Ufdjrw

Добровольчий Український Корпус «Правий сектор»
Емблема Корпусу
На службі	17 липня 2014
Країна	Україна
Вид	Добровільне формування
Війни/битви	Війна на сході України 2014—2018 років: Бої за Савур-Могилу Бої за Донецький аеропорт Бої за Піски Бої за Широкине Бої за Авдіївку
Командування
Командир Корпусу	Андрій Стемпіцький («Летун»)
Начальник Головного Штабу Корпусу	Василь Малкович («Хорват»)
Знаки розрізнення
Прапор Корпусу
Медіафайли на Вікісховищі

Бійці ДУК ПС, серпень 2014.

Доброво́льчий Украї́нський Ко́рпус «Пра́вий се́ктор» (ДУК ПС) — українське добровільне формування, що було створене у відповідь на початок російської збройної агресії проти України. Добровольчий Український Корпус став бойовим крилом організації «Правий сектор». За визначенням самого ДУКу, вони є об'єднанням громадян України, українців з-за кордону та громадян інших держав, які виявили бажання брати участь в збройній боротьбі українського народу проти зовнішнього та внутрішнього ворога^[1].

Добровольчий Український Корпус «Правий сектор» створений з метою захисту територіальної цілісності, національної незалежності України та інших життєво важливих інтересів українського народу і діє згідно зі статтею 65 Конституції України («Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України»).

Офіційною датою створення Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» є 17 липня 2014 року. Цього дня були видані перші накази та положення по ДУК ПС.

Основний табір базування бойових підрозділів ДУК ПС знаходиться в місті Новогродівка Донецької області.

Під кінець 2015 року провідник руху Дмитро Ярош вийшов з «Правого сектору», утворивши на базі фронтових підрозділів корпусу Українську добровольчу армію. Підтримали вихід Яроша і деякі командири резервних батальйонів ДУК, що спричинило хвилю скорочень і реорганізацій у структурі ДУК у 2016 році.

Створення |

Основою при створенні Добровольчого українського корпусу стали бойові групи силового крила «Правого сектору», які почали боротьбу на сході України з проросійськими окупантами під час визвольної війни 2014 року. 20 квітня відбувся перший значний бій з сепаратистами на блокпосту біля Билбасівки в околицях Слов'янська.

Ми почали свою роботу ще з квітня місяця, активну роботу. Наші групи виходили на завдання, виконували різноманітні завдання. Це і збір розвідувальної інформації, і зачистка ворожих блокпостів… Зараз же ми побачили те, що необхідно сформувати та об'єднати всі ті доволі розрізнені групи, які діють на всій території Донецької та Луганської областей, в єдиний моноліт. І саме тому створили Добровольчий Український Корпус…

— Дмитро Ярош, Слов'янськ, 20 липня 2014 року^[2].

Від початку перебування в зоні російської терористичної агресії на Сході бойові сили «Правого сектору» були об'єднані під назвою розвідувально-диверсійного батальйону з боротьби з тероризмом «Дніпро-2». Командир — Олег Короташ («Мольфар»). З огляду на обставини смерті Олександра Музичка, керівництво «Правого сектора» відмовилось співпрацювати з МВС у справі формування та озброєння батальйону «Дніпро-2». Міністерство оборони України, і собі, відмовило в державній реєстрації батальйону «Дніпро-2»^[3].

Корпус створено в червні 2014 року за ініціативи громадсько-політичного руху «Правий сектор», коли стало зрозуміло, що кількісний склад бійців не обмежується лише батальйоном на передовій. Назву «Добровольчий український корпус» для створюваного формування ухвалила нарада командирів, де був присутній новопризначений комбат «Хорват» (Олег Короташ наприкінці травня звернувся до Дмитра Яроша з проханням прийняти його відставку), а також Головний командир ВО «Тризуб» Андрій Стемпіцький^[3].

15 липня Провідник «Правого сектора» Дмитро Ярош у відкритому зверненні проголосив про формування Добровольчого українського корпусу^[4]. Офіційним днем створення ДУК вважається 17 липня, коли Командиром Корпусу та Начальником Штабу були видані «Загальні положення про створення Добровольчого українського корпусу „Правий сектор“» та перші накази^[5][6]. Корпус діє згідно зі статтею 65 Конституції України — «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України»^[7].

Завдання |

Корпус створено з метою захисту територіальної цілісності та національної незалежності України; існує до остаточного відновлення конституційного ладу та дії законів України на всіх окупованих територіях України^[4]:

… вважаю за необхідне всі сили нашого руху (політичної партії, громадської організації, силового блоку) спрямувати на боротьбу з московською агресією, знищення ворогів українського народу — терористів та сепаратистів, повернення під повний контроль держави Донецької та Луганської областей та Кримського півострову.

— Дмитро Ярош, 15 липня 2014 року.

Статус |

Статус корпусу офіційно не врегульовано. Він є частиною «військово-політичного руху „Правий сектор“»; при цьому члени ДУК можуть не бути членами партії^[6][8].

24 листопада 2014 року помічник глави Міноборони з питань речового забезпечення Збройних Сил України Юрій Бірюков повідомив про декілька питань з його доповіді президенту Петру Порошенку. Зокрема^[9]:

«Легалізація» ДУК ПС.
Власне Андрій Шараскін і його командир вже отримали схеми та варіанти. Тепер вони будуть думати.

Оригінальний текст(рос.)

«Легализация» ДУК ПС.
Собственно Андрей Шараскин и его командир уже получили схемы и варианты. Теперь они будут думать.

Особовий склад |

Бійцем Корпусу може бути будь-яка людина, що досягла 18-річного віку, незалежно від національної, партійної та релігійної належності. Запис у ДУК проходить виключно на волонтерських засадах у мобілізаційних пунктах Територіальних підрозділів Корпусу.

У ДУК є хлопці з «Тризубу», з УНСО, «Спільної справи», інших організацій. Усі — добровольці. Багато хто раніше проходив різноманітні вишколи. До прикладу, мене навчали організації і діяльності диверсійно-розвідувальних груп в умовах окупованих міст. Ці вишколи проводили фахівці з досвідом воєн у гарячих точках світу. Нас готували до війни. А в тому, що російська агресія можлива, ми не сумнівалися.

Головною рисою є патріотизм. Усе інше може бути дуже різним. До прикладу, в ДУК є люди з трьома вищими освітами, є колишні правоохоронці, робітники… Серед наших бійців є іноземці. Це все дуже різні люди. Були випадки, коли журналісти приїздили робити матеріал про ДУК — і залишалися, вступаючи до наших лав. Думаю, що іншим чітким градаціям ця категорія не підлягає.

— Олег Короташ («Мольфар»), заступник командира ДУК з тилового забезпечення^[3].

Добровольці проходять триступеневу систему добору (у корпусі залишається 25-30 % осіб від тої кількості, які виявили бажання вступити до лав ДУК):

1. мобілізація та навчання;


2. передислокація до батальйону та розподіл по ротах;


3. перший виїзд на бойову позицію.

Структура |

Структура корпусу — мобілізаційні пункти, навчальні центри, бойові підрозділи.

Всього їх буде більше двадцяти — цих батальйонів запасу. Плюс два батальйони, які вже воюють там, на Сході, і яким ми постійно даємо поповнення, і три навчальних центри.
Відбуватися буде так: приходять добровольці, проходять навчання, бойове злагодження, їдуть в зону АТО, а після повернення назад вони вступають до лав запасного батальйону. Ми повинні бути впевнені, що ці люди мають бойовий досвід і можуть бути залучені … куди буде наказ виїжджати. А це можуть бути дуже різні точки.

Оригінальний текст(рос.)

Всего их будет больше двадцати — этих батальонов запаса. Плюс два батальона, которые уже воюют там, на Востоке, и которым мы постоянно даем пополнение, и три учебных центра.
Происходить будет так: приходят добровольцы, проходят обучение, боевое слаживание, едут в зону АТО, а по возвращении назад они вступают в ряды запасного батальона. Мы должны быть уверены, что эти люди имеют боевой опыт и могут быть привлечены … куда будет приказ выезжать. А это могут быть очень разные точки.

— Сачко Олександр, керівник Правого сектору Закарпаття^[10].

Наприкінці липня 2014 року, після відмови в державній реєстрації, Провід ОУН постановив приєднати батальйон «Азов-Січ» до складу Добровольчого Українського Корпусу. Назва батальйону була офіційно змінена на «Батальйон ОУН»: командир — Микола Коханівський, заступник командира — Борис Гуменюк. До лав батальйону зголосилося близько трьох сотень добровольців^[11]. У середині серпня в результаті внутрішньої ротації батальйон ОУН вийшов зі складу ДУК і долучився до однієї з мотострілецьких бригад біля зони бойових дій за 18 км від Донецька^[12].

Керівництво |

Під час війни на сході України «Правий сектор» перетворився на військово-політичний рух, що складається з двох частин — політичної партії «Правий сектор» і Добровольчого українського корпусу.^[2][6]

2014 |

• Провідник руху «Правий сектор» — Дмитро Ярош («Яструб»).


• Заступник провідника з політичних питань — Андрій Тарасенко («Пилипась»).


• Заступник провідника, керівник силового крила «Правого сектору», командир Добровольчого українського корпусу — Андрій Стемпіцький («Летун»).


• Начальник штабу корпусу — Валерій Воронов («Вольф»). Пройшов не одну війну, має бойовий досвід і, відповідно, безпосередньо керує багатьма військовими операціями, що проводить ДУК^[13].

12 листопада 2014 року, щоб покращити морально-психологічний стан підрозділів, на посаду військового психолога Добровольчого українського корпусу призначено подругу «Пуму». Військовий психолог підпорядковується та звітує безпосередньо Командиру ДУК. Його обов'язками, зокрема, є проводити психологічне тестування новобранців в Мобілізаційно-інформаційному центрі; надання рекомендацій командиру Навчального центру щодо розподілення новобранців у профільні підрозділи; надання психотерапевтичної допомоги бійцям ДУКу та, при потребі, їхнім родичам; проведення тестування психологічного клімату у всіх підрозділах ДУКу (Навчальні центри, запасні батальйони, бойові підрозділи) та інше^[14].

Штаб корпусу

Створений 17 липня 2014 року наказом командира Корпусу Андрія Стемпіцького^[15]. Начальник штабу — Валерій Воронов («Вольф»).

24 вересня при штабі корпусу створений Відділ волонтерської служби. Керівник — Ірина Макаровська. Завданнями відділу є налагодження роботи з волонтерами та волонтерськими організаціями, пошуки забезпечення сімей загиблих бійців Корпусу та допомога пораненим, централізація волонтерської допомоги та запобігання шахрайству в збиранні матеріальної допомоги^[16].

Інформаційний відділ «ДУК-інфо»

12 лютого 2015 року при штабі корпусу створений Інформаційний відділ «ДУК-інфо». Керівник — Алла Мегель. Сформовані наступні відділи: зв'язків зі ЗМІ (керівник — подруга «Стріла»), новин (керівник — «Самурай»), «Творча кухня» (керівник — «Француз»), преси (керівник — подруга «Рута»)^[17].

12 березня 2015 року наказом командира Корпусу затверджена організаційно-штатна структура Штабу ДУК^[18]:

• Начальник Штабу — Валерій Воронов («Вольф»).


• Заступник Начальника Штабу — «Сокіл».


• Начальник управління по взаємодії з ЗСУ, добровольчими військовими підрозділами та іншими державними й недержавними установами — речник ДУК Андрій Шараскін («Богема»).


• Начальник управління Матеріально-технічного забезпечення та роботі з волонтерами — Ірина Макаровська.


• Начальник Медичного управління та реабілітації бійців — Яна Зінкевич.


• Начальник управління Розвідки та Планування операцій — вакантна.


• Начальник управління Бойової підготовки — «Беркут».


• Начальник Адміністративного відділу Штабу — подруга «Багряна».


• Начальник Інформаційного відділу «ДУК-інфо» — Алла Мегель.


• Начальник Мобілізаційного відділу — подруга «Іранка».


• Начальник відділу фінансового забезпечення — вакантна.


• Начальник Військової контррозвідки — «Гонта».


• Начальник Військово-польової жандармерії — т.в.о. «Смерека». Територія відповідальності — Донецька та Луганська області, а також в окремих випадках за дорученням території в інших областях^[19].

11 листопада 2015 року Дмитро Ярош склав повноваження провідника руху «Правий сектор»,^[20] а 28 грудня вийшов з руху, створивши на базі фронтових формувань корпусу — 5-го, 8-го батальйону і «Госпітальєрів», — Українську добровольчу армію.^[21][22]

9 лютого 2016 року був відсторонений з ДУК начальник штабу корпусу «Вольф».^[23] Разом зі звільненням «Вольфа», були розформовані всі управління та відділи Штабу, окрім Військової контррозвідки ДУК ПС, а також виключені з «Правого сектору» Ірина Макаровська, друг «Беркут», Алла Мегель та друг «Смерека».^[23] Замість попередніх відділів було оголошення про формування нової структури Штабу.^[23]

2016 |

• Командир Добровольчого українського корпусу — Андрій Стемпіцький («Летун»).


• Начальник штабу корпусу — «Хорват» (з 2 серпня 2016 року).^[24]

24 грудня 2016 року Військова контррозвідка ДУК ПС переформована у Фронтовий підрозділ розвідки та контррозвідки ДУК ПС. Командиром підрозділу призначено «Гонту».^[25]

Мобілізаційно-інформаційний центр |

Створений 29 липня 2014 року на базі діючого мобілізаційного центру «Правого сектору» в м. Києві. Сформовані наступні відділи: мобілізації (керівник — подруга «Мері»), матеріально-технічного забезпечення (керівник — подруга «Хельга»), зв'язку (керівник — подруга «Руда»). Функції контролю здійснює представник від СБ^[26]. 2 листопада для здійснення загального керівництва всіма відділами МІЦ та покращення ефективності діяльності керівником Мобілізаційно-інформаційного центру призначено подругу «Багряну»^[27].

Навчальні центри |

Усі охочі долучитися до лав Добровольчого українського корпусу в обов'язковому порядку проходять військову підготовку в навчальному центрі, з якого бійці з особовими справами передислоковуються в бойові підрозділи за направленням командира навчального центру у супроводі довірених осіб. Інші способи потрапляння в бойові підрозділи вважаються несанкційованими. Особи, які оминули навчальний центр, відправляються з бойових підрозділів в навчальний центр для підготовки, а бійці чи командири, які цьому сприяли, дисциплінарно караються^[28].

• 
  1-й навчальний центр ДУК ПС.

Командир — «Беркут», начальник штабу — «Калина»^[29].

Створений 17 липня 2014 року на базі Д-го навчального центру силового блоку «Правого сектору»^[30]. 19 листопада 2015 року 1-й навчальний центр ДУК ПС був розформований.^[31]

• 
  2-й навчальний центр ДУК ПС.

Командир — «Знахар».

Створений 28 червня 2015 року на півдні України з метою покращення навчального процесу та потребою у збільшенні кадрів для бойових підрозділів. Військовою контррозвідкою та військово-польовою жандармерією надані співробітники для постійного перебування в навчальному центрі^[32]. Вишкіл у центрі складається з базової й основної військової підготовки, а також спеціалізованої частини. Термін проходження навчання — два місяці^[33]. 19 листопада 2015 року 2-й навчальний центр ДУК ПС був розформований.^[31]

• 
  Навчальний центр ДУК ПС «Південь».

Командир — «Папай».^[34]

23 травня 2016 року був створений Навчальний центр ДУК ПС «Південь».^[34] 25 грудня 2016 року Навчальний центр «Південь» був розформований.^[35]

• 
  Навчальний центр ДУК ПС «Холодний Яр».

Керівник — «Мамай».^[35]

25 грудня 2016 року був створений Навчальний центр ДУК ПС «Холодний Яр».^[35]

Запасні батальйони |

2-й ЗБат (Львівський)

3-й ЗБат (Волинський)

4-й ЗБат (Івано-Франківський)

7-й ЗБат (Хмельницький)

11-та резервна сотня (Київська обл)

12-й ЗБат (Херсонський)

13-й ЗБат (м. Київ)

14-й ЗБат (Дніпропетровський)

15-й ЗБат (Харківський, розформований)

17-й ЗБат (Полтавський)

З 17 липня 2014 року наказом командира Корпусу Андрія Стемпіцького у всіх областях України поза фронтовою зоною (територія Донецької, Луганської областей та Кримського півострову) створюються штаби, територіальні підрозділи, мобілізаційні пункти та відділи забезпечення бойових підрозділів^[30].

Запасний батальйон (ЗБат) — допоміжна структура в Добровольчому українському корпусі. На них покладена низка важливих функцій в системі військово-політичного руху «Правий Сектор». Основними завданнями запасних батальйонів є^[36]:

1. Гарантування територіальної цілісності та незалежності держави у визначеній адміністративній одиниці (області).


2. Розробка плану дій в області на випадок військових дій, терористичних актів або диверсій.


3. Мобілізація добровольців до бойових підрозділів ДУК.


4. Проведення системної ротації бійців на передовій користуючись із ЗБат.


5. Підготовка бійців.


6. Охорона стратегічних об'єктів та кордону, контроль основних шляхів сполучення в координації з державними силовими структурами області.


7. Робота з біженцями та переселенцями з метою виявлення ворожих диверсантів, розвідників та агентури.


8. Проведення тренувальних військових зборів всього особового складу, занять з військової підготовки для цивільного населення, військово-патріотичної роботи серед молоді в навчальних закладах, військової пропаганди серед населення області з метою його мілітаризації та підготовки до військової агресії Росії; допомога в організації місцевих підрозділів самооборони на випадок військової агресії.


9. Матеріально-технічне забезпечення для підготовки та діяльності батальйону, співпраця з волонтерами через відділ волонтерської служби Корпусу.


10. Озброювання бійців ЗБат легальною зброєю.


11. Надання допомоги родинам загиблих бійців Корпусу та пораненим побратимам.


12. Надання всебічної допомоги бойовим підрозділам Корпусу.

Командир батальйону підпорядковується командирові Корпусу, є прямим начальником усього особового складу батальйону. Своїм наказом командир батальйону формує штаб батальйону з відповідними відділами — мобілізаційний, матеріально-технічного забезпечення, агітаційно-пропагандивний, бойової підготовки, розвідки, спеціальний відділ (безпековий), зв'язку та ідеологічно-виховний, до складу якого входить капеланська служба: керівник — отець Микола Мединський (капелан «Залізняк»)^[37]. Начальник штабу підпорядковується командирові батальйону, є його першим заступником^[38].

Ми в наших батальйонах штаби розгорнули за натовськими стандартами та бачимо, що вони набагато ефективніше, ніж все те, що є у ЗСУ.

Оригінальний текст(рос.)

Мы в наших батальонах штабы развернули по натовским стандартам и видим, что они намного эффективнее, чем все то, что есть в ВСУ.

— Дмитро Ярош, інтерв'ю інтернет-виданню «Обозреватель»^[39].

Територіальні батальйони у стадії формування:

27 березня 2015 року у Вінницькій області створена ініціативна група по формуванню запасного батальйону. Командир групи — «Гагарін»^[29]. 5 березня 2017 року у Вінницькій області створено ініціативну групу по формуванню резервної сотні під командуванням «Гесса».^[40]

7 липня 2015 року затверджені ініціативні групи по створенню запасних батальйонів.^[41] У Кіровоградській області: командир групи — «Кирил»^[41].

Територіальні (резервні) формування ДУК ПС:

• 
  1-й запасний батальйон (Закарпатський).
  Командир — Роман Васильович Стойка («Чесний»)^[42] (до 16 березня 2015 року — «Комендант»^[42]; до 1 грудня 2014 року — «Прут»^[43]), заступник — … (до 1 грудня 2014 року — «Комендант»), начальник штабу — Руслан Каганець («Комендант») (до 16 березня 2015 року — Володимир Гласнер («Глок»))^[42][44].
  Створений 22 липня 2014 року в Ужгороді на нараді в Народному Домі «Просвіти» на базі діючого підрозділу силового блоку «Правого сектору» Закарпатської області^[45][46].
  13 лютого 2016 року батальйон був розформований, з виключенням командира «Чесного» з лав «Правого сектору».^[47]


• 
  2-й запасний батальйон (Львівський) → 2-га резервна сотня ДУК ПС.
  Командир — Тарас «Хаммер», начальник штабу — «Бескид».
  Створений 23 липня 2014 року на базі діючого підрозділу силового блоку «Правого сектору» Львівської області^[48][49]. 17 грудня 2014 року заступник командира батальйону Андрій Гергерт («Червень») призначений командиром 8-ї окремої роти ДУК^[50].
  13 лютого 2016 року батальйон реорганізований як 2-га резервна сотня ДУК ПС.^[51]


• 
  3-й запасний батальйон (Волинський, 3-й ЗБат «Волинь») → 3-тя резервна сотня ДУК ПС.
  В.о. командира — «Аргон».
  Створений 24 липня 2014 року на базі діючого підрозділу силового блоку «Правого сектору» Волинської області: командир — «Матвій», заступник — «Юра Пасат», начальник штабу — «Вишній»^[52].
  20 жовтня 2014 року у зв'язку із завершенням початкового етапу формування батальйону та успішним виконанням поставлених задач були звільнені від виконання обов'язків попередні командир і начальник штабу; призначені командир — Віталій Ковальчук («Устим»), начальник штабу — подруга «Тінь»^[53].
  6 серпня 2015 року Віталій Ковальчук («Устим») був відсторонений від виконання обов'язків командира батальйону, а штаб розформований, у зв'язку з незадовільною ситуацією та системними порушеннями дисципліни у підрозділі. Тимчасовим в.о. командира батальйону призначений «Аргон». Для контролю за переформуванням запасного батальйону представником командира ДУК на місячний термін призначений «Матвій»^[54].
  13 лютого 2016 року батальйон реорганізований як 3-тя резервна сотня ДУК ПС.^[55]


• 
  4-й запасний батальйон (Івано-Франківський) → 4-та резервна сотня ДУК ПС.

Командир — «Педро» (до 21 грудня 2016 року — Віктор Тихенький (учасник АТО; отримавши поранення на фронті, повернувся на Прикарпаття); до 17 листопада 2015 року начальник штабу — «Матвій»^[56]).

Створений 26 липня 2014 року на базі діючого підрозділу силового блоку «Правого сектору» Івано-Франківської області: командир — «Лютий», заступник — «Роман»^[57]. 5 вересня у зв'язку з незадовільною ситуацією в батальйоні зняті з посад командир і його заступник, командиром призначений «Тихенький»^[58]. Розпочалась друга хвиля формування батальйону^[59][60]. 13 вересня та 14 жовтня новобранці батальйону склали присягу на вірність українській нації під час проходження вишкільного таборування в урочищі Осова Поляна, на місці колишнього таборування загонів УПА, неподалік села Воронів на Рогатинщині^[61]. 28 вересня 2014 року з Івано-Франківська у зону воєнних дій на схід України на ротацію вирушили 16-ть бійців батальйону^[62], а 19 жовтня — ще 20-ть бійців. Всі пройшли декілька підготовчих вишколів і готові боронити цілісність держави. Перед відправленням бійці отримали за давньою українською традицією благословення священика^[63].

17 листопада 2015 року батальйон був реорганізований як 4-та резервна сотня ДУК ПС.^[64] 21 грудня 2016 року командиром сотні було призначено «Педро» у зв'язку зі складенням повноважень «Тихеньким».^[65]

• 
  6-й запасний батальйон (Тернопільський) → 6-та резервна сотня ДУК ПС.

Командир — «Норд» (до 1 грудня 2016 року — «Сівер», до 14 лютого 2016 року — Валерій Чоботарь («Гатило»); начальник штабу до 14 лютого 2016 року — Анатолій Бабій («Бурячок»),^[66][67] до 13 березня 2015 року — «Кривоніс»^[66]).

Створений 27 липня 2014 року на базі діючого підрозділу силового блоку «Правого сектору» Тернопільської області^[68][69].
14 лютого 2016 року батальйон реорганізований як 6-та резервна сотня ДУК ПС.^[70] Командир формування «Гатило» вийшов з «Правого сектору».^[70] 1 грудня 2016 року командиром призначено «Норда» у зв'язку зі складенням «Сівером» повноважень.^[71]

• 
  7-й запасний батальйон (Хмельницький) → 7-ма резервна сотня ДУК ПС.

Командир — «Дракон» (до 14 лютого 2016 року — Руслан «Чорний»; заступник — «Вус»; начальник штабу — «Гайдамака», до 3 березня 2015 року — «Боксер»^[72]; до 7 липня — «Кран»^[41]).

Створений 27 липня 2014 року на базі діючого підрозділу силового блоку «Правого сектору» Хмельницької області: командир — Олександр Кравченко («Саїд»), заступник — «Темний», начальник штабу — «Мирон»^[73]. 24 вересня у зв'язку з незадовільною ситуацією в батальйоні зняті з посад командир, заступник і начальник штабу. Командиром батальйону призначений Руслан «Чорний», заступником — «Вус», начальником штабу — «Боксер»^[74].
17 грудня у зв'язку з активною бойовою діяльністю та постійним базуванням бійців та командирів у фронтовій зоні Донецької області був переформатований в окремий батальйон^[75].
26 червня 2015 року у зв'язку з військово-політичною ситуацією в Україні батальйон знову переформований у запасний. Руслану «Чорному» підтверджені повноваження командира 7-о ЗБат^[76][77]. 7 липня з посади начальника штабу звільнений «Кран», затверджений — «Гайдамака»^[41].

14 лютого 2016 року батальйон реорганізований як 7-ма резервна сотня ДУК ПС. Командиром призначений «Дракон».^[78]

• 
  9-й окремий батальйон^[79].

Командир — «Татарин», начальник штабу — «День». Чисельність — 120 осіб (на кінець серпня 2014 року)^[80].

12 травня 2015 року батальйон офіційно затверджений у складі ДУКу^[81]. Місто розташування після передислокації із зони проведення АТО — Запоріжжя; також розпочне роботу тренувальна база^[82].

15 лютого 2016 року 9-й батальйон був розформований.^[83]

• 
  10-й запасний батальйон ім. О. Музичка (Рівненський) → 10-та резервна сотня ДУК ПС.
  Командир — «Водяний», заступник — «Арам», начальник штабу — «Іванович».
  Створений 21 вересня 2014 року на базі діючого підрозділу силового блоку «Правого сектору» Рівненської області^[84]. 7 листопада активісти «Правого сектору» відбули в зону АТО на ротацію. Серед них і бійці 10-го батальйону, які перед тим склали присягу на вірність Україні^[85]. 21 березня 2015 року на базі 10-го запасного батальйону відкрився вишкільний табір^[86].
  15 лютого 2016 року батальйон реорганізований як 10-та резервна сотня ДУК ПС.^[87]


• 
  11-й запасний батальйон (Київський) → 11-й запасний батальйон ДУК ПС 2-го формування → 11-та резервна сотня ДУК ПС.
  Командир — «Рубан» (до 13 вересня 2015 року: командир — Олена Самбул («Маруся Звіробій»), заступник командира — Олександр «Ведмідь», начальник штабу — Андрій «Мирний»).
  Створений 24 вересня 2014 року^[88][89]. Вишколи бійців з військової підготовки початкового та середнього рівня проводяться на власному «Марусиному полігоні» під Києвом у Васильківському районі^[90]. 13 вересня 2015 року батальйон був розформований у зв'язку зі складанням своїх повноважень та виходом з ДУКу командира та начальника штабу; створена ініціативна група з формування нового запасного батальйону^[91].
  15 лютого 2016 року батальйон 2-го формування реорганізований як 11-та резервна сотня ДУК ПС.^[92]


• 
  12-й запасний батальйон (Херсонський) → 12-та резервна сотня ДУК ПС.

Командир — «Кулемет» (до 29 квітня 2016 року командир — «Вадос», начальник штабу — «Хрип»).

Створений 26 вересня 2014 року на базі силового блоку «Правого сектору» Херсонської області: командир — «Пастух», начальник штабу — «Хрип»^[93].

20 листопада 2014 року батальйон було розформовано «у зв'язку з незадовільною ситуацією, яка склалася в 12-му запасному батальйоні Добровольчого Українського Корпусу „Правий сектор“ (Херсонська область), а також діяльністю батальйону, яка не пов'язана із захистом Батьківщини та дискредитує Корпус як національно-захисну структуру»; командира та начальника штабу звільнено від виконання обов'язків^[94]. 13 грудня 2014 року після проведення відповідних перевірок діяльність раніше розформованого батальйону була відновлена; призначені керівники: командир — «Вадос», начальник штабу — «Хрип»^[95]. 15 лютого 2016 року батальйон реорганізований як 12-та резервна сотня ДУК ПС.^[96]

29 квітня 2016 року 12-та резервна сотня була розформована. Командир «Вадос» склав повноваження.^[97]

20 жовтня 2016 року діяльність 12-ї сотні була відновлена з новопризначеним командиром «Кулеметом».^[98]

• 
  13-й запасний батальйон (м. Київ) → 13-та окрема сотня швидкого реагування → 13-та резервна сотня ДУК ПС.

Командир — «Кирило» (до 20 листопада 2016 року — «Бєс», до 17 вересня 2015 року — «Хорват»; заступник командира — «Бєс»; начальник штабу — «Вогонь»^[99]).

Створений 23 січня 2015 року в місті Києві^[100]. 20 листопада 2016 року сотня реорганізована як 13-та резервна сотня ДУК ПС зі звільненням «Бєса».^[101] 23 лютого 2017 року діяльність сотні відновлена з призначенням командира «Кирила».^[102]

• 
  14-й запасний батальйон (Дніпропетровський) → 14-та резервна сотня ДУК ПС.

Командир — Андрій Пустовіт («Дядько»), заступник — «Славко».

Створений 26 січня 2015 року^[103].

16 лютого 2016 року батальйон реорганізований як 14-та резервна сотня ДУК ПС.^[104]

• 
  15-й запасний батальйон (Харківський) → 15-та резервна сотня ДУК ПС.

Командир — «Хаміль» (до 13 січня 2016 року — «Самурай»; начальник штабу — «Серго», до 27 березня 2015 року — «Кузьмич»)^[29].

28 січня 2015 року у Харківській області (прифронтовій зоні) створена ініціативна група по формуванню запасного батальйону Добровольчого українського корпусу. Командир групи — «Самурай»^[105]. Батальйон створений 19 лютого^{[джерело?]} на базі ініціативної групи^[106]. База батальйону — місто Люботин^[107]. 29 грудня 2015 року командир «Самурай» висловив підтримку Дмитру Ярошу і оголосив про вступ підрозділу до створеного ним руху.^[108] 13 січня 2016 року 15-й запасний Харківський батальйон був розформований у структурі ДУК.^[109]

15 лютого 2017 року діяльність 15-ї сотні була відновлена з новопризначеним командиром «Хамілем».^[110]

• 
  16-й запасний батальйон (Чернівецький) → 16-та резервна сотня ДУК ПС.

Командир — «Шпрот» (до 23 грудня 2016 року — «Немирний», до 21 березня 2016 року — «Довбуш»; до 21 березня 2016 начальник штабу — «Орест»).

Створений 3 березня 2015 року на базі ініціативної групи^[111]. 21 березня 2016 року батальйон реорганізований як 16-та резервна сотня ДУК ПС. Командування передано «Немирному» у зв'язку зі складенням повноважень «Довбушем».^[112] 23 грудня 2016 року командування передано «Шпроту» у зв'язку зі складенням повноважень «Немирним».^[113]

• 
  17-й запасний батальйон (Полтавський) → 17-та резервна сотня ДУК ПС.

Командир — подруга «Альтаїр» (до 16 лютого 2016:^[114] командир — «Пірат»).
Створений 17 березня 2015 року на базі ініціативної групи^[115].

16 лютого 2016 року батальйон реорганізований як 17-та резервна сотня ДУК ПС. Командування передано подрузі «Альтаїр» у зв'язку зі складенням повноважень «Піратом».^[114]

• 
  18-й запасний батальйон (Запорізький) → 18-та резервна сотня ДУК ПС.

Командир — «Ворчун» (до 16 лютого 2017 року — «Сивий»).

Створений 4 листопада 2015 року^[116].

16 лютого 2016 року батальйон реорганізований як 18-та резервна сотня ДУК ПС^[117]. 16 лютого 2017 року командування передано «Ворчуну» у зв'язку зі складенням повноважень «Сивим».^[118]

• 
  19-та резервна сотня ДУК ПС (Житомирська).
  Командир — «Тезка».
  28 липня 2014 року у Житомирській області на базі діючого підрозділу силового блоку «Правого сектору» створена ініціативна група по формуванню запасного батальйону. Командир групи — «Тезка»^[119] (до 20 серпня 2015 року — «Лікар»^[120]).
  26 лютого 2016 року на базі ініціативної групи була створена 19-та резервна сотня ДУК ПС під командуванням «Тезки».^[121]


• 
  20-та резервна сотня ДУК ПС (Сумська).

Командир — «Сірий» (до 5 березня 2017 року — «Медик»).

З 7 липня 2015 року у Сумській області проходило становлення ініціативної групи з формування запасного батальйону: командир групи — «Медик» (до 3 березня 2016 року — «Полковник»^[122]; до 17 вересня 2015 року — «Морпєх»^[99][41]). 19 березня 2016 року на базі ініціативної групи була створена 20-та резервна сотня ДУК ПС під командуванням «Медика».^[123] 5 березня 2017 року командиром призначений «Сірий».^[124]

• 
  21-ша резервна сотня ДУК ПС (Черкаська).

Командир — «Джек».

23 вересня 2015 року у Черкаській області затверджена ініціативна група по створенню запасного батальйону. Командир групи — «Немирний»^[125]. 19 березня 2016 року на базі ініціативної групи була створена 21-ша резервна сотня ДУК ПС під командуванням «Джека».^[126]

• 
  22-га резервна сотня ДУК ПС (Чернігівська).

Командир — «Число».

З 7 липня 2015 року у Чернігівській області працює ініціативна групи зі створення резервної сотні. Командир — «Число»^[127] (до 20 липня 2016 року — Кирил «Швед»^[41]).

16 березня 2017 року на базі ініціативної групи була створена 22-га резервна сотня ДУК ПС під командуванням «Числа».^[128]

• 
  23-тя резервна сотня ДУК ПС (Миколаївська).

Командир — «Гера».

9 червня 2015 року у Миколаївській області створена ініціативна група по формуванню запасного батальйону. Командир групи — «Папай»^[129]. 23 вересня 2015 року ініціативна група була розформована у зв'язку з незадовільною ситуацією серед особового складу. До Миколаївської області відправлені співробітники СБ НВР «Правий сектор» для з'ясування обставин внутрішнього конфлікту^[130]. 16 грудня 2016 року на базі бійців ДУК ПС було створено 23-тю резервну сотню ДУК ПС.^[131]

• 
  Кримська сотня ДУК ПС.

Командир — «Аслан».

24 грудня 2016 року на кордоні з окупованим Кримом у Херсонській області створено Кримську сотню ДУК ПС під командуванням «Аслана».^[132]

Фронтові підрозділи |

• 
  5-й окремий батальйон (Донецький).
  Командир — Владислав «Чорний», заступник — «Хорват»^[133], начальник штабу — … (до 12 березня 2015 року — «Сокіл»^[134]; до 26 серпня 2015 року — «Подолянин»^[29][135]), т.в.о. начальника ВПЖ — «Варяг»^[19]. Чисельність — 450 осіб. Дислокується у районі Донецького аеропорту, селища Піски та на позиції «Шахта»^[136].
  Створений 17 липня 2014 року на базі діючого підрозділу силового блоку «Правого сектору» у фронтовій зоні Донецької області^[30].
  26 листопада 2014 року при батальйоні створений відділ Служби Безпеки: керівник — подруга «Катерина»; також призначений начальник контррозвідки батальйону — «Гонта». Підпорядковуються безпосередньо керівнику Служби Безпеки «Правого сектору»^[137].

Зовнішні відеофайли
	1. Знайомство з Браконьєрами // «ДУК-інфо. Правий сектор», 11 листопада 2015.

• 
  1-ша штурмова рота. Командир — «Да Вінчі»^[138]. 26 серпня 2015 року виведена зі складу батальйону та переформатована в 1-шу окрему штурмову роту^[135].


• 2-га штурмова рота «Чорні поплавки». Командир — Валерій Краснян «Барс» (до 2016)^[138][139].


• 3-тя окрема стрілецька рота ДУК ПС^[140] Дата створення: 24.12.2016 р. Командир: друг «Гонта»^[141]


• підрозділ снайперів «Браконьєри».


• артилерійський підрозділ. На початок грудня 2014 року головний артилерист — «Гато», артилеристи — «Рудий», «Ворон», «Мартин», «Спалах», «Яр», «Шахматист», «Сивий», «Мухомор», «Поляк», «Ботан», «Трітон», «Аякс». Озброєння — три 100-мм протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра», кожна з яких має власні імена на честь дівчат-бійців ДУК: «Арійка», «Марго», «Рута»; два автоматичні міномети калібру 82 мм «Васильок». У складі обслуги однієї гармати, зазвичай, чотири бійці, хоча за писаними правилами одна обслуга вимагає 6-7 людей. Двоє бійців підносять снаряди, заряджають і відкидають гільзи, а інші двоє виконують функції навідників, один з яких є командиром «Рапіри»^[142].


• підрозділ аеророзвідки^[143].


• авторота.

12 липня 2015 батальйон на чолі з комбатом «Чорним» був виведений із зони АТО у знак підтримки акцій протесту щодо Мукачівського інциденту.^[144]

28 грудня 2015 року командир «Чорний» вивів 5-й батальйон зі структури ДУК, і 14 лютого 2016 року батальйон був розформований, з виключенням «Чорного» з «Правого сектору».^[145][146] Надалі формування діє в УДА.

• 
  8-й окремий батальйон («Аратта»).
  Командир — Андрій Гергерт («Червень»), заступник — Артем Луцак («Доктор»)^[147], начальник штабу — «Офіцер»^[148]. Дислокується у районі села Широкине^[136].
  Як 8-ма окрема рота «Аратта» створений 17 грудня 2014 року у фронтовій зоні Донецької області з подальшою перспективою розбудови до окремого батальйону^[50]. 28 червня 2015 року рота у зв'язку з військово-політичною ситуацією в Україні розгорнута в окремий батальйон. Військова контррозвідка та військово-польова жандармерія надали своїх співробітників для постійного перебування в батальйоні^[148].

28 грудня 2015 року командир «Червень» вивів 8-й батальйон зі структури ДУК, і 15 лютого 2016 року батальйон був розформований, з виключенням «Червня» з «Правого сектору».^[149][150] Надалі формування діє в УДА.

• 
  Батальйонна тактична група ДУК ПС (Донецька область).
  Начальник штабу — «Подолянин» (до 2 липня 2016 року^[151]).
  17 березня 2016 року було створено батальйонну тактичну групу Добровольчого Українського Корпусу під командуванням «Подолянина» як Начальника штабу БТГр.^[152] До складу БТГр увішли 1-ша окрема штурмова рота, окрема тактична група ім. капітана Воловика і 2-га окрема тактична група.^[152]
  • 
    Окрема тактична група ім. капітана Воловика.
    Командир — «Кулібін»^[119], начальник штабу — «Семен»^[119] (до 20 серпня 2015 року — «Швед»).
    Створена 24 лютого 2015 року з метою подальшої розбудови та структуризації ДУК^[153].
  
  
  • 
    2-га окрема рота вогневої підтримки ДУК ПС імені капітана Воловика
    Командир — «Дракон».^[141]
    26 червня 2015 року створена наказом з бійців, які виконували бойові задачі у фронтовій зоні в складі 7-о окремого батальйону, після переформування останнього в запасний. Командир 2-ї ОТГ всі свої дії в обов'язковому порядку узгоджує з командиром 7-о ЗБат Русланом «Чорним». Військова контррозвідка та військово-польова жандармерія надали своїх співробітників для постійного перебування в тактичній групі. Група передислокована за наказом Командира Корпусу на іншу ділянку фронту для виконання бойових завдань^[76][77]. На початку липня 2015 року бійці 2-ї ОТГ завершили передислокацію техніки, озброєння та особового складу в «Сектор М»^[154].
  
  
  • 
    1-ша окрема штурмова рота.
    Командир — «Да Вінчі» (до 17 березня 2016 року командир — «Подолянин»^[152]). Створена 26 серпня 2015 року з переформатованої 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону, яка була виведена зі складу батальйону та передислокована за наказом командира Корпусу на відповідну ділянку фронту для виконання бойових завдань. Військова контррозвідка та військово-польова жандармерія надали своїх співробітників для постійного перебування в роті^[135]. 17 березня 2016 року, у зв'язку зі створенням БТГр ДУК ПС, командиром роти призначено «Да Вінчі».^[152]
  
  


• 
  1-й відділ розвідки.

Керівник — Олег Мужчиль («Лісник»). 31 серпня 2015 року Олег Мужчиль вийшов з лав ДУК ПС; загинув у Києві 10 грудня 2015 року в перестрілці з бійцями спецпідрозділу СБУ «Альфа»^[155].

1-й відділ розвідки був створений 24 грудня 2014 року з метою підвищення ефективності бойової діяльності та структуризації підрозділів ДУК^[156]. Був розформований 21 листопада 2015 року згідно заяви «Лісника» про вихід з ДУК ПС.^[157]

• 
  Окрема розвідувальна чота ДУК ПС «Чонгарські бобри».

Командир — «Папай».

15 березня 2016 року на кордоні з окупованим Кримом створено окрему розвідувальну чоту ДУК ПС «Чонгарські бобри» на чолі з «Папаєм».^[158]

• 
  Окрема розвідувальна група ДУК ПС.

Командир — «Литовець».

16 грудня 2016 року в зоні бойових дій створено окрему розвідувальну групу ДУК ПС на чолі з «Литовцем».^[159]

• 
  Тактична група ДУК ПС «Сапсан».

Командир — «Сирота».

4 березня 2017 року в зоні бойових дій створено тактичну групу ДУК ПС «Сапсан» на чолі з «Сиротою».^[160]

• 
  Батальйон імені Шейха Мансура^[161]

Командир — Муслім Чеберлоєвський^[162]

• 
  Тактична група «Білорусь»^[163]

Медичний підрозділ |

Окремий медичний батальйон «Госпітальєри»

• 
  Батальйон «Госпітальєри».
  Начальник Медичного управління та реабілітації бійців ДУК ПС — Зінкевич Яна Вадимівна.

12 травня 2015 року у складі Добровольчого українського корпусу офіційно затверджений окремий медичний батальйон «Госпітальєри»; т.в.о. начальника — «Гуру», т.в.о. начальника штабу — «Зелений»^[81].

20 серпня 2015 року окремий медичний батальйон «Госпітальєри» переведений у підпорядкування Медичного управління та реабілітації бійців ДУКу. Командиром батальйону призначений Максим Корабльов («Стрілок»), начальником штабу — «Зелений»^[119].

28 грудня 2015 року Яна Зінкевич і командир батальйону «Стрілок» вивів «Госпітальєрів» зі структури ДУК, і 26 лютого 2016 року батальйон був розформований, з виключенням Яни Зінкевич і «Стрілка» з «Правого сектору».^[164] Надалі формування діє в УДА.

• 
  Управління медицини та реабілітації ДУК ПС.

Начальник — «Штольц».

14 вересня 2016 року було створене Управління медицини та реабілітації Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» на чолі зі «Штольцем».^[165]

Військово-польова жандармерія |

З 26 грудня 2014 року в кожному окремому батальйоні чи окремій роті почали створюватись підрозділи військово-польової жандармерії (ВПЖ ДУК) — спеціальні підрозділи для підтримання військової дисципліни в бойових підрозділах ДУК. Підрозділ ВПЖ в окремому батальйоні складається з 7-10 чоловік, в окремій роті — з 3-5 чоловік. Командир ВПЖ окремого батальйону призначається наказом командира батальйону та входить до складу штабу батальйону; окремої роти — призначається наказом командира роти. Основними завданнями підрозділу є^[166]:

1. Слідкування за дотриманням бійцями та командирами військової дисципліни та внутрішнього розпорядку.


2. Виявлення порушень в зоні бойових дій та на місці постійної дислокації.


3. Проведення розслідувань порушень дисципліни; обшуків та інших слідчих дій, затримань.


4. Виконання призначених командиром покарань.


5. Охорона карцеру.

29 березня 2015 року в 5-му та 7-му окремих батальйонах, 8-й окремій роті, окремій тактичній групі та в медичному підрозділі «Госпітальєри» запроваджені посади офіцера ВПЖ^[19].

Озброєння |

Зовнішні відеофайли
	1. Бійці ДУК з трофеями, добутими в бою під селом Піски 22 липня 2014 // Олена Білозерська, 15 серпня 2014.
	2. Зона АТО. База «Правого сектора» // Телеканал новин «24», 28 серпня 2014.
	3. Бійці ДУК пристрілюють трофейний міномет // Олена Білозерська, 30 серпня 2014.
	4. «Васильок» «Правого сектора» вперше їде на передову // Олена Білозерська, 4 вересня 2014.
	5. Бійці ДУК відновлюють захоплену в бою зброю // «Правий сектор», 23 вересня 2014.
	6. Бійці ОТГ ДУК «Правий сектор» випробовують важкий кулемет // Олена Білозерська, 1 травня 2015.
	7. «В ДУК-інфо присіли на хвилинку…» Зброярі ДУК ПС // «ДУК-інфо. Правий сектор», 16 червня 2015.
	8. Відновлення «Рапіри» // «ДУК-інфо. Правий сектор», 4 липня 2015.

Добровольчий український корпус наразі не є офіційним підрозділом жодного з силових відомств. За словами Дмитра Яроша, найбільшою проблемою для корпусу було навіть не те, що держава не допомагала якось у створенні та діяльності, а відсутність великої кількості зброї та боєприпасів для чисельних добровольців на перших етапах існування ДУКу. Це унеможливлювало проведення якихось великих широкомасштабних операцій. Надалі, ця проблема почала вирішуватися самими бійцями шляхом використання відновленої та трофейної зброї, здобутої в зоні проведення АТО^[2][167].

Стрілецька зброя |

Важке озброєння |

4 вересня 2014 року вперше вирушив на передову трофейний автоматичний міномет калібру 82 мм «Васильок», захоплений бійцями Корпусу у Степанівці під Савур-могилою та відремонтований ними. Він став першою одиницею артилерії ДУКу.

1 жовтня вперше стали на позиції Корпусу у селищі Піски три 100-мм протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра»^[142].

Техніка |

22 червня 2015 року на базу 5-го окремого батальйону волонтерами благодійного фонду «Горгани» із закарпатського міста Тячів була доставлена машина «ГАЗ-66», яку передав буштинський завод «Електроавтоматика», а відремонтували тересвянські волонтери-автомеханіки^[168].

Бойовий шлях |

17 липня 2014 року наказом командира Корпусу Андрія Стемпіцького територія Донецької, Луганської областей та Кримського півострову оголошена фронтовою зоною^[30].

2014 рік |

25 липня 2014 року прес-служба «Правого сектора» повідомила про затримання в районі західних околиць Донецька одного з бойовиків батальйону «Восток» Лабженідзе Тенгіза Владіміровіча^[169].

29—30 липня 93-тя окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ спільно з 5-м окремим батальйоном Добровольчого українського корпусу звільнили від бойовиків місто обласного значення Авдіївку, що в 13 км від Донецька. В місті знайдені покинутий терористами склад боєприпасів, а біля укріплень — катівня, де вони мордували та розстрілювали людей^[170].

1 серпня бійцями 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ спільно з підрозділами ДУК було з боєм звільнено місто районного значення Красногорівка Донецької області^[171].

Вдень 12 серпня 2014 року автобус групи бійців ДУК потрапив до засідки терористів на блокпосту під Донецьком на об'їзній трасі поблизу селища залізничної станції Мандрикине. Врятуватися вдалося лише трьом бійцям, які потрапили до полону (командир групи Марлен Місіратов «Татарин» і двоє з трьох братів Мартинових — Олег та Андрій). Загинули 10 вояків корпусу^[172].

З вересня бійці ДУК беруть участь в обороні Донецького аеропорту та прилеглого селища Піски разом з військовослужбовцями Збройних сил України. За відчайдушний спротив оборонці аеропорту в українських засобах масової інформації та соціальних мережах були названі «кіборгами»^[173].

6 листопада бійці Добровольчого корпусу та 93-ї окремої механізованої бригади повернули під контроль України селище Опитне біля Донецького аеропорту^[174].

12 листопада повідомлено про вихід бійців корпусу з терміналів Донецького аеропорту — поставлена мета з утримання аеропорту та підсилення військового угруповання була досягнута. Наразі до терміналів «підтягнулося багато військових». За словами керівника прес-центру АТО Владислава Селезньова «АТЦ вживає додаткових заходів для посилення оборони Донецького аеропорту». Натомість бійці ДУК збільшили свою фізичну присутність на селище Опитне та село Водяне й залишаються в зоні своєї відповідальності — вся північна сторона злітної смуги^[175].

Дислокація з Пісків поки не міняється. Єдине, що ми поміняли дислокацію на аеропорту. Все, що ми зробили там з нашими штурмовими підрозділами, ми змогли зробити. Зараз там будуть, цим аеропортом, опікуватися тільки Збройні сили України… Питання стояло в одному — утримати аеропорт, допомогти військовим його укріпити й утримати. Ми це зробили. Зараз наша задача вичерпана.
Ми в обов'язковому порядку будемо доукомплектовуватися і перегруповуватися. І у нас є купа напрямків, на яких треба наша допомога, починаючи від Маріуполя, Дебальцевого, закінчуючи Луганською областю.

— Комбат «Чорний», 12 листопада 2014^[176]

16 грудня підрозділи Корпусу, які дислокуються у фронтовій чи прифронтовій зоні, долучилися до заходів з перевірки вантажних перевезень на окуповану територію з метою не допустити постачання бойовиків через гуманітарні конвої «п'ятої колони». Ця діяльність проводиться в координації з іншими добровольчими підрозділами — «Дніпро», «Кривбас» та «Донбас»^[177].

2015 рік |

Зовнішні відеофайли
	1. ДУК. Там, де нас нема // «ДУК-інфо. Правий сектор», 6 травня 2015.

15 березня бійці ДУКу зайняли позиції біля Широкиного під Маріуполем — Корпус тримає фланги на лінії оборони у взаємодії з бійцями полку «Азов» і батальйону «Донбас»^[147]:

Зараз Широкине, фактично, — нейтральна територія. Західна частина та узбережжя — за нами. Східна — їх. Ночами там працюють наші та ворожі ДРГ.

Оригінальний текст(рос.)

Сейчас Широкино, по сути, — нейтральная территория. Западная часть и побережье — за нами. Восточная — их. Ночами там работают наши и вражеские ДРГ.

— Артем Луцак («Доктор»), заступник командира 8-ї окремої роти («Аратта»).

25 березня командир 8-ї окремої роти («Аратта») Андрій «Червень» повідомив про наказ штабу сектору «М» з вимогою до 27 березня залишити Широкине та до 1 квітня залишити зону проведення АТО — вийти повинні всі підрозділи, які не входять до складу ЗСУ та Нацгвардії. Фактично був поставлений ультиматум, про те, що або ДУК входить до складу якої-небудь офіційної структури, або залишає зону АТО. Натомість ДУК звернувся до громадськості Маріуполя, з проханням вплинути на те, щоб добровольці залишилися на позиціях в Широкиному^[178]:

Нехай люди в політичному питанні захистять нас, і ми будемо продовжувати захищати їх фізично.

— Андрій Гергерт («Червень»), командир 8-ї окремої роти («Аратта»).

У ніч на 26 березня в районі Донецького аеропорту російсько-терористичні війська атакували позиції підрозділу Окремої тактичної групи ДУК силами двох взводів за підтримки двох танків. Бій тривав півтори години. Атака була відбита без втрат^[179].

26 березня в. о. начальника прес-служби Генштабу ЗСУ Владислав Селезньов щодо витіснення добровольців із зони проведення АТО повідомив, що «ніхто ніяких ультиматумів не ставив», остаточне рішення поки що відкладене — представники ДУКу «взяли паузу для того, щоби подумати»^[180]. У відповідь керівник інформслужби «Правого сектору» Артем Скоропадський заявив, що в ДУКу «готові бути підрозділом ЗСУ, але автономним, і підпорядковуватись Ярошу і командиру Корпусу Андрію Стемпіцькому. Такі умови не задовольняють владу. У Нацгвардію ми точно не підемо, бо в МВС не провели люстрацію, і багато наших бійців не хочуть бути працівниками МВС»^[181]. Цього ж дня командир 8-ї окремої роти Андрій Гергерт («Червень») спростував інформацію про нібито відхід ДУКу з позицій у Широкиному^[182]:

Всі ми на позиціях. Не в звичках «Правого сектору» залишати своїх побратимів на полі бою. Нашими побратимами є батальйон «Донбас», батальйон «Азов», Збройні сили України. Ми будемо до кінця на вістрі нашої боротьби, на вістрі в зоні антитерористичної операції. На сьогодні це Широкине, Піски. Наші хлопці там присутні і ми будемо там до кінця, незважаючи ні на які накази…

— Андрій Гергерт («Червень»), командир 8-ї окремої роти («Аратта»).

9 квітня бойові підрозділи ДУКу офіційно залишили лінію безпосереднього зіткнення з противником в зоні проведення АТО у зв'язку з їх підготовкою до входження в ЗС України^[183].

4 травня бійці окремої тактичної групи ДУК, що знаходились у секреті біля селища Опитне Донецької області, перешкодили непомітному просуванню диверсійної групи проросійських бойовиків — відбувся бій. «„Сепари“ відступили. Несподівана атака на позиції ЗСУ не вдалася». Один з бійців ОТГ отримав вогнепальне поранення в плече^[184].

Зовнішні відеофайли
	1. Широкине, підняття прапорів // «ДУК-інфо. Правий сектор», 12 травня 2015.

6 травня повідомляється про підняття бійцями «Термінаторського спецназу» ДУКу в найвищій і найнебезпечнішій наскрізь прострілюваній точці Широкиного червоно-чорного прапора поруч з державним прапором України. В акції брали участь троє бійців — «Буча», «Зєля» та «Козачок»^[185].

16 травня о 02:00 годині відбулась спільна бойова операція «Термінаторського спецназу» ДУКу та бійців батальйону «Донбас» у Широкиному. В ближньому бою (до 10 м) вщент знищена з підствольних гранатометів та РПГ-7 вогнева позиція сепаратистів «Рибний світ», що розташовувалась на 2-му поверсі. Під час рейду один боєць отримав легкі поранення^[186].

13 червня бійцями 8-ї окремої роти «Аратта» ДУК під час виконання бойового завдання у Широкиному був полонений бойовик — громадянин Росії Толстокоров Роман Анатолійович, 1 березня 1982 року народження, уродженець міста Зеленокумськ (Ставропольський край). Затриманий при собі мав військовий квиток ДНР (ДН 0024528, виданий 13 травня 2015 року) та паспорт РФ (07 15 038247, виданий 10 квітня 2015 року). 17 травня 2015 року він був зарахований на посаду механіка-водія 1-го батальйону 1-ї роти терористичного угруповання (військової частини) № 08819 ДНР. Брав участь у бойових діях у Широкиному — вів вогонь зі стрілецької зброї по українських позиціях. Під час розмови повідомив про бойовиків, які живуть в покинутих помешканнях і займаються мародерством; про зустріч з двома підрозділами осетинів, які воюють на боці «ДНР»; про те, що багато з тих, що воюють на боці бойовиків хочуть повернутися на бік України, однак бояться покарання. Полонений має на спині татуювання «Герб Третього Рейху» у вигляді імперського орла та нацистської свастики, яке він зробив у російській в'язниці^[187].

10 серпня о 3:25 після артобстрілу позицій сил АТО російсько-терористичні формування пішли в наступ в районі Старогнатівки (Волноваський район, Донецька область) та прорвали позиції 72-ї окремої механізованої бригади. Контратакою ЗСУ за допомоги бійців ДУК вдалося відкинути супротивника на його попередні позиції та трохи просунутись вперед, але закріпитися на нових позиціях не вдалося. У бою під Білою Кам'янкою (Бойківський район, Донецька область) брали участь дві групи Добровольчого корпусу — одна утримувала відповідну висоту біля населеного пункту, інша сприяла формуванням ЗСУ в проведенні контратаки. У цих боях попаданням снаряда були вбиті троє бійців 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК. 11 серпня 1-ша ШР покинула зону АТО та повернулася до місця своєї постійної дислокації^[188].

2016 рік |

На початку лютого 2016 року в одному з інтерв'ю Дмитро Ярош повідомив, що на лінії зіткнення з російсько-терористичними підрозділами знаходиться близько 300 осіб, які виконують специфічні завдання — контрснайперскі операції, розвідка тощо^[189].

18—19 грудня 2016 року у боях на Світлодарській дузі брала участь 1-ша штурмова рота «Подолянина». У боях загинули 4 бійці роти^[190].

2019 рік |

З 19 по 23 березня на базі 3 стрілецької роти ДУК ПС тривало капеланське служіння священиків ПЦУ СУВД Євгена Орди, Антона Панасенка та Дмитра Карана. У ході служіння, капелани нагородили бійців Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор" медалями "За жертовність і любов до України".^[191]

Втрати |

Докладніше: Втрати Добровольчого українського корпусу «Правий сектор»

За інформацією Дмитра Яроша на початок лютого 2016 року за час війни з російсько-терористичними підрозділами бойові та небойові втрати склали вбитими — 64 людини, пораненими — понад 500^[189].

Події |

Стрілянина в Мукачевому |

Докладніше: Стрілянина в Мукачевому

Блокування адмінкордону з Кримом |

Докладніше: Блокада окупованої Автономної Республіки Крим

20 вересня 2015 року представники ДУКу долучилися до товарної блокади адміністративного кордону з тимчасово окупованою Автономною Республікою Крим, яка проводиться за ініціативи Меджлісу кримськотатарського народу. Також в акції «Громадянська блокада Криму» беруть участь Автомайдан, Самооборона Майдану, Цивільний Корпус «Азов», Рух, Одеська самооборона та інші. Учасники перекривають рух на трьох дорогах до Криму — у пунктах пропуску Чонгар, Чаплинка та Каланчак. У Чонгарі зібралося близько сотні бійців ДУКу, які облаштували старе приміщення біля КПП під базу та, зокрема, контролюють в'їзд і виїзд транспорту^[192]. Ініціатори блокади вважають, що українські компанії мають припинити торговельні відносини з Кримом. Мета «продуктової блокади» — змусити владу Російської Федерації виконати низку вимог, серед яких, зокрема, звільнення українських політв'язнів Надії Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Олександра Костенка, Ахтема Чийгоза, Мустафи Дегерменджі, Алі Асанова і Таїра Смедляєва, припинення переслідування кримських татар, вільні умови роботи для українських ЗМІ та іноземних журналістів, а також зняття заборони на в'їзд до Криму лідерам кримськотатарського народу. Згодом учасники акції мають намір домагатися припинення постачання електроенергії на півострів^[193].

На території проведення акції для координації роботи підрозділів ДУКу та осередків ПС був створений Оперативний штаб (відділи: інформаційний, адміністративний, кадрів, матеріально-технічного забезпечення), який буде функціювати до закінчення блокади. Начальник штабу — «Хорват»; заступник начальника — «Татарин»^[194]. Загальну координацію всіх підрозділів «Правого сектору» та Добровольчого українського корпусу здійснює командир ДУКу Андрій Стемпіцький («Летун»), який висловився за необхідність блокування залізниці після блокування автошляхів, а також за перекриття постачання електроенергії та води до окупованої території Криму^[195]. За повідомленням Оперативного штабу з проведення акції бійцям ДУКу дозволено долучатися до акції по блокуванню Криму тільки за узгодженням з командирами підрозділів Добровольчого українського корпусу^[196]. В рамках проведення акції також відбувається формування спецгруп для виявлення об'їзних доріг до окупованого Криму^[197].

23 вересня за повідомленням заступника начальника ГУМВС України у Донецькій області Іллі Ківи усі вантажні автомобілі, які були заблоковані активістами на адміністративній межі з Кримом, поїхали назад до материкової України. З 24 вересня акція протестувальників перенесена на 10 км углиб материка^[198].

28 вересня повідомляється про блокування бійцями ДУКу разом із кримськими татарами та небайдужими громадськими активістами однієї з гілок залізничного сполучення, що вела на окупований півострів^[199]:

Заблокували залізничну гілку, що йде на «Титан». Акція блокування розширюється.

— Андрій Стемпіцький, командир ДУК.

Духовний проект «Віра. Традиція. Чин» |

22 вересня 2015 року керівник Капеланської служби ДУКу отець Микола Мединський (капелан «Залізняк») під час прес-конференції в Укрінформі повідомив про початок нового духовного проекту «Віра. Традиція. Чин», який спрямований на об'єднання України. Акції планується проводити у різних бойових і резервних батальйонах, різних регіонах без надання переваг певним релігійним громадам, церквам, політичним силам тощо.

Наш метод — це синтез духовного з патріотичним. Будуть художні проекти, для яких запрошуватимуть митців і залучатимуть до створення витворів мистецтва бійців на передовій. Буде тісна співпраця з проектами реабілітації наших воїнів.
Мусимо зробити все важливе для надання більш активного духовного опікунства для бійців — як на фронті, так і коли вони повертаються на реабілітацію або на ротацію, а також максимально докластися до зміцнення та утвердження духовно-патріотичного стрижня у свідомості кожного українця.

— Отець Микола Мединський^[200].

Розпочнеться проект з духовної акції «Майдан молитви за перемогу, єднання та мир» перед іконою «Богородиця Єднання», яка походить із Соловецьких островів. За словами отця Миколи перед нею молилися багато героїв національно-визвольної боротьби минувшини.

ДТП з «Госпітальєрами» |

5 грудня 2015 року близько 04:00 ранку автомобіль медичного батальйону «Госпітальєри» на слизькій трасі Донецьк — Павлоград біля Дніпропетровська на з'їзді з мосту до бази ДУКу через незадовільний стан авто та гуми^[201] потрапив у ДТП — злетів з автошляху та декілька разів перекинувся. Внаслідок аварії були травмовані Начальник Медичного управління та реабілітації бійців ДУКу Зінкевич Яна Вадимівна, яку під час події викинуло з машини, та комбат «Госпітальєрів» Максим Корабльов («Стрілок»). Постраждалі були доставлені до Обласної клінічної лікарні ім. Мечникова у Дніпропетровську: Яна Зінкевич — у важкому стані до реанімації з ушкодженнями хребта та ребер; «Стрілок» — в свідомості до нейрохірургічного відділення^[202].

Відзнаки та нагороди |

Зовнішні відеофайли
	1. Хоробрі серця. Олександр Турчинов нагородив Кіборгів іменною зброєю // «Телеканал 1+1», 19 жовтня 2014.
	2. Перший офіційний «ствол» ДУК // «Громадське ТБ», 19 жовтня 2014.

• 18 жовтня 2014 року ротний 5-го батальйону ДУК Андрій Шараскін («Богема») разом з іншими військовослужбовцями, що захищали Донецький аеропорт, був нагороджений іменною вогнепальною зброєю — пістолетом «Форт-17»^[203]:

Це перший офіційний «ствол», який у нас є.

— Андрій Шараскін («Богема»).

• 15 листопада 2014 року двоє бійців ДУК — комбат 5-го окремого батальйону Владислав «Чорний» і командир розвідувальної групи Віталій Кашуба («Швед»), отримали заохочувальну відзнаку Міністерства оборони України — пам'ятний знак «За воїнську доблесть». Пізніше такою ж відзнакою була нагороджена керівник медичного підрозділу «Госпітальєри» Зінкевич Яна Вадимівна, мобільний загін якої врятував і вивіз з поля бою на той час вже понад 120 поранених^[204].


• 11 березня 2015 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Синодальній залі Київської Патріархії провів зустріч з п'ятнадцятьма бійцями батальйону Національної гвардії імені генерала Кульчицького та Добровольчого українського корпусу й нагородив їх медалями «За жертовність і любов до України». Усі нагороджені брали участь у боях на Донбасі, проявили героїзм та прибули з передової заради зустрічі з Патріархом. Нагороджуючи бійців Святійший Владика сказав, що «немає більшої любові, як хто душу свою покладе за ближніх своїх», тому Україна переможе у цій війні, адже є люди, готові боротися за неї та за своїх рідних^[205].

• 
  

  Filaret, DUK, NG, 20150311 01.jpg

  
  

  
  

  
  


• 
  

  Filaret, DUK, NG, 20150311 02.jpg

  
  

  
  

  
  


• 
  

  Filaret, DUK, NG, 20150311 03.jpg

  
  

  
  

  
  


• 
  

  Filaret, DUK, NG, 20150311 04.jpg

  
  

  
  

  
  


• 
  

  Filaret, DUK, NG, 20150311 05.jpg

  
  

  
  

  
  

• 9 квітня 2015 року керівник інформаційного відділу ДУК-інфо Алла Мегель нагороджена недержавною пам'ятною медаллю «Чарівна сила України»^[206].

Зовнішні відеофайли
	1. Орден «Народний Герой України» — церемонія нагородження // «ДУК-інфо. Правий сектор», 18 червня 2015.

• 4 червня 2015 року о 12:00 у Києві в будинку Митрополита Національного заповідника «Софія Київська» відбулась перша церемонія нагородження недержавним орденом «Народний Герой України». Серед українських воїнів, медиків, волонтерів було відзначене військове з'єднання Добровольчий український корпус. Цю колективну нагороду від імені корпусу прийняв речник ДУКу Андрій Шараскін («Богема»). Під час вручення ордену волонтером та головою громадської організації «Народний тил» Георгієм Тукою до тексту нагородження був доданий ще один рядок-заслуга: «За відродження українського духу». Окремі персональні нагороди отримали також Провідник військово-політичного руху «Правий сектор» Дмитро Ярош та Начальник Медичного управління та реабілітації бійців ДУКу Зінкевич Яна Вадимівна^[207].

Зовнішні відеофайли
	1. Селище Піски … рік війни // «ДУК-інфо. Правий сектор», 18 березня 2015.

• 27—29 червня 2015 року у Маріуполя відбувся Міжнародний кінофестиваль «КіТи — Кіно і ти» ім. І. О. Шрейбера. У номінації «Документальне кіно (короткий метр)» дипломом і кришталевою відзнакою за «Найкращий патріотичний фільм» був нагороджений спільний проект ДУК-інфо та волонтерів — фільм «Селище Піски … рік війни». Автори роботи — Мотрук Ярослав Ігорович, Прокіпчук Іван Іванович, Мегель Алла^[208].


• 15 липня 2015 року у Дніпропетровську в Палаці студентів на п'ятій церемонії нагородження орденом «Народний Герой України» був відзначений боєць ДУКу Торбін Сергій Володимирович («Опер»)^[209].


• 1 грудня 2015 року указом президента України Орденом «За заслуги» III ст. нагороджена Начальниця Медичного управління та реабілітації бійців ДУКу Зінкевич Яна Вадимівна «за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю»^[210].


• 30 червня 2016 року указом президента України Орденом «За мужність» І ст. нагороджений (посмертно) боєць ДУКу та волонтер, оперний співак Сліпак Василь Ярославович «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові»^[211][212].

Вшанування пам'яті |

• 9 січня 2015 року в селі Топорівці на Івано-Франківщині відбулося відкриття меморіальної дошки на честь бійця ДУКу Стефурака Степана Степановича («24-й»), який загинув 22 вересня 2014 року поблизу селища Піски під час проведення розвідки. Йому було лише 19 років^[213][214].


• 21 січня 2015 року у Херсоні на території Гідрометеорологічного технікуму Одеського державного екологічного університету відбулося відкриття меморіальної дошки на честь бійця ДУКу Райхерта Олександра Олександровича («Чорний»), який загинув 9 листопада 2014 року від важкого поранення у селищі Піски. Цього дня йому мало б виповнитись 19 років^[215].


• У Кривому Розі на будинку, в якому мешкав Козюбчик Андрій Михайлович («Орест»), була встановлена меморіальна дошка на честь бійця ДУКу, який загинув 17 серпня 2014 року від вогнепального поранення у селищі Піски^[216].


• 1 вересня 2015 року у Кривому Розі в ЗОШ № 48 буде відкрито меморіальну дошку на честь бійця 2-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК Дощенка Геннадія Леонідовича («Дощ»), який загинув 17 червня 2015 року у бою під Донецьком від кулі снайпера, прикривши собою бойового товариша^[217].

Зовнішні відеофайли
	1. «Небо падає»: виставка фоторобіт загиблого бійця АТО Антона Кірєєва // «5 канал», 1 листопада 2015.

• 13 жовтня 2015 року у Києві в Галереї мистецтв Деснянського району відкрилася виставка світлин бійця розвідгрупи 5-го окремого батальйону ДУК Кірєєва Антона Аркадійовича («Сифон»), який загинув 5 жовтня 2014 року у бою біля села Спартак під Донецьким аеропортом. Виставка організована товаришами по службі загиблого бійця. Навесні 2014 року Антон поїхав на передову як фотокореспондент, а залишився у підрозділі ДУКу як боєць. З 1 листопада протягом двох тижнів виставка фоторобіт Антона Кірєєва у 3D-вимірі під назвою «Небо падає» працювала у Національному Музеї Історії України^[218].

Зовнішні відеофайли
	1. Знак пошани (Григорій Семанишин) // ТРК «Вежа», 17 березня 2016.

• 17 березня 2016 року в Івано-Франківську на фасаді спеціалізованої загальноосвітньої школи № 5 з поглибленим вивченням німецької мови, в якій навчався боєць ДУК, відкрили й освятили пам'ятну анотаційну дошку начальнику штабу окремої тактичної групи ім. капітана Воловика Семанишину Григорію Петровичу («Семен»), який загинув 18 січня біля Донецького аеропорту, підірвавшись на розтяжці, коли група вже поверталася із завдання^[219].

Критика |

Докладніше: Правий сектор#Критика

Див. також |

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Добровольчий український корпус

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Добровольчий український корпус

• Ярош Дмитро Анатолійович


• Правий сектор


• Українська добровольча армія


• Фрайкор


• 
  Chapter 16 «Replacement battalion and company» // Field Manual No. 12-6 «Personnel doctrine». — Washington, DC: Headquarters department of the army, 9 September 1994 (англ.)
  

Примітки |

Посилання |

Зовнішні відеофайли
	1. Табір «Правого сектору» на кордоні Донецької області // «Громадське ТБ», 24 червня 2014.
	2. Тренувальна база Добровольчого українського корпусу // «Громадське ТБ», 3 липня 2014.
	3. Правий сектор. Прощання із загиблими // Olena Bilozerska, 18 серпня 2014.
	4. Відеозвернення 5-го окремого батальйону ДУК // Artur Nazarov, 19 серпня 2014.
	5. «Правий сектор» і 93-тя аеромобільна на передовій // ТСН, 18 вересня 2014
	6. Хоробрі серця. Кіборги. Богема // «Телеканал 1+1», 19 жовтня 2014.
	7. Суми. Дорога на Схід 12. Нескорені // «Сумська ОДТРК», 20 жовтня 2014.
	8. Розвідка боєм, 19 жовтня 2014. Батальйон ОУН, ДУК за підтримки ЗСУ // Lezhik Olegich, 23 жовтня 2014.
	9. Комбат «Чорний» про ситуацію в донецькому аеропорту // «Громадське ТБ», 7 листопада 2014.
	10. Комбат «Чорний»: Я змушений воювати проти людей, які ще рік тому були нормальними українцями // «Громадське ТБ», 8 листопада 2014.
	11. Інтерв'ю: Заступник командира ДУК «Правий сектор» Олег Короташ // Телеканал новин «24», 29 листопада 2014.
	12. Піски: як в одному селі живе Правий Сектор і сотня місцевих мешканців // «Радіо Свобода», 2 грудня 2014.
	13. На лінії вогню. «Дорога життя» // ТСН, 17 січня 2015.
	14. Час. Підсумки тижня. Інтерв'ю з Іллею Богдановим: «Колишній ФСБшник разом з Правим Сектором воює за Україну» // «5 канал», 18 січня 2015.
	15. Аеропорт не здано — комбат «Чорний» // «Громадське ТБ», 22 січня 2015.
	16. Інтерв'ю з Командиром ДУК «Правого Сектору» Андрієм Стемпіцьким // Lemberg Max, 15 лютого 2015.
	17. Шевченко 201. Піски // «Піски Україна», 9 березня 2015.
	18. Репортаж із позицій ДУК у Пісках // Ukraine Policy ATO, 15 березня 2015.
	19. «Невигадані історії»: Як живе і воює «Правий сектор» в Пісках // «5 канал», 17 березня 2015.
	20. Інтерв'ю з капеланом ДУК ПС Миколою Мединським «Залізняком» // Pravyy Sektor, 24 березня 2015.
	21. «Білорус». Дак фільм пра беларуса які ваюе ва Ўкраіне // «Белсат», 29 травня 2015.

• Сектор Правди. Офіційний сайт Добровольчого Українського Корпусу


• Добровольчий український корпус // ВКонтакті


• Мобілізаційно-інформаційний центр ДУК // ВКонтакті


• Відділ волонтерської служби ДУК (Пс) // ВКонтакті


• Капеланія. Ідеологічно-Інформаційний відділ ДУК // Facebook


• Розпорядження щодо сприяння ДУК // «Правий сектор», 30 липня 2014


• Дмитро Ярош. Добровольчий український корпус. Світлини // ВКонтакті


• Медичний батальйон «Госпітальєри» // Facebook


• Правий Сектор Закарпаття (1 батальйон ДУК) // ВКонтакті


• 2-й запасний батальйон ДУК Правого Сектору // ВКонтакті


• 3-й запасний батальйон ДУК Правого Сектору «Волинь» // ВКонтакті


• 11-й запасний батальйон ДУК Правого Сектору «Марусин» // ВКонтакті


• 15-й запасний батальйон ДУК ПС // Facebook


• Скаути 11-го батальйону ДУК // ВКонтакті


• Олена Білозерська: Знаю, як треба! // LiveJournal


• Жінки в Добровольчому Українському корпусі «Правого сектора» — фільм Олени Білозерської // «Правий сектор. Захід», 20 серпня 2014


• Василь Пашко («Лис») // Стіна ВКонтакті, 11 вересня 2014


• «Коли в очі зазирає смерть», — волинський герой з «Правого сектору» про жахи «Іловайського котла» // «Капеланія. Ідеологічно-Інформаційний відділ ДУК», 18 вересня 2014


• Я можу ввести декілька батальйонів в Київ і вирішити питання з владою, — Ярош // «Антикор», 18 жовтня 2014


• 
  Внутри эпоса про киборгов // «Українська правда. Життя», 27 жовтня 2014 (рос.)
  


• 
  Бои за Донецкий Аэропорт — «Своими глазами»: Тимур Олевский и Сергей Лойко (відео) // «Эхо Москвы», 29 жовтня 2014 (рос.)
  «Своими глазами». Гости: Сергей Лойко, Тимур Олевский (аудіо) // «Эхо Москвы», 29 жовтня 2014: джерело 1, джерело 2 (рос.)
  «Своими глазами». Запрещенный эфир (текст) // Александр Плющев, 31 жовтня 2014 (рос.)
  


• Доброволець п'ятого батальйону Добровольчого українського корпусу (ДУК) страшний правосєк // «Диванная Сотня», 8 листопада 2014


• Позивний «Яшка»: Ми готові палити російські танки коктейлями Молотова // «Правий сектор. Захід», 10 листопада 2014


• Аеропорт. Правий сектор. Вони боронять наше «Небо» // «24», 23 листопада 2014


• 
  Добровольческим батальонам нужна система комплектования и подчинения — Муженко // «InfoResist», 7 грудня 2014 (рос.)
  


• Кіборг Слива хоче повернутися в Донецький аеропорт, бо там ще багато сепарів // «Укрінформ», 8 грудня 2014


• Коли наступаємо, в нас втрат менше, ніж коли маємо «перемир'я» — захисник Донецького аеропорту // «Радіо Свобода», 18 грудня 2014


• Портрети війни. Російський націоналіст // «Громадське ТБ», 6 березня 2015


• 
  Алла Мегель: «Мы поколение чистильщиков» // «Харьковский гражданский форум», 12 березня 2015 (рос.)
  


• Рівнянка Яна Зінкевич: «Страшно, коли твоє забите пораненими авто розстрілюють» // «Все», 12 березня 2015


• Фотографи Reuters показали життя бійців «Правого сектору» у шахті під Донецьком // «ТСН», 8 червня 2015


• Андрій Стемпіцький про перспективи ДУКу та «Тризубу» // «Бандерівець», 13 вересня 2015


• 
  «Правий сектор» в армії: між анархією і Статутом // «Українська правда», 11 квітня 2017


• 
  Комбат 5 батальйону УДА Владислав Литвин (Чорний): «Донецький аеропорт був як острів серед степу. Кожен заїзд туди відбувався з боєм» // «Цензор.нет», 6 вересня 2017


• Книга Пам'яті. Добровольчий український корпус

п о р Добровольчі військові формування України Збройні сили України 131 ОРБ «УНСО» 3 ОДШБ «Фенікс» 46 ОБСпП «Донбас-Україна» «Дика качка» Батальйони територіальної оборони у підпорядкуванні Міністерства оборони України «Волинь» «Горинь» «Воля» «Закарпаття» «Збруч» «Поділля» «Вінниця» «Полісся» 11-й «Київська Русь» «Київ» «Чернігів-1» «Суми» «Полтава» «Кіровоград» «Одеса» 19-й Миколаївський «Дніпропетровськ» «Сармат» «Харків» «Хортиця» «Айдар» 25-й «Київська Русь» «Батьківщина» «Запоріжжя» «Кривбас» «Чернігів-2» «Рух Опору» «Патріот» Переформовані 7-й Хмельницький «Черкаси» «Дніпро-2» Розформовані «Прикарпаття» Патрульна служба особливого призначення у підпорядкуванні МВС України «Берда» «Богдан» «Болград» «Вінниця» «Дніпро-1» «Івано-Франківськ» «Київ» «Кривбас» «Крим» «Луганськ-1» «Львів» «Миколаїв» «Миротворець» «Полтава» «Світязь» «Святослав» «Січеслав» «Скіф» «Суми» «Східний корпус» «Тернопіль» «Харків» «Херсон» «Чернігів» «Шторм» Переформовані «Азов» «Гарпун» «Донецьк-1» «Золоті ворота» «Каскад» «Київ-1» «Київ-2» «Київщина» «Кременчук» «Мирний» «Січ» «Слобожанщина» «Темур» «Харків-1» «Харків-2» Розформовані «Артемівськ» «Донецьк-2» «Полтавщина» «Свята Марія» «Торнадо» «Туман» «Шахтарськ» Національна гвардія у підпорядкуванні МВС України Бат. ім. Кульчицького «Донбас» «Крук» «Азов» Незалежні формування «Аеророзвідка» Бат. ім. Джохара Дудаєва Бат. ім. Номана Челебіджіхана Бат. ім. Шейха Мансура Київський козацький полк ім. Т. Шевченка Підрозділ «Сармат» Добровольчий український корпус «Печерськ» «Погоня» «РУЯН» «Сєвєр» Тактична група «Білорусь» Українська добровольча армія 5 ОБ 8 ОБ «Аратта» «Чорний туман» Єврейська рота «Вольф» «Волинь» «Госпітальєри» Переформовані «Грузинський легіон» «Карпатська Січ» «Холодний Яр» «ОУН» Курсивом позначені підрозділи, що саморозпустилися.

п о р Російська збройна агресія проти України Складові Російська інтервенція до Криму Війна на сході України Економічна війна Інформаційна війна Кібервійна Юридична складова війни Культурна складова війни Церковна війна Олігархічна війна Російська підривна діяльність в Україні Події Кримська криза Хронологія Корсунський інцидент Референдум про статус Криму Анексія Криму Росією Мобілізація Проросійські виступи в Україні Виступи у Харкові Римарська Виступи у Луганську Протистояння в Одесі Події в Одесі 2 травня 2014 Пожежа в Будинку профспілок Захоплення Донецька сепаратистами Війна на сході України Хронологія Слов'янськ Убивство п'ятидесятників Краматорськ Женевська зустріч Акт попередження агресії Росії Маріуполь Референдуми на Донбасі Волноваха Диверсійна діяльність Вибухи в Україні 1-й Донецький аеропорт Луганський аеропорт Луганська застава Битва на кордоні 1-ша Савур-Могила Збиття Іл-76 у Луганську Зеленопілля Російські обстріли України Збиття «Боїнга-777» Міжнародні санкції щодо Росії список осіб 2-га Савур-Могила Рейд 95-ї бригади Георгіївка Іловайськ Оборона Маріуполя 1-ша Мінська угода Особливий статус Щастя 32-й Блокпост Бахмутка 2-й Донецький аеропорт Бої за Піски Теракт під Волновахою Обстріл зупинки в Донецьку Обстріли Маріуполя Обстріли Краматорська Дебальцеве 2-га Мінська угода Теракт в Харкові Широкине Станиця Луганська Мар'їнка Авдіївська промзона Світлодарська дуга Протистояння України та Росії в Азовському морі Позов до Міжнародного Суду ООН Інцидент у Керченській протоці Воєнний стан в Україні (грудень 2018) Місця Тимчасово окупована територія України Окремі райони Донецької та Луганської областей Зона протистояння Зона безпеки Район бойових дій Російська сторона Проросійські квазідержави Донецька народна республіка Луганська народна республіка Республіка Крим Спецслужби ГРУ ГШ РФ 3 ОБрСпП ФСБ РФ Війська вторгнення 31 ОДШБр 76 ДШД 98 ПДД 5 ОТБр 6 ОТБр 8 ОМСБр 15 ОМСБр 17 ОМСБр 18 ОМСБр 21 ОМСБр 37 ОМСБр 53 ЗРБр 74 ОМСБр 136 ОМСБр 200 ОМСБр 291 АБр та ін. Окупаційні корпуси 1-й армійський корпус «Восток» «Кальміус» «Оплот» «Сомалі» «Спарта» 2-й армійський корпус «Заря» «Прізрак» Російська православна армія Армія Південного Сходу Народне ополчення Донбасу Лідери Сергій Аксьонов Ігор «Бєс» Безлер Валерій Болотов Олександр Бородай Ігор «Стрєлков» Гіркін Павло Губарєв Олександр Захарченко† Ігор Плотницький В'ячеслав Пономарьов Андрій Пургін Володимир Путін Денис Пушилін Олександр Ходаковський Сергій Шойгу Організації Боротьба «Воєнторг» «Гуманітарний конвой» Донецька республіка Бесарабська Народна Республіка Луганська гвардія БК «Оплот» Український вибір Українська сторона Збройні сили України 1 ОТБр 17 ОТБр 24 ОМБр 25 ОПДБр 28 ОМБр 30 ОМБр 51 ОМБр 72 ОМБр 79 ОДШБр 80 ОДШБр 92 ОМБр 93 ОМБр 95 ОДШБр 128 ОГПБр та ін. Територіальна оборона «Прикарпаття» «Айдар» «Київська Русь» «Дніпро-2» «Кривбас» та ін. МВС України Національна гвардія «Азов» «Донбас» Бат. ім. Кульчицького Спеціальна поліція «Дніпро-1» «Київ-1» «Крим» «Світязь» «Торнадо» «Шторм» та ін. Спецслужби Державна прикордонна служба України Служба безпеки України Спецпідрозділ «Альфа» Незалежні формування «Аеророзвідка» Бат. ім. Джохара Дудаєва «Грузинський легіон» Добровольчий український корпус «ОУН» «Погоня» Правий сектор Українська добровольча армія Українські партизани Лідери Арсен Аваков Володимир Гройсман Ігор Коломойський Віктор Муженко Валентин Наливайченко Андрій Парубій Степан Полторак Петро Порошенко Надія Савченко Олександр Турчинов Віталій Ярема Дмитро Ярош Арсеній Яценюк Організації Міністерство з питань територій та ВПО Військово-цивільна адміністрація Волонтерський рух перелік Допомога інших держав ІнформНапалм Уряд Арсенія Яценюка Stop Fake Наслідки Українська реакція Міжнародна реакція Жертви Втрати силових структур України Втрати бойовиків Втрати цивільного населення Громадяни Росії Російські військові Полонені Російські полонені Гуманітарний стан і права людини Біженці Економічні наслідки Екологічні наслідки Втрати техніки Акції Не купуй російське! Бойкот російського кіно Блокада окупованого Криму Блокада окупованих територій Донецької та Луганської областей Блокування російських інтернет-сервісів Див. також Українсько-російські відносини Ленінопад Зелені чоловічки Висвітлення ЗМІ проросійських виступів в Україні (2014) Протести в Росії проти війни в Україні Реакція російської інтелігенції підтримка Путіна Справа Савченко Друга холодна війна Російська пропаганда Тролі з Ольгіна Програма СБУ «На тебе чекають вдома» Російсько-українська війна в культурі Чорний тюльпан