Катамарка (провінція)
| Катамарка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| — Провінція — | |||||
Catamarca | |||||
| |||||
 | |||||
Столиця | Сан-Фернандо-дель-Вальє-де-Катамарка | ||||
| Країна |  Аргентина | ||||
| |||||
| Департаментів | 16 | ||||
| Офіційна мова | Іспанська | ||||
Населення | (2010) | ||||
| - повне | 367 820 (20-та) | ||||
| - густота | 3,58 (20-та) | ||||
Етнікон | Catamarqueño | ||||
| Площа | |||||
| - повна | 102 602 км² (11-та) | ||||
Висота | |||||
| - максимальна | 6893 метр (Охос-дель-Саладо) | ||||
| - мінімальна | 3347 метр | ||||
Часовий пояс | UTC-3 | ||||
ВВП | 1,76 млрд. $ ]] | ||||
ІРЛП | 0,815 (2010)[1] | ||||
Дата заснування | 1821 | ||||
Губернатор | Люсія Корпаччі | ||||
| Веб-сайт | catamarca.gov.ar | ||||
Код ISO 3166-2 | AR-K | ||||
 | |||||
| Провінція Катамарка на мапі Аргентини | |||||
| |||||
Катама́рка (ісп. Catamarca) — провінція Аргентини, розташована на північному сході країни. Межує з провінціями Сальта на півночі, далі за годинникової стрілкою: Тукуман, Сантьяго-дель-Естеро, Кордова і Ла-Ріоха, на заході межує з Чилі. Столиця провінції — Сан-Фернандо-дель-Вальє-де-Катамарка. Населення провінції — 367 тис. мешканців[2], площа — 102 тис. км².
Зміст
1 Географія
2 Історія
3 Економіка
4 Освіта
5 Адміністративно-територіальний поділ
6 Посилання
7 Примітки
Географія |
Рельєф провінції на 70% гористий, висота зростає зі сходу на захід.
Умовно територію Катамарки поділяють на три природні зони:
Пуна на півночі провінції, для якої характерні гори та солончаки
Кордильєра-Сентраль, яка розташована на південному заході провінції. Для цієї зони характерний гірський рельєф, найвищі точки: Монте-Піссіс (6882 м), Охос-дель-Саладо (6864 м), Трес-Крусес (6749 м)
Пампінські гори у центрі та на сході
Клімат Катамарки напіварідний. Для північного сходу провінції характерні рясні опади та високі температури, вітри переважно східні, північно-західні і південно-східні. У Пуні температури нижчі, а опади недостатні (у середньому менше 150 мм на рік). На більшості території провінції характерний помірно-континентальний арідний клімат: дощі нечасті (500 мм на рік), вологість повітря низька, переважають сильні північно-східні, східні і південно-східні вітри влітку та навесні, середня річна температура повітря 20 °C, влітку може досягати 45 °C, а взимку −30 °C.
Найбільші річки провінції: Саладільйо, Колорадо, Санта-Марія.
Долина річки Санта-Марія
Перевал Сан-Франсіско на кордоні з Чилі
Солончаки
Містечко Балькосна на сході провінції
Історія |
Руїни індіанського поселення Пукара-де-ла-Алумбрера
Перші людські поселення на території, де зараз знаходиться провінція Катамарка, з'явилися близько 2000 років тому. З XI ст. місцевість заселяли індіанці діаґіти, капаяни, олонгасти, атакаменьйо, у 1480—1535 роках — ще й інки.
Іспанці прибули до Катамарки близько 1536 року. 1554 року Франсіско де Агірре заснував тут перше місто під назвою Сан-Педро-Мартір, але воно не проіснувало довго. Значна частина Катамарки на той час належала до Чилі. 1558 року Хуан Перес де Суріта заснував ще одне місто Лондрес-де-ла-Нуева-Інглатерра, яке 1561 року було перенесене, а наступного року покинуте через напади діагітів.
1563 року територія Катамарки увійшла до губернаторства Тукуман, яке було частиною віце-королівства Перу.
1607 року була зроблена нова спроба заснувати іспанське поселення, цього разу під назвою Сан-Хуан-Баутіста-де-ла-Рівера. 1612 року місто було перенесене і перейменоване на Сан-Хуан-Баутіста-де-ла-Пас. Після індіанського повстання 1630 року місто було зруйноване і 1633 року знову засноване під іменем Сан-Хуан-Баутіста-де-ла-Рівера. Губернатор Фернандо Мендоса Мате де Луна переніс місто у долину Катамарки 5 липня 1683 року і дав йому назву Сан-Фернандо-дель-Вальє-де-Катамарка, яку воно носить досі.
Після створення віце-королівства Ріо-де-ла-Плата 28 січня 1782 року Катамарка увійшла до його складу. 5 серпня 1783 року Катамарка разом з п'ятьма іншими провінціями була віднесена до губернаторства Сальта-де-Тукуман зі столицею у Сальті.
Після оголошення Аргентиною незалежності 9 липня 1816 року Катамарка опинилася у вирі громадянської війни. 22 березня 1820 року губернатор Тукуману, до якого на той час входили також Катамарка і Сантьяго-дель-Естеро, оголосив про створення Федеративної республіки Тукуман. 25 серпня 1821 року Катамарка оголосила про автономію і відокремилася від Республіки Тукуман. 1853 року Катамарка увійшла до складу Аргентини.
1888 року у провінції було побудовано залізницю, а трохи пізніше створено Банк провінції.
1899 року між Аргентиною, Болівією та Чилі виник конфлікт щодо встановлення кордонів у Андах, в результаті якого більша частина спірної території відійшла Аргентині. 9 січня 1900 року на цих землях було організовано національну територію Анди. 12 травня 1900 року цю територію було поділено між провінціями Жужуй, Сальта і Катамарка. 1943 року національну територію Анди було остаточно розформовано, внаслідок чого до Катамарки додався департамент Антофагаста-де-ла-Сьєрра, який складає майже третину сучасної території провінції.
У 2009, 2010 і 2011 роках територією провінції проходило ралі Дакар.
Економіка |
Фруктові сади Катамарки
Виноградники Катамарки
Катамарка — одна з найбагатших провінцій Аргентини, перш за все, завдяки розвиненій гірничодобувній промисловості: у Катамарці видобувають золото, мідь, срібло, уран, молібден (родовище Агуа-Ріка). ВВП провінції 2006 року склав 1,7 млрд доларів, що в перерахунку на душу населення на 40% більше, ніж у середньому по країні. Експорт Катамарки за 2009 рік становив 1,073 млн доларів, що становить майже 2% від національного і є сьомим результатом серед провінцій Аргентини. 94% експорту провінції складають корисні копалини, перш за все золото і мідь[3].
Сільське господарство провінції через сухий клімат залежить від систем зрошування. Традиційні сільськогосподарські культури: маслини (Катамарка є їх найбільшим виробником в Аргентині), виноград, тютюн, горіхи, люцерна, кукурудза. Останніми роками збільшуються обсяги вирощування жожоби й інжиру. Скотарство розвинене слабко, в основному у вигляді вирощування кіз, овець і вікунья.
Освіта |
| Освіта у провінції Катамарка (2009)[4] | |||
|---|---|---|---|
| Рівень | Навчальних закладів | Учнів | Працівників |
| Дошкільні | 67 | 13 400 | 1 105 |
| - державні | 47 | 10 241 | 903 |
| - приватні | 20 | 3 159 | 202 |
| Початкові | 453 | 51 851 | 5 106 |
| - державні | 435 | 44 599 | 4 604 |
| - приватні | 18 | 7 252 | 502 |
| Середні | 508 | 42 393 | 2 100 |
| - державні | 483 | 35 245 | 1 850 |
| - приватні | 25 | 7 148 | 250 |
| Вищі[5] | 25 | 8 969 | 348 |
| - державні | 16 | 6 465 | 273 |
| - приватні | 9 | 2 504 | 75 |
Адміністративно-територіальний поділ |
Департаменти Катамарки
Провінція Катамарка складається з 16 департаментів:
- Амбато зі столицею у місті Ла-Пуерта
- Анкасті зі столицею у місті Анкасті
- Андальгала зі столицею у місті Андальгала
- Антофагаста-де-ла-Сьєрра зі столицею в однойменному місті
- Белен зі столицею у однойменному місті
- Капаян зі столицею у місті Уйльяпіма
- Столичний зі столицею у місті Сан-Фернандо-дель-Вальє-де-Катамарка
- Ель-Альто зі столицею у однойменному місті
- Фрай-Мамерто-Ескіу зі столицею у місті Сан-Хосе
- Ла-Пас зі столицею у місті Рекрео
- Паклін зі столицею у місті Ла-Мерсед
- Поман зі столицею у місті Саухіль
- Санта-Марія зі столицею у однойменному місті
- Санта-Роса зі столицею у місті Баньядо-де-Ованта
- Тіногаста зі столицею у однойменному місті
- Вальє-Вьєхо зі столицею у місті Сан-Ісідро
Посилання |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Катамарка (провінція) |
Офіційний сайт(ісп.)
Секретаріат туризму провінції Катамарка(ісп.)
Історія(ісп.)
Гід по провінції Катамарка(ісп.)
Туристична інформація(ісп.)
Примітки |
↑ http://web.archive.org/web/20110105170235/http://www.undp.org.ar/desarrollohumano/docsIDH2010/PNUD_INDH_2010_Nov_2010.pdf
↑ http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp
↑ http://www.iader.org.ar/?x=prov_export
↑ http://diniece.me.gov.ar/index.php?option=com_content&task=view&id=46&Itemid=1
↑ без урахування університетів
| |||||||
