Ufdjrw

Збитинка
Вид на монастир у селі Межиріч з боку ставу на річці Збитинка. Рисунок 1862—1876 рр., автор Наполеон Орда
50°22′35″ пн. ш. 25°54′38″ сх. д. / 50.37652000002777442° пн. ш. 25.910660000028° сх. д. / 50.37652000002777442; 25.910660000028
Витік	с. Збитин
• координати	50°22′35″ пн. ш. 25°54′38″ сх. д. / 50.37652000002777442° пн. ш. 25.910660000028° сх. д. / 50.37652000002777442; 25.910660000028
Гирло	Вілія
• координати	50°18′43″ пн. ш. 26°30′11″ сх. д. / 50.3122000000277723° пн. ш. 26.50327000002777922° сх. д. / 50.3122000000277723; 26.50327000002777922
Країни:	Україна Рівненська область
Регіон	Рівненська область
Довжина	56 км
Площа басейну:	399 км² км²
Притоки:	Чернявка (права) Бущанка, Піщанка (ліві)
GeoNames, Global Geosites	8446483
Збитинка у Вікісховищі?

Зби́тинка (Сви́тенька) — річка в Україні, в межах Дубенського Здолбунівського та Острозького районів Рівненської області. Ліва притока Вілії (басейн Дніпра).

Опис |

Довжина 56 км, площа басейну 399 км². Похил річки 1,5 м/км. Долина коритоподібна, у нижній течії завширшки до 3—5 км. Заплава двобічна, завширшки від 30—50 м (у верхів'ї) до 500 м (у пониззі), на окремих ділянках заболочена. Річище звивисте, завширшки 5—8 м, завглибшки 0,5—1 м. Споружено ставки і невеликі водосховища (зокрема Новомалинське водосховище).

Розташування |

Збитинка бере початок біля північної околиці села Збитина. Тече переважно на схід у межах Мізоцького кряжу та Острозької долини. Впадає до Вілії на схід від села Межиріч (біля південної околиці міста Острога).

Притоки |

Річка має понад 10 приток, основні з яких: Чернявка (права); Бущанка, Піщанка (ліві).

Про назву річки |

Документується ще як «Сбитенка», «Збытник», «Люба». Назва Збитинка кінцевим «ка» символізує місце витікання — село Збитин, котре у свою чергу приховало давньоруське ім'я Збыт, похідне із давніх двочленних наймень типу Збислав (Сбислав), Збыгнев (Сбыгнев), де компонент «Збыт» від дієслова «бути» і втілював поняття «утверджуватися», «множитися». Документоване «Люба» стосується Збитенки десь в околиці Ступна, Малої Мощаниці, Залібівки, й, очевидно, розвинулось з давнішого «Луба» у значенні «лубна» (місце, де вимочували, тобто «лубнували», коноплі, льон, лико), і не без впливу річкових наймень типу Настя, Стася, Устя, котрі, за народною етимологією, прийняли імена осіб.

Збитинка у Межирічі

Руїни замку у Новомалині над річкою Збитинкою

Джерела |

• 
  Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.

Посилання |

• Науково-технічний звіт "Підготовка матеріалів до проекту створення національного природного парку «Перлина Волино-Поділля»


• Острозька долина — унікальний природний комплекс


• 
  Zbyteńka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn. (пол.)
  

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Збитинка

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.