Ufdjrw

; Зовнішні відеофайли;
	1. Різдвяні колядки від гурту «Отава» // Канал «JabTV» на YouTube, 8 січня 2019.;

Різдво Христове
	; ; Народження Ісуса Христа, грецька ікона, Візантійський і християнський музей в Афінах; ;
Офіційна назва	; Різдво Христове
Інші назви	; Різдво, Різдво Господнє
Місце	; Вифлеєм;
Тип	; християнський;
Дата	; 25 грудня (григоріанський і новоюліанський календар ); 6 січня (Вірменська церква); 7 січня (юліанський календар)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Різдво (значення).

Різдво́ Христо́ве (грец. Χριστούγεννα, лат. Christi Natalis, англ. Christmas) — у християнстві день народження Ісуса Христа у Вифлиємі від Діви Марії. Згадується у Новому Заповіті. Одна з найбільших урочистостей, що відзначається усіма християнськими церквами (католицькими, православними і протестантами), а також низкою держав та організацій світу. Завершує різдвяний піст — Адвент, час очікування на прихід Ісуса. Святкується 25 грудня церквами, що відзначають нерухомі свята за григоріанським і новоюліанським календарем та 7 січня — за юліанським календарем. Кульмінація свята — урочиста літургія, що правиться на Святий Вечір; у східній традицій правиться літургія Василія Великого. Після служби християни збираються родиною на святу вечерю. Атрибути свята — вертеп, вистави, ярмарок, пісні, колядки, різдвяні вінки та ялинки тощо. В Україні святкується з середньовіччя; обидві дати є святковими вихідними днями. Період різдвяних свят триває до 6 січня за григоріанським календарем, і до 19 січня — за юліанським. У цей період християни та усі люди доброї волі покликані чинити справи милосердя. Також — Різдво́ Госпо́днє (лат. Natalis Domini), або просто Різдво́ (лат. Natalis, нім. Weihnachten).

Зміст

1 Різдво в Євангеліях

2 Дата народження Христа

3 Історія дати

4 Святкування
- 4.1 Західна традиція
- 4.2 Східна традиція

5 Значення Різдва в православ'ї
- 5.1 Дохристиянські звичаї у християнському Різдві

6 Святкування в Україні
- 6.1 Регіональні відмінності святкування

7 Вихідний день
- 7.1 Один вихідний день
- 7.2 Два вихідні дні
- 7.3 Три вихідні дні

8 Сучасне християнське літочислення

9 Див. також

10 Примітки

11 Джерела

12 Посилання

Різдво в Євангеліях |

Ель Греко. «Різдво»

Згідно з Євангелієм від Луки^[1]Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім'ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії. Йосип з Марією прибули до Вифлеєму для участі в переписі населення (Лк. 2:1-2), який проводили за наказом імператора Августа, коли Сирією правив Киріній. Родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від непогоди, оскільки не було місця в заїзді. Під час народження Христа зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію мудрецям зі Сходу. Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про цю подію сповістив янгол. Волхви прийшли в Єрусалим і розпиталися у царя Ірода про царя юдейського та стривожили його. Придворні книжники та первосвященики відповіли мудрецям, що згідно з пророцтвом цар мав народитися у Вифлеємі юдейськім. Тоді Ірод покликав мудреців і відправив їх до Вифлеєму вивідати все і йому доповісти. Вони знайшли Ісуса вже у домі^[2] і піднесли Христу дарунки — золото, ладан і смирну. Попереджені уві сні мудреці повернулись іншою дорогою додому^[3].

Довідавшись про народження Христа, цар Юдеї Ірод велів провести побиття дітей у віці до 2 років, але Христос був чудом врятований від смерті. Попереджений ангелом^[4]Йосип забрав сім'ю та змушений був утікати до Єгипту і перебувати там до смерті Ірода.

Дата народження Христа |

Історично достовірна дата народження Христа наразі невідома. Святе Письмо не вказує ні дня, ні року, коли саме народився Христос, що дає підставу окремим християнським течіям відмовлятися від святкування Різдва.

Розрахунки, покладені в основу нашої ери, були зроблені в 525 році римським монахом, папським архіваріусом Діонісієм Малим, який спирався на дані Хронографічного збірника 354 року (Chronographus anni CCCLIIII)^[5]. У цих збірках народження Ісуса віднесено до року консульства Гая Цезаря Віпсаніанa і Емілія Павла, тобто на 1 рік н. е. Запис у Хронографі 354 р. має такий вигляд: Hos cons. dominus Iesus Christus natus est VIII Kal. Ian. d. Ven. luna XV («При цих консулах Господь Ісус Христос народився у 8-й день до січневих календ у п'ятницю 15-й місяця»)^[5].

Пізніші дослідники знайшли, що ця дата є помилковою — Христос народився на 5 чи 6 років раніше, між 748 і 749 роком римського літочислення, як на те вказує рік смерті Ірода І Великого († 4 до н. е. — тобто 748 Ab Urbe condita)^[6]^[7], та астрономічні підрахунки, які врахували також згадку про затемнення місяця, про яку говорять тодішні історики. На час народження Ісуса Христа за життя Ірода І Великого вказує нам і першоджерело — Євангеліє від Матвія — Мт. 2:16.

Також у Євангелії від Луки (Лк. 2:1,2) про цей час написано, що тоді відбувся перший перепис у Юдеї, а владу мав над нею намісник римського імператора Октавіана Августа — Квіріній. Про другий перепис, що відбувся між 6-8 роками, також згадує Йосип Флавій у творі «Єврейські старожитності» (лат. Antiquitates Judaicae) XVIII, 1.

Слід звернути увагу, що Православна церква традиційно звертає увагу на умовність дати Різдва, але разом з тим ця дата є важливою у розробці плану богослужінь протягом року і розрахунку пасхалії. Також слід звернути увагу, що юліанський календар був розроблений ще до народження Ісуса в 46 р. до Р. Х. імператором Юлієм Цезарем за участю олександрійського астронома Созігена.

Історія дати |

Похвала від пастухів, Герріт ван Гонтгорст, XVII ст.

На перших порах єдиної дати святкування народження Христа не існувало. Оріген Александрійський навіть висміював практику римлян відзначати дні народження, вказуючи на те, що Різдво Христове не може бути позначене простими святкуваннями^[8]. Климент Олександрійський (150—б. 215) писав не без іронії про тих, що покладають точну дату народження Христа на 20 травня (чи 20 квітня) 28 року Августового урядування, себто на третій рік нашого сучасного літочислення. Сам він указував на 17 листопада того ж року як на день народження Ісуса Христа, але, на жаль, не залишив жодних вказівок на те, чим він цю дату обґрунтовував^[9]. Пізніше день народження Христа пов'язували з початком весни, який за юліанським календарем припадав на 25 березня, бо на цей день, мовляв, припадало народження світу.

У той же час на сході Різдво довгий час святкувалося разом із святом Богоявлення 6 січня. Це свято поєднувало у собі і Христове Різдво, і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово «Епіфанія» чи «Теофанія», що означає «З'явлення» чи «Богоявлення», у перших століттях християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на Землі, тобто його народження.

У перші століття деякі Церкви, передусім Західна, з ознакою Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, але й поклоніння трьох мудреців, чудо в Кані Галілейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть і воскресіння Лазаря, бо всі ці події — це свідчення Богоявлення — появи Бога на Землі. І якраз святкування великої кількості подій із життя Ісуса Христа разом з ознаками Богоявлення було однією з головних причин, через яку Західна Церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.

Вперше у історичних джерелах, що збереглися, «25 грудня» як дата народження Христа вказана Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 року, який у свою чергу спирається на джерела 336 року, що написані за рік до смерті Констянтина Великого. У восьмому розділі твору, серед списку римських консулів записано: «Христос народився під час консульства С. Augustus та L. Aemilianus Paulus 25 грудня, у п'ятницю, 15 дня нового місяця»^[10]. З цього джерела також зрозуміло, що ця дата була святковою для літургійного служіння у Римі, проте відколи вона встановлена перед 336 роком — невідомо.
Не збереглися також джерела, що вказували б на те, що протягом трьох перших сторіч християни мали окремо встановлене свято Христового Різдва. Рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.

Святкування |

Римо-католицька церква, більшість протестантських церков, а також частина православних, включаючи Константинопольську (крім Афону), Антіохійську, Александрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську, Албанську й Грецьку церкви, святкують Різдво в ніч з 24 на 25 грудня^[11].

Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, Чорногорська, Польська православні церкви, Афонські монастирі, Бесарабська митрополія Румунської православної церкви, усі Українські православні церкви, а також багато Східних католицьких церков, Українська греко-католицька церква, Російська греко-католицька церква, російські старообрядці святкують Різдво в ніч на 7 січня (що відповідає 25 грудня за старим Юліанським календарем)^[12]^[13]. Оскільки святкування 25 грудня пов'язується з католицизмом, а 7 січня — з православ'ям, першу дату часто неправильно називають «католицьким Різдвом», а другу — «православним».

Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім.

Церква	Дата	Календар	Григоріанський	Примітка
Єрусалимський патріархат Вірменської апостольської церкви	6 січня	Юліанський	19 січня	Відповідність між 6 січня у Юліанському календарі та 19 січня у Григоріанському триває до 2100 року, потім стає на один день більше.
Вірменська апостольська, Вірменська католицька	6 січня	Григоріанський	6 січня
Церкви Західного християнства, світ	25 грудня	Григоріанський	25 грудня
Східні Православні церкви, включаючи Болгарську, Грецьку, Румунську, Константинопольську, Антіохійську, Александрійську, Албанську, Кіпрську, Фінляндську, Православну Церкву Чеських Земель і Словаччини та Православну церкву в Америці	25 грудня	Новоюліанський	25 грудня	Новоюліанський календар використовується з початку 20 століття і до 28 лютого 2800 року буде повністю збігатися з григоріанським.
Інші східні Православні церкви: Українські православні, Українська греко-католицька, Російська, Грузинська, Македонська, Сербська, та Грецька церква в Єрусалимі.	25 грудня	Юліанський	7 січня	Відповідність між 25 грудня за Юліанським календарем та 7 січня за Григоріанським триває до 2099; з 2100 до 2199 різниця — 1 день.
Коптська православна церква	29 Хояка, (25 чи 26 грудня за Юліанським календарем)	Коптський	7 чи 8 січня	У Коптському календарі у високосному році додатковий день є у вересні, тож наступна дата 29 хояка випадає один день пізніше, ніж у Юліанському і Григоріанському календарях
Ефіопська православна церква	Tahsas 29 чи 28 (відповідає Юліанському 25 грудня)	Ефіопський	7 січня

Західна традиція |

Закон про загальне святкування свята Різдва Христового містився у кодексах імператора Теодосія з 438 року і імператора Юстиніяна. Проте у Римі почали відзначати у цей день Різдво значно раніше.

Існують дані про те, що вперше 221 р. Секст Юлій Африкан відносив день народження Христа на 25 грудня. Визначення цієї дати було зроблено, мабуть, на тій підставі, що відновлення всієї природи після зими (тобто все починає ніби нове життя), як згадано, починали з 25 березня, і на цей же день припадало Благовіщення, а 9 місяців пізніше мало бути й Різдво.

Існують дані, що Різдво святкували окремо 25 грудня в Римі вже 353 року, бо з промови Папи Римського Ліберія 352 р. легко зробити висновок, що того року Різдво святкувалося разом із Богоявленням, а в так званому Хронографі Філокалюса з 354 р. поміж християнськими святами знаходиться вже й Різдво 25 грудня. У Католицькій церкві Різдво має найвищий статус торжества.

Встановлення дати святкування 25 грудня імовірно було пов'язане із Римським святом Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), що було введено імператором Авреліаном 274 року і пов'язане з переходом Сонця через точку зимового сонцестояння і, відповідно, зі збільшенням тривалості дня. На цей символічний зв'язок пізніше вказували отці Церкви, зокрема св. Іван Золотоустий: «Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця…» і св. Авґустин: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, хто те сонце сотворив». В сучасності святкування тривають починаючи за 5 днів до самого Різдва та ще 6 після нього, тобто з 20 грудня по 31 грудня.^[14]

Східна традиція |

Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграли три отці Східної Церкви — святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Золотоустий. Під їх впливом святий Григорій Богослов запроваджує це свято у Константинополі.
Василій Великий святкував Христове Різдво 25 грудня в Каппадокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво.

В Єрусалимі натомість Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 року. Службу на свято Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріарх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріарх Анатолій. У ІV ст. свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм на честь Христового Різдва.

Слід зазначити, що щодо святкування Богоявлення та Різдва між Сходом і Заходом довго не було згоди. Навіть при кінці IV ст., коли ці два свята вже святкувала вся християнська Церква, зміст, що вкладався в ті свята був і, до певної міри, залишився різний — на Заході 25 грудня святкували тільки день народження Христа, на Сході додавали до нього згадку про прихід волхвів і присвячували Народженню Христа нічну службу, а поклонінню волхвів день. Друге розходження виникло щодо свята Богоявлення: у латинян головна точка цього свята — прихід волхвів чи царів — у греків цей момент зовсім тоді не існував. Греки згадують тоді хрещення Христа в Йордані, а в латинській Церкві цей факт ледве згадується. Нарешті, грецьке Богоявлення цілковито поминає чудо в Каннах, що в латинян припадає теж на цей день.

Значення Різдва в православ'ї |

Для православних Різдво належить до найбільших свят в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб спасти людей усього світу, допомогти їм побачити правильний шлях у житті.

Різні люди і різні напрямки християнства можуть по-різному трактувати природу Бога і Ісуса Христа. Православне трактування в даному випадку спирається на православний Символ віри, перші три складники якого говорять щодо цього таке:

1-й член: Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого й невидимого

2-й член: І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.

3-й член: І в Духа Святого, Господа, Животворящого, Котрий від Отця походить, і Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і слава, він бо говорив через пророків.

Дохристиянські звичаї у християнському Різдві |

Свята Церква, святі отці і прості миряни Київської Русі, нащадки колишніх язичників, утверджуючи християнство і зокрема православ'я, утверджуючи вчення про єдиного Бога і про єдину вселенську Істину, борючись з язичництвом, у міру своїх знань і досвіду, намагалися відділити грішне (помилкове) від праведного (істинного) у ньому. Це дало змогу, відкинувши язичницьку атрибутику або переосмисливши її у християнському контексті, зберегти чимало з того доброго, хорошого і істинного, що існувало в язичництві, зокрема сільськогосподарський хліборобський календар, який багато в чому був розроблений ще в язичницькі часи, деяку термінологію при перекладі текстів тощо. Таким чином, в Україні, як і в інших країнах світу, день початку нового сонячного, хліборобського, року отримав новий, християнський зміст, як Різдво, свято народження Божого Сина, Спасителя світу.

Відповідним чином була змінена й обрядовість, магічні дії й обряди язичництва були замінені на молитви й обряди прославлення і прохання до Всевишнього, щоб наступного року він дав людям добрий урожай. Відповідно до нового вчення був дещо переосмислений в плані символіки і обрядовості, але за суттю залишений без змін, звичай поминання предків, старих дідів, праотців, які згідно з православним ученням за свої добрі вчинки, зокрема відносно своєї родини, мають вічне життя у Бога в небесних поселеннях серед святих і праведників. Так само як на святковому богослужінні, у святкуванні Різдва мали брати участь усі приналежні до родинного кола. На Святому Вечорі властиво зосереджується взагалі головна увага свята, і на саме Різдво залишається тільки Служба Божа в церкві та відвідування і гостювання родичів та знайомих з відповідними розвагами та забавами.

Святкування в Україні |

Докладніше: Різдво в Україні

«Поклоніння пастухів» (з празничного ряду іконостасу). ІІ пол. XVII ст. Львівська обл.

Другий день Різдва називався колись Пологом Богородиці, у лемків Вимітним днем, бо того дня ходили по хатах чоловіки (мабуть, парубки) і замітали за тамтешню дівчину, за що діставали від господарів «почесне»^[15].

З початком Різдва вже можна було вживати скоромне. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітні м'ясні страви. За правило було приходити один до одного в гості, щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів, особливо це стосувалося жіночої статі. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо», а тому, запримітивши «небажаних гостей», примикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати.

Відтак по полудню старші люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього свят-вечора).

На Покутті діти йдуть колядувати вже на Святий вечір (6 січня); на Слобожанщині та Гуцульщині — у перший день Різдва (7 січня), після того, як у церкві закінчиться Богослужіння; на Західному Поділлі — зранку на другий день свят.^[16]

Парубки на святкування Різдва збирались ватагою і вирушали колядувати. Одному з них надавали роль міхоноші, іншими словами — кози або ж пастуха. Такого колядувальника одягали у вивернутий назовні кожух, надягали солом'яні роги і вішали невеликий дзвіночок на шию.

Ватаги ходили з двору до двору і питали дозволу колядувати. Під час колядування колядники хвалили господаря, господиню, їх дітей і бажали, щоб хата була багатою, «щоб і в полі буйно, і в оборі плідно, на пасіці рійно».^[17]

Регіональні відмінності святкування |

У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Віншувальників намагалися відповідно ощедрити. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на «великі вечорниці», які справляли 8 січня. Це були суто молодіжні розваги.

Вихідний день |

Країни, в яких Різдво є державним святом, мають сірий колір, решта 39 країн позначені коричневим:
світло-коричневим — країни, де Різдво не є державним святом, але неофіційно відзначається;
темно-коричневим — країни, де Різдво не святкується.

Один вихідний день |

Вірменія — 6 січня^[18]

Грузія — 7 січня^[19]

Сербія — 7 січня^[20]

Чорногорія — 7 січня^[21]

Північна Македонія — 7 січня^[22]

Киргизстан — 7 січня^[23]

Росія — 7 січня

Казахстан — 7 січня

Португалія — 25 грудня

США — 25 грудня

Два вихідні дні |

Німеччина —25 грудня, 26 грудня

Білорусь —25 грудня, 7 січня

Україна — 25 грудня, 7 січня

Молдова —25 грудня, 7 січня^[24]

Литва —25 грудня, 26 грудня

Польща —25 грудня, 26 грудня

Іспанія —25 грудня, 26 грудня

Фінляндія —25 грудня, 26 грудня

Велика Британія —25 грудня, 26 грудня

Греція —25 грудня, 26 грудня

Угорщина —25 грудня, 26 грудня

Італія —25 грудня, 26 грудня

Ірландія —25 грудня, 26 грудня

Люксембург —25 грудня, 26 грудня

Нідерланди —25 грудня, 26 грудня

Швеція —25 грудня, 26 грудня

Три вихідні дні |

Латвія —24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Чехія —24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Словаччина —24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Данія —24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Норвегія —24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Естонія —24 грудня, 25 грудня, 26 грудня

Сучасне християнське літочислення |

У всіх державах Європи та більшості країн світу сучасне літочислення нашої ери, включно з XXI століттям та 3-тім тисячоліттям ведеться від Різдва Христового і позначається латинською > Anno Domini, або скорочено: A.D./AD. Повністю фраза звучить: лат. Anno Domini Nostri Iesu Christi (в рік Господа нашого Ісуса Христа). За таким літочисленням нульового року немає, тому 1 рік AD (нової ери) йде відразу ж після 1 року до Різдва Христового (до нової ери).
В українській мові вживається відповідник «рік Божий», «року Божого» (р. Б.).

Див. також |

Різдво в Україні

Святий вечір

Кутя

Шопка

Вертеп

Три царі

Дідух

Коляда

Комсомольське різдво

Різдвяна листівка

Різдвяна битва на Січі (1674)

Колядування

Хронологія

Наша ера

Anno Domini (Від Різдва Христового)

XXI століття

3-тє тисячоліття

Примітки |

↑ Лк. 2:1-7

↑ Мт. 2:11

↑ Мт 2:12

↑ Мт. 2:13

↑ ^а^б Monumenta Germaniae Historia. Auctorum Antiquissimorum. Berolini. 1892, IX.

↑ Steinmann, Andrew, «When Did Herod the Great Reign?», Novum Testamentum, Volume 51, Number 1, 2009 , pp. 1-29(29);
Ormond Edwards, "Herodian Chronology, " Palestine Exploration Quarterly 114 (1982) 29-42;
W.E. Filmer, "Chronology of the Reign of Herod the Great, " Journal of Theological Studies ns 17 (1966) 283—298;
Paul Keresztes, Imperial Rome and the Christians: From Herod the Great to About 200 A.D. (Lanham, MD: University Press of America, 1989) 1-43;"The Nativity and Herod's Death, " in Chronos, Kairos, Christos: Nativity and Chronological Studies Presented to Jack Finegan, ed. Jerry Vardaman and Edwin M. Yamauchi (Winona Lake, IN: Eisenbrauns, 1989) 85-92.

↑ Timothy David Barnes, "The Date of Herod's Death, " Journal of Theological Studies ns 19 (1968), 204-19; P. M. Bernegger, «Affirmation of Herod's Death in 4 B.C.,» Journal of Theological Studies ns 34 (1983), 526-31.

↑ Andrew McGowan. How December 25 Became Christmasbiblicalarchaeology.org

↑ Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Коротка історія

↑ The Chronography of 354 AD. Part 8: Consular feasts from the fall of the kings to AD 354. MGH Chronica Minora I (1892), pp.50-61. tertullian.org

↑ Байцар Андрій. 25 грудня — Різдво Христове за Григоріанським та Новоюліанським календарем([1])

↑ З часом ця дата продовжує зміщуватися вперед, так що з 2101 року Різдво за новим стилем потраплятиме на 8 січня і т. д. (Calendar Converter)

↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([2])

↑ Rbc.ua. Католицьке Різдво: історія та традиції свята. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-02-28.

↑ ЗНТШ. XXVII. ст. 45 в Бібліографії

↑ Байцар Андрій. Обряд колядування і Україна([3])

↑ Різдво Христове (7 січня) – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2016-09-04.

↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([4])

↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([5])

↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([6])

↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([7])

↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([8])

↑ Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([9])

↑ Молдова зробила і «західне» Різдво офіційним святом, 19.12.2013, сайт «Радіо Свобода»

Джерела |

Онацький Є. Українська Мала Енциклопедія: у 4 т. Т. 1. : А—І / Євген Онацький ; упоряд., наук. ред., передм. С. Білокінь. — Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2016. — 576 с. — Накл. 1000 прим. — ISBN 978-617-615-060-2, ISBN 978-617-615-061-1 (том 1).

Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005.

Martindale, Cyril Charles. Christmas // The Catholic Encyclopedia. Vol. 3. New York: Robert Appleton Company, 1908.

Посилання |

Різдво Христове // Юридична енциклопедія : [в 6-ти т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Різдво Христове

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Різдво Христове

З Різдвом Христовим

До історії різдвяних звичаїв

Різдвяні традиції

Вітання з Різдвом

Різдвяний спомин на чужині

Різдво Христове — Олександр Токар

[1] Лк. 2:1-7

[2] Мт. 2:11

[3] Мт 2:12

[4] Мт. 2:13

[Chronographus-5] а^б Monumenta Germaniae Historia. Auctorum Antiquissimorum. Berolini. 1892, IX.

[Steinmann-6] Steinmann, Andrew, «When Did Herod the Great Reign?», Novum Testamentum, Volume 51, Number 1, 2009 , pp. 1-29(29);
Ormond Edwards, "Herodian Chronology, " Palestine Exploration Quarterly 114 (1982) 29-42;
W.E. Filmer, "Chronology of the Reign of Herod the Great, " Journal of Theological Studies ns 17 (1966) 283—298;
Paul Keresztes, Imperial Rome and the Christians: From Herod the Great to About 200 A.D. (Lanham, MD: University Press of America, 1989) 1-43;"The Nativity and Herod's Death, " in Chronos, Kairos, Christos: Nativity and Chronological Studies Presented to Jack Finegan, ed. Jerry Vardaman and Edwin M. Yamauchi (Winona Lake, IN: Eisenbrauns, 1989) 85-92.

[7] Timothy David Barnes, "The Date of Herod's Death, " Journal of Theological Studies ns 19 (1968), 204-19; P. M. Bernegger, «Affirmation of Herod's Death in 4 B.C.,» Journal of Theological Studies ns 34 (1983), 526-31.

[8] Andrew McGowan. How December 25 Became Christmasbiblicalarchaeology.org

[9] Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Коротка історія

[10] The Chronography of 354 AD. Part 8: Consular feasts from the fall of the kings to AD 354. MGH Chronica Minora I (1892), pp.50-61. tertullian.org

[11] Байцар Андрій. 25 грудня — Різдво Христове за Григоріанським та Новоюліанським календарем([1])

[12] З часом ця дата продовжує зміщуватися вперед, так що з 2101 року Різдво за новим стилем потраплятиме на 8 січня і т. д. (Calendar Converter)

[13] Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([2])

[14] Rbc.ua. Католицьке Різдво: історія та традиції свята. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-02-28.

[15] ЗНТШ. XXVII. ст. 45 в Бібліографії

[16] Байцар Андрій. Обряд колядування і Україна([3])

[17] Різдво Христове (7 січня) – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2016-09-04.

[18] Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([4])

[19] Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([5])

[20] Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([6])

[21] Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([7])

[22] Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([8])

[23] Байцар Андрій. 7 січня — Різдво Христове за Григоріанським (цивільним) календарем([9])

[24] Молдова зробила і «західне» Різдво офіційним святом, 19.12.2013, сайт «Радіо Свобода»

搜尋此網誌