Анастасія Маркович
| Анастасія Маркович | |
|---|---|
| Народилася | 1667 (1671) |
| Померла | 1729(1729) Глухів, Російська імперія |
| Місце проживання | Гетьманщина |
| Конфесія | православна |
| Рід | Марковичі |
| Батько | Марко Маркович |
| У шлюбі з | Іван Скоропадський |
Анастасі́я Маркови́ч (1667 (1671)-1729) — українська державна діячка. Представниця роду Марковичів. Донька прилуцького орендаря Марка Марковича. Перший чоловік — генеральний бунчужний Костянтин Іванович Голуб, шваґр гетьмана Івана Самойловича. Другий чоловік — гетьман Іван Скоропадський. Часто втручалась у перебіг державних справ, за що прозвана «Настею-гетьманихою». Через владний характер серед козаків народилася приказка: «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Мала зв'язки в російських урядових колах, використовувала їх для збільшення своїх маєтків і дбала про інтереси численних родичів. Засновниця монастиря в Гамаліївці. Також — Анастасія Голуб, Анастасія Скоропадська.
Зміст
1 Сім'я
2 Оцінки
3 Примітки
4 Джерела та література
5 Посилання
Сім'я |
- Чоловік: Костянтин Голуб
- Донька: Євдокія Костянтинівна Голуб (?—[?)
- + Іван Чарниш, генеральний суддя.
- Чоловік (від 1700): Іван Скоропадський
- Донька: Уляна Іванівна Скоропадська (1703—1733)
- + Петро Петрович Толстой, ніжинський полковник, перший росіянин на українському полковницькому уряді.
Оцінки |
На думку історика Данила Мордовцева, за гетьманування Івана Скоропадського Анастасія була справжньою правителькою Війська Запорозького. Старий гетьман був слабкою людиною і безвільним політиком, тому залюбки передав булаву «своїй розумній, енергійній і гарненькій Насті»[1]. Саме через неї Петро І керував українськими справами. Мордовцев вважав, що Анастасія здійснила «моральне і політичне об'єднання Великої і Малої Росії»[1], зрозумівши після поразки Івана Мазепи згубність орієнтації на Захід[1].
Примітки |
↑ абв Мордовцев Д. Л. Женщины первой половины XVIII века // Собрание сочинений. — Т.36. — Спб. 1902. — с. 16, 17, 19.
Джерела та література |
(укр.) Пріцак О. Рід Скоропадських (Історично-генеальогічна студія). — Львів, 1938.
(укр.) Гуржій О. «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Суспільно-політичний портрет елітної жінки першої половини XVIII ст. // Соціум. Альманах соціальної історії. Випуск 1. — 2002. — с.219—230.
Посилання |
(укр.) Лебединська Т. Гетьманша серед «собіратєлєй»
| |||||||||||||||||