Ружинський район
| Ружинський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Район на карті області | |||||
| Основні дані | |||||
Країна: |  Україна | ||||
Область/АРК: | Житомирська область | ||||
Код КОАТУУ: | 1825200000 | ||||
Утворений: | 1923 | ||||
Населення: | ▼ 26675 (на 1.01.2018) | ||||
Площа: | 1002 км² | ||||
Густота: | 28.8 осіб/км² | ||||
Тел. код: | +380-4138 | ||||
Поштові індекси: | 13600—13653 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
Районний центр: | Ружин | ||||
Селищні ради: | 1 | ||||
Сільські ради: | 31 | ||||
Смт: | 1 | ||||
Села: | 45 | ||||
Селища: | 4 | ||||
 | |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
Адреса: | 13600, Житомирська обл., Ружинський р-н, смт. Ружин, вул. Бірюкова, 2, 3-23-67 | ||||
Веб-сторінка: | Ружинська РДА | ||||
Голова РДА: | Бондарчук Володимир Сергійович | ||||
Голова ради: | Ходаківський Борис Олександрович | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
Ру́жинський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у південно-східній частині Житомирській області, у зоні лісостепу, районний центр розташований у смт Ружин. Населення становить 28 022 особи (на 1.08.2013). Площа — 1002 км². Утворено 1923 року.
На території району, площа якого 1000 квадратних кілометрів, із населенням на 1 січня 1990 року 39,6 тисячі мешканців, за сучасним територіальним поділом розташовано 50 населених пунктів, у тому числі одне селище міського типу — районний центр — і 49 великих і малих сіл. Найбільшими селами є Білилівка, Чорнорудка, Вчорайше, Бистрик, Ягнятин, Роставиця, Верхівня.
Зміст
1 Географія
2 Історія
3 Адміністративний устрій
4 Населення
5 Персоналії
6 Політика
7 Пам'ятки
8 Примітки
9 Джерела
Географія |
Район межує з Андрушівським, Попільнянським районами Житомирської області, із Сквирським Київської області, Погребищанським, Козятинським районами Вінницької області.
Територія Ружинщини — хвиляста рівнина, порізана густою мережею глибоких ярів і широких балок, долинами рік Роставиці, Березянки, Бистриці та іншими невеличкими річечкам. Всі вони мають відносно спокійну течію. Їх русла перетинаються греблями, які утворюють ставки для розведення і вирощування риби. Загальна площа штучних водойм у районі становить понад 2000 гектарів. Клімат району помірно континентальний.
Ґрунти — опідзолені та малогумусні чорноземи. Серед корисних копалин є поклади граніту, глини, піску, каоліну. Природні умови сприятливі для розвитку землеробства, тваринництва, рибництва.
У районі — значні поклади граніту, цегляно-черепичних глин. Розвинута харчова промисловість. Галузі спеціалізації сільського господарства — рослинництво зерно-бурякового та тваринництво м'ясо-молочного напряму.
Історія |
Історія Ружинщини сягає в глибину тисячоліть. Землі її починають залюднюватись вже в епоху палеоліту (30-10 тис. років тому). В період мезоліту (9-6 тис. до н. е.) та неоліту (6-4 тис. до н. е.) розпочинається приручення тварин, значно поширюється рибальство. Також особливе місце серед археологічних знахідок пам'яток Ружинщини посідають пам'ятки доби неоліту, або так званої мідної доби (4 — початок 2 тис. н. е.).
Потім території засиляють степові кіммерійці, яких згодом відтісняють скіфи. Першою назвою містечка 1071 року саме в літописах згадується як Скоргородок, який був потім зруйнований монголо-татарською ордою. На його місці виникає Щербів.
У 1399 році Ружинщину було дощенту спалено кримським ханом Тімур-Куклуком, в 1416 її землі розтоптує правитель Золотої Орди Едигей, а в 1482 кримський хан Менглі-Гірей.
У 1569 Ружинщина була приєднана до Польського королівства. За військові справи польський король Стефан Баторій дарує Кирилу Ружинському містечко Щербів над Роставицею, перейменувавши його в 1591 в Ружин.
У 1796 після приєднання Правобережної України до Росії, Ружин, де мешкало 750 осіб, відносився до Київської губернії.
У 1900 році в Ружині було 284 двори, де мешкало 5425 осіб. Наступними були дуже важкі і жорстокі роки комунізму, під час якого було розкуркулено більшість сімей. Та особливо трагічними потрібно відзначити голодомор 1932–1933, який забрав життя мільйонів людей.
Трагічними були й роки Німецько-радянської війни 1941–1945 років. Ружинський район був окупований фашистами 17 липня 1941, а визволений в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, яка розпочалася 24 грудня 1943 року. Під час визволення Ружина від нацистів у жорстоких боях загинули 504 червоноармійці.
Під час наступної адміністративної реформи і до нашого часу Ружин відходить до Житомирської області. Післявоєнний час характеризувався розвитком сільського господарства. У 1958 році Ружинська, Білилівська та Чорнорудецька МТС були реорганізовані у ремонтно-тракторні станції. 1961 року на базі Ружинського РТС створено районне об'єднання «Сільгосптехніка», яке підпорядковувало собі відділення у Білилівці, Вчорайшому і Чорнорудці.
Історія Ружинщини нерозривно зв'язана з історією українського народу і культури із світовим іменем. Тут розпочинав трудовий шлях вчителя молодий М. Т. Рильський — майбутньому видатний український поет, перекладач і громадський діяч, академік АН СРСР.
Адміністративний устрій |
Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селишну раду і 31 сільських рад, які об'єднують 50 населених пунктів та підпорядковані Ружинській районній раді. Адміністративний центр — смт Ружин[1].
1985 року з обліку було знято селище Самгородоцьке[2]
Населення |
Населення району станом на 2015 рік становило 27 497 осіб, з них міського — 4 590 (власне Ружин), сільського — 22 907 осіб[3].
За переписом 2001 року розподіл мешканців району за рідною мовою був наступним[4]:
українська — 98,68 %
російська — 1,09 %
польська — 0,06 %
білоруська — 0,04 %
молдовська — 0,03 %
вірменська — 0,02 %
Персоналії |
Кольченко Павло Іванович — учасник бою під Крутами
Левчук Тимофій Васильович — український кінорежисер.
Фоя Людмила — активістка УПА, учасниця контррозвідувальної операції проти НКВД, співробітниця підпільної преси під псевдонімом Марко Перелесник[3].
Барановський Христофор Антонович — член Української Центральної Ради.
Політика |
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Ружинського району були створені 44 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 71,04 % (проголосували 16 665 із 23 460 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,12 % (9 852 виборців); Юлія Тимошенко — 20,98 % (3 496 виборців), Олег Ляшко — 8,75 % (1 458 виборців), Анатолій Гриценко — 3,41 % (568 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,88 %.[5]
Пам'ятки |
- Пам'ятки історії Ружинського району
- Пам'ятки монументального мистецтва Ружинського району
Примітки |
↑ Адміністративно-територіальний устрій Амвросіївського району на сайті Верховної Ради України
↑ Рішення про зняття селища з обліку
↑ ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2015 року
↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-17.
Джерела |
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ружинський район |
- Сторінка на сайті ОДА
Ружинський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
 | Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. (Жовтень 2011) |
Андрушівський район | Андрушівський район | Попільнянський район |
Вінницька область (Козятинський район) |  | Київська область (Сквирський район) |
Вінницька область (Погребищенський район) |
| |||||||||||
Населені пункти Ружинського району
| ||||||||||
