Єдина Росія
| Єдина Росія | |
| Единая Россия | |
 | |
| Голова партії: | Дмитро Медведєв[1] |
|---|---|
| Штаб-квартира: | Москва |
| Дата заснування: | 2 грудня 2001 |
| Ідеологія: | універсальна партія[2] консерватизм[3][4] етатизм[5][6][7] націоналізм[8] путінізм |
| Кількість членів: | 1830000 |
| Друкований орган: | газета «Единая Россия» |
| Девіз: | Єдина Росія |
| Інтернет-сторінка: | www.er.ru |
«Єди́на Росі́я» (рос. Единая Россия) — російська консервативна політична партія, правляча партія в Російській Федерації. Була створена 2 грудня 2001 шляхом об"єднання пропрезидентського боку «Єдність» (лідер Сергій Шойгу) та лівоценристських політичних партій «Вітчизна» (лідер Юрій Лужков) і «Вся Росія» (лідер Мінтімєр Шаймієв). Після створення «Єдиної Росії» до партії приєдналась «проєльцинська» політична сила «Наш дім — Росія». Всеросійська політична партія «Єдина Росія» підтримує політику Президента Російської Федерації Путіна. Партію очолює діючий Голова Уряду Російськой Федерації Мєдвєдєв. Всі міністри Російської Федерації є членами «Єдиної Росії», також політична сила має конституційну більшість в Державній Думі та в Раді Федерації.
На логотипі партії зображений ведмідь, через що членів партії часто називають «ведмедями». З'їзд партії 26 листопада 2005 ухвалив рішення щодо змін до партійної символіки: замість бурого ведмедя коричневого кольору — бурий ведмідь білого кольору, облямований у синє. Над ведмедем майорить російський прапор, під ним — напис «Единая Россия».
Члени партії на сучасному політичному жаргоні іменуються «єдиноросами».
Виборчий список партії на думських виборах 2007 року і її політичний курс очолив президент Росії Володимир Путін, який однак не член партії. У результаті думських виборів 2007 року в Росії закріпилася утворена раніше політична система з домінуючою партією за якої партія влади «Єдина Росія» має у розпорядженні кваліфіковану більшість, достатню для одностайного ухвалення будь-яких рішень без урахування думки опозиції.
Зміст
1 Ідеологія
2 Державна Дума
3 Партійні ЗМІ
3.1 Газета «Единая Россия»
3.2 Дитячий журнал «Єдиноросик»
4 Чисельність
5 Примітки
6 Див. також
7 Посилання
Ідеологія |
Ідеологічна платформа партії, описана її лідерами як центризм і консерватизм, проголошує «державницьку» позицію, заявлений прагматизм, протиставлення себе радикальнішим рухам. Низка активних членів фракції на початку 2005 року одночасно виступили з публічним викладом нових підходів до розвитку економіки і суспільства Росії — так званому «соціально орієнтованому» і «праволіберальному», або «ліберально-консервативному». Мова йшла про створення всередині партії двох «крил» і «центру» («соціального консерватизму»). Ініціатива, проте, затихнула відразу ж, як тільки стала ясна негативна реакція президентської адміністрації. Дискусію членам партії дозволили лише на рівні неформальних «клубів».
Важливу роль у позиції партії грає підтримка курсу уряду і президента. На парламентські вибори 2003 року ЄР йшла під гаслами підтримки курсу президента Путіна — плану Путіна.
У лютому 2006 року на офіційному веб-сайті партії було опубліковано стенограму виступу заступника керівника адміністрації президента Росії Владислава Суркова перед слухачами центру партійного навчання і підготовки кадрів «Єдиної Росії», в якому він зробив спробу «описати новітню історію в оцінках і під тією точкою зору, яка в цілому відповідає курсу президента, і через це сформулювати наші основні підходи до того, що було раніше, і до того, що буде з нами в майбутньому».
Перед нею ставиться завдання «не просто перемогти на парламентських виборах в 2007 р., а думати і про те і робити все, щоб забезпечити домінування партії на протязі мінімум 10—15 майбутніх років». Для того, щоб зберегти позиції, Бабаков порадив її членам «опановувати ідеологією» — а для цього створювати в регіонах «постійні групи з пропагандистського забезпечення боротьби з політичними супротивниками».
Стрижньовим поняттям ідеологічної платформи Суркова став термін «суверенна демократія». Згодом, проте, він був розкритикований віце-прем'єром Дмитром Медведєвим за використання визначення «суверенна».
Державна Дума |
Перемігши на виборах 2003 року відносною більшістю голосів і прийнявши до складу своєї фракції більшість незалежних депутатів, що пройшли по одномандатних округах, всіх депутатів від Народної партії і «перебіжчиків» з інших партій, «Єдина Росія» отримала абсолютну більшість, що дозволило їй проводити в Думі свою власну лінію, не зважаючи на думки і заперечення опозиції (КПРФ, Справедлива Росія, ЛДПР), хоча для реалізації конституційних рішень кваліфікованою більшістю їй було б потрібно деяку підтримку інших партій.
Після думських виборів 2007 року «Єдина Росія» має в своєму розпорядженні кваліфіковану більшість, достатню для одноосібного ухвалення без урахування позиції опозиції будь-яких рішень, аж до зміни Конституції.
При голосуваннях в Держдумі депутати від «Єдиної Росії» строго дотримуються внутріпартійної дисципліни і голосують в чіткій відповідності з думкою виконавчої влади (президент і уряд РФ). Представники фракції займають всі керівні посади в Державній Думі.
У зв'язку з численністю фракції і для підвищення ефективності управління нею, у складі фракції створено чотири групи, керівниками яких є Олег Морозов ex-НРП, В'ячеслав Володін Ех-Вітчизна, Володимир Пехтін Єдність (північ), Володимир Катренко (Рязанський).
Очолюючи профільні комітети Держдуми, депутати від «Єдиної Росії» є основними лобістами в Держдумі, що контролюють розподіл бюджетних грошей.
Партійні ЗМІ |
Точку зору і оцінки подій партії доносять до жителів Росії основні телевізійні канали, які повністю контролюються виконавчою владою, або прямо, або через державні монополії.
Газета «Единая Россия» |
У 2003 зареєстрована газета «Единая Россия». Головний редактор — Аркадій Узільовський.
Дитячий журнал «Єдиноросик» |
В Челябінській області вийшли два випуски дитячого журналу «Єдиноросик», вересня 2007 року, що став одною з найобговорюваніших тем в російській блогосфері. Журнал розповсюджувався серед школярів і викликав в основному негативну реакцію у батьків.
Чисельність |
- У липні 2000 року після засновницького з'їзду чисельність «Єдності» становила 150 тисяч.
- У березні 2003 року у «Єдиній Росії» (створеній на основі «Єдності» і ОВР) було 400 тисяч.
- Після виборів 2003 року на черговому з'їзді голова партії Борис Гризлов назвав цифру 680 тисяч.
- До січня 2005 року чисельність зросла до 860 тис., але за результатом внутрішньопартійної перевірки зменшилася на 40 тисяч.
- За словами секретаря генеральної ради партії Вячеслава Володіна, на початку 2006 фактична кількість членів уже перевищила мільйон.
- Станом на середину 2006 року — 1 096 000.
- Станом на 27 лютого 2008 року партія налічує 1 мільйон 800 тисяч чоловік.
Примітки |
↑ Председатель Партии "Единая Россия"
↑ Chen, Cheng (2016). The Return of Ideology: The Search for Regime Identities in Postcommunist Russia and China. University of Michigan Press. с. 87. ISBN 978-0-472-11993-6. Процитовано 30 October 2017.
↑ The History Of The Party. United Russia. Процитовано 25 December 2017.
↑ In the Kremlin told about the right shift of "United Russia". RBK Group. Процитовано 25 December 2017.
↑ RUSSIA. Parties and Elections in Europe. Процитовано 25 December 2017.
↑ Sakwa, Richard (2013). Power and Policy in Putin's Russia. Routledge. с. 7. ISBN 978-1-317-98994-3. Процитовано 14 October 2017.
↑ de Vogel, Sasha (25 October 2012). New Russian “Patriots”. The Institute of Modern Russia. Процитовано 26 May 2017.
↑ Laruelle, Marlène (2009). Nationalism as Conservative Centrism: United Russia. In the Name of the Nation. New York: Palgrave Macmillan. с. 119–152. ISBN 978-1-349-38117-3. doi:10.1057/9780230101234_5.
Див. також |
- «Русскій мір»
- Путінізм
- Путін
Посилання |
Офіційний сайт(рос.)
Програма партії(рос.)- Фракція ЄР в Державній Думі
