Владислав Сікорський
| Владислав Сікорський | |
|---|---|
| пол. Władysław Sikorski | |
 | |
| Народився | 20 травня 1881(1881-05-20)[1][2] Тушув-Народови, Ґміна Тушув-Народови, Мелецький повіт, Підкарпатське воєводство, Польща |
| Помер | 4 липня 1943(1943-07-04)[3][1][2](62 роки) Гібралтар, Велика Британія[4] ·невідоме[d] |
| Поховання | крипта Святого Леонарда :  |
| Громадянство (підданство) |  Польща |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Володіє мовами | польська[5] |
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
| Посада | прем'єр-міністр Польщі, прем'єр-міністр Польщі і Генеральний інспектор Збройних Сил[d] |
| Військове звання | генерал і генерал броні |
| Партія | незалежний політик |
| Конфесія | Римо-католицька церква |
| Автограф |  |
| Нагороди |         Орден Білого орла (Сербія)[d]                     |
| IMDb | nm0797764 |
| |
Владисла́в Сіко́рський (пол. Władysław Eugeniusz Sikorski; 20 травня 1881, Тушув Народови, поблизу Сандомира, Західна Галичина, Австро-Угорщина — 4 липня 1943, Гібралтар, Сполучене Королівство) — польський військовий і державний діяч, інженер-геодезист, генерал Війська Польського. Учасник польського самостійницького руху.
Зміст
1 Раннє життя
2 1914—1920
3 Повоєнний час
4 Друга світова війна
5 Загибель
6 Примітки
7 Джерела та література
7.1 Література
8 Посилання
Раннє життя |
Народився у Тушуві Народовому поблизу Сандомира.
Закінчив Факультет інженерії доріг і мостів Вищої політехнічної школи (ВПШ) у Львові (1909), інженер.
Перед Першою світовою війною — один із творців польських парамілітарних організацій у Галичині.
1914—1920 |
Під час Першої світової війни служив у польських легіонах, що воювали на боці Центральних держав, полковник.
З осені 1918 — в армії незалежної Польщі. В українсько-польській війні 1918—1919 командир операційної групи, а потім дивізії (бої під Городком, Львовом і Чортковом), Відзначився у польсько-радянській війні 1919—1920.
Повоєнний час |
Командувач 3-ї, пізніше 5-ї армій.
У післявоєнний час обіймав найвищі посади у збройних силах і уряді країни. У 1921–1922 — шеф генерального штабу Війська Польського, у 1922–1923 — прем'єр-міністр Польщі і міністр внутрішніх справ, у 1924–1925 — міністр військових справ.
1925—1928 — командувач Львівської військової округи.
З 1926 — після перевороту Юзефа Пілсудського перейшов в опозицію до правлячого «санаційного» табору, активно виступав проти урядового курсу.
Друга світова війна |
Підписання Угоди з СРСР, Лондон, 30 липня 1941 року. Сікорський, Іден, Черчілль та Майський (сидять)
Після окупації Польщі Німеччиною та СРСР у вересні 1939 — в еміграції у Лондоні.
У 1939—1943 — прем'єр-міністр польського уряду в еміграції, згодом міністр військових справ (генеральний інспектор польської армії), головний командувач польських Збройних сил.
Після початку німецько-радянської війни підписав договір про співпрацю з СРСР, відомий як Угода Сікорського-Майського, і домігся сформування на радянській території армії з польських громадян, до складу якої входило чимало українців; пізніше армія воювала по боці західних союзників (корпус генерала Владислава Андерса).
Загибель |
Після того, як генерал Сікорський дізнався про розстріл польських офіцерів в Катині, він розірвав дипломатичні відносини з СРСР і наполягав на тому, щоб Англія теж припинила відносини з СРСР.
Загинув в авіаційній катастрофі неподалік від Гібралтару. Літак упав в море через 16 секунд після старту. Разом з ним в літаку знаходилась його донька і два депутати англійського парламенту та ще декілька чоловік. Сікорський повертався до Лондону після інспекції ним польських військ на Близькому Сході. Офіційне розслідування встановило, що причиною падіння літака були технічні неполадки, але деякі історики досі схиляються до версії авіакатастрофи як інструменту вбивства[6][7].
Генерал був з почестями, в присутності прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля, похований на кладовищі польських льотчиків в Ньюарку близько Ноттінгема (графство Ноттінгемшир). 17 вересня 1993 його прах був перевезений до Польщі і похований у крипті Св. Леонарда на Вавелі в Кракові.
Примітки |
↑ аб SNAC — 2010.d:Track:Q29861311
↑ аб Encyclopædia Britannicad:Track:Q5375741
↑ Сикорский Владислав // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
d:Track:Q649d:Track:Q17378135
↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118614282 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578
↑ ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q54837d:Track:Q19938912
↑ В Польщі розслідують смерть прем'єра // BBC.russian, 10.11.2008
↑ Звернення до польського населення Закерзоння в лютому 1945 року в книзі: Петро Мірчук. Українська Повстанська Армія 1942—1952. Частина ІІ: Друга большевицька окупація. На Закерзонні. — Мюнхен, 1953 (репр. Львів, 1991). Архів оригіналу за 20 серпень 2011. Процитовано 2 серпень 2012.
Джерела та література |
Б. Б. Сікорський (Sikorski) Владислав // Енциклопедія українознавства. — Т. 8. — Львів : НТШ, 2000. — С. 2825.
Папакін А.Г. Сікорський Владислав-Евгеніуш // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 573. — ISBN 978-966-00-1290-5.- Сікорський (Sikorski) Владислав // Український радянський енциклопедичний словник. — Т. 3. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1987. — С. 217.
Czubiński A. Rusko-polská válka v letech 1918—1921: první sovětský útok na Evropu // Editor Antonín Pohlodek]. — Vyd. 1. — Brno : Bonus A, 1996. — 460 s. — ISBN 80-85914-26-3.
Pawłowski L., Marczewska B. Generał Władysław Sikorski jako inżynier mierniczy // Przegląd geodezijny. — 1981. — №. 6. — S. 191—194.
Література |
О. Знахоренко. Сікорський Владислав Євгеніуш // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання |
Ігор Мельник. Справи і смерть генерала Сікорського. // zbruch.eu, 05.07.2013
|
| |||||||||||||||||||
