Ufdjrw

Януш Острозький
пол. Janusz Ostrogski
Народився	бл. 1554
Помер	12 вересня 1620(1620-09-12) Тарнів
Громадянство (підданство)	Річ Посполита Корона Польська
Національність	русин (українець)
Діяльність	державний, політичний, культурний діяч, меценат
Титул	князь
Посада	воєвода волинський, каштелян краківський
Конфесія	православний, греко-католик, католик
Рід	Острозькі
Батько	Василь Костянтин Острозький
Мати	Софія Тарновська
Родичі	Йонас Юрґіс (Ян Єжи) Радзивілл (зять)
Брати, сестри	• Острозький Олександр Васильович, Катерина Острозька і Elisabeth Ostrogska[d]
У шлюбі з	Сузанна Середі (Зузанна Шередій[1]) Катажина Любомирська Теофіла Тарло
Діти	Елеонора, Єфросинія, Василь Войтех,[джерело?] Януш Володимир
Медіафайли у Вікісховищі?

|місце_поховання=

Януш Острозький (1554 — 1620) — князь, магнат руського походження, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Засновник «Острозького майорату (ординації)»^[2]. Перший римо-католик у роді князів Острозьких.

Життєпис |

Портрет

Елеонора Острозька

Медаль Василя Костянтина Острозького

Син князя Василя Костянтина Острозького та його дружини Зофії з Тарновських гербу Леліва. Останній чоловік з великого роду князів Острозьких. Вихований у латино-польському дусі.

Освіту отримав вдома при дворі батька в Дубному (батько навчав військовому мистецтву) та при дворі імператора Священної Римської імперії. В серпні 1573 за дорученням батька їздив до Познані, звідки перевіз до Дубного двоюрідну сестру Гальшку Єлизавету. В лютому 1574 р. з батьком брав участь у коронації Генріха Валуа. Тісно співпрацював з батьком під час безкоролів'я, представляв його на з'їзді «баторіян» в Єнджеєві (лютий 1576 р.).^[3]

В 1577 р. за дорученням батька обороняв Дубно від облоги татар.

У 1579 році (може, й раніше^[4]) перейшов до католицизму^[5] (за іншими даними, перейшов до унії), що було причиною конфліктів з батьком, який, можливо, закрив його у в'язниці замку в Дубному^[6]. У молодому віці очолював княже військо для захисту міста від татар.

Як і батько, критично ставився до Лжедмитрія, в 1604 р. заперечував плани його підтримки.^[7]

У 1590 році купив у Вишневецького Олександра начебто «куплений» маєток Криштофа Косинського, що розташовувався на Київщині.

Власник сотні міст та замків, тисяч сіл на Волині, з 1593 року каштелян краківський, з щирої монаршої і сеймової ласки отримав саме чорноземне серце України — староства Білоцерківське, Богуславське, Брацлавське, Черкаське, Корсунське і Переяславське. Став найпотужнішим паном в Речі Посполитій (до Вишневецьких).

Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля в битві під Гузовим. Вів перемовини з рокошанами, одним з посередників на яких був Януш Радзивілл.^[8]

У 1609 році для захисту кордонів держави і своїх володінь заснував Острозьку ординацію, столицею якої згодом стало Дубне. У Дубенському замку постійно тримав до 300 воїнів. Оберігав скарби дідів-прадідів, серед яких особливо дорожив золотою медаллю з зображенням свого батька, яку завжди, як оберіг, брав з собою в походи^[9]. Православ'ю у своїх володіннях не перешкоджав.

За його заповітом було створено командорство Мальтійського ордену у Польщі.

Помер 12 (або 13) вересня 1620 р., був похований 3 листопада. Поховальну промову на церемонії виголосив краківський канонік Якуб Островскі.^[10] У костелі в Тарнові встановлено йому надгробок з епітафією.^[11]

Після смерті Януша Острозького, останнього представника князівського роду по чоловічій лінії і віддання заміж дочок змусило Анну Костку — вдову князя Олександра — брата Януша Острозького, до поділу маєтків. Найстарша дочка Софія — дружина тогочасного коронного підчашого (став воєводою краківським) Станіслава Любомирського (1583—1649) — одержала в спадщину Полонне.

Уряди |

Волинський воєвода (1584–1593), краківський каштелян («номінація» 25 лютого 1593-1620; завдяки прихильності католицьких кіл^[4]), білоцерківський, черкаський, канівський, переяславський (1594–1620) та володимирський староста (1604–1620).

Шлюби, діти |

Перша дружина — Сузанна Середі (Зузанна Шередій^[1]) — донька Дьйордя Середі, внучка угорського гетьмана Каспера Середі^[12]. Діти:

• Елеонора — дружина спершу Героніма Язловецького, згодом Яна Єжи Радзивілла
  


• 
  Єфросинія — дружина князя Олександра Заславського.^[13]

Друга дружина — Катажина з Любомирських.

Третя дружина — Теофіла з Тарлів. Син від третьої дружини Януш Володимир помер малолітнім.

Маєтності |

Був власником, зокрема, Богуслава, Дубного. Величезні маєтності Острозьких перейшли до князів Заславських, згодом — до князів Сангушків та інших шляхетських родів.

Будівництво, фундуші |

Надгробок Осторозьких, катедра Тарнува

• Зміцнення Дубенського замку бастіонами, глибоким ровом, підвісним мостом (початок XVII ст.)


• 
  Костел святої Анни, Полонне (завершено в 1607 р.)


• Костел Матері Божої Громничої та домініканський монастир, Старокостянтинів


• Монастир францисканців, Межиріч


• 
  Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та монастир бернардинів, Дубне
  


• костели (Степань, Деражня, Бережниця)


• колегіата (Тарнув), в якій оплатив надгробок роботи Яна Пфістера для себе та першої дружини


• заснування міст на Кухмістрівщині (зокрема, Василів, Обухів)

Див. також |

• Острозькі


• 
  Повстання під проводом Криштофа Косинського.

Примітки |

Джерела |

• 
  Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5.


• 
  Ясіновський А. Острозький Януш Костянтинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 693. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  


• 
  Chynczewska-Hennel T. Ostrogski Janusz książę (ok. 1554—1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 481—486. (пол.)
  


• 
  Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1738. — T. 3. — S. 514—517. (пол.)
  


• Походяща О. Портрет краківського каштеляна Януша Острозького з колекції Національного музею історії України // Острозька давнина. Науковий збірник / Ред. кол. Ігор Пасічник (гол. ред.), Ігор Тесленко (відпов. ред.) та ін. – Остріг: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2016. – Вип. 5

Посилання |

• 
  Князь Януш Острозький — меценат костьолу та захисник православної церкви.


• 
  Князь Януш Острозький — політик та оборонець земель руських.


• 
  Острозький Іван (Януш) // Українці в світі.


• 
  367. Листопада 24 — Скарга пп. Адама і Романа Чолганських, Кременецький земський суд .


• 
  Jan «I» ks. Ostrogski h. wł. (ID: 15.105.246). (пол.)
  

Попередник Андрій Вишневецький

Воєвода Волинський 1585-1593

Наступник Олександр Острозький

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.