Ufdjrw

*— сусідні нас. пункти*
Вадуц; Vaduz; ; ;
;	;
; Герб Вадуца;	прапор;
	; ; Центр Вадуца ;
	; ;
	; Основні дані;
	; 47°08′ пн. ш. 9°31′ сх. д. / 47.133° пн. ш. 9.517° сх. д. / 47.133; 9.517;
; Країна;	; Ліхтенштейн;
Регіон;	; Вадуц
Столиця для	; Ліхтенштейн і Шелленберг;
	Ешен, Гампрін, Шан, Планкен, Трізенберг, Бальцерс, Трізен, Sevelen[d], Buchs[d]; ?
Засновано	; 1150;
Площа	; 17.3 км²
Населення	; 5 450 (2017)
; Висота НРМ;	; 455 ± 1 м;
Водойма	; Рейн;
Офіційна мова	; німецька;
Міста-побратими	; Берн, Ла-Пас, Відень;
Телефонний код	; (+423) 7001
Часовий пояс	; UTC+1;
Номери автомобілів;	; FL;
GeoNames	; 3042030, 3042031;
OSM	; пошук у Nominatim ↑1155955 ·R (Ліхтенштейн);
Поштові індекси	; 9490
	; Міська влада;
Мер міста;	; Ewald Ospelt[d];
Веб-сторінка	; vaduz.li;
	; Мапа;
	; ;
	;
	;
	; Вадуц у Вікісховищі?

Ваду́ц (нім. Vaduz) — друге найбільше місто (після Шана) і столиця Ліхтенштейну.
Є важливим культурним, туристичним і фінансовим центром.

Перша згадка про місто датована 1150 р. 1342 року місто стало столицею графства Вадуц, яке належало з 1712 року родині Ліхтенштейнів.

Зміст

1 Історія

2 Визначні місця

3 Транспорт

4 Спорт

5 Галерея

6 Примітки

7 Див. також

8 Література

9 Посилання

Історія |

Замок Вадуц і вид на місто

В історичних рукописах Вадуц вперше згадується в XII столітті під назвою Фардузес. Проте прийнято вважати, що місто було засноване в XIII столітті графом Верденберзьким. Є згадка про фортецю за 1322 рік. 1499 року вона була зайнята Швейцарією.

Протягом століть династія Ліхтенштейнів скуповувала великі ділянки землі переважно в Центральній Європі, але всі ці території були частинами феодальних маєтків інших феодалів. Таким чином, не маючи земель, підпорядкованих безпосередньо Імператорському престолу, династія Ліхтенштейнів була не в змозі відповідати основній вимозі, щоб отримати право на засідання в Імператорському Конгресі, Рейхстазі.

1669 року Князь Йоганн Адам Андреас купив володіння Шелленберг та 1712 року — графство Вадуц і таким чином отримав землі на території імперії. 23 жовтня 1719 року указом Імператора Карла VI князівство Шелленберг та графство Вадуц були об'єднані в князівство Ліхтенштейн, першим князем якого і став Антон Флоріан фон Ліхтенштейн. Князівська родина розташтувалася в старовинному замку Вадуц, а однойменне місто поблизу нього з часом набуло статусу столиці князівства.

Визначні місця |

Найважливішими культурними пам'ятками Вадуца є готичний замок з XII ст. — резиденція королів Ліхтенштейну, неоготична катедра Св. Флоріана з року 1868–1873, будинок уряду 1903–1905 року та ратуша збудована в 30-ті роки роках XX століття.

У місті розташована Державна бібліотека Ліхтенштейну, Музей мистецтв Ліхтенштейну, Поштовий музей та Музей лиж.

Транспорт |

Вадуц є розвиненим туристичним центром Європи, попри те, що є однією з небагатьох столиць світу, де немає ні аеропорту, ні залізничного вокзалу. Найближча залізнична станція розташовується за 2 км від Вадуца в місті Шан. Там зупиняються переважно поїзди залізничної гілки Букс (Швейцарія) — Фельдкірх (Австрія). Проте в місті дуже добре розвинене автобусне сполучення, а також налагоджено автобусний зв'язок з найближчими містами на великих магістральних залізничних гілках.

Спорт |

У Вадуці базується місцевий однойменний футбольний клуб, який, як й інші в Ліхтенштейні, грає у швейцарській футбольній лізі.

Галерея |


Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вадуц

Вигляди міста

Примітки |

↑ Статистичне бюро Ліхтенштейну

Див. також |

Герб Вадуца

Прапор Вадуца

Замок Гутенберг

Замок Обере-Бург

Замок Унтере-Бург

Замок Шалун

Література |

Pierre Raton: Liechtenstein Staat und Geschichte. Liechtenstein-Verlag, Vaduz 1969.

Paul Vogt: Brücken zur Vergangenheit. Ein Text- und Arbeitsbuch zur liechtensteinischen Geschichte 17. bis 19. Jahrhundert. Amtlicher Lehrmittelverlag, Vaduz 1990.

Adulf Peter Goop: Brauchtum Liechtenstein. Alte Bräuche und neue Sitten. Alpenland Verlag, Schaan 2005, ISBN 3-905437-09-0.

Mario F. Broggi (Hrsg.): Alpenrheintal — eine Region im Umbau. Analysen und Perspektiven der räumlichen Entwicklung. Historisch-Heimatkundliche Vereinigung der Region Werdenberg, Fontnas 2006, ISBN 3-033-00977-8.

Cornelia Herrmann: Die Kunstdenkmäler des Fürstentums Liechtenstein. Das Oberland. In: Gesellschaft für Schweizerische Kunstgeschichte GSK: Die Kunstdenkmäler der Schweiz. Bern, 2007, ISBN 978-3-906131-85-6.

Посилання |

www.vaduz.li

Ausstellungshaus Engländerbau

[1] Статистичне бюро Ліхтенштейну

搜尋此網誌

Ufdjrw

Вадуц