Ufdjrw

Бунчуковий товариш — початково третій, згодом найвищий ранг Значного військового товариства в Гетьманщині XVII — XVIII ст.

Опис |

Перша згадка «бунчукового товариства» датується 1685-м відколи під бунчук до Самойловича було узято старшин полтавського полку Левенців. Відносно масовим явищем подібний протекціонізм став за часів його наступника — Мазепи. Початково за статусом посідали трете місце опісля військових та значних товаришів. На відміну від двох останніх рангів, які надавалися за заслуги перед Військом Запорозьким, бунчуковими ставали за вислугу перед власником бунчука — гетьманом. Лише після смерті Скоропадського, «взяття під бунчук» Малоросійською колегією стало помітним і впливовим явищем^[1].

В походах бунчукові товариші перебували під командою генерального бунчужного. Рангою вони вважалися трохи нижчими під полковників і, при потребі, заступали полковників у командуванні полком. Кількість їх не була визначена і цілковито залежала від Гетьмана, який набирав їх із визначніших козацьких родин.

Привілеї |

Привілеї бунчукового товариша, як особи, що перебувала «в особливій гетьманській протекції», полягали в тому, він звільнявся від місцевого суду і судився в генеральному суді.

Скасування звання |

Після скасування гетьманства, титул бунчукового товариша ще залишався деякий час для поважніших осіб.

Примітки |

Джерела |

• 
  «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
  


• 
  Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  

Посилання |

• 
  В. В. Панашенко. Бунчукові товариші // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 406. — ISBN 966-00-0734-5.
  

Див. також |

• Товариш (козак)


• Значковий товариш


• Військовий товариш

Це незавершена стаття з української історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.