Жак Демі
| Жак Демі | |
|---|---|
фр. Jacques Demy | |
 | |
| Дата народження | 5 червня 1931(1931-06-05) |
| Місце народження | Поншато, Атлантична Луара,  Франція |
| Дата смерті | 27 жовтня 1990(1990-10-27) (59 років) |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Поховання | цвинтар Монпарнас :  |
| Громадянство | Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист, актор |
| Alma mater | Національна вища школа імені Луї Люм'єра |
| Роки активності | 1955-1988 |
| Напрям | «Нова хвиля» |
| Дружина | Аньєс Варда (1962–1990) |
| Діти | Mathieu Demy[d] і Rosalie Varda[d] |
| IMDb | ID 0218840 |
| Нагороди та премії | |
Золота пальмова гілка (1964) | |
 Висловлювання у Вікіцитатах  Жак Демі у Вікісховищі | |
Жак Демі (фр. Jacques Demy; нар. 5 червня 1931, Поншато, Атлантична Луара, Франція — †27 жовтня 1990, Париж, Франція) — французький кінорежисер, сценарист та актор, представник «Нової хвилі».
Зміст
1 Життєпис
2 Фільмографія
3 Визнання
4 Примітки
5 Посилання
Життєпис |
Жак Демі народився 5 червня 1931 року в провінційному містечку Поншато на атлантичному узбережжі в департаменті Атлантична Луара. Закінчивши Технічну школа фотографії і кіно на вулиці Вожирар у Парижі[1], спочатку був асистентом Поля Грімо з анімаційних фільмів[2], потім асистентом Жоржа Рук'є, який став продюсером його першої короткометражки «Черевичник з долини Луари» (фр. Le Sabotier Du Val De Loire, 1955).
Жак Демі відомий як автор музичних фільмів. Найвідоміші три його ранніх стрічки — повнометражний дебют «Лола» (1961) з Анук Еме в головній ролі, «Залив ангелів» (1963) з Жанною Моро і «Шербурзькі парасольки» (1964) з Катрін Денев. Усі три фільми були музичними. Деякі з пісень, написаних композитором Мішелем Леграном, сталі широко відомими. Найуспішнішим фільмом з цих трьох стали «Шербурзькі парасольки». Перший кольоровий фільм Демі (до цього режисер працював з оператором Раулем Кутаром, який знімав на чорно-білу плівку) приніс режисерові «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю і чотири номінації на «Оскар».
У 1969-му Жак Демі поставив у США свій перший англомовний фільм — «Ательє моделей», у якому зняв не лише американських акторів, але й улюблену свою акторку Анук Еме, яка зіграла Лолу, що працює в модній крамниці, мріючи поїхати з сином до Франції.
Могила Жака Демі на цвинтарі Монпарнас
Повернувшись у Францію в 1970 році Демі екранізував казку Шарля Перро «Осляча шкура», в якій зголосилася зніматися «зірка» першої величини Катрін Денев. У 1973 році режисер поставив іронічний фільм «Трохи вагітний» («Найзначніша подія відколи людина ступила на місяць») про «вагітного» чоловіка, якого зіграв Марчелло Мастроянні. Надалі Демі працював як у Франції, так і в США, але його пізні фільми не мали такого ж успіху, як ранні стрічки.
Останній фільм Жака Демі «Три квитки на 26-е» (1988), незважаючи на участь у фільмі Іва Монтана, що грав самого себе, Матильди Мей та інших, не отримав визнання глядачів.
Жак Демі був одружений на режисерці Аньєс Варда з 1962 року і до самої смерті. Вона зняла про нього фільм «Жако з Нанта» (фр. Jacquot de Nantes), випущений в США у 1993 році. Знімався фільм ще за життя Жак Демі. У пари народилася одна дитина — актор Матьє. Художник по костюмах Розалі — донька Аньєс від першого шлюбу, офіційно удочерина Демі[3].
Помер Жак Демі у Парижі 27 жовтня 1990 року у віці 59-ти років. Похований на цвинтарі Монпарнас.
Фільмографія |
- Режисер
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1956 | Черевички з долини Луари | Le sabotier du Val de Loire | короткометражний |
| 1957 | Байдужий красень | Le bel indifférent | короткометражний |
| 1958 | Музей Гревен | Musée Grévin | короткометражний |
| 1961 | Лола | Lola | |
| 1962 | Сім смертних гріхів | Les Sept péchés capitaux | епізод «Похіть» |
| 1963 | Залив ангелів | La Baie des anges | |
| 1964 | Шербурзькі парасольки | Les Parapluies de Cherbourg | |
| 1967 | Дівчата з Рошфора | Les Demoiselles de Rochefort | |
| 1969 | Ательє моделей | Model Shop | |
| 1970 | Осляча шкура | Peau d'âne | |
| 1972 | Флейтист-щуролов | The Pied Piper | |
| 1973 | Трохи вагітний | L’Événement le plus important depuis que l'homme a marché sur la lune | |
| 1979 | Леді Оскар | Lady Oscar | |
| 1982 | Кімната в місті | Une chambre en ville | |
| 1985 | Парковка | Parking | |
| 1988 | Столик, що крутиться | La Table tournante | спільно з Полем Грімо |
| 1988 | Три квитки на 26-е | Trois places pour le 26 |
Визнання |
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
1956 | Найкращий документальний короткометражний фільм | Черевички з долини Луари | Нагорода |
1963 | Приз Луї Деллюка | Шербурзькі парасольки | Нагорода |
17-й Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
1964 | Золота пальмова гілка | Шербурзькі парасольки | Нагорода |
| Технічний Гран-прі | Жак Демі | Нагорода | |
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Шербурзькі парасольки | Нагорода | |
Синдикат французьких кінокритиків | |||
1965 | Найкращий фільм | Шербурзькі парасольки | Нагорода |
1983 | Кімната в місті | Нагорода | |
Премія «Оскар» | |||
1966 | Найкращий сюжет та сценарій | Жак Демі | Номінація |
Найкращий музика, оригінальна пісня | Мішель Легран, Жак Демі | Номінація | |
| Найкраща музика до фільму | Мішель Легран | Номінація | |
| Найкраща музика, саундтрек, адаптація або аранжування | Мішель Легран | Номінація | |
1969 | Найкраща музика, саундтрек або музичний фільм | Дівчата з Рошфора | Номінація |
Премія Греммі | |||
1966 | Найкращий оригінальний саундтрек написаний для кіно або телешоу | Мішель Легран, Жак Демі | Номінація |
Премія Сезар | |||
1983 | Найкращий фільм | Кімната в місті | Номінація |
Найкраща режисерська робота | Жак Демі | Номінація | |
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
1983 | Золотий Г'юго за найкращий фільм | Кімната в місті | Номінація |
Премія Сан Жорді | |||
1984 | Найкращий іноземний фільм | Кімната в місті | Нагорода |
Кінофестиваль Фанташпорту | |||
1986 | Міжнародний приз фантастичному фільму | Парковка | Номінація |
Примітки |
↑ Interview de Christian Jaque dans «Restez donc avec nous le lundi», TF1, 24.05.1976. (фр.)
↑ Біографія Жака Демі на cineressources.net. Процитовано 12.12.015.
↑ Mathilde Blottière, «Les films de Jacques Demy enfin édités en DVD», Télérama, 15 листопада 2008. (фр.)
↑ Нагороди та номінації Жака Демі на сайті IMDb(англ.)
Посилання |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жак Демі |
Жак Демі на сайті IMDb (англ.)
Жак Демі на сайті AlloCiné (фр.)
Жак Демі на сайті Cinémathèque française
Месье Деми — Журнал «Сеанс»(рос.)
|
Біографії
Франція
Кінематограф
