Ufdjrw

Олена Петрівна Блаватська
Елена Петровна Блаватская
Фотопортрет Олени Блаватської 1877 року
Ім'я при народженні	Олена Петрівна Ган
Народилася	31 липня (12 серпня) 1831(1831-08-12) Катеринослав
Померла	26 квітня (8 травня) 1891(1891-05-08) (59 років) Лондон, Англія ·Грип
Громадянство (підданство)	США (1878—1891) Російська імперія (1831—1878)
Національність	росіяни і німці
Діяльність	письменниця, засновниця Теософського товариства
Відомі учні	Рудольф Штайнер
Володіє мовами	англійська[1] і російська[1]
Членство	Теософське товариство[1]
Конфесія	Православна церква та буддизм
Батько	Петро Олексійович Ган
Мати	Олена Андріївна Ган
Брати, сестри	• Желіховська Віра Петрівна
У шлюбі з	Никифор Васильович Блаватський
Медіафайли у Вікісховищі?

Блава́тська Оле́на (рос. Елена Петровна Блаватская, уроджена Геле́на фон Ган нім. Helena von Hahn^[2]. У віці 17 років вийшла заміж за 60-річного барона Блаватського. *31 липня (12 серпня) 1831, Катеринослав (зараз Дніпро) — † 26 квітня (8 травня) 1891, Лондон) — філософ, письменниця, мандрівниця, теософ^[3] російсько-німецького походження. Одна з засновників Теософічного товариства.

За деякими західними джерелами, Олена Блаватська — прибічниця окультизму та спіритуалізму; за російськими джерелами (деякі філософські словники, енциклопедії, підручники), вона філософ^[4], науковець та релігієзнавець^[5].

У 1848—1875 роках вона здійснила фактично триразову навколосвітню подорож^[6].

1875 року у Нью-Йорці разом з полковником Г. С. Олкоттом заснувала Теософське товариство, головною метою якого було «створити ядро Всесвітнього Братерства, де не буде мати значення різниця раси, колір шкіри, стать, каста й віросповідання».

Біографія |

Родовід |

Родовід Олени Петрівни Блаватської з материнського боку сходить через Михайла Чернігівського до засновника державності на Русі — Рюрика^{[7][8][9][10]}.

Прямим предком О. П. Блаватської, з материнської лінії, був Сергій Григорович Долгорукий (відомий дипломат свого часу) — брат Олексія Григоровича Долгорукова, члена Верховної таємної ради при Петрі II. Сергій Григорович був прадід Олени Павлівни Фадєєвої-Долгорукої (бабуся Блаватської) і прапрадід Олени Петрівни Блаватської^[11].

Андрій Михайлович Фадєєв,
дідусь О. П. Блаватської

Прадід Олени Блаватської, князь Павло Васильович Долгоруков (1755—1837), генерал-майор часів Катерини II, мав найвищу військову нагороду — Орден Святого Георгія^[12] і був другом та товаришем по службі Кутузова^[13]. Деякі автори вважають, що П. В. Долгоруков був відомим масоном і розенкрейцером, і навіть, ходили чутки, що він зустрічався з Каліостро та графом Сен-Жерменом^[14].

Проте найбільш відомі й авторитетні біографії графа Сен-Жермена про таку зустріч нічого не говорять, до того ж під час перебування графа Сен-Жермена в Росії (1762) Павлові Васильовичу було тільки 7 років^[15][16].

Олена Павлівна Долгорука,
бабуся О. П. Блаватської

Його дружиною була Генрієтта де Бандре дю Плессі, донька Адольфа Францовича, який командував армійським корпусом у Кримській кампанії й, зі слів А. М. Фадєєва, був улюбленцем Суворова^[17]. Донька Павла Васильовича й Генрієтти Адольфівни, князівна Олена Павлівна, бабуся О. П. Блаватської, здобула гідну домашню освіту, знала 5 іноземних мов, розумілася на археології, нумізматиці, ботаніці. Гербарії Фадєєвої та її малюнки різних рослин, що на цей час зберігаються в архіві Академії наук, були відомі багатьом ученим і викликали захоплення. Олена Павлівна листувалася з німецьким ученим Александром Гумбольдтом, англійським геологом, засновником Географічного товариства Родріком Мерчісоном, шведським ботаніком Христіяном Стевеном, який вивчав флору й фауну Криму та Кавказу^[11][18][19]. Як повідомляє О. Ф. Писарєва, ботанік Гомер-де-Гель назвав знайдену ним раковину на честь Олени Павлівни — Venus-Fadeeff^[20][21].

1813 року князівна взяла шлюб із Андрієм Михайловичем Фадєєвим, державним чиновником, який згодом став таємним радником, губернатором Саратова й Тифліса, чий родовід сходить до російських стовпових дворян та ліфляндських німців фон Краузе^[22]. Прадід Андрія Михайловича — Петро Михайлович Фадєєв, був капітаном армії Петра І^[23]. В Олени Павлівни й Андрія Михайловича було четверо дітей: старша донька — Олена Ган — відома письменниця (її називали російською Жорж Санд^[24]), мати Олени Петрівни Блаватської, Віри Петрівни Желіховської та Леоніда Гана; син — Ростислав Фадєєв — генерал, військовий письменник і реформатор; донька Катерина Андріївна — мати видатного російського державного діяча Сергія Юлійовича Вітте; донька — Надія Андріївна, активний член Теософського товариства.

Ростислав Андрійович Фадєєв,
дядько О. П. Блаватської

С. Ю. Вітте повідомляв, що його прадід П. В. Долгоруков під час весілля доньки благословив її й зятя древнім хрестом, який, за сімейними переказами, належав Великому князеві Київському, святому Михайлові Чернігівському. Пізніше цей хрест перейшов до Олени Павлівні, а потім й до самого С. Ю. Вітте^[25].

По лінії свого батька — Петра Олексійовича Гана, Олена Петрівна належала до прибалтійського німецького роду Ган^[26]. Борис Цирков, редактор і активний пропаґандист теософського вчення, у передмові до зібрання творів Блаватської вказує на належність Ганів (предків ОПБ з батьківської лінії) до графського роду von Hahn^[27] з Базедова (Мекленбург), який, за іншими джерелами, сходить до жіночої лінії династії Каролингів і німецьких лицарів-хрестоносців^[28]. Але дотепер не знайдено жодних документів, які підтверджували б родинні зв'язки родини Олени Блаватської з мекленбурзькими графами: у службовому списку «Олексій Федоров, син Ган» (1751—1815) — дід ОПБ, комендант фортеці Каменець-Подільск  — зазначений як виходець з «Естляндських жителів, батько його іноземний підданий, був в Естляндії крайскомісаром»; в архівах зберігаються документи, що підтверджують існування «крайскомісара» Йоганна Фрідріха (Федора) Гана (Johann Friedrich Hahn), який народився 1719 року в Нарві й помер там 31 травня 1803 року, але в яких нічого не написано про походження й родинні зв'язки родини^[29]. Цікаво, що сам Цирков — з жіночої лінії — був причетним до роду Ган, але не Йоганна Фрідріха, а Йоганна Августа фон Гана (документально не пов'язаного з родиною ОПБ). Григорій Клімов «https://www.youtube.com/watch?v=GqQxTq_BLJ8» зазначає, що той Ган був з жидівського роду.

Дитинство і юність |

Роки мандрівок |

Основний творчий період |

Цікаві факти |

• У своїй автобіографічній книзі «Моє життя» Магатма Ганді зазначав, що на його світогляд вплинули особисте спілкування з членами Теософського товариства і читання праць О. П. Блаватської.


• Згідно з книгою культуролога і політолога Ксенії Мяло, Магатма Ганді казав, що для нього було б радістю «торкнутися краю одягу пані Блаватської».


• У 1991 році кіностудією «Центрнаучфільм» був знятий фільм «Хто ви, мадам Блаватська?». Головну роль у фільмі зіграла народна артистка Росії Ірина Муравйова.


• Всі роботи О. П. Блаватської, як і раніше перевидаються, часом у кількох редакціях. Її твори перекладені на всі європейські мови, а також на іврит, арабську, тамільську, гінді, китайську, японську, в'єтнамську та багато інших.


• У 1975 році урядом Індії була випущена пам'ятна марка, присвячена 100-річчю створення Теософського товариства. На марці зображено печатку Товариства і його девіз: «Немає релігії вище істини».

Бібліографія |

Видання |

• 
  З печер і нетрів Індостану^[ru], 1879—1886 рр.
  


• 
  Викрита Ізіда, 1877 р.
  


• 
  Загадкові племена на Блакитних Горах, 1883 р.
  


• 
  Таємна доктрина. Перших два томи видано у 1888 р., третій вже по смерті письменниці у 1897 р.
  


• 
  Бесіди з Блаватською — стенографічний запис відповідей Блаватської на запитання учнів 1889 р.
  


• 
  Голос Безмовності, 1889 р.
  


• 
  Ключ до теософії^[ru], 1889 р.
  


• 
  Теософський словник — посмертне видання 1892 р.
  

Статті |

• 
  Окультна або ж точна наука ? — в журналі «Теософіст», 1886 р.
  


• 
  Теософія є релігією ? — в журналі «Люцифер», 1888 р.
  


• 
  Філософи й філософішки — в журналі «Люцифер», 1889 р.
  

Вшанування Пам'яті |

• Вулиця Олени Блаватської в її рідному місті Дніпро.

Див. також |

• Теософія та буддизм

Примітки |

Література |

• 
  Blavatsky, Helena Petrovna // The Columbia Encyclopedia, 6th Ed : сайт. — 2015. Процитовано 2015-10-02. (англ.)
  


• 
  Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона/онлайн-версия; (рос.)
  


• 
  The New Encyclopædia Britannica. 15th Edition, 32 vols., 2003. — vol. 2, p. 278 (англ.)
  


• 
  Блаватская Елена Петровна // Новейший философский словарь / Грицанов А. А. — Научное издание. — Минск: В. М. Скакун, 1999, 896 с.; (рос.)
  


• 
  Блаватская Елена Петровна // Философский энциклопедический словарь / Ред.-сост. Е. Ф. Губский и др. — Москва: Инфра-М, 2003. — 576 с. (Библиотека словарей «ИНФРА‑М»); (рос.)
  


• 
  В. И. Мильдон. Блаватская Елена Петровна // Русские писатели. 1800—1917. Москва: Наука, 1990, т. 1, с. 272–273; (рос.)
  


• Блаватская Елена Петровна // Краткая философская энциклопедия. — Москва: Издательская группа «Прогресс» — «Энциклопедия», 1994. — 576 с.; (рос.)
  


• Краткий словарь по философии. Более 1000 статей / Авт.-сост. Н. Н. Рогалевич. — Минск: Харвест, 2007. — 830 с. ISBN 978-985-16-1868-8 (рос.)
  


• 
  История русской философской мысли // История философии: Учеб. пособие для вузов / А. Н. Волкова, B.C. Горнев, Р. Н. Данильченко и др.; Под ред. В. М. Мапелъман и Е. М. Пенькова. — М.: «Издательство ПРИОР», 1997. — 464 с (Учебник рекомендован Научно-методическим Советом по философии Министерства образования Российской Федерации к изданию в качестве учебного пособия) ISBN 5-7990-0028-5; (рос.)
  


• Теософия // Основы религиоведения. Учебник / Ю. Ф. Борунков, И. Н. Яблоков, М. П. Новиков и др.; Под ред. И. Н. Яблокова (Заведующий кафедрой религиоведения МГУ). — М.: Высшая школа, 1994. — 368 с. ISBN 5-06-002849-6; (рос.)
  


• 
  Блаватская Елена Петровна / Краткий философский словарь / А. П. Алексеев, Г. Г. Васильев и др.; Под ред. А. П. Алексеева. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. — 496 с. (рос.)
  

Посилання |

• 
  П. Г. Усенко. БЛАВАТСЬКА Олена Петрівна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 299. — ISBN 966-00-0734-5.
  

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Блаватська Олена Петрівна