік, Париж.

Родина та сім'я Маркеса |

Габрієль народився на півночі Колумбії, в крихітному, старовинному провінційному містечку Аракатака. Відтак консервативні звичаї провінції повинні були поглинути юнака. До того ж його батько, будучи телеграфістом, іноді, щоб прогодувати сім'ю, працював у дві зміни і вдома бував рідко й дуже рідко спілкувався та опікувався дітьми. Маму Габрієль обожнював, але у неї було крім нього ще десять дітей, і хлопчикові завжди не вистачало її уваги. Габо пощастило, що за його виховання взялися дід і бабуся, вони ж мали основний вплив на його духовне формування. Бабуся Транкіліна — жінка XIX століття, горда, цнотлива, заправляла усім в домі (вона стала прототипом і з'являлася у багатьох романах Маркеса в образах жінок, що стоять біля витоків роду), а дід — полковник, учасник громадянської війни 1899—1903 років (теж воскресав чи не в кожному творі онука)^[17].

Ще захоплення за часів юності однією дівчиною стало для Маркеса визначальним на всі роки. То була Мерседес Ракель Барча Пардо^[18], народжена 6 листопада 1932 року в селищі Маганга, на березі річки Магдалени. Її мати була колумбійкою, з сім'ї фермерів. А в жилах батька текла змішана палестинсько-єгипетська кров. Маркес вважав, що саме від предків-єгиптян дісталася Мерседес «таємнича краса нільської змії». Дід її був родом з Олександрії, в Колумбії йому належала мережа аптек в різних містах. Сім'я часто переїжджала, але для Мечі завжди вибирали найпрестижнішу і строгу католицьку школу, де та завжди вчилася на відмінно. Вона багато читала; крім книг з біології, захоплювалася романами і поезією.

У 1945 році сім'я Мерседес перебралася в Сукре, в якому тоді жили батьки Маркеса з молодшими дітьми. Деметріо Барча відкрив там аптеку, і сім'я оселилася біля центральної міської площі, неподалік від будинку сім'ї Габріеля. Водночас «Габ» тоді навчався в Сіпакірі та навідувався туди лише на різдвяні канікули. Саме під час канікул (1945—1946 роках) Габрієлю вдалося познайомитися з красивою сусідською дівчинкою на танцмайданчику, з тих пір романтичний юнак звабився-закохався в ту дівчину. Цілуючи на прощання їй руку, він сказав: «Тільки зараз я зрозумів, що всі вірші, які я написав, були присвячені Вам. Будьте моєю дружиною!»

Цікавинки з життя |

• За часів, коли Маркес тільки починав свою кар'єру письменника, йому часто не вистачало грошей на власний кут, тому нерідко доводилося жити в будинках розпусти.


• У 2009 році уряд Мексики визнав, що мексиканська влада вела стеження за Габрієлем Маркесом з 1967 року по 1985 рік (тобто в період президентства Луїса Ечеверрії і Хосе Лопеса Портільо) через його прихильне ставлення та зв'язки з комуністичними режимами і лідерами.


• IV Міжнародний конгрес іспанської мови визнав «Сто років самотності» другим за важливістю твором іспанською мовою після «Дон Кіхота» Сервантеса. На сьогодні у світі продано більше 30 мільйонів екземплярів цього роману, його перекладено 35 мовами світу.


• За місяць до офіційної презентації останньої книги Маркеса «Згадуючи моїх сумних повій» у 2004 році книжкові «пірати» викрали рукопис і почали продавати книгу. У відповідь на це письменник змінив фінал повісті, після чого мільйонний тираж розійшовся в рекордно короткий термін. Піратські екземпляри, більшість із яких конфіскувала поліція, стали предметом полювання колекціонерів.

Творчий набуток |

Романи |

• 1962 - «Лихі часи» (La mala hora);


• 1967 - «Сто років самотності» (Cien años de soledad);


• 1975 - «Осінь патріарха» (El otoño del patriarca);


• 1985 - «Кохання під час холери» (El amor en los tiempos de cólera);


• 1989 - «Генерал в своєму лабіринті» (El general en su laberinto).

Повісті |

• 1955 - «Опале листя» (La hojarasca);


• 1957 - «Полковнику ніхто не пише» (El coronel no tiene quien le escriba);


• 1970 - «Розповідь непотопельника у відкритому морі» (Relato de un náufrago);


• 1972 - «Неймовірна і сумна історія про простодушної Ерендіри та її жорстокосердної бабці» (La increíble y triste historia de la cándida Eréndira y de su abuela desalmada);


• 1981 - «Історія однієї смерті, про яку знали заздалегідь» (Cronica de una muerte anunciada);


• 1994 - «Про кохання та інших бісів» (Diatriba de amor contra un hombre sentado);


• 2004 - «Згадуючи моїх нещасних курвів» (Memoria de mis putas tristes).

Оповідання |

• 1947 — Третя смиренність — (La tercera resignación);


• 1948 — Інший бік смерті — (La otra costilla de la muerte);


• 1948 — Єва всередині свого кота — (Eva está dentro de su gato);


• 1948 — Тувалкаін кує зірку — (Tubal-Caín forja una estrella);


• 1949 — Прикрість для трьох сомнамбул — (Amargura para tres sonámbulos);


• 1949 — Діалог із дзеркалом — (Diálogo del espejo);


• 1950 — Очі блакитного пса — (Ojos de perro azul);


• 1950 — Жінка, яка приходила о шостій — (La mujer que llegaba a las seis^[19]);


• 1950 — Про те, як Натанаель наносить візити — (De cómo Natanael hace una visita);


• 1951 — Набо, негр, який змусив чекати ангелів — (Nabo, el negro que hizo esperar a los ángeles);


• 1951 — Опале листя — (La hojarasca);


• 1952 — Хтось розкидає ці троянди — (Alguien desordena estas rosas);


• 1953 — Ніч куликів — (La noche de los alcaravanes);


• 1954 — Мужчина,який приходить під час дощу — (Un hombre viene bajo la lluvia);


• 1955 — Монолог Ісабель під час дощу в Макондо — (Monólogo de Isabel viendo llover en Macondo);


• 1955  — День після суботи — (Un día despues del sábado);


• 1961 — Море втраченого часу — (El mar del tiempo perdido);


• 1962 — Сієста у вівторок — (La siesta del martes);


• 1962 — Один із цих днів — (Un día de éstos);


• 1962 — У цьому місті немає злодіїв — (En este pueblo no hay ladrones);


• 1962 — Незабутній день Бальтасара — (La prodigiosa tarde de Baltazar);


• 1962 — Вдова Монтьєль — (La viuda de Montiel^[20]);


• 1962 — Штучні троянди — (Rosas artificiales);


• 1962 — Похорони Великої Мами — (Los funerales de la Mamá Grande);


• 1968 — Стариган із крилами — (Un señor muy viejo con unas alas enormes);


• 1968 — Світло як вода — (La luz es como el agua);


• 1968 — Найкрасивіший потопельник у світі — (El ahogado más hermoso del mundo);


• 1968 — Остання подорож корабля-привида — (El último viaje del buque fantasma);


• 1968 — Блакаман, добрий продавець див — (Blacamán el bueno vendedor de milagros);


• 1970 — За коханням неминучість смерті — (Muerte constante más allá del amor);


• 1972 — Неймовірна сумна історія про простодушну Ерендіру і її безсердечну бабусю — (La increíble y triste historia de la cándida Eréndira y de su abuela desalmada);


• 1976 — Останнє літо сеньйори Форбес — (El verano feliz de la señora Forbes);


• 1976 — Сліди твоєї крові на снігу — (El rastro de tu sangre en la nieve);


• 1978 — «Я прийшла тільки зателефонувати» — («Solo vine a hablar por teléfono»);


• 1978 — Світло - все одно що вода — (La luz es como el agua);


• 1979 — Марія дус Празеріш — (María dos Prazeres);


• 1979 — Щасливої ​​дороги, пане президенте! — (Bon Voyage, Mr President);


• 1980 — «Я наймаюсь бачити сни» — (Me alquilo para soñar);


• 1980 — Серпневі страхи — (Espantos de agosto);


• 1980 — Сімнадцять отруєних англійців — (Diecisiete ingleses envenenados);


• 1981 — Свята — (La Santa);


• 1982 — Літак сплячої красуні — (El avión de la bella durmiente);


•  1982 — Трамонтана — (Tramontana);


• 
  Коло читання і впливу;


• 
  Летисія Насарено;


• 
  Розповіді уявного мандрівника;


• 1992 — Дванадцять дорожніх історій — (Doce cuentos peregrinos)
  

Короткі оповідання |

• 1950 - «Повернення Меме» (El regreso de Meme — начерк до роману «Сто років самотності»);


• 1950 - «Будинок Буендіа» (La casa de los Buendía — начерк до роману «Сто років самотності»);


• 1950 - «Дочка Полковника» (La hija del coronel — начерк до роману «Сто років самотності»);


• 1950 - «Син Полковника» (El hijo del coronel — начерк до роману «Сто років самотності»);


• 1996 - «Карібе Меджіко» (Caribe Mágico);


• 1999 - «Побачимось в серпні» (En agosto nos vemos — уривок ненаписаного роману);


• «Божевільні поминки»


• «Сумна оповідка»


• «Двадцять чотири!»


• «Для першого розділу»


• «Історія про двох дурненьких закоханих, які прочитали вірші Бернардес»


• «Малюнок»


• «Октавіо»


• «Привиди їздять на велосипеді»


• «Суперечливі думки з приводу однієї негарної жінки»


• «Рояль»


• «Найкоротша казка»


• «Той, хто утримує власну крамницю»


• «Крапка. З нового рядка»


• «Людина з парасолькою»


• «Людина, яка заспівала у ванні»


• «Людина, яка не сміється»

Романи, збірки, статті |

• 1955: Сухе листя / La hojarasca


• 1961: Полковникові ніхто не пише / El coronel no tiene quien le escriba


• 1962: Недобрий час / La mala hora


• 1962: Похорони Великої Мами / Los funerales de la Mamá Grande


• 1967: Сто років самотності / Cien años de soledad


• 1968: Монолог Ісабель під час дощу в Макондо / Monólogo de Isabel viendo llover en Macondo


• 1970: Оповідь непотопельника / Relato de un náufrago


• 1973: Очі блакитного пса / Ojos de perro azul


• 1973: Коли я був щасливий і дурний / Cuando era feliz e indocumentado


• 1974: Чилі, переворот і грінго / Chile, el golpe y los gringos


• 1975: Осінь патріарха / El otoño del patriarca


• 1947—1972, 1976: Усі оповідання / Todos los cuentos


• 1978: Подорож соціалістичними країнами / De viaje por los países socialistas


• 1948—1952: Журналістика 1: Берегові тексти / Obra periodística 1: Textos costeños


• 1954—1955: Журналістика 2: Серед франтів / Obra periodística 2: Entre cachacos


• 1955—1960: Журналістика 3: З Європи і Америки / Obra periodística 3: De Europa y América


• 1974—1995: Журналістика 4: Задарма / Obra periodística 4: Por la libre


• 1980—1984: Журналістика 5: Прес-релізи / Obra periodística 5: Notas de prensa


• 1981: Хроніка смерті, про яку всі знали заздалегідь / Crónica de una muerte anunciada


• 1982: Хай живе Сандіно / Viva Sandino


• 1982: Викрадення / El secuestro


• 1982: Запах гуаяви / El olor de la guayaba


• 1983: Штурм / El asalto: el operativo con el que el FSLN se lanzó al mundo


• 1983: Ередіра / Eréndira


• 1985: Кохання під час холери / El amor en los tiempos del cólera


• 1986: Таємна пригода Мігеля Літтіна у Чилі / La aventura de Miguel Littín clandestino en Chile


• 1989: Генерал у своєму лабіринті / El general en su laberinto
  


• 1992: Дванадцять дорожніх оповідань / Doce cuentos peregrinos


• 1994: Про кохання та інших демонів / Del amor y otros demonios
  


• 1996: Новина про викрадення / Noticia de un secuestro


• 2002: Жити, щоб розповісти про це / Vivir para contarla


• 2004: Записник з моїми сумними курвами / Memoria de mis putas tristes


• 2010: Я тут не для того, щоб робити промови / Yo no vengo a decir un discurso

Збірки та видання |

• 1962 - «Похорони Великої Мами» (Los funerales de la Mamá Grande);


• 1972 - «Очі голубого пса» (Ojos de perro azul);


• 1972 - «Неймовірна сумна історія про простодушну Ерендіру та її безсердечну бабусю» (La increíble y triste historia de la);


• 1992 - «Дванадцать мандрівних оповідок» (Doce cuentos peregrinos — Дванадцать оповідок-мандрівок);


• 2010 - «Я тут не для того, щоби говорити промови» (Yo no vengo a decir un discurso — збірка публічных виступів).

П'єси |

• 1994 - «Кохання й інші демони» (Diatriba de amor contra un hombre sentado);

Публіцистика |

• 1986 - «Небезпечні пригоди Мігеля Літтина в Чилі» (La aventura de Miguel Littín, clandestino en Chile);


• 1996 - «Новина про викрадення» (Noticia de un secuestro);


• 2002 - «Жити, щоби розказати про життя» (Vivir Para Contarla — мемуари);

Кіносценарії |

• 1966 - «Juego Peligroso»;


• 1982 - «El olor de la guayaba»;


• 1982 - «El Rastro de tu Sangre en la Nieve: El Verano Feliz de la Señora Forbes»;


• 1982 - «El secuestro»;


• 1983 - «Erendira»;


• 1983 - «María de mi Corazón»;


• 1985 - «Tiempo de Morir» (Співавтор: Карлос Фуэнтес);


• 1987 - «Diatriba de Amor para un Hombre Sentado»;


• 1988 - «Fábula de la Bella Palomera»;


• 1988 - «Un señor muy viejo con unas alas enormes»;


• 1989 - «Cartas del parque»;


• 1989 - «Milagro en Roma»;


• 1996 - «Oedipo alcalde»;


• 1997 - «Como se cuenta un cuento».

Екранізації |

• 1979 - «Вдова Монтьель» (La Viuda de Montiel);


• 1984 - «Прощавай, ковчег» (Saraba hakobune);


• 1987 - «Хроніка оголошеної смерті» (Cronaca di una morte annunciata);


• 1988 - «Дуже старий чоловік з величезними крилами» (Un señor muy viejo con unas alas enormes);


• 1989 - «Літо міс Форбс» (El verano de la señora Forbes);


• 1989 - «Весела неділя» (Un domingo feliz);


• 1990 - «Дуже старий чоловік з величезними крилами»
  


• 1992 - «Тільки смерть приходить обов'язково» (Mkholod sikvdili modis autsileblad);


• 1999 - «Полковнику ніхто не пише» (El coronel no tiene quien le escriba);


• 2006 - «Недобра година» (O Veneno da Madrugada);


• 2007 - «Кохання під час холери» (Love in the Time of Cholera);


• 2009 - «Кохання й інші демони» (Del amor y otros demonios);


• 2011 - «Згадуючи моїх сумних повій» (Memoria de mis putas tristes);

Переклади творів українською |

• Полковникові ніхто не пише / Пер. з ісп. Ж.Конєвої та Л.Олевського // Латиноамериканська повість. — К.: Дніпро, 1978. — С.147—193.


• 
  «Осінь патріарха», роман. Переклали з іспанської Світлана Жолоб та Сергій Борщевський // «Всесвіт», № 1-3, 1978.


• «Сто років самотності»: Роман. Повісті. Оповідання. — К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2004. — 616 с.


• 
  «Записник з моїми сумними курвами». Переклад Галини Грабовської // Журнал «Всесвіт», № 11-12 2005


• 
  «Літак сплячої красуні. Я наймаюся бачити сни». — «Всесвіт» № 9-10, 2007. Переклад Галини Грабовської
  


• 
  «Стариган із крилами». Переклад Маргарити Жердинівської

Вплив життя і творчості Габрієля Маркеса на світову культуру |

Нагороди та відзнаки |

• 1971 — Почесний доктор Колумбійського університету в Нью-Йорку;


• 1972 — Премія Ромуло Гальєгоса;


• 1979 — Премія Jorge Dimitrov por la Paz;


• 1982 — Орден Почесного легіону Франції;


• 1982 — Нобелівська премія з літератури;


• 1982 — Орден Ацтекського орла;


• 1993 — Почесний доктор Інституту Каро і Куерво (колумбійський центр наукових досліджень літератури, філології та лінгвістики іспанської мови та інших мов Колумбії);

Пошанування Габрієля Маркеса |

Примітки |

Посилання |

Габрієль Гарсія Маркес у сестринських Вікіпроектах
	Портал «Література»
	Цитати у Вікіцитатах?
	Габрієль Гарсія Маркес у Вікісховищі?

Про Маркеса та його творчість

• 
  Apuleyo Mendoza, Plinio; García Márquez, Gabriel (1983). The Fragrance of Guava. London: Verso. ISBN 0860919652 Перевірте значення |isbn= (довідка). .


• 
  Pelayo, Ruben (2001). Gabriel García Márquez: A Critical Companion. Westport: Greenwood Press. ISBN 0313312605. .


• 
  Saldívar, Dasso (1997). García Márquez: El viaje a la semilla: la biografía. Madrid: Alfaguara. ISBN 8420482501. .


• 
  Габріель Гарсія Маркес на сайті www.nndb.com(англ.)
  


• 
  Магічний реалізм Габріеля Гарсіа Маркеса(укр.)
  


• 
  Габріель Гарсія Маркес написав новий роман // Українська правда. Життя, 12.05.2008. За матеріалами Guardian, The New Yorker, «Газети по-українськи» (укр.)
  


• 
  10 кращих книг XX століття, обраних 125 сучасними письменниками (укр.)
  


• 
  Про екранізацію книги «Кохання в час холери» (укр.)
  


• 
  Тимофій Гаврилів. Феномен Маркеса

Тематичні сайти NNDB · AllMovie · AlloCiné · Discogs · Danmarks Nationalfilmografi · Filmportal.de · Internet Broadway Database · Internet Movie Database · Open Library · Шведська база даних фільмів · ČSFD · MusicBrainz · Internet Speculative Fiction Database · Quora Словники та енциклопедії Велика каталонська · Britannica (онлайн) · Encyclopædia Universalis · Treccani Нормативний контроль BIBSYS: 90056025 · BNC: a1058156x · BNE: XX933268 · BNF: 119040929 · CiNii: DA00048029 · CONOR: 8526947 · EGAXA: 001074608 · GND: 118537601 · ICCU: ITICCUCFIV02730 · ISNI: 0000 0001 2133 3785, 0000 0003 6864 1974 · LCCN: n79063441 · LNB: 000015216 · NDL: 00440510 · NKC: jn19981001318 · NLA: 830093 · NLG: 65820 · NLR: RUNLRAUTH771267, RUNLRAUTH771268 · NSK: 000011357 · NTA: 068803680 · NUKAT: n94005612 · PTBNP: 29384 · LIBRIS: 187954 · SUDOC: 026881241 · VIAF: 54147956